27 листопада 2014 р. в Колонній залі ім. Миколи Лисенка Національної філармонії України започатковано культурно-мистецький проект Хорове свято «Школа Павла Муравського». Перше Хорове свято відбулося під назвою «Хорова асамблея Павла Муравського» й пройшло під девізом «Учні – вчителю». Громадський організаційний комітет вдячний Міністерству культури України за допомогу в проведенні свята Хорової школи видатного дириґента й педагога.
Цей мистецький захід присвячено патріархові української музичної культури, легенді хорового співу ХХ–ХХІ століть, народному артистові України, лауреатові Національної премії України імені Тараса Шевченка, Героєві України Павлові Івановичу Муравському та феноменальному явищу в українській музичній культурі – Хоровій школі Муравського.
Павло Муравський виховав кілька поколінь хормейстерів, ствердив принципові засади акапельного академічного співу Київської хорової школи, заснованої в українській музичній культурі великим Олександром Кошицем.
Хорова школа Муравського – це синкретичне явище, в якому довкола ідеалу чистоти цілісно поєдналися мистецькі й моральні принципи. Учні Павла Муравського – це не тільки ті, хто навчався безпосередньо в його класі, а всі, хто засвоїв його секрети чистого хорового співу на практиці в навчальному студентському хорі. Як пише видатний педагог у своїй праці «Моя хорова школа»: «Одні навчають, як дириґувати, а я навчаю, як чисто співати – даю хормейстерам професійну співочу основу». Учні Маестро вшанували світлу пам’ять свого незабутнього вчителя під девізом «Учні – вчителю» та підтвердили дієвість його мистецьких і моральних принципів.
Перед початком Хорової асамблеї у фойє був виставлений для огляду проект пам’ятника Маестро (скульптор Данило Книшук), звучали взірцевої чистоти записи його «Пісенного «Кобзаря». Під час концертної програми демонструвалися відео, фото матеріали з життя й мистецько-педагогічної діяльності Павла Муравського.
Концертну програму відкрив «Щедриком» М. Леонтовича Національний заслужений академічний український народний хор України ім. Г. Г. Верьовки (дириґував А. Авдієвський). Павло Муравський, навчаючись на дириґентсько-хоровому факультеті Київської консерваторії, співав у студентському хорі під керівництвом Григорія Верьовки. І вже з першої репетиції Верьовка доручив пешокурсникові Муравському дириґувати «Щедрика» Леонтовича. Це благословення «Щедриком» супроводжувало Павла Івановича все життя.
Земляки – Народний хор «Діброва» Піщанського районного будинку культури Вінницької області – привітали народною піснею з рідного краю Маестро «Ой там на горі» в обробці художнього керівника Федора Ущаповського.
Свою майстерність явили дитячі, навчальні, народні, академічні хорові колективи під орудою учнів Павла Муравського: Зразковий хор «Мелодія» (С. Сварич), Київський дитячий хор «Щедрик» (М. Сабліна), Народний художній колектив «Дитяча опера» (Н. Нехотяєва), Народний художній колектив Хорова капела хлопчиків та юнаків «Дзвіночок» Київського Палацу дітей та юнацтва (Р. Толмачов), Хоровий ансамбль «Свят-коло» (В. Степурко), Камерний хор «Дзвони Подолу» (Т. Миронюк), Камерний хор «Фрески Києва» (О. Бондаренко), Народна хорова капела «Днiпро» (І. Тилик), Жіночий хор «Павана» (Л. Байда), Муніципальний академічний камерний хор «Хрещатик» (П. Струць), Муніципальна академічна чоловіча хорова капела імені Л. М. Ревуцького (В. Курач), Муніципальний академічний камерний хор «Київ» (М. Гобдич), Академічний хор імені Платона Майбороди Національної радіокомпанії України (Ю. Ткач), Національна заслужена капела бандуристів України імені Г. І. Майбороди(Ю. Курач), Хор студентів Національної музичної академії України імені П. І. Чайковського (студенти й аспіранти дириґентсько-хорового факультету), Національна заслужена академічна капела України «Думка» (Є. Савчук).
Відбулося свято українського хорового співу – торжество духовного єднання послідовників ідеалу чистоти видатного Вчителя.
А 29 листопада свято Хорової школи Муравського продовжив Хор «Просвіта» (художній керівник Раїса Марченко), який у Храмі Василія Великого блискуче проспівав концерт рідковиконуваних творів, зокрема на слова Тараса Шевченка.
