18 грудня 2025 р. в «Музеї Заповіту Т. Г. Шевченка» Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав» (м. Переяслав, Київська область) відбулася Міжнародна науково-практична конференція «ШЕВЧЕНКІВ ЗАПОВІТ У СОЦІОКУЛЬТУРНОМУ ПРОСТОРІ: ІСТОРІЯ, СЬОГОДЕННЯ, МАЙБУТНЄ» (до 180-річчя написання поезії «Як умру, то поховайте…»).
Благодійний фонд “Хорова школа Павла Муравського” представив на конференції своє щойно видане унікальне нотне зібрання «Тарас Шевченко. Пісенний «Заповіт». Вибрані хорові твори». Зібання предствляли ґрунтовними доповідями автори ідеї та укладачі видання М. І. Гулковський і О. А. Шокало. Подаємо тексти їхніх доповідей.
Олександер Шокало,
шевченкознавець, культурософ,
автор ідеї й головний редактор
Комплексного нотно-звукового видання
«Тарас Шевченко. Пісенний «Кобзар». Хорова Шевченкіана»
Шевченків «Заповіт» – славень Волі
Нотне зібрання Пісенний «Заповіт» у Хоровій Шевченкіані
Тарас Шевченко у своєму «Заповіті» явив поезію нового, власного жанру – заповіту як славеня Волі. У нотному зібранні Пісенний «Заповіт» представлено вибрані хорові твори Українських композиторів на «Заповіт» Тараса Шевченка. До видання дібрано 16 творів 13 композиторів і аранжувальників, написаних від середини ХІХ до початку ХХІ ст. Визначальна особливість цього нотного зібрання – його практична цінність для сучасної музичної педагогіки у вищих, середніх музичних навчальних закладах, спеціалізованих музичних школах, для збагачення бібліотечних фондів і для концертно-виконавської діяльності хорових колективів в Україні та для Українських культурно-освітніх осередків за кордоном. Пісенний «Заповіт» сприяє музично-хоровій освіті, поглибленню інтересу до Шевченкової поетично-пісенної спадщини й Української хорової музики та їх популяризації в Україні й Світі.
Ключові слова: «Заповіт», славень Волі, Воля, Пісенний «Заповіт», Пісенний «Кобзар», Шевченків поетично-пісенний феномен, Хорова Шевченкіана, комплексне нотно-звукове видання.
Шевченків «Заповіт» – це не узвичаєний у світовій літературі заповіт-пам’ятник, починаючи з «Exegi monumentum» Квінта Горація Флакка.
Тарас Шевченко у своєму «Заповіті» явив поезію нового, власного жанру – заповіту як славеня Волі.
Його закличні рядки: «Поховайте та вставайте, Кайдани порвіте І вражою злою кров’ю Волю окропіте» протягом ХХ століття використовували в революційній аґітації, друкували і в большевицьких, і в повстанських прокламаціях.
Надто своєчасний Шевченків «Заповіт» нині, в пору Всеукраїнської визвольної війни. Шевченків заклик до Волі набув первинного смислу – звільнення Українців од руського імперського колоніального гноблення.
Провідна ідея «Заповіту» набула відгуку в багатьох народів, що засвідчують його переклади понад 150-ма мовами Світу. А пісенна природа цієї взірцевої Шевченкової поезії проявилася в широкому спектрі музичних інтерпретацій. Українські композитори написали на «Заповіт» понад 100 хорових творів – від акапельних та з супроводом до сюїт, кантат і симфонічної поеми. Разом з музичними інтерпретаціями «Заповіту» іноземними композиторами загальне число хорових творів сягає понад 150. «Заповіт» співають понад 50-ма мовами Світу.
В Українського народу «Заповіт» став найпопулярнішою піснею-символом і живе у співі, який будить у нас дух Волі.
У співі люди глибше відчувають своє етнічне коріння й традицію рідної культури. Бо коли людина співає – розкривається душа й прокидається дух Волі.
Тож зосереджуся саме на пісенній природі «Заповіту» в цілісній системі Хорової Шевченкіани.
Шевченків поетично-пісенний феномен
Шевченків поетично-пісенний феномен – рідкісне явище в Українській і світовій поезії й музиці. Тарас Шевченко – єдиний у Світі поет, майже вся поетична спадщина якого живе у співі. На основі «Кобзаря», який містить 237 поетичних творів, написано понад 300 авторських хорових творів і записано близько 100 народних хорових пісень. Є по кілька музичних інтерпретацій одного поетичного твору, а «Заповіт» має понад 100. У цілому на Шевченкову поезію написано понад 3 000 композиторських інтерпретацій різних форм і жанрів од солоспівів до хороспівів, кантат, симфоній, опер, ораторій, балетів. Це неперевершене поетично-музичне явище у світовій культурі.
