Державний іспит студентів факультету хорового дириґування Національної музичної академії України імені П. І. Чайковського.
6 червня 2014 року.

Оператор відео – Юрій Паниця.

Так відбулось прощання Павла Івановича Муравського з навчальним хором студентів дириґентсько-хорового факультету Київської консерваторії (академії), яким маестро керував понад 40 років і виховав понад 1000 високопрофесійних хормейстерів.

Ось як написав великий митець і педагог про навчальний хор у своїй заповітній праці «Моя хорова школа»: «Одні навчають, як дириґувати, а я навчаю, як чисто співати – даю хормейстерам професійну співочу основу. Хорова технологія – це складна наука. Її можна засвоїти не на уроках з техніки дириґування, а лише в хоровому класі. У студентському хорі намагаюся виховати студентів на співі осмисленому, образному як за тембровими відтінками, так і за динамікою. У хорі студент отримує весь комплекс знань. Якщо в класі з техніки дириґування він отримує теоретичні знання про звучання твору, то справжнє й реальне знання про свою професію студент може отримати лише через хор. Дириґентська техніка може не тільки допомагати в хоровому співі, а може й перешкоджати».

Суть школи П. Муравського точно означив доктор мистецтвознавства Анатолій Лащенко: «Школа хорового співу Муравського побудована на високому професіоналізмі, повному й безкорисному служінні музичному таїнству. Ступінь впливу його художньої натури на молодих музикантів є значним і стабільним. П’ять років занять у хоровому класі в Муравського формує у молодої людини патріотичне ставлення до хорової справи, свідоме й переконливе бажання присвятити своє життя цьому мистецтву».

Це підтверджує власним досвідом хориста випускник 1996 року Антон Чесноков: «…Хор у консерваторії був центром навчання. На щоденні двогодинні репетиції хору ходили всі. …Хор був ядром тяжіння…. Павло Іванович є основою цього хору – це його творіння, він його батько й дід. Тому й ставлення до роботи, до репетицій, до звуку та інтонування в нього, як до свого рідного дитяти».

А ось як передає своє розуміння хорової школи Павла Муравського бандурист, композитор, дириґент (студіював хорове дириґування в класі А. Авдієвського) Володимир Войт: «Коли я зустрічав своїх приятелів дириґентів-хормейстерів, з якими навчався у школі, консерваторії, вони розповідали, що їхній найбільший досвід у формуванні хорового дириґента – спів у хорі Павла Муравського. Це було найголовнішим, що вони винесли, а не просто дириґування, тактування під інструмент».

Павло Муравський. Моя хорова школа. – К.: 2014.

The post Останній вихід на сцену великого Українського дириґента й педагога appeared first on Хорова школа Павла Муравського.

 Павло Муравський: «Спів дає відчуття волі!»

 110-ліття від народження й 10-і роковини пам’яті

П. І. Муравський. Київ. 1999.

Павло Іванович Муравський (Моравський) – великий український хоровий дириґент, педагог, народний артист УРСР (1960), професор (1976), лауреат Державної премії України ім. Т. Г. Шевченка (1979), Премії ім. В. Вернадського (2001), кавалер Ордену «За заслуги» ІІІ (1994), ІІ (1999), І (2004) ступенів, почесний академік Національної академії мистецтв України (2004), Герой України (2009).

Родовід. Освіта. Життєвий шлях

Павло Моравський народився 30 липня 1914 року в селі Дмитрашківка Ольгопільського повіту Кам’янець-Подільської губернії, тепер – Тульчинського району Вінницької області. 

Батько, Іван Павлович Моравський 1887 р. народження, загинув у 1915 р. на Першій світовій війні в боях з австрійцями й похований у братській могилі біля Дубно.

Мати, Дарія Юхимівна Моравська (у дівоцтві Могилевська) 1888 р. народження, до 1965 р. жила в Дмитрашківці, а потім у сина в Київі, де й померла 1981 р.

У Павла був брат Дмитро, старший на чотири роки. Працював в Одесі на каменоломнях, підірвав здоров’я й 1937 помер.

У 1922–1929 Павло навчався у Дмитрашківській семирічній школі; співав у сільському хорі й навчався грі на скрипці під керівництвом свого двоюрідного брата Степана Білянського, випускника Тульчинського педагогічного технікуму, учня М. Леонтовича.

Після закінчення Дмитрашківської семирічки Павло працював у колгоспі. Та за допомогою дядька по матері Сергія Юхимовича Могилевського й двоюрідного брата Степана Андрійовича Білянського поїхав до Київа і вступив у Київську музпрофшколу, яку згодом реорганізували в музтехнікум. Під час видачі Павлові паспорта, помилково поміняли літеру в прізвищі: «Справжнє моє прізвище – Моравський, саме так  пишеться уся моя рідня. Помилка в правильному запису мого прізвища була допущена, коли я отримував паспорт. Тому я єдиний у великому роду Моравських, кого називають Муравський».

