Павло Іванович Муравський (Моравський; 30.07.1914 – 06.10.2014) – великий український хоровий дириґент, педагог, народний артист УРСР (1960), професор (1976), лауреат Державної премії України ім. Т. Г. Шевченка (1979), Премії ім. В. Вернадського (2001), кавалер Ордену «За заслуги» ІІІ (1994), ІІ (1999), І (2004) ступенів, почесний академік Національної академії мистецтв України (2004), Герой України (2009).

П. І. Муравський – один з основоположників сучасної Української хорової школи. Маестро ствердив принципові засади акапельного академічного співу Київської хорової школи, заснованої в українській музичній культурі великим Олександром Кошицем, і явив власний феномен – Хорову школу Муравського. Суттю Хорової школи Муравського є досягнення вершинної чистоти звучання українського акапельного співу в природному ладовому інтонуванні. Свою унікальну мистецько-педагогічну методику хорового співу, явлену через власний хормейстерський досвід і практичну філософію хорознавства, великий дириґент і педагог розкрив у книжках: «Чистота співу – чистота життя» (2012) та «Моя хорова школа» (2014, 2917).

П. І. Муравський виховав у студентському хорі понад 1000 хормейстерів. Студентський. хор під керівництвом маестро П. Муравського записав у фонд Українського радіо та на платівки фірми «Мелодія» понад 150 хорових творів, серед яких «Шедеври української хорової музики» (Г. Сковорода, М. Березовський, Д. Бортнянський, А.  Ведель) (1972); «М. Леонтович. До 100-річчя з дня народження» (комплект із трьох платівок) (1978); «А. Кос-Анатольський. Вибрані хорові твори» (1980–1981); симфонії, кантати, ораторії («Персефона» І. Стравінського, «Іоанн Дамаскін» С. Танєєва, «Меса» Ф. Шуберта, «Реквієм» Дж. Верді). Загалом П. Муравський виконав і записав з капелами «Трембіта», «Думка», хорами Українського радіо й Київської державної консерваторії у фонд Українського радіо, на платівки, касети й компакт-диски понад 1000 хорових творів українських і зарубіжних композиторів, зокрема С. Людкевича, П. Чайковського, Л. Бетховена, А. Моцарта, Г. Малера, А. Скрябіна й ін. 

Поцінування праці й ушанування пам’яті хорового ґенія

21 листопада 2009 року в рідному селі П. І. Муравського – Дмитрашківка Піщанського району Вінницької області земляки збудували й урочисто відкрили Меморіальну садибу-музей Павла Івановича Муравського – великого хорового диригента й педагога ХХ–ХХІ століть

Мистецька громадськість Піщанського району запропонувала, а районна рада підтримала створення Меморіальної садиби-музею великого земляка на місці його старої рідної хати в селі Дмитрашківка. Будували та облаштовували садибу-музей усенародною толокою, а на відкриття запросили П. І. Муравського.

 Це один з небагатьох прикладів в Україні, коли ще за життя великого митця самі земляки гідно поцінували й заслужено вшанували його самовіддану мистецьку працю.

Від 2010 в селі Дмитрашківка проводиться Міжнародний хоровий конкурс імені Павла Муравського, від 2012 в смт Піщанка – Обласний фестиваль-конкурс хорового мистецтва його імені, а від 2014 в Київі – загальноукраїнське Хорове свято «Школа Павла Муравського».

Великий Маестро і Вчитель Павло Іванович Муравський зустрів свій 100-літній ювілей, а його дух відійшов у безвічність 6 жовтня 2014 року. Прах поховано в Київі на Байковому кладовищі (дільниця № 33).

У 2015 учні П. І. Муравського організували Благодійний фонд «Хорова школа Павла Муравського». У 2016 іменем П. І. Муравського названо Піщанську музичну школу та Народну хорову капелу «Діброва». У 2017 при БФ «Хорова школа Павла Муравського» організовано Камерний хор «Moravskі».

Виступ Камерного хору «Moravskі» на П’ятому Хоровому святі «Школа Павла Муравського». Київ, 2018.

7–8 жовтня 2019 р. в Національній музичній академії України імені П. І. Чайковського відбулася Всеукраїнська науково-практична конференція «Хорова школа Павла Муравського в контексті української музичної культури», приурочена 105-літтю заснування Київської консерваторії (НМАУ ім. П. І. Чайковського) та 105-літтю народження й 5-м роковинам пам’яті великого українського хорового дириґента й педагога Павла Івановича Муравського. Співорганізатори Конференції: Благодійний фонд «Хорова школа Павла Муравського» та Національна музична академія України імені П. І. Чайковського. На Конференції знані музикознавці представили Київську, Львівську, Одеську, Харківську й Закарпатську хорові школи.

За програмою Конференції також відбулося Шосте Хорове свято «Школа Павла Муравського». В основі концертної програми: вибрана Хорова Шевченкіана зі Всеукраїнського мистецького проекту «Україна співає «Кобзаря» – озвучення укладеного П. І. Муравським Зібрання хорових творів у семи томах «Тарас Шевченко. Пісенний «Кобзар». У святковому концерті виступили хорові колективи України під керівництвом учнів і послідовників П. І. Муравського.

Маестро Павло Муравський постає серед подвижників хорового мистецтва як світла, цілісна особистість – взірець високого професіоналізму, честі й гідності. В ньому гармонійно поєдналися високе натхнення й глибока мудрість, щирість і делікатність, добродійність і гумор, скромність і невибагливість у побуті, а також вимогливість і безкомпромісність у відстоюванні професіоналізму в музиці та ідеалів рідної культури. Він лишився непохитним у своїх внутрішніх переконаннях: «Україна тільки тоді розбагатіє матеріально, коли ми всі розбагатіємо морально й культурно»; «Коли мова й пісня стануть українською цілістю, тоді й Українці стануть культурною цілістю, й Україна буде цілісна, сильна»; «Хоровий спів сприяє розвиткові національної самосвідомості й загальної культури суспільства та об’єднує людей у народ. Спів активізує все єство людське. Спів дає відчуття волі!».