Ще за життя Шевченка його поезії ставали народними піснями й надихали композиторів на музичне освоєння «Кобзаря». За свідченнями сучасників, Шевченко й сам проникливо співав свої поезії на власні мелодії. Ось як характеризує співочий дар Тараса Шевченка його побратим митець-енциклопедист Пантелеймон Олександрович Куліш (1819–1897): «…Коли Тарас співав, усі довкруж замовкали і зачаровано слухали. Шевченко мав голос приємного сріблястого тембру – тенор. …Такого або рівного йому співу не чув я ні в Україні, ні по столицях». Високо поцінував Шевченка-співака вчений-енциклопедист Михайло Олександрович Максимович (1804–1873): «…Заслухувались ми співаючого Шевченка – цієї мистецької натури, що так багато відбилась у живопису, віршуванні, а найсильніше і найкраще в співі Українських пісень».
За переказами сучасників: «Шевченко дуже любив народні пісні, знав їх без ліку і переймав з одного разу: аби де почув нову пісню, одразу візьме її на голос і всю її знає». Шевченків спів чистий од природи, що позначилось і на звукописові його поетики. Зрештою, вся Шевченкова поезія має пісенний характер – у її основі авторські наспіви-імпровізації.
Джерельна основа глибинної ладуючої пісенності Шевченкової поезії – в прадавній Українській народній співочій традиції, яка поєднує в собі мелодійність, міфопоетичність, епічність, ліризм.
У Шевченковій поезії пульсує безвічне джерело волі народного духу, той дух Волі сповнює душу й самосвідомість людини прагненням гідного життя. А музична інтерпретація Шевченкової поезії витончує душевні чуття й підсилює глибинні смисли струмуванням світлої енергії музичного ладу. В співаній поезії проникливіше й повніше розкривається її глибинна суть, бо люди сприймають музику безпосередньо – серцем. Зрештою, поезія й музика співаного «Кобзаря» нероздільні, бо Шевченкова поетика й композиторські музичні засоби закорінені в традиції Української пісенної культури.
Композитори писали музику на Шевченкову поезію переважно в дусі народних пісень. І значна кількість професійних хорових творів, написаних на основі «Кобзаря», ставали й народним пісенним надбанням, бо несли в собі відповідне духовно-інтонаційне відчуття Шевченкового поетичного натхнення. Ці взірцеві мелодії, явлені композиторами в народнопісенному дусі, потребують проникливого вивчення як феноменальні явища Української музичної культури.
Хороспіви, солоспіви й вокально-симфонічні твори на поезію Тараса Шевченка – надзвичайно багата й маловивчена сфера Шевченкіани та всього Українського музичного мистецтва.
Хорова Шевченкіана
Заповітна ідея Хорової Шевченкіани належить великому Українському дириґенту й педагогу Павлові Івановичу Муравському (1914–2014). П. І. Муравський – один із засновників сучасної Української хорової школи. Ствердивши принципові засади акапельного академічного співу Київської хорової школи, заснованої в Українській музичній культурі великим дириґентом О. Кошицем, маестро явив власний феномен – Хорову школу Павла Муравського, суттю якої є досягнення вершинної чистоти звучання Українського акапельного співу в природному ладовому інтонуванні. П. Муравський виховав у навчальному хорі студентів дириґентсько-хорового факультету Київської державної консерваторії (з 1995 – Національна музична академія України) імені П. І. Чайковського понад 1000 хормейстерів. Хор студентів під його керівництвом записав у фонд Українського радіо та на платівки фірми «Мелодія» понад 150 хорових творів, серед яких «Шедеври Української хорової музики» (М. Березовський, Д. Бортнянський, А. Ведель, Г. Сковорода) (1972); «М. Леонтович. До 100-річчя з дня народження» (комплект із трьох платівок) (1978); «А. Кос-Анатольський. Вибрані хорові твори» (1980–1981). Загалом П. Муравський виконав і записав з капелами «Трембіта», Думка», хорами Українського радіо й Київської консерваторії у фонд Українського радіо, на платівки, касети й компакт-диски понад 1000 хорових творів Українських і зарубіжних композиторів, зокрема С. Людкевича, П. Чайковського, Л. Бетховена, А. Моцарта, Г. Малера й ін.
