21 листопада 2009 року в селі Дмитрашківка Піщанського району Вінницької області урочисто відкрито Меморіальну садибу-музей Павла Івановича Муравського – нашого сучасника, видатного хорового диригента й педагога ХХ–ХХІ століть, професора Національної музичної академії України ім. П. І. Чайковського, почесного члена Академії мистецтв України, народного артиста України, лауреата Державної премії України ім. Т. Г. Шевченка та Міжнародної премії ім. В. І. Вернадського, повного кавалера орденів «За заслуги», Героя України.
Для людей старших поколінь шанувальників українського хорового співу Павло Муравський – довголітній художній керівник і головний диригент хорових капел «Трембіта» й «Думка», з якими він пропрацював 20 років. А для молодших поколінь українських музикантів Павло Іванович – улюблений вчитель: майже 40 років він працює художнім керівником і головним диригентом студентського хору та професором Київської державної консерваторії (з 1995 – Національна музична академія ім. П. І. Чайковського).
За всю свою творчу діяльність виконав і записав на платівки, касети й компакт-диски понад 1000 хорових творів різних авторів: Д. Бортнянського, М. Березовського, А. Веделя, Г. Сковороди, М. Леонтовича (всі хорові твори), О. Кошиця, С. Людкевича, П. Чайковського, Л. Бетховена, А. Моцарта, Дж. Верді, Г. Малера, А. Скрябіна, І. Стравінського, багатьох інших українських та зарубіжних композиторів. Стараннями П. І. Муравського ще на початку 70-х років у студентському хорі Київської державної консерваторії створено стиль а капельного співу або співу в натуральному ладі, і ця нова метода розповсюдилася по всій Україні. Так маестро створив в українській музичній культурі свою школу – Хорову школу Муравського. У студентському хорі видатний педагог виховав понад 800 дириґентів-хормейстерів. Павло Муравський – жива легенда українського хорового мистецтва ХХ–ХХІ століть, і його знають в Україні й у світі.
Життя і творчість П. І. Муравського – взірець служіння рідному народові, збереження й примноження його унікального духовного надбання – українського хорового співу, за чистоту, високу якість якого протягом 75 років самовідданої творчо-педагогічної праці дбає наш хоровий патріарх.
Блискучі виступи творчих колективів «Трембіта» й «Думка», які чарували не одне покоління слухачів майже на всьому Євразійському континенті, неодноразові перемоги на престижних міжнародних конкурсах студентського хору Національної музичної академії України під керівництвом легендарного маестро, засвідчують велич таланту й педагогічного хисту патріарха хорового акапельного співу – нашого земляка П. І. Муравського.
Незважаючи на свій 95-літній вік, великий майстер і сьогодні працює не покладаючи рук, борючись за чистоту не тільки співу, а й сердечних людських стосунків. Заповітний творчий задум П. І. Муравського, з яким він звертався неодноразово до всіх Президентів України, – створити з кращих співаків України Взірцевий президентський хор, який стане співочим колективом світового рівня. Цей хор потужно працюватиме на міжнародний авторитет Української держави. З таким хором можна здійснити високохудожні записи пісенних творів на слова Тараса Шевченка, Івана Франка, Лесі Українки, що дуже сприятиме популяризації української культури у світі.
Маестро живе надією, що йому таки вдасться явити в національну культуру еталонного пісенного Кобзаря. Павло Іванович покладає на цей мистецький проект великі сподівання, бо пісенне озвучення геніальної Шевченкової поезії має стати показником якості й українського співочого мистецтва, й життєвої спроможності українців.
Творча громадськість Піщанського району запропонувала, а районна рада підтримала створення Меморіальної садиби-музею видатного земляка на місці його рідної хати в селі Дмитрашківка. Будували та облаштовували садибу-музей усенародною толокою, а відкриття приурочили до храмового свята села.
Це один із небагатьох прикладів в Україні, коли ще за життя видатного митця заслужено пошановано й гідно поціновано його творчість.
Громадянський і людський обов’язок земляків Павла Муравського, всіх, хто переймається культурним розвитком українців, зробити так, щоб подвижницька праця й творча спадщина великого диригента й педагога П. І. Муравського стала взірцем самовідданої творчості нинішнім і майбутнім поколінням.