Олександер Шокало, культурософ,
голова Наглядової ради
Благодійного фонду «Хорова школа Павла Муравського»

The post 10-і роковини пам’яті хорового ґенія Павла Муравського appeared first on Хорова школа Павла Муравського.

До 209 річниці від народження українського генія Тараса Шевченка щойно вийшли у Світ два унікальні Шевченківські видання: семитомне нотне зібрання Тарас Шевченко. Пісенний “Кобзар”. Хорова Шевченкіана – 2 252 с. (в упорядкуванні Павла Муравського і в науково-мистецькому опрацюванні авторського колективу) та біобібліографічний довідник “Музична Шевченкіана українських композиторів” – 952 с. (в упорядкуванні Мірчі Гулковського).
Успішне представлення Пісенного “Кобзаря” та “Музичної Шевченкіани українських композиторів” відбулося 8 березня в Молодіжному центрі культурно-естетичного виховання Київського національного університету імені Тараса Шевченка, а 9 березня – в Літературно-меморіальному будинку-музеї Тараса Шевченка.
Підготовку Пісенного “Кобзаря” здійснили фахівці Благодійного фонду «Хорова школа Павла Муравського» (голова – Тарас Миронюк) за Всеукраїнським мистецьким проектом «Україна співає «Кобзаря»» (автор ідеї, базових текстів і керівник проекту – Олександер Шокало), а зверстано за фінансової підтримки доброчинців: Тараса й Катерини Миронюків (томи 1–3), Євгена Драп’ятого (томи 4–5), Даниїла Сікори й Ігоря Дем’янця (том 6), Мирона Миронюка й Ігоря Тилика (том 7).

Обидва видання надруковано за кошти київського Видавництва Ліра-К (директор – Віталій Зарицький).
Замовити ці видання можна у видавництві: тел.: (050) 462-95-48, (067) 820-84-77; ел. адреса: zv_lira@ukr.net  

Редакція

Музична Шевченкіана Мирослава Гулковського

«Музична Шевченкіана українських композиторів: Біобібліографічне довідкове видання» – масштабний результат семирічної праці самовідданого митця й дослідника Мирослава Гулковського.

Мирослав (Мірча) Ілліч Гулковський – хоровий дириґент, співак (тенор), педагог, лауреат міжнародних конкурсів. Як співак і хормейстер Київського камерного хору ім. Б. Лятошинського та як співзасновник і головний дириґент Ансамблю солістів «Благовість» представляв українське хорове мистецтво у США, Франції, Німеччині, Нідерландах, Великій Британії, Ірландії, Естонії.

Тепер увесь свій багатий музичний досвід виконавця й педагога та знання науковця М. Гулковський задіяв до здійснення заповітного задуму – видання музичної Шевченкіани українських композиторів. Хоч автор скромно означив свою творчу, комплексну працю як «опрацювання та упорядкування», та систематизація й осмислення всього величезного різноманіття біобібліографічного матеріалу потребувало як глибоких пошукових і аналітичних зусиль, так і високого духовного натхнення.

У 952-сторінковій праці М. Гулковський представив творчість 373 українських композиторів від середини ХІХ до 20-х років ХХІ ст. Тут подано докладні біографії композиторів, якнайповніше представлена їхня творчість, у якій виокремлено й конкретизовано музичну Шевченкіану. Подано також бібліографію видань та дискографію, тобто якнайповніше представлено джерельну базу. І це тільки перше видання задуманої М. Гулковським музичної Шевченкіани. Дослідник зібрав біобібліографічні матеріали ще про 200 композиторів.

У зв’язку з авторською працею М. Гулковського необхідно згадати колективну монографію «Музична Шевченкіана у фондах Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського», яку підготував і опублікував у 2019 році відділ музичних фондів цієї провідної бібліотеки. У науковому каталозі обсягом 992 сторінки подано систематизовану інформацію про друковані та рукописні музичні твори, народні пісні й їхні опрацювання на поезію українського генія Тараса Шевченка, а також про музичні твори, написані за мотивами його творчості або присвячені поетові. У відділі музичних фондів Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського зберігається найбільше в нашій державі нотне зібрання. Весь матеріал у каталозі подано за такими розділами: «Музичні твори на тексти Тараса Шевченка», «Музичні твори за мотивами творів Т. Шевченка», «Присвячено Шевченкові», «Улюблені, використані та записані Т. Шевченком народні пісні», «Основні використані нотні збірки».

Обидва видання – «Музична Шевченкіана українських композиторів: Біобібліографічне довідкове видання» М. І. Гулковського та науковий каталог «Музична Шевченкіана у фондах Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського» – доповнюють одне одного й, безперечно, є значним внеском у розвиток українського музичного джерелознавства та становлять фундаментальну джерельну базу для подальшого вивчення музичних інтерпретацій поезії Великого Кобзаря. Матеріали цих праць знадобляться для укладання довідкових видань, підручників і навчальних посібників, програм спеціальних і загальних курсів з музичного мистецтва та добору виконавського репертуару.

«Музична Шевченкіана українських композиторів…» М. І. Гулковського є по суті біобібліографічним супроводом до унікального нотного видання – Зібрання хорових творів у семи томах «Тарас Шевченко. Пісенний «Кобзар». Хорова Шевченкіана», що його уклав П. І. Муравський (ідея видання, вступна стаття й загальна редакція належать О. А. Шокалу).