Особливе місце в мистецькому доробку П. І. Муравського належить хоровій Шевченкіані. Починаючи ще зі студентських років (1930-і), П. Муравський зібрав близько 200 хорових творів на поезію Т. Шевченка, аранжував, редагував їх і значну частину з них виконував з різними хорами протягом своєї 80-літньої мистецько-педагогічної діяльності.
Ось як Павло Муравський мотивує свій заповітний задум: «Я дуже люблю й тонко чую поезію Тараса Шевченка, бо вона йде від самого серця! Шевченкова поезія легко кладеться на музику й легко співається, бо вона сповнена живим мелодійним звучанням. Мій заповітний мистецький задум – записати зі взірцевим академічним колективом усю хорову Шевченкіану, аби спів Шевченкової поезії Українці чули повсякчас. Спів дає відчуття Волі. Цей заповітний задум довгі роки тримає мене на Білому Світі».
Організаційні старання П. Муравського створити взірцевий академічний молодіжний хор для запису Хорової Шевченкіани розпочалися від проголошення «незалежності України» й тривали майже до кінця життя маестро. Ми з ним писали звернення до всіх президентів і отримували тільки обіцянки. Коли стало зрозуміло, що сподівання на створення хору марні, я запропонував Павлові Івановичу скласти список уже записаних ним хорових творів на поезію Тараса Шевченка й випустити аудіо альбом Пісенний «Кобзар». Павло Іванович схвалив цю ідею й негайно підготував перелік хорових творів, які він записав свого часу з капелами «Трембіта», «Думка», хорами Українського радіо й Київської державної консерваторії – Національної музичної академії України. Ті записи збереглися в «Золотому фонді» Українського радіо й виходили на платівках і компакт-дисках.
Цю ідею підтримали Національна радіокомпанія України в особі її очільника Віктора Набруска та Президентський фонд Леоніда Кучми «Україна», за фінансування якого й вийшов у 2010 році музичний аудіо альбом під назвою «Пісенний «Кобзар». Дириґує Павло Муравський. Записи 1956–2001». Цим еталонним музичним альбомом з трьох компакт-дисків із записами 32-х творів ми започаткували серію аудіо видань «Тарас Шевченко. Пісенний «Кобзар».
Оскільки можливості записувати самому в Павла Івановича не було, бо не мав хору, я запропонував йому систематизувати всі наявні в нього ноти хорових творів на Шевченкову поезію й видати як цілісне зібрання – Пісенний «Кобзар», яке потім запишуть провідні хори України під орудою його учнів і послідовників. Павло Іванович одразу сприйняв цю ідею й запалився нею: «Такого в Україні ще не було. Видання такої великої кількості хорових творів на поезію Тараса Шевченка здійснимо вперше».
П. І. Муравський систематизував і ретельно склав перелік нот за групами: твори a капела; твори з інструментальним супроводом; твори великої форми з симфонічним оркестром. Цей основний список розіслали на хорові кафедри в музичні заклади України, де працюють колеги, учні й послідовники маестро П. Муравського. В результаті, до цього основного списку додали народні мелодії, малознані авторські твори та найновіші твори сучасних композиторів.
Маестро розпочав здійснення свого заповітного задуму, а завершили його учні й послідовники з Благодійного фонду «Хорова школа Павла Муравського».
Шевченків поетично-пісенний феномен в усьому своєму розмаїтому багатстві представлений у Комплексному нотно-звуковому виданні «Тарас Шевченко. Пісенний «Кобзар». Хорова Шевченкіана» (2014–2023), здійсненому за Всеукраїнським мистецьким проектом «Україна співає «Кобзаря», за підтримки Міністерства культури України й Українського культурного фонду.
Комплексне видання складають:
Зібрання хорових творів у семи томах «Тарас Шевченко. Пісенний «Кобзар». Хорова Шевченкіана» (2014–2023). Це перше найповніше, систематизоване нотне видання, де зібрано майже всю хорову музику на Шевченкову поезію від середини ХІХ до початку ХХІ ст. Видання містить 283 твори 155 композиторів і аранжувальників та 12 народних хорових пісень. Усі твори семитомного нотного зібрання розподілено на три групи: твори a капела – 1, 2, 3 томи; твори з інструментальним супроводом – 4, 5 томи; твори великої форми з симфонічним оркестром – 6, 7 томи. Обсяги і вмісти томів: 1-й том (288 с.) – 65 творів 33 композиторів; 2-й том (288 с.) – 59 творів 38 композиторів; 3-й том (274 с.) – 62 твори 33 композиторів і 12 народних пісень; 4-й том (344 с.) – 41 твір 16 композиторів; 5-й том (322 с.) – 40 творів 22 композиторів; 6-й том (370 с.) – 6 творів 3 композиторів; 7-й том (366 с.) – 10 творів 10 композиторів. Загальний обсяг семитомника – 2 252 сторінки.