Тому під час відкриття Меморіальної садиби-музею земляки зініціювали й започаткували Міжнародний фестиваль хорового мистецтва імені П. І. Муравського, який проводитиметься на батьківщині маестро, в селі Дмитрашківка, щороку в день його народження – 30 липня. Співзасновники Міжнародного фестивалю: Піщанська районна рада Вінницької області, Вінницьке обласне управління культури, Товариство зв’язків з українцями за межами України (Товариство «Україна-Світ»), Міжнародна громадська організація українців «Четверта Хвиля».
Творчий принцип Міжнародного фестивалю хорового мистецтва: обов’язкове виконання одного акапельного твору з репертуару хорових колективів, якими свого часу керував П. І. Муравський, із послідовним переходом виключно на акапельний спів. Почесним головою журі Міжнародного фестивалю хорового мистецтва обрано маестро Павла Івановича Муравського. Земляки побажали Павлові Івановичу й надалі міцного здоров’я, натхнення, радості від нових творчо-педагогічних здобутків у хоровому мистецтві, в плеканні нового покоління українських диригентів.
Ідея створення Меморіальної садиби-музею виникла 15 років тому, коли Федір Іванович Ущаповський, художній керівник народного хору «Діброва» та народного вокально-інструментального ансамблю «Лаври», заслужений працівник культури України та заслужений діяч мистецтв Придністровської Молдавської Республіки, разом із Катериною Борисівною Семко, художнім керівником дитячого хору, відмінником освіти України, брали участь у роботі Республіканського семінару керівників хорів, що проводився в Харкові під керівництвом Павла Івановича Муравського.
На той час ще стояла стара хата, в якій народився й прожив дитячі роки (до 1930 р.) Павло Муравський (Моравський), надвірні будівлі, які ще можна було б відновити та облаштувати садибу-музей. Але ініціатор цієї справи Ф. І. Ущаповський зіткнувся з черствістю, невіглаством чиновників, які в різні часи займали високі посади як у районі, так і в області, не знаючи і не розуміючи значущості того, що зробив своєю подвижницькою працею для мистецтва, для української культури й України в цілому П. І. Муравський і яку унікальну спадщину цей видатний митець і педагог залишить майбутнім поколінням.
І тільки через 15 років цю ідею вдалося втілити в життя. На сесії Піщанської районної ради, за ініціативи голови районної ради В. М. Кирнасівського, підтримали лист-звернення Ф. І. Ущаповського до депутатів районної ради про створення Меморіальної садиби-музею П. І. Муравського на його батьківщині в селі Дмитрашківка та виділено з районного бюджету 10 тисяч гривень для започаткування цієї справи.
На превеликий жаль, хата вже була розвалена, залишилися тільки погріб і напівзруйнований сарай. А ще лишалося головне – бажання людей та підтримка депутатів районної ради й голови ради В. М. Кирнасівського зробити добру справу. За громадської ініціативи утворено Громадський організаційний комітет зі створення Меморіальної садиби-музею Павла Івановича Муравського та започаткування Міжнародного фестивалю хорового мистецтва ім. П. І. Муравського.
Будівництво та облаштування Меморіальної садиби-музею розпочато в липні 2009 року. На місці садиби видатного земляка зібралися учні та вчителі місцевої школи, сусіди П. І. Муравського, голова Піщанської районної ради, голова Організаційного комітету В. М. Кирнасівський, ініціатор цієї справи, заслужений працівник культури України Ф. І. Ущаповський, голова села О. М. Луньова.
Було проведено збори, приурочені початку будівництва. Присутні зацікавлено слухали виступи В. І. Кирнасівського та Ф. І. Ущаповського, які розповіли про життя й творчість видатного земляка, наголосили на тому, яку важливу, потрібну справу розпочинають учасники зборів.
А справа була непроста й нелегка, адже довелося прибирати залишки старої хати й на її місці будувати нову.
Було багато скептиків, які не вірили, що в кризовий рік, практично без коштів, можна побудувати хату та облаштувати Меморіальну садибу-музей.
Але завдячуючи добродійності щирих людей та натхненню самого маестро, вдалося за короткий час зробити, здавалося б, неможливе.
На 95-літній ювілей П. І. Муравського до Києва прибула делегація від Піщанського району в складі голови районної ради В. М. Кирнасівського, голови села Дмитрашківка О. М. Луньової, ініціатора створення садиби-музею, заслуженого працівника культури України Ф. І. Ущаповського. Вітаючи ювіляра з днем народження, даруючи йому запашний коровай на вишитому подільському рушникові та його портрет, створений Федором Івановичем, земляки порадували Павла Івановича, що розпочато будівництво хати й створення Меморіальної садиби-музею його імені, показали перші фотографії ведення робіт.