А ще ж багато хорів, якими керують учні Павла Муравського по всій Україні й за кордоном, бажають узяти участь у такому хоровому святі. Тож ці концерти – лише початок щорічних осінніх Хорових свят Школи Павла Муравського, приурочених до дня його пам’яті. Мета цих свят українського співу – поширення світоглядних засад Хорової школи Муравського, розвиток української хорової культури на основі багатовікової народної традиції.
У процесі культурного саморозвитку народу його минуле, нинішнє й майбутнє перебувають у цілісній циркуляції непроминущої сили духу. Ось конкретний приклад. Мальовниче подільське село Дмитрашківка, в якому 100 років тому народився Павло Муравський, у давнину було містом Дмитрашків. Найціннішою історичною хронікою другої половини ХVІІ ст., в якій згадується Дмитрашків, є подорожні записи Павла Халебського – сина Макарія Третього, патріарха Антіохійського і всього Сходу. Павло супроводжував батька в подорожі з Сирії через Україну до Московії як секретар і вів щоденник, де лишив цінні записи про дмитрашківців: «Ми помітили у цьому благословенному народі побожність та доброчесність просто-таки дивовижні…Та ніщо так не радувало нас, як врода маленьких хлопчиків і їхній спів, що вони його виконували від усього серця, в гармонії зі старшими. Справді, козацький спів тішить душу й відганяє журу, бо приємний, іде від усього серця й неначе з одних вуст. Вони дуже люблять співати за нотами, люблять ніжні й солодкі мелодії…».
А ось незабутні враження дитинства Павла Муравського: «Я співав у сільському хорі, в альтовій партії. Біля мене стояла жінка, яка мала чудовий голос. Вона співала з нот, а я уважно дивився на неї й наслідував її. Вже відтоді моя душа прилучилася до хорового співу. Найдужче я любив співати в нашому сільському хорі. Той спів зворушував мою юну душу». Хлопець співав у сільському академічному хорі, яким керував його двоюрідний брат Степан Білянський – випускник Тульчинського педагогічного технікуму, учень знаменитого Миколи Леонтовича. Степан також навчив Павла грати на скрипці.
Ось на якій традиційній культурній основі зросло хорове мистецтво Муравського і його хорова школа. Як дириґент Муравський виконав і записав на платівки, касети й компакт-диски понад 1000 хорових творів українських та зарубіжних композиторів. Як педагог Муравський виховав близько 1000 дириґентів-хормейстерів, які представляють його школу акапельного співу. Суттю Хорової школи Павла Муравського є досягнення вершинної чистоти звучання українського акапельного співу в природному ладовому інтонуванні на основі української народнопісенної традиції. Як філософ Муравський запам’ятався ясними формулюваннями, якими висловлював свої світоглядні засади мистецтва й життя: «Уся краса – в чистоті. А в чистоти має бути основа – любов. Любов – основа розвитку життя»; «Чистий спів спонукає людей до чистого, висококультурного життя»; «Чистота в інтонуванні повинна стати бажанням чистоти в житті взагалі. Потрібно всім нам до цього прагнути».
«Хор єднає людські серця, породжує гармонію, лад» – цією ключовою філософемою Павло Муравський означив високу суспільну місію хорового співу. «Традиційний український хоровий спів у природному ладові сприяє наведенню ладу в суспільстві», – ця позиція Павла Муравського має історичне підтвердження: «Якби в Українській державі всі справи йшли таким ладом, як спів у цьому хорі, то була б найперша держава на світі…» (так у 1922 році відгукнулась голландська преса на виступ Української республіканської капели під орудою О. Кошиця під час її світової подорожі).
Свого мудрого вчителя учні назвали українським музичним Конфуцієм. Справді, Павло Іванович як мудрець дириґував чистим серцем, чутливою душею, ясними очима й ледь-ледь руками та навчав набутими на віку філософемами. Тільки Кун Фу-цзи навчав усно, і та мудрість збереглася в записах його учнів: «Я тільки зв’язую все в єдине»; «Я передаю, а не придумую». А Павло Муравський сам записав свою практичну філософію хорового співу: «Хормейстер об’єднує співаків у хор через найтонші почуття душ»; «Я вчу співаків чисто заспіваною нотою, а не словами».