Переважна більшість зібраних у Пісенному «Кобзарі» хорових творів досі лишалася маловідома навіть виконавцям і шанувальникам хорового співу та Шевченкової пісенної поезії; вони стали раритетами, й їх важко знайти. Систематизоване видання такої великої кількості хорових творів на поезію національного ґенія здійснено вперше.
Визначальна особливість цього унікального зібрання Хорової Шевченкіани – його практична цінність для сучасної музичної педагогіки у вищих, середніх музичних навчальних закладах, спеціалізованих музичних школах, для концертно-виконавської діяльності хорових колективів, бо нотний матеріал опрацьовували для впровадження в сучасну музичну педагогіку й концертно-виконавську діяльність сам маестро П. І. Муравський та представники його хорової школи, колеги й послідовники.
Аудіовидання «Тарас Шевченко. Пісенний «Кобзар». Хорова Шевченкіана» (2019). Це перше систематизоване, масштабне звукове видання, записане на основі Зібрання хорових творів у семи томах. Аудіовидання містить записи 110 творів 86 композиторів і аранжувальників. Обсяг Аудіовидання – три музичні альбоми (по три CD в кожному): перший – твори a капелa; другий – твори з інструментальним супроводом; третій – твори великої форми з симфонічним оркестром. До першого аудіо альбому дібрано 59 творів 48 композиторів, у тім числі 5 аранжувань народних пісень; до другого – 42 твори 30 композиторів; до третього – 9 творів 8 композиторів.
«Тарас Шевченко. Пісенний «Кобзар». Хорова Шевченкіана. Вибране» (2020) – однотомний нотний додаток до Аудіовидання. До Вибраного дібрано з Семитомника 83 твори 72 композиторів і аранжувальників та шість народних пісень; обсяг – 352 сторінки.
У 2019–2020 роках БФ «Хорова школа Павла Муравського» безоплатно передав по 1000 примірників Аудіовидання «Тарас Шевченко. Пісенний «Кобзар. Хорова Шевченкіана» та Вибраного з Зібрання хорових творів у семи томах «Тарас Шевченко. Пісенний «Кобзар». Хорова Шевченкіана» вищим і середнім музичним навчальним закладам, спеціалізованим музичним школам, бібліотекам, іншим закладам культури по всій Україні, Українським культурно-освітнім осередкам за кордоном та поширив в Інтернеті.
Над Комплексним нотно-звуковим зібранням «Пісенний «Кобзар». Хорова Шевченкіана» працював понад 10 років на безоплатній основі авторський колектив фахівців БФ «Хорова школа Павла Муравського» з мистецтвознавства й хорового виконавства – учні й послідовники П. І. Муравського. У записові Пісенного «Кобзаря» взяли участь на благодійних засадах 45 провідних хорових колективів з 17 міст України й діаспори під орудою учнів і послідовників маестро Муравського.
Завдяки першому найповнішому, системному нотному виданню й записові Хорової Шевченкіани став доступний широкому загалові майже весь співаний «Кобзар».
Нотно-звукове зібрання Пісенний «Кобзар» є ґрунтовним академічним виданням, у якому зібрано й систематизовано надзвичайно багату й разом з тим маловивчену Хорову Шевченкіану. Це зібрання є першоджерелом для керівників професійних і аматорських хорів, для педагогів і студентів музичних навчальних закладів.
Пісенний «Кобзар» – своєрідний музичний ключ до проникливого сприйняття й цілісного осягнення Шевченкового поетичного світу й Українського хорового співу. Високоякісне хорове озвучення «Кобзаря» витончує відчуття й розкриває глибинну суть Шевченкової поезії та сприяє розвиткові хорового співу – базового мистецтва Української культури. Усе це посилює загальносуспільний інтерес до Хорової Шевченкіани й Українського хорового мистецтва в цілому та ширить їх в Україні й Світі.
Пісенний «Кобзар» як наймасштабніше. цілісне нотно-звукове зібрання новітнього часу започаткував новий напрям у шевченкознавстві й музикознавстві – Хорову Шевченкіану та став унікальним пісенним пам’ятником Великому Кобзареві України.