Семитомне видання здійснив Благодійний фонд «Хорова школа Павла Муравського» як заповітний задум учителя й маестро за Всеукраїнським мистецьким проектом «Україна співає «Кобзаря»» протягом 2014–2023 років. Це перше найповніше, систематизоване, цілісне зібрання хорової Шевченкіани упорядкував Павло Іванович Муравський (1914–2014) – великий український хоровий дириґент і педагог ХХ–ХХІ століть, народний артист України, професор Національної музичної академії України імені П. І. Чайковського, почесний академік Національної академії мистецтв України, лауреат Державної премії України імені Т. Г. Шевченка, Герой України.

Зібрання хорових творів у семи томах відзначається тим, що в ньому вперше системно укладено в основному всю Хорову Шевченкіану, скомпоновану від середини ХІХ до початку ХХІ ст. 

Визначальна особливість цього унікального зібрання Хорової Шевченкіани – його практична цінність, бо нотний матеріал опрацьовували для впровадження в сучасну музичну педагогіку й концертно-виконавську діяльність сам маестро П. І. Муравський та представники його хорової школи й послідовники мистецького методу, в тім числі й М. І. Гулковський.

Зокрема Мирослав Гулковський здійснив музичне редагування четвертого й п’ятого томів Пісенного «Кобзаря», до яких увійшли твори з інструментальним супроводом. Крім того, М. Гулковський доповнив ці томи творами сучасних композиторів та написав про них біографічні довідки й додав бібліографію.   

До семитомного зібрання Хорової Шевченкіани дібрано 280 творів 146 композиторів та 12 народних пісень, які розподілено на три групи: твори a капелa – 1, 2, 3 томи; твори з інструментальним супроводом – 4, 5 томи; твори великої форми з симфонічним оркестром – 6, 7 томи. Загальний обсяг семитомника – 2 300 сторінок.

На основі семитомника скомпоновано 352-сторінковий том Тарас Шевченко. Пісенний «Кобзар». Вибране (видано у 2020 р.). До Вибраного дібрано 83 твори 71 композитора та шість народних пісень, які розподілено на дві групи: твори a капелa й твори з інструментальним супроводом. Вибране є нотним додатком до масштабного аудіо запису Тарас Шевченко. Пісенний «Кобзар» (три аудіо альбоми), здійсненого на основі Зібрання хорових творів у семи томах «Тарас Шевченко. Пісенний «Кобзар». Хорова Шевченкіана» за Всеукраїнським мистецьким проектом «Україна співає «Кобзаря»».

М. І. Гулковський узяв безпосередню участь у доборі творів і їх музичному редагуванні, у складанні бібліографії й біографічних довідок про композиторів до Вибраного з Пісенного «Кобзаря». Також М. І. Гулковський працював у експертній раді з добору творів для запису і визначення виконавців Пісенного «Кобзаря» та був відповідальним за випуск дисків 1,2,3 Другого аудіо альбому – Твори з інструментальним супроводом. Талановитий митець і скрупульозний дослідник здійснив свою працю на совість.

Аудіо видання Тарас Шевченко. Пісенний «Кобзар» містить 110 творів 86 композиторів. Обсяг аудіо видання – три музичні альбоми (по три CD в кожному): перший – твори a капелa; другий – твори з інструментальним супроводом; третій – твори великої форми з симфонічним оркестром.

У записові Пісенного «Кобзаря» взяли участь на благодійних засадах 45 провідних хорових колективів з 17 міст України й діаспори під орудою учнів і послідовників маестро Муравського, зокрема Ансамбль солістів «Благовість» під дириґуванням Мирослава Гулковського. До аудіо видання дібрано також частину творів, які маестро Павло Муравський записав свого часу з хоровими колективами, що їх очолював у 1948–2005 рр.

Видати й записати всю Хорову Шевченкіану під символічною назвою Пісенний «Кобзар» – заповітний мистецький задум Павла Івановича Муравського, здійснення якого завершили його учні й послідовники.

Шевченків поетично-пісенний феномен – виняткове явище у світовій поезії й музиці. Тарас Шевченко – єдиний у Світі поет, переважна частина поетичної спадщини якого живе у співі. На «Кобзар», у якому 237 поетичних творів, написано понад 300 авторських хорових творів і записано близько 100 народних хорових пісень. У цілому на Шевченків «Кобзар» написано понад 3 000 музичних творів: композиторських інтерпретацій різних форм і жанрів від солоспівів до хороспівів, кантат, симфоній, опер, ораторій, балетів. Усе це являє собою Музичну Шевченкіану – надзвичайно багату і маловивчену сферу Шевченкознавства та українського музичного мистецтва.

Завдяки першому найповнішому, системному нотному виданню й записові Хорової Шевченкіани став доступний широкому загалові майже весь співаний «Кобзар». Пісенний «Кобзар» – своєрідний музичний ключ до проникливого сприйняття й цілісного осягнення Шевченкового поетичного світу. Високоякісне хорове озвучення «Кобзаря» витончує відчуття й розкриває глибинну суть Шевченкової поезії та сприяє розвиткові хорового співу – базового мистецтва української культури.

Пісенний «Кобзар» як системне, цілісне нотно-звукове зібрання започаткував новий напрям у Шевченкознавстві – Хорову Шевченкіану. Цей ґрандіозний мистецький задум розпочав здійснювати маестро Павло Муравський і довершили його учні й послідовники. 

Зібрання хорових творів у семи томах «Тарас Шевченко. Пісенний «Кобзар». Хорова Шевченкіана» й аудіо видання Тарас Шевченко. Пісенний «Кобзар» цілісно явили прадавню традицію українського хорового співу й феномен Хорової Шевченкіани та стали гідним музичним пам’ятником Великому Кобзареві України.