Основоположна світоглядна вимога П. Муравського до хорового співу й до життя стала назвою його книжки мемуаристики й методології хорознавства «Чистота співу – чистота життя» (2012). До свого 100-ліття патріарх української музичної культури завершив виношену в серці працю «Моя хорова школа», де вперше в українській музичній літературі подає методику навчання чистого акапельного хорового співу (до Муравського навчали техніки дириґування). До 200-літнього ювілею Тараса Шевченка Павло Муравський упорядкував перше повне нотне зібрання кращих хорових творів (близько 300) на слова національного генія під назвою «Пісенний «Кобзар» у семи томах (це унікальне видання виходить у світ за сприяння добродія Олександра Григоровича Шпака).
Павло Іванович 20 років домагався перед усіма президентами України організувати Взірцевий хор (зі статусом президентського) для запису «Пісенного «Кобзаря» – 200 хорових творів на слова Т. Шевченка до його 200-річного ювілею, а також іншої української пісенної класики. Та коли стало зрозуміло, що сподівання марні, учні Павла Муравського самі взялись у 2013 р. за організацію хору його імені. Хор Муравського мав представити хорову школу Маестро й розпочати здійснення загальнонаціонального мистецького проекту – запису «Пісенного «Кобзаря». Мистецьке керівництво цим проектом як своїм заповітним задумом мав здійснити сам Маестро, який уже 80 років професійно працює над озвученням пісенної Шевченкіани. Взірцем для запису став перший аудіо альбом «Пісенний «Кобзар» (2010) із трьох дисків, куди увійшли 32 хорові твори, які маестро записав свого часу з капелами «Трембіта», «Думка», хорами Українського радіо та дириґентсько-хорового факультету Київської державної консерваторії імені П. І. Чайковського.
3 березня 2013 р. Павло Іванович провів першу репетицію свого хору в Українському фонді культури. Потім відбулися ще дві репетиції. А потім… почалась «революція», й заблокований у своїй квартирі на вул. Грушевського, 6 Маестро вже нікуди не виходив. Готував до друку свою працю «Моя хорова школа» та нотне зібрання «Пісенний «Кобзар». Пробний відбиток першої праці Павло Іванович отримав до дня народження, перечитав і схвалив до друку.
30 липня 2014 р. Патріарх по-домашньому, в колі рідних і близьких, відзначив свій 100-літній ювілей та 80-річчя мистецько-педагогічної діяльності. Зважаючи на скрутне становище в Україні, Маестро просив Міністерство культури не організовувати ніяких ювілейних заходів, а обмежитись проведенням у Національній філармонії України Хорової асамблеї за участю хорових колективів під керівництвом його учнів. І сам готувався до концерту. Сподівався, що йому дадуть можливість підготувати хор студентів Музичної академії для якісного виступу. Хорову асамблею заплановано було на 26 жовтня. Та на те число призначили вибори до Верховної Ради. Дізнавшись про це, Павло Іванович 28 серпня звернувся листом до Міністерства культури й попросив перенести Хорову асамблею на 2 листопада. За міністерським планом, мистецький проект «Хорова асамблея Павла Муравського» припав на 27 листопада. А 6 жовтня Патріарх відійшов у безвічність…
Учні маестро Муравського бережуть світлу пам’ять про свого вчителя – мудрого й натхненного, щирого й делікатного, скромного й невибагливого в побуті, та вимогливого й безкомпромісного щодо професіоналізму в мистецтві й відстоювання ідеалів культури. Він як правдивий українець виявляв рідкісну нині волю, відвагу й відповідальність. Його професійне подвижництво й громадянська самовідданість лишаються ясним дороговказом в українській музичній культурі.
А найглибшою пам’яттю про Маестро стане здійснення його заповітного задуму – запис «Пісенного «Кобзаря». З цією високою метою учні й послідовники Хорової школи Муравського започаткували волонтерський рух для запису хорами з цілої України хорових творів на слова Тараса Шевченка з укладеного Маестро нотного зібрання «Пісенний «Кобзар». І розпочали підготовку до музичної толоки – Всеукраїнського мистецького проекту «Україна співає «Кобзаря». Так виконають не лише мистецький, а й громадянський заповіт Маестро: «Україна тільки тоді розбагатіє матеріально, коли ми всі розбагатіємо морально, духовно, культурно». Бо як ствердив Павло Муравський, чистота й правда – основа культурного саморозвитку людини й народу, а культура – запорука щасливого життя людей, основа суспільного ладу.
Хто захоче пройти цей заповітний шлях, хай візьме на озброєння його життєве кредо за Шевченком: «Борітеся, поборете» і головну заповідь свого вчителя: «Не в силі правда, а в правді сила. За чистоту нашої правди».
Олександер ШОКАЛО, співорганізатор мистецького проекту
Слово Просвіти
03.12.2014