Значно пізніше я довідався, що більшість народних пісень, які використовував композитор, мають своє походження з нашої місцевості, з Поділля, де народився й Леонтович.

Удруге я звернувся до творчості Миколи Леоновича у 1934 році. Після закінчення Київського музичного технікуму я працював у Чорнобилі вчителем співу й музики. З учнів молодших і старших класів організував хор, у якому співали твори М. Леонтовича по нотах. А поголосники для них я сам писав.

Утретє зустрівся  з творчістю Леонтовича, коли вступив на навчання в Київську консерваторію. Так вийшло, що вже на першій репетиції консерваторського хору Г. Верьовка доручив мені, першокурсникові,  дириґувати «Щедрика» М. Леонтовича. А в 1938 році відбувся конкурс студентів-хормейстерів старших курсів. Зараз я пригадую собі, що то був чи не єдиний конкурс за всі роки існування консерваторії. Г. Верьовка рекомендував і мене для участі в конкурсі, й я отримав першу премію. А репертуар мій складався з хорових творів М. Леонтовича.

Хорові опрацювання й оригінальні твори М. Леонтовича були основою репертуару в капелах “Трембіта” й “Думка”, з якими я працював у 1948–1969 роках.

Скрізь, де звучали твори Миколи Леонтовича, слухачі сприймали їх з великим захопленням. Це тому, що вони надзвичайно талановито написані й глибокі за змістом. Кожну хорову партію в творах Леонтовича можна виконувати як сольний твір.

На перший погляд може видатися, що виконувати твори Леонтовича дуже легко. Вони написані просто, не мають складної музичної мови, ритмічно швидко засвоюються. Насправді вся складність виконання їх полягає в дотриманні дуже характерного для Леонтовича природного голосоведення та в глибокому розумінні змісту цих творів самим дириґентом. Бо всі вони побудовані на основі мудрості нашого народу. І тому творчий рівень дириґента має відповідати художній висоті цих творів, і дириґентові належить професійно спрямовувати до цих висот хоровий колектив.

Працювати над хоровими творами Леонтовича дуже корисно для всіх дириґентів. Високоталановиті опрацювання народних пісень і оригінальні хори забезпечують хорові глибоку основу для акапельного співу, гостроту слухового сприйняття, відчуття тембрального звучання. Всі ці якості ми з успіхом втілювали в хорі дириґентсько-хорового факультету Київської консерваторії. Хор консерваторії складається зі студентів – майбутніх професійних хорових дириґентів, які самі мають бути взірцем професійності співу. Від рівня їхньої зрілості залежить майбутнє хорового співу. Тому саме творчість Миколи Леонтовича має бути в основі професійної майстерності дириґента-хормейстера.

2008

The post Павло Муравський: Творчість Миколи Леонтовича – основа співу в природному ладові appeared first on Хорова школа Павла Муравського.

У 1977 р. керівництво фірми «Мелодія» доручило нашому хорові підготувати й записати ювілейний альбом Миколи Дмитровича Леонтовича. Я й мій студентський хор надзвичайно зраділи рідкісній можливості попрацювати над хоровою спадщиною великого композитора. Тішило й те, що такий альбом з’явиться в українській хоровій музиці вперше. Студенти поставилися до цього завдання з величезною відповідальністю, зацікавленістю, сердечністю, щирістю й любов’ю.

Того ж року ми здійснили з хором консерваторії повний запис хорової спадщини Миколи Леонтовича, приурочивши це до 100-річчя від народження композитора. До ювілейного альбому увійшло тридцять сім хорових творів М. Леонтовича. За цей творчий здобуток я отримав у 1979 році Державну премію УРСР імені Т. Г. Шевченка.

Відтоді хорова творчість Миколи Леонтовича стала основою для розвитку навиків акапельного співу в студентському хорі. Спадщині цього композитора я надаю особливої уваги, оскільки хори М. Леонтовича дають живе відчуття традиції українського хорового співу.

А нині творчість М. Д. Леонтовича потребує ще глибшого вивчення. Його оригінальні твори треба співати з правдивим текстом. І взагалі дивним є той факт, що в Україні немає хору імені Миколи Леонтовича. Я давно виношую думку створити професійний молодіжний хор, який носив би ім’я цього великого майстра хорової творчості. Якби цьому посприяла держава, можна було б зробити велику справу для української хорової культури.