Дієва участь М. Гулковського у здійсненні Всеукраїнського мистецького проекту «Україна співає «Кобзаря»» посприяла його подвижницькій праці над «Музичною Шевченкіаною українських композиторів…», якою він потужно долучився до розвитку Музичного Шевченкознавства й зведення музичного пам’ятника Великому Кобзареві – Співцеві України.

Олександер Шокало, шевченкознавець, культурософ,
керівник Всеукраїнського мистецького проекту «Україна співає «Кобзаря»

Фото Ольги Клименко

The post Музична Шевченкіана українських композиторів appeared first on Хорова школа Павла Муравського.

До 209 річниці від народження українського генія Тараса Шевченка щойно вийшли у Світ два унікальні Шевченківські видання: семитомне нотне зібрання Тарас Шевченко. Пісенний “Кобзар”. Хорова Шевченкіана – 2 252 с. (в упорядкуванні Павла Муравського і в науково-мистецькому опрацюванні авторського колективу) та біобібліографічний довідник “Музична Шевченкіана українських композиторів” – 952 с. (в упорядкуванні Мірчі Гулковського).
Успішне представлення Пісенного “Кобзаря” та “Музичної Шевченкіани українських композиторів” відбулося 8 березня в Молодіжному центрі культурно-естетичного виховання Київського національного університету імені Тараса Шевченка, а 9 березня – в Літературно-меморіальному будинку-музеї Тараса Шевченка.
Підготовку Пісенного “Кобзаря” здійснили фахівці Благодійного фонду «Хорова школа Павла Муравського» (голова – Тарас Миронюк) за Всеукраїнським мистецьким проектом «Україна співає «Кобзаря»» (автор ідеї, базових текстів і керівник проекту – Олександер Шокало), а зверстано за фінансової підтримки доброчинців: Тараса й Катерини Миронюків (томи 1–3), Євгена Драп’ятого (томи 4–5), Даниїла Сікори й Ігоря Дем’янця (том 6), Мирона Миронюка й Ігоря Тилика (том 7).

Обидва видання надруковано за кошти київського Видавництва Ліра-К (директор – Віталій Зарицький).
Замовити ці видання можна у видавництві: тел.: (050) 462-95-48, (067) 820-84-77; ел. адреса: zv_lira@ukr.net  

Редакція

Пісенний «Кобзар» –
феноменальне явище Хорової Шевченкіани

Шевченків поетично-пісенний феномен – виняткове явище в українській і світовій поезії й музиці. Тарас Шевченко – чи не єдиний у Світі поет, майже вся поетична спадщина якого живе у співі. На основі «Кобзаря», який містить 237 поетичних творів, написано понад 300 авторських хорових творів і записано близько 100 народних хорових пісень. У цілому на Шевченкову поезію написано понад 3 000 композиторських інтерпретацій різних форм і жанрів од солоспівів до хороспівів, кантат, симфоній, опер, ораторій, балетів. Це неперевершене поетично-музичне явище у світовій культурі.

Хороспіви й вокально-симфонічні твори на поезію Тараса Шевченка являють собою Хорову Шевченкіану – надзвичайно багату й маловивчену сферу Шевченкознавства та українського музичного мистецтва.

Перше систематизоване, найповніше зібрання Хорової Шевченкіани уклав Павло Іванович Муравський (1914–2014) – великий український хоровий дириґент і педагог, легенда хорового мистецтва ХХ–ХХІ століть, патріарх української музичної культури, народний артист України, почесний академік Національної академії мистецтв України, лауреат Державної премії України імені Т. Г. Шевченка (1979), Герой України (2009).

Заповітний мистецький задум маестро П. І. Муравського – записати з українським взірцевим академічним хором усю Хорову Шевченкіану під символічною назвою Пісенний «Кобзар». Значну частину Хорової Шевченкіани П. Муравський записав свого часу з капелами «Трембіта» й «Думка», хорами Українського радіо й Київської консерваторії. Записи 32-х хорових творів увійшли до «Золотого фонду» Українського радіо, й їх видано в музичному альбомі з трьох компактдисків Пісенний «Кобзар». Дириґує Павло Муравський (2010), яким започатковано аудіо публікацію Пісенного «Кобзаря». Маестро П. Муравський заповів своїм учням і послідовникам завершити свій ґрандіозний задум на основі укладеного ним нотного зібрання хорових творів Пісенний «Кобзар».

Учні й послідовники П. І. Муравського зорганізувалися в Благодійний фонд «Хорова школа Павла Муравського» та завершили заповіданий учителем Всеукраїнський мистецький проект «Україна співає «Кобзаря»»: здійснили редакційну підготовку нотного зібрання хорових творів у семи томах Тарас Шевченко. Пісенний «Кобзар»». Хорова Шевченкіана та перший масштабний запис на його основі провідними українськими академічними й народними хорами звукового видання Тарас Шевченко. Пісенний «Кобзар». Усю підготовчу, дослідницьку, редакторську й експертну роботу для нотного й звукового видань представники Хорової школи П. Муравського виконали на громадських засадах: добирали, редагували й звіряли ноти, добирали твори для запису й на конкурсній основі виконавців, а також організовували записи й проводили їх експертне оцінювання. 

Визначальна особливість унікального семитомного зібрання Хорової Шевченкіани – його практична цінність, бо нотний матеріал опрацьовували для впровадження в сучасну музичну педагогіку й концертно-виконавську діяльність сам маестро П. І. Муравський і представники його хорової школи й послідовники мистецького методу: Л. В. Бухонська, І. Д. Гамкало, М. І. Гулковський, А. Г. Масленнікова, Т. В. Миронюк, І. Я. Павленко та шевченкознавець, автор ідеї й базових текстів видань О. А. Шокало. Поетичні тексти звірено з академічним виданням: Тарас Шевченко. Зібрання творів у шести томах. – К., 2003.