Пісенний «Заповіт»
Вивершенням Комплексного нотно-звукового видання «Тарас Шевченко. Пісенний «Кобзар». Хорова Шевченкіана» (2014–2023) стало нотне видання «Тарас Шевченко. Пісенний «Заповіт». Вибрані хорові твори» (2025). Уклали це видання М. І. Гулковський і О. А. Шокало на основі Зібрання хорових творів у семи томах «Тарас Шевченко. Пісенний «Кобзар». Хорова Шевченкіана».
У зібранні представлено вибрані хорові твори Українських композиторів на «Заповіт» Тараса Шевченка. До видання дібрано 16 творів 13 композиторів і аранжувальників, написаних від середини ХІХ до початку ХХІ ст. Нотний матеріал зібрання Пісенний «Заповіт» розподілено на три групи: твори a капела (10), твори з інструментальним супроводом (3), твори великої форми з симфонічним оркестром (3). Обсяг видання – 170 сторінок. Науково-мистецьке видання містить фахово підготовлений нотний матеріал для впровадження в сучасну музичну педагогіку й концертно-виконавську практику та ґрунтовний довідковий додаток: передмову, огляд музичного освоєння, біографічні довідки про композиторів, бібліографію, нотографію, дискографію з QR-кодами для прослуховування записів.
Визначальна особливість нотного зібрання Пісенний «Заповіт» – його практична цінність для сучасної музичної педагогіки у вищих, середніх музичних навчальних закладах, спеціалізованих музичних школах, для збагачення бібліотечних фондів і для концертно-виконавської діяльності хорових колективів в Україні та для Українських культурно-освітніх осередків за кордоном. Пісенний «Заповіт» сприяє поглибленню інтересу до Шевченкової поетично-пісенної спадщини й Української хорової музики та їх популяризації в Україні й Світі. Видання приурочене 180-літтю написання цієї всесвітньовідомої Шевченкової поезії.
Безвічний дух ясновідної Шевченкової поезії, започаткованої «Заповітом», ясним, ярим світлом Правди розтинає морок облуди й страху та будить у людях Волю духу до справедливого життя.
В Українській правосвідомості Воля – фундаментальна правова категорія, основоположний принцип-закон Українського традиційного природно-звичаєвого права, дієвий морально-правовий чинник; тому права в Українців традиційно називаються вольності. Волю як закон приймає одностайним волевиявом усенародне Віче (од Староукраїнських віт – рада) – спільне зібрання людей для безпосереднього уладування усіх справ суспільного життя.
За Українським природно-моральним правом, Воля як самовияв внутрішньої сили особистого й національного духу – найвища цінність людського життя й найвищий вияв збірної моральної сили народу.
В Українському природно-моральному світогляді Воля – мірило самостійної сили духу людини й народу: «Воля дужча за всяку неволю» (Г. С. Сковорода); «Де дух, там і Воля» (П. Д. Юркевич).
Духом Волі сповнена вся заповітна Шевченкова поезія: «Світ широкий, Воля…», «Велике щастя бути вольним чоловіком…», «Не вмирає душа наша, Не вмирає Воля», «Встане Правда! встане Воля!..».
Тарас Шевченко у «Кобзарі» нагадує нам про Волю 249 разів. І особливо своєчасне нагадування в «Заповіті»: «І вражою злою кров’ю Волю окропіте».
Джерела:
- Тарас Шевченко. Пісенний «Кобзар». Хорова Шевченкіана. Зібрання хорових творів у семи томах. Твори а капела. Т. 1–3; Твори з інструментальним супроводом. Т. 4. 5; Твори великої форми з симфонічним оркестром. Т. 6. 7. Укладач: П. І. Муравський. Автор ідеї видання, вступної статті, біографічних довідок про композиторів та бібліографії, головний редактор: О. А. Шокало. Музичні редактори: Л. В. Бухонська, Т. В. Миронюк, І. Я. Павленко, М. І. Гулковський, І. Д. Гамкало, А. Г. Масленнікова. – К.: Видавництво Ліра-К, 2023. – 2252 с.; графіка, фото.
- Пісенний «Заповіт». Вибрані хорові твори. Ідея видання, укладення: М. І. Гулковський, О. А. Шокало. Передмова, біографічні довідки про композиторів, редакція: О. А. Шокало. Огляд музичного освоєння, бібліографія, нотографія, дискографія: М. І. Гулковський. – К.: Видавництво «Панмедія», 2025. – 170 с.; графіка, фото.