Великого маестро до сліз схвилювала ця новина, й він перейнявся бажанням по змозі допомогти землякам у цій справі: передав для музею велику кількість матеріалів, що висвітлюють життя, творчу й педагогічну діяльність, рояль, особисті речі й надав фінансову підтримку.
Добра справа об’єднала доброчинних людей – байдужих не було, допомагали хто чим міг. Організаційний комітет дякує за допомогу В. Г. Житнику – директору ТОВ «Енергоінвест», В. Й. Килимнюку – генеральному директору Облпаливо, В. В. Цимбалюку – директору ДП Крижопільський лісгоспзаг, В. К. Коліснику – директору СВАТ «Сад України», О. Г. Кучеру – голові СВКП «Прогрес», С. М. Сауляку – голові СВКП «Піщанський», В. П. Слободянюку – директору «ПлазмаТек», В. З. Болтянському – директору ТОВ «Плазматек Транс», І. Кравцю – голові СФГ «Каїл», В. М. Ременяку – директору ТОВ «Райсількомунсервіс», М. А. Соломончуку – директору КП «Водоканал», М. Д. Соломончуку – директору ДП «Піщанський кар’єр», В. Пухняку – директору Оптово-роздрібної бази, С. Полішевському – директору «Райсільгоспенерго», В. М. Ткачуку – директору «Піщанські ЕМ», Д. Г. Чвалюку – начальнику установи ВК 59, М. В. Скрипник – начальнику Вінницького обласного управління культури і туризму, К. І. Висоцькій – директору Вінницького обласного краєзнавчого музею та його працівникам, вчителям та учням Дмитрашківської загальноосвітньої школи, громаді села Дмитрашківка, учасникам народного хору «Діброва» та його художньому керівникові Ф. І. Ущаповському, який від першого дня разом із сім’єю трудився не покладаючи рук над втіленням своєї ідеї.
На урочисточті до Дмитрашківки з Києва прибули: сам П. І. Муравський із сином В. П. Муравським – Лауреатом Міжнародного конкурсу піаністів і невісткою Т. М. Муравською; М. Г. Жулинський – голова Національної ради з питань культури та духовності при Президентові України, голова Комітету з Національної премії України імені Тараса Шевченка, директор Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, академік НАН України (керівник делегації); І. Ф. Драч – Герой України, поет, лауреат Державної премії України ім. Т. Г. Шевченка, голова Товариства зв’язків з українцями за межами України (Товариство «Україна-Світ») та Конгресу української інтелігенції; О. А. Шокало – письменник, ініціатор видання біографічної книжки «Павло Муравський. Феномен одного життя», головний редактор журналу «Український Світ», голова МГОУ «Четверта Хвиля»; С. М. Марченко – режисер кіностудії «Київнаукфільм», фотокореспондент часопису «Українська культура», автор документального фільму про творчо-педагогічну діяльність П. І. Муравського; Н. Ю. Гнатюк – поетеса, заступник голови Міжнародного Вінницького земляцтва в м. Київ; М. Й. Дідик – автор програми «Видатні українці» Державної телерадіокомпанії «Всесвітня служба «Українське телебачення і радіомовлення»; В. Д. Чирко – оператор Державної телерадіокомпанії «Всесвітня служба «Українське телебачення і радіомовлення»; О. О. Литвиненко – кореспондент газети «Сільські вісті». А з Вінниці прибула велика група мистецької громадськості на чолі з керівниками обласних структур.
Гості дякували всім, хто будував, упорядковував, хто доклав світлої сили свого серця, розуму й рук до цієї спільної благородної справи на славу всієї України, хто чим міг долучився до цієї культурної толоки. А господарі дякували всім, хто відклавши всі свої турботи, прибув з обласного центру й столиці у славне подільське село, аби вклонитися землі, яка народила й зростила генія українського хорового мистецтва.
А 95-літній маестро Павло Муравський на високому духовному піднесенні дякував своїм землякам за турботу, бажав усім міцного здоров’я, щастя, радості: «Бажаю вам усім дожити до моїх років, а я почекаю, і далі підемо разом!».
Радість і щастя переповнювало людей на благословенній Подільській землі, яка дала Україні й світові генія української музики Миколу Леонтовича та великого диригента й педагога ХХ–ХХІ століть Павла Муравського.