До семитомного зібрання хороспівів на поезію Тараса Шевченка дібрано 283 хорові інтерпретації 155 композиторів і аранжувальників та 12 народних хорових пісень. Переважна більшість їх досі лишалася маловідома навіть хоровим виконавцям та професійним поціновувачам українського хорового співу й Шевченкової поезії. Чимало хорових творів стали бібліографічними раритетами, й їх важко знайти. Ці пісенні коштовності П. Муравський збирав і плекав упродовж усього свого життя й уклав у цілісне зібрання.

Для компонування томів редактори використали нотний матеріал, дібраний Павлом Івановичем і частково ним власноруч переписаний: авторські рукописи композиторів, друковані твори з різних видань. П. Муравський почав збирати Хорову Шевченкіану ще з 30-х років ХХ століття, переписуючи ноти. Наприклад, копія хору П. Чайковського «Навгороді коло броду» датована 1938 роком. П. І. Муравський надав з особистого нотного архіву близько 200 основних партитур, 160 з яких опрацював для запису. Його редакцію в цих партитурах позначено курсивом. Ці твори Павло Іванович збирав, опрацьовував і виконував з різними хорами протягом своєї 80-літньої мистецько-педагогічної діяльності. Цей основний список розіслали на хорові кафедри в музичні заклади України, де працюють колеги, учні й послідовники маестро П. Муравського. В результаті, до основного добору додано народні мелодії, призабуті авторські твори та найновіші твори сучасних композиторів.

Праця над нотним виданням згуртувала значне коло учнів, колег і послідовників мистецьких принципів і стилю Павла Муравського, які працюють по всій Україні й за кордоном. Тож висловлюємо сердечну подяку за слушні пропозиції до видання цим подвижникам хорового мистецтва, зокрема: П. М. Голінатому – педагогові, хоровому дириґентові з Чорткова, заслуженому працівникові культури України; П. В. Гушоватому – завідувачу кафедри методики музичного виховання й дириґування Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка, заслуженому працівникові культури України; Л. П. Філоненку – завідувачу кафедри музикознавства й фортепіано Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка, доктору філософії мистецтва; М. Г. Михацю – доцентові Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка, головному дириґентові Львівського академічного музично-драматичного театру імені Юрія Дрогобича, заслуженому діячеві мистецтв України; М. П. Мечнику – старшому викладачеві Теребовлянського вищого училища культури, заслуженому працівникові культури України; В. Ю. Мішалову – бандуристові й дослідникові кобзарства, композиторові, дириґентові, засновникові Канадської капели бандуристів, заслуженому артистові України; музикознавцям, чиї дослідження слугували надійним орієнтиром у підготовці цього видання; співробітникам Відділу музичних фондів Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського за допомогу в пошукові необхідних нотних текстів і наукових праць.

Пісенний «Кобзар» унікальний тим, що в ньому системно зібрано майже всю хорову музику на Шевченкову поезію від середини ХІХ до початку ХХІ ст. Систематизоване видання такої великої кількості хорових творів на поезію великого Співця України здійснюється вперше. Тут представлено доробок широковідомих композиторів-класиків, які заклали основи професійного музичного освоєння Шевченкової поезії, й менш знаних композиторів з цілої України й українського зарубіжжя, які далі розвивали й розвивають Хорову Шевченкіану.  

Усі твори нотного зібрання Пісенний «Кобзар» розподілено на три групи: твори a капела – 1, 2, 3 томи; твори з інструментальним супроводом – 4, 5 томи; твори великої форми з симфонічним оркестром – 6, 7 томи.

Згідно з задумом П. Муравського, композиторів подано за хронологією їх життя. Такий підхід дає можливість осягнути послідовність процесу музичного освоєння Шевченкової поезії та формування стильових напрямків українського хорового мистецтва ХІХ–ХХІ століть у цій царині. Добірки творів подано за абеткою, а хорові цикли – за порядковими номерами. 

Завершальною частиною Всеукраїнського мистецького проекту «Україна співає «Кобзаря»» є звукове видання Тарас Шевченко. Пісенний «Кобзар». Хорова Шевченкіана – перший системний, масштабний запис провідними українськими хорами 110 творів 86 композиторів. Обсяг аудіовидання – три музичні альбоми (по три CD в кожному): перший – твори a капелa; другий – твори з інструментальним супроводом; третій – твори великої форми з симфонічним оркестром. 

Аудіовидання розміщені на сайті «Хорова школа Павла Муравського»: https://pavlomuravskyi.com/category/pisennyj-kobzar/audiovydannya-taras-shevchenko-pisennyj-kobzar

У записові Пісенного «Кобзаря» взяли участь на благодійних засадах 45 провідних хорових колективів з 17 міст України й діаспори під орудою учнів і послідовників маестро П. І. Муравського.

Завдяки першому системному, найповнішому нотному виданню й аудіо записові Хорової Шевченкіани став доступний широкому загалові майже весь співаний «Кобзар». Завдяки такому великому розмаїттю співаної поезії Тараса Шевченка українці чутимуть і згадуватимуть національного генія «не тільки в день його народження і в день пам’яті, а повсякчас», і перейматимуться силою його духу та самі оживатимуть душами. 

Видання нотного зібрання Хорової Шевченкіани та аудіо записів приурочено 200-літтю Тараса Шевченка й 100-літтю Павла Муравського.

Нотне видання й аудіо записи передбачені для поширення в бібліотечній мережі, в середніх та вищих музичних навчальних закладах, у школах.

Дуже сподіваємося, що Пісенний «Кобзар» відкриє неоціненні скарби Хорової Шевченкіани вчителям і учням шкіл, педагогам і студентам музичних навчальних закладів, хоровим дириґентам, усім шанувальникам поетичного генія Тараса Шевченка й українського хорового співу.