The post Павло Муравський: Повний запис хорової спадщини М. Д. Леонтовича appeared first on Хорова школа Павла Муравського.

Сьогодні день пам’яті Миколи Дмитровича Леонтовича (1877-1921) – великого українського композитора, хорового дириґента, музично-громадського діяча, педагога, збирача й аранжувальника музичного фольклору.

Микола Леонтович – автор знаменитих аранжувань класичних творів для хору, українських народних пісень (понад 150, у т.ч. знаменитого «Щедрика»), автор опери «На русалчин великдень» (її закінчив, відредагував та оркестрував Мирослав Скорик).

Народився Микола Леонтович на Поділлі, в селі Монастирок. Його батько був священиком, людиною широко освіченою, в тім чисті й музично. Мати гарно співала. В родині Леонтовичів завжди звучала музика. Хлопчик не лише співав, а й дириґував своєрідним хором, що складався з брата й сестер. Проте батьки готували Миколу у священики.

Після закінчення Шаргородської бурси Микола навчається у Кам’янець-Подільській духовній семінарії. Не маючи можливостей навчатися у спеціальному музичному закладі, він займається самоосвітою (студіює музичні підручники, опановує гру на скрипці, фортепіано), знайомиться з творами світової музичної класики. З 1898 року, після закінчення семінарії, він працює вчителем сільської школи в Чукові, де організовує хор, оркестр, залучаючи туди учнів. На власні кошти купує інструменти. Саме тоді Леонтович склав свою «Першу збірку пісень з Поділля» та працював над «Другою збіркою пісень з Поділля», яка стала першим його друкованим виданням.

У вільні від роботи літні місяці 1903-1904 рр. займається в навчальних класах Петербурзької придворної співацької капели, яка була справжнім центром музично-хорового мистецтва.

Восени 1904 року Леонтович став викладачем співів у школі на станції Гришине, що на Донеччині. Там він заснував хор, з яким виступав у різних містах та селах цього краю.

Згодом Леонтович переїздить до Тульчина (Поділля), де також учителює, займається хоровою справою, композицією.

З 1918 року композитор у Києві. Його запрошують викладачем хорової справи у Київський музично-драматичний інститут ім. М. Лисенка. Разом з Григорієм Верьовкою, знаним дириґентом, він працює у народній консерваторії, яка ставила за мету музичне виховання народу.

Спілкування з видатними музикантами і діячами культури – Кирилом Стеценком, Яковом Степовим, Пилипом Козицьким, Олександром Кошицем, Дмитром Ревуцьким, Леонідом Собіновим – давало композиторові творче натхнення.

Але матеріальні нестатки, бурхливі події в Києві, пов’язані з частою зміною влади, робили життя родини, де підростали діти, дуже невлаштованим. Тому влітку 1920 року Микола Леонович відправив дружину з дочками до Тульчина, а восени і сам перебрався туди. Приємною подією для Леонтовича став приїзд восени 1920 року до Тульчина Другої мандрівної капели «Дніпросоюзу», якою керував Кирило Стеценко. В репертуарі колективу були й твори Леонтовича «Щедрик», «За городом качки пливуть», «Моя пісня» та ін.

Життя композитора трагічно обірвалося в ніч з 22 на 23 січня 1921 року. Повертаючись додому, Микола Дмитрович завернув у село Марківку, щоб провідати свого батька, який служив там священиком. І саме у батьківському домі, на світанку його застрелив невідомий, як згодом виявилося – чекіст, якого пустили переночувати до хати. Миколі Дмитровичу Леонтовичу було 44 роки.

Ось історичний епізод ушанування пам’яті Миколи Леонтовича у селі Марківка на Вінниччині за участю його земляка й послідовника – великого українського дириґента Павла Муравського. 23 січня 1997 р.

https://www.facebook.com/100005755000803/videos/804956226372870/

“ЩЕДРИК” Миколи Леонтовича у виконанні хору студентів Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського.
Майстер-клас Павла Івановича Муравського.

23 січня 1997 року, село Марківка Теплицького району Вінницької області.
Відеозйомка Сергія Марченка.

Олександер Шокало
23.01.2018

The post 98-і роковини пам’яті Миколи Леонтовича appeared first on Хорова школа Павла Муравського.