Всі за велінням серця зібралися пошанувати маестро й привітати його з відкриттям Меморіальної садиби-музею та започаткуванням Міжнародного фестивалю хорового мистецтва його імені. Всі щиро висловлювали велике сердечне спасибі славному землякові Павлові Івановичу Муравському за його культурне подвижництво й патріотизм. Його високий талант і чистосердечність ось уже 95 років утверджують у світі чистоту, велич і доброту української душі, феномен української нації – мелодійний, душевний, зворушливий спів. Маестро сповнений духовної наснаги й творчих задумів та невтомно утверджує в житті своє заповітне:
«Найкращий спів – це чистий спів. Чистий спів, можна порівняти з чистою водою, чистим повітрям і чистим людським серцем: чистої води хочеться напитися, чистим повітрям хочеться надихатися, з чистою людиною хочеться наговоритися, чистого співу хочеться наслухатися. Чистота в інтонуванні повинна стати бажанням чистоти в житті взагалі. Потрібно всім нам до неї прагнути. Але якість сама не прийде, за якість треба боротися».
Учасники урочистого відзначення 95-літнього ювілею та 75-річчя самовідданої творчо-педагогічної праці патріарха українського хорового мистецтва в селі Дмитрашківка Піщанського району Вінницької області прийняли звернення до Президента України про створення ВЗІРЦЕВОГО Президентського хору під художнім керівництвом видатного диригента й педагога сучасності Павла Івановича Муравського. Президентський хор має тримати в Україні на високому рівні еталон природного українського хорового співу, починаючи з Гімну Української держави. На основі Президентського хору розпочнеться відновлення й утвердження традиційної української співочої культури. Так маестро П. І. Муравський принесе Україні своєю працею найбільшу користь для розвитку українського співочого мистецтва. Наш хоровий патріарх переконаний, що високомистецьке звучання Президентського хору не тільки піднесе українську співочу культуру на світовий рівень, а й духовно допомагатиме українцям жити й творити лад у суспільстві. Державотворчу місію українського хорового співу дуже високо оцінила свого часу світова громадськість, слухаючи спів Української республіканської капели під орудою незабутнього Олександра Кошиця.
Ось таким конкретними праведними справами долучаються щирі люди до боротьби за чистоту, якість українського співу й українського життя, до продовження нашої культурної традиції, яку протягом свого довгого творчого життям утверджує маестро Павло Муравський – достойний учень і послідовник легендарних диригентів Олександра Кошиця, Нестора Городовенка, Дмитра Котка. Своїм високим обдаруванням Павло Муравський продовжив і збагатив давню традицію українського хорового мистецтва. Завдяки ініціативі земляків творчо-педагогічні досягнення П. І. Муравського набудуть продовження в нинішніх і майбутніх поколіннях українців.
Громадський організаційний комітет зі створення Меморіальної садиби-музею Павла Івановича Муравського та започаткування Міжнародного фестивалю хорового мистецтва імені П. І. Муравського, громадськість Піщанського району, депутати районної ради сподіваються, що ініціативу земляків великого диригента й педагога Павла Муравського підтримають майстри хорового акапельного співу, творчі колективи з усієї України та з українського зарубіжжя, а також державні органи, на які покладено функції сприяння розвитку музичного мистецтва й культури в цілому. Це дасть поштовх відродженню природної основи унікального українського співу, адже технічний прогрес завдав нашому співу великої шкоди, і тепер насправді дуже рідко можна почути природний голос та чистий спів.
Меморіальна садиба-музей Павла Івановича Муравського розташована в мальовничому подільському селі Дмитрашківка (за історичними хроніками, відоме як давнє місто Дмитрашків), у заповідній зоні «Зачарована долина» (площею 280 гектарів), яку визначила й затвердила сесія Вінницької обласної Ради. Тут також знаходиться заповідна ділянка урочища «Княгиня» з цілющими джерелами мінеральних вод, які за якістю, згідно з висновком Одеського інституту курортології, не поступаються знаменитій «Нафтусі». В цьому урочищі до 1917 року був маєток княгині Єлизавети Петрівни Трубецької (Долгорукової), яка, проживаючи у Франції, влітку приїздила відпочивати в цей справді райський куточок Поділля.
Це одна з наймальовничіших місцевостей Наддністрянщини: з прямовисними скелями в кілька десятків метрів, рельєфними серпантинами, стрімким струмуванням річки Кам’янки між двома великими пагорбами, з унікальним розмаїттям флори й фауни, занесеним до Червоної книги України.
Земляки П. І. Муравського раді зустріти й привітати щирих людей у цьому заповідному краї.
Олександер ШОКАЛО,
письменник, голова МГОУ «Четверта Хвиля»,
заступник голови Громадського організаційного комітету