Велике розмаїття співаної поезії Т. Шевченка збагачує програми навчальних, професійних і самодіяльних хорів, відкриває неоціненні скарби Хорової Шевченкіани вчителям і учням шкіл, педагогам і студентам музичних навчальних закладів, хормейстерам, усім шанувальникам поетичного генія Тараса Шевченка й українського хорового співу, посилює загальносуспільний інтерес до Шевченкіани й хорового мистецтва, спомагає розвиткові української музичної й загальнонаціональної культури.

Пісенний «Кобзар» – своєрідний музичний ключ до проникливого сприйняття й цілісного осягнення Шевченкового поетичного світу. Високомистецьке хорове озвучення «Кобзаря» витончує відчуття й розкриває глибинну суть Шевченкової поезії, сприяє розвиткові хорового співу – базового мистецтва української культури.

Пісенний «Кобзар» цілісно явив прадавню традицію українського хорового співу й феномен Хорової Шевченкіани. Пісенний «Кобзар» як цілісне нотно-звукове зібрання започаткував новий напрям у Шевченкознавстві – Хорову Шевченкіану та став гідним музичними пам’ятником Великому Кобзареві України.

Ігор Тилик,
композитор, хоровий дириґент, кандидат мистецтвознавства,
доцент кафедри академічного хорового мистецтва КНУКіМ

Фото Ольги Клименко

The post Пісенний «Кобзар» – феноменальне явище Хорової Шевченкіани appeared first on Хорова школа Павла Муравського.

Вчителю, Сповідую!

В житті рано чи пізно настає час «збирання каміння». Оглядаючись у минуле, бачиш – скільки ж різних людей було на твоєму шляху, які визначили твою долю. І розумієш, що всі вони тобі послані – невипадкові в твоєму житті. Недаремно кажуть: «Вклонись кожному, бо він тебе чомусь навчив».

Чому так складалося, що двічі вступала до медичного інституту, аби стати нейрохірургом (!), а опинилась на дириґентському відділені Сумського музичного училища, а в 1966 році – на дириґентсько-хоровому факультеті Київської консерваторії, і ось як блискавка – Муравський?! Все. Сталося!

У кожному з нас, випускників консерваторії, частка «свого» Муравського. Тим і цікаві хори його учнів, а це, майже, всі керівники провідних хорових колективів України.

Для мене Хорова школа Муравського – це Стихія Звуку! Вражаюче, загадкове володіння передчуттям, яким має бути звук. Особистий блискучий показ! Відгадку знайшла пізніше: «Музика повинна спочатку оживати в душі, в голові, а потім у голосі» (1.330)

«Хорове євангеліє» Муравського починається зі слів: «Спочатку була нота». Звідси й основоположні принципи його методики: «виявляти любов(!) … до кожної чисто заспіваної ноти» (1.164) і далі «шукайте красу в чисто заспіваній ноті. Бо тільки з чисто заспіваних нот утворюється красиве, професійне звучання цілого твору» (1.348). Споглядала, вслуховувалась, спочатку не розуміла чому стільки часу приділяється одній ноті, одному такту – інтонація, інтонація і ще раз інтонація: «Хор має співати так, щоб врахувати чверть тону, вісімку тону!». Всі п’ять років навчання супроводжували мене оця «вісімка» тону й порада, як досягти чистоти виконання: «Необхідно налаштувати себе(!) на чистоту внутрішньо» (1.195).

Минув час. Збагнула й сприйняла першу заповідь Муравського: «Чистота співу – чистота життя».

Павло Іванович  дав нам розуміння культури вокалу. Саме з розвитку голосу – «основного інструменту» – починалось його виховання хорового дириґента. Назавжди запам’ятала вислів: «Якщо співаєш правильно, то голос ніколи не втомлюється. Чим більше співаєш, то й голос стає міцнішим».

На чому базується вокальна школа Муравського? Природність! В усьому: в звукоутворенні, поєднанні резонаторів, і найголовніше – у диханні. Кредо – ніколи ніякого насильства над голосом, форсування звуку виключалось апріорі й водночас звучне, наповнене piano. Мета – доходити голосом до глибини душі, серця. І тут починалось головне таїнство – тембральне «оздоблення» художньої ідеї твору.

Ніколи не забути виконання «Козака несуть» Леонтовича. А перші фрази «Поет зима, аукает» Свірідова, «Не плачте над ними» з «Реквієма» Анцева, «Верховино, світку ти наш»…

Хор консерваторії можна було завжди впізнати одразу ж, із першого звуку, навіть коли його виступ транслювали по радіо.

Саме під впливом другої заповіді Муравського: «У співі найголовніше – це тембр співу, і треба дбати про створення найкращого тембру» (1.345) «захворіла» проблемою тембрової драматургії в хоровому виконавстві. Все своє творче життя, особливо в роботі з хором «Хрещатик», дошукувалась особливого звуку, тембру, аж доки з’являться «мурашки» в артистів і в мене. То був головний критерій – є, знайшли! Виходили щасливі, наче після концерту, з відчуттям, що день прожили недаремно. Дякую Вам, Вчителю!

А Ваш знаменитий показ філірування звуку! Бо Ваша третя заповідь: «Хто вміє філірувати, той уміє співати» (1.131). Що я робила б у хорі «Хрещатик» із 21 артистом, якби Ви цьому не навчили? Адже, камерне виконавство побудоване  на грі найтонших нюансів, відтінків звуку, тембру й т. ін. Володіння хором цим прийомом розширює його виконавський діапазон, надає звучанню гнучкості, легкості, «купольності» (наче співаєш у храмі) .

