Творчість Миколи Леонтовича супроводжує мене протягом усього життя. Доля звела мене з творчістю цього композитора дуже рано. Це було у двадцятих роках, коли я вчився у своїй рідній Дмитрашківській сільській школі-семирічці. Тоді мій двоюрідний брат Степан Білянський закінчував Тульчинський педтехнікум і співав у хорі, яким керував Микола Леонтович. Повернувшись у Дмитрашківку, він навчав школярів музики й співу та організував сільський хор, у якому в альтовій партії співав і я. Майже весь співочий репертуар складався з хорових творів Леонтовича. Його музика ще тоді проникла мені в душу, зачарувала мене.
Значно пізніше я довідався, що більшість народних пісень, які використовував композитор, мають своє походження з нашої місцевості, з Поділля, де народився й Леонтович.
Удруге я звернувся до творчості Миколи Леоновича у 1934 році. Після закінчення Київського музичного технікуму я працював у Чорнобилі вчителем співу й музики. З учнів молодших і старших класів організував хор, у якому співали твори М. Леонтовича по нотах. А поголосники для них я сам писав.
Утретє зустрівся з творчістю Леонтовича, коли вступив на навчання в Київську консерваторію. Так вийшло, що вже на першій репетиції консерваторського хору Г. Верьовка доручив мені, першокурсникові, дириґувати «Щедрика» М. Леонтовича. А в 1938 році відбувся конкурс студентів-хормейстерів старших курсів. Зараз я пригадую собі, що то був чи не єдиний конкурс за всі роки існування консерваторії. Г. Верьовка рекомендував і мене для участі в конкурсі, й я отримав першу премію. А репертуар мій складався з хорових творів М. Леонтовича.
Хорові опрацювання й оригінальні твори М. Леонтовича були основою репертуару в капелах “Трембіта” й “Думка”, з якими я працював у 1948–1969 роках.
Скрізь, де звучали твори Миколи Леонтовича, слухачі сприймали їх з великим захопленням. Це тому, що вони надзвичайно талановито написані й глибокі за змістом. Кожну хорову партію в творах Леонтовича можна виконувати як сольний твір.
На перший погляд може видатися, що виконувати твори Леонтовича дуже легко. Вони написані просто, не мають складної музичної мови, ритмічно швидко засвоюються. Насправді вся складність виконання їх полягає в дотриманні дуже характерного для Леонтовича природного голосоведення та в глибокому розумінні змісту цих творів самим дириґентом. Бо всі вони побудовані на основі мудрості нашого народу. І тому творчий рівень дириґента має відповідати художній висоті цих творів, і дириґентові належить професійно спрямовувати до цих висот хоровий колектив.
Працювати над хоровими творами Леонтовича дуже корисно для всіх дириґентів. Високоталановиті опрацювання народних пісень і оригінальні хори забезпечують хорові глибоку основу для акапельного співу, гостроту слухового сприйняття, відчуття тембрального звучання. Всі ці якості ми з успіхом втілювали в хорі дириґентсько-хорового факультету Київської консерваторії. Хор консерваторії складається зі студентів – майбутніх професійних хорових дириґентів, які самі мають бути взірцем професійності співу. Від рівня їхньої зрілості залежить майбутнє хорового співу. Тому саме творчість Миколи Леонтовича має бути в основі професійної майстерності дириґента-хормейстера.
2008