І, нарешті, Ваша кантилена: «Звук повинен тягнутись як гума, або тісто». І Ваші рухи під час дириґування нашим студентським хором, які «благали», «витягували» й тримали оцей нескінченний звук, а очі світились таким щастям, що десь і сили в нас з’являлись і такий кураж від того, що ми були володарями звуку, що він нам підкорився. Зі мною це зосталось на все моє творче життя.

Оця Ваша четверта заповідь вразила і голову журі Міжнародного хорового конкурсу у м. Слайго (Ірландія, 1994) після виконання хором «Хрещатик» у складі всього 18 осіб 8-ми голосної «Херувимської» С. Пекалицького. Під час оголошення про присудження «Хрещатику» Гран-Прі він сказав: «Скажіть заради Бога, коли ви дихаєте? Це неможливо, щоб так тягнувся звук». Дякую Вам, Вчителю!

Дякую й за всі нагороди хору, відгуки у ЗМІ й оцінку в наукових працях музикознавців щодо творчого обличчя хору:

«Загалом, при чудовому виконанні «Хрещатику» притаманні величезна тембральна і динамічна палітри, об’ємність і насиченість звуку, чудова технічність і володіння ансамблевою майстерністю – цей концерт став окрасою хорових прем’єр» (Н. Костюк, кандидат мистецтвознавства. «До живого коріння», газета «Християнська Україна», червень 2001).

«Музика сучасних українських композиторів (І. Тараненко, В. Камінського, І. Щербакова), а також твори Б. Лятошинського, які увійшли до української класики ХХ ст., у виконанні «Хрещатика» перетворилися на справжню звукову хрестоматію найтонших нюансів хорового співу» (Л. Мельник. «Контрасти без контрастів», «Львівська газета», № 173, 23.09.2005).

«Прислухаючись до звучання цього колективу (камерний хор «Хрещатик»), відчуваєш прояв саме Київської хорової школи… Силами досить невеличкого складу виконавців – 6 сопрано, 6 альтів, 6 тенорів і 5 басів – утворюється академічна аура, де є важливим забарвлення кожного голосу. Мистецтву Л. Бухонської притаманна певна гра хорових тембрів. Хормейстер тонко відчуває взаємозв’язок гармонійного злиття звуків і їх академічної визначеності, без зайвих нашарувань…. Такий підхід до звуку, як до певного логосу хорового співу, є найсуттєвішою рисою виконавського стилю хору «Хрещатик»» (А. Лащенко. «З історії Київської хорової школи». – К.: «Музична Україна», 2007, с.173-174).

На моє переконання, Хорова школа П. І. Муравського – це не тільки методика роботи з хором, практичні поради з усіх питань хорового виконавства, яку можна узагальнити, звівши до триєдності: кантиленний спів, єдність тембру і вокальна інтонація на основі тільки акапельності й природності ладу. Це також – філософія хорового співу, цілісна система морально-етичних світоглядних принципів, які повинні формувати сучасну творчу особистість, відповідальну перед слухачем, мистецтвом і країною. Постулати Муравського нібито прості, а як же важко дотримуватися їх:

«До музики і взагалі до мистецтва, як і до життя, треба ставитися дуже відповідально. Треба глибоко пізнати музику, бо в ній пульс життя. А людина, яка відповідальна в усьому – справжня людина» (1. 329).

«Справжній дириґент служить хоровому мистецтву віддано й щиро і любить його понад усе на світі» (1.338).

«Дух живе в серці, душі, а не в словах» (1.352).

«Необхідно не тільки вільно висловлювати свої правдиві думки, але й чисто співати та чесно діяти, що характерно для культури нашого народу» (1. 334).

«Справжню національність людини визначає тільки душа людини» (1.353).

«Не в силі правда, а в правді сила. За чистоту нашої правди!» (1.354).

Хорова школа П. І. Муравського – багатогранне, глибинне явище в історії хорового мистецтва України, яким маємо не тільки пишатись. Маємо вивчати й освоювати – впроваджувати в життя все найцінніше, найголовніше і навіть найкрихітніше, але таке важливе у складній професії хорового дириґента.

Я нагадала тільки про основні заповіді «свого» Муравського. Вклоняюсь Вам, Вчителю! Сповідую!

Література:
Павло Муравський. Чистота співу – чистота життя. Редактор-упорядник О. Шокало. – К.: ВЦ «Просвіта», 2012.

15.05.2014

1. P. S.

Свою першу статтю про Вас я закінчила словом «Втигнемо» з трьома знаками «…?!». Та доля вибрала неочікуваний варіант – поставила крапку. У понеділок 6 жовтня 2014 року о 17.30 Ви залишили нас. І тих, хто душею й серцем завжди були з Вами, і тих, хто протягом Вашого життя заважав здійснювати Вашу місію на Землі. І тих, хто любив Вас, і тих, хто ненавидів. І тих, хто радів Вашому таланту, і тих, хто заздрив йому. Все… Невимовно тяжко, боляче, такий щем у душі. А скільки ж люду тужить за Вами і вклоняється Вам! Пробачте нам усім. Не встигли. Ні допомогти здійснити головну мрію Вашого життя – записати «Пісенний «Кобзар», ні провести за життя Ваш ювілейний концерт. Та 27 листопада 2014 року в Національній філармонії України відбулось мистецьке свято – «Хорова асамблея Павла Муравського» під девізом «Учні – вчителю». Ваші учні започаткували Всеукраїнський мистецький проект «Україна співає «Кобзаря» на основі Вашого проекту «Пісенний «Кобзар». Готується до друку семитомне зібрання хорових творів на слова Тараса Шевченка у Вашому упорядкуванні. Студентський хор, який Ви плекали майже півстоліття, буде названо на Вашу честь – «Хор імені Павла Муравського». І ще буде зроблено багато добрих справ, освячених Вашим незабутнім іменем Великого Музиканта й Сина українського народу.

Уклін Вам і світла пам’ять, дорогий наш Вчителю!

28.11.2014

The post Лариса Бухонська: Вчителю, Сповідую! appeared first on Хорова школа Павла Муравського.

Засновники Благодійного фонду «Хорова школа Муравського» – учні професора Павла Івановича Муравського, випускники Київської державної консерваторії (Національної музичної академії України) ім. П. І. Чайковського, послідовники маестро Муравського.

Метою діяльності Фонду є здійснення благодійності у сфері хорового мистецтва, музичної освіти й загального культурного розвитку українського суспільства в напрямах і в основних формах, визначених чинним законодав­ством і Статутом Фонду.

Основними завданнями Фонду є розвиток традиції українського акапельного хорового співу на засадах Хорової школи Павла Муравського – великого дириґента й педагога ХХ–ХХІ століть, народного артиста України, лауреата Державної премії України імені Тараса Шевченка, Героя України; сприяння впровадженню якісної музичної освіти в Україні; виявлення музично обдарованих дітей, підлітків та підтримка розвитку їхніх здібностей; піднесення мистецького рівня співочої культури та морального рівня загальної культури українського суспільства, популяризація української співочої культури у Світі.

Основні напрями благодійної діяльності Фонду:

• сприяння реалізації в хоровій практиці унікального мистецького досвіду, а також збереженню, вивченню й популяризації мистецько-педагогічного набутку Павла Івановича Муравського;
• зініціювати присвоєння імені П. І. Муравського хору студентів дириґентсько-хорового факультету Національної музичної академії України ім. П. І. Чайковського – Студентський хор імені Павла Муравського;
• створення при Фонді Взірцевого академічного хору імені Павла Муравського на основі методики акапельного співу П. І. Муравського;
• створення при Фонді Об’єднання хорових дириґентів.
• формування іменного архівного фонду П. І. Муравського;
• створення сайту «Хорова школа Павла Муравського» та комп’ютерного банку даних з питань діяльності Фонду;
• створення документальних фільмів про життя й мистецько-педагогічну діяльність П. І. Муравського;
• організація й здійснення силами кращих хорів з усієї України за підтримки Міністерства культури Всеукраїнського мистецького проекту «Україна співає «Кобзаря» з аудіовиданням «Тарас Шевченко. Пісенний «Кобзар» – запис понад 100 хорових творів на поезію Тараса Шевченка на основі укладеного П. І. Муравським Зібрання хорових творів у семи томах «Тарас Шевченко. Пісенний «Кобзар». Хорова Шевченкіана»;
• ініціювати надання Міжнародному хоровому конкурсу імені Павла Муравського державного статусу й проводити його щорічно в Києві до дня народження Маестро (30 липня) за підтримки Міністерства культури України;
• організація й проведення щорічного Хорового свята «Школа Павла Муравського» та підтримка Обласного фестивалю-конкурсу хорового мистецтва імені Павла Муравського на батьківщині Маестро в селі Дмитрашківка Піщанського району Вінницької області до дня пам’яті Маестро (6 жовтня);
• участь Фонду в музичних програмах Всеукраїнських Сковородинських навчань «Пізнай себе» до 300-літнього ювілею філософа-мудреця, музиканта-композитора, педагогаьГ. С. Сковороди (концерти хорового співу за творами Г. С. Сковороди й творами інших композиторів на Сковородину поезію);
• залучення до участі в конкурсах, фестивалях академічних і народних хорів (мішаних, чоловічих, жіночих, дитячих), вокальних ансамблів і фольклорних колективів з України та з-за кордону, в тому числі й з українського зарубіжжя;
• сприяння розвиткові музичної освіти, насамперед методики акапельного співу;
• заснування Всеукраїнської премії імені Павла Муравського за видатні мистецько-педагогічні здобутки в упровадженні акапельного співу в українську музичну культуру;
• надання допомоги дириґентам, педагогам, діяльність яких пов’язана з упровадженням методики акапельного співу;
• заснування Стипендії імені Павла Муравського для підтримки талановитої молоді;
• зініціювати й забезпечити встановлення в Національній музичній академії України ім. П. І. Чайковського меморіальної дошки на честь професора П. І. Муравського біля хорового класу, де він працював з 1965 по 2005 рік;
• зініціювати встановлення пам’ятника великому хоровому дириґентові, народному артистові України, Героєві України Павлові Івановичу Муравському на його батьківщині – в селі Дмитрашківка Піщанського району Вінницької області;
• науково-методична підтримка Меморіальної садиби-музею П. І. Муравського в селі Дмитрашківка Піщанського району Вінницької області.

Фонд здійснює благодійну діяльність також у напрямах:

• сприяння розвитку співочої й загальної культури українського суспільства; розробка й реалізація загальнодержавних і місцевих мистецьких програм та програм національно-культурного розвитку в тісній співпраці з органами державної виконавчої влади та органами місцевого самоврядування; сприяння доступові всіх верств населення, особливо малозабезпечених, до цінностей української музичної культури та хорової творчості;
• збереження природного й культурно-історичного середовища України як основи духовно-соціального розвитку українського народу та джерела створення його духовних цінностей; сприяння гармонійному розвитку людини в чистому природному й культурному середовищі з дотриманням простих правил: охорона  й  збереження  природної основи життя й культурної спадщини, пам’яток історії, місць поховання подвижників національної культури;
• сприяння практичному здійсненню загальнодержавних, регіональних, місцевих та міжнародних програм, що спрямовані на поліпшення культурно-соціального становища українського суспільства.

Правління Благодійного фонду

«Хорова школа Павла Муравського»

The post Концептуальні засади Благодійного фонду «Хорова школа Павла Муравського» appeared first on Хорова школа Павла Муравського.