У 1930–1934 Павло Муравський навчався в Київському музичному технікумі, після закінчення якого працював у 1934–1936 вчителем музики в середній школі, музвихователем, художнім керівником дитячих хорів у м. Чорнобиль.

У 1936–1941 П. Муравський навчався на дириґентсько-хоровому факультеті Київської державної консерваторії імені П. І. Чайковського по класу дириґування Г. Таранова й по хоровому класу Г. Верьовки. У1938–1840 працював дириґентом самодіяльного хору заводу «Арсенал», у 1940–1941 – дириґентом молодіжного вокального ансамблю Українського радіо, в 1941 – дириґентом Державної заслуженої академічної хорової капели «Думка».

У 1941–1942 П. Муравський – курсант Військово-морського училища протиповітряної оборони (Ленінград, Енгельс) і художній керівник хору училища. У 1942–1943 лейтенант П. Муравський командував зенітним взводом Північної Тихоокеанської флотилії та керував полковим хором флотилії. У 1943–1946 старший лейтенант П. Муравський – художній керівник і головний дириґент організованого ним Червонофлотського ансамблю пісні й танцю Північної Тихоокеанської флотилії. У 1946 старшого лейтенанта П. Муравського перевели на Чорноморський флот, демобілізували.

У 1946–1948 П. Муравський – дириґент Державної заслуженої академічної хорової капели «Думка» та педагог з техніки дириґування й оперного класу Київського державного музичного училища при Київській державній консерваторії імені П. І. Чайковського.

Павло Муравський. Львів. 1948.

У 1948–1964 – художній керівник і головний дириґент Львівської обласної хорової капели «Трембіта» (з 1951 – Державна заслужена академічна хорова капела України «Трембіта»), викладач кафедри хорового дириґування Львівської державної консерваторії імені М. В. Лисенка (1948–1955). У капелі «Трембіта» маестро Муравський уперше запровадив методику акапельного співу, під його керівництвом обласна хорова капела «Трембіта» за п’ять років стала Державною заслуженою академічною хоровою капелою України та найкращим хором в Україні. У 1964–1969 – художній керівник та головний дириґент Державної заслуженої академічної хорової капели України «Думка». У 1965–1969 – за сумісництвом художній керівник навчального хору студентів дириґентсько-хорового факультету та старший викладач кафедри хорового дириґування Київської державної консерваторії імені П. І. Чайковського.

П. І. Муравський у хоровому класі НМАУ ім. П. І. Чайковського. Київ. 2009.

У 1969–2005 П. Муравський – доцент, професор (з 1976) кафедри хорового дириґування Київської державної консерваторії (з 1995 – Національна музична академія України) імені П. І. Чайковського, художній керівник та головний дириґент студентського хору. У 1985–1986 – за сумісництвом художній керівник і головний дириґент Хору Українського радіо (тепер – Академічний хор імені П. Майбороди Національної радіокомпанії України), з яким здійснив сотні фондових записів, провів десятки радіоефірів і концертних виступів. У 2005–2014 професор П. І. Муравський працював у Національній музичній академії України імені П. І. Чайковського на посаді консультанта.

П. І. Муравський удома. Київ. 2006.

Мистецька й педагогічна праця

П. І. Муравський – один з основоположників сучасної Української хорової школи. Маестро ствердив принципові засади акапельного академічного співу Київської хорової школи, заснованої в Українській музичній культурі великим Олександром Кошицем, і явив власний феномен – Хорову школу Павла Муравського.

Суть Хорової школи Павла Муравського – досягнення вершинної чистоти звучання Українського акапельного хорового співу в природному ладовому інтонуванні. Павло Муравський як музикант-мудрець, мислитель хорового мистецтва відкрив первинність життєродної, світородної енергії звуку й сформулював світоглядну основу музики: «Спочатку була нота». Звідси й основоположний принципи його хорової методики: «Виявляти любов до кожної чисто заспіваної ноти». А з любові до ноти народжується внутрішній лад співу й життя: «Чистота співу – чистота життя». На цій світоглядній основі Павло Муравський сформулював потужну суспільну місію Українського хорового співу: «Традиційний Український хоровий спів на основі природного ладу сприяє наведенню ладу в суспільстві»; «Спів дає відчуття Волі!».

Свою унікальну мистецько-педагогічну методику Українського акапельного хорового співу в природному ладовому інтонуванні, явлену через власний хормейстерський досвід і практичну філософію хорознавства, великий дириґент і педагог розкрив у книжках: «Чистота співу – чистота життя» (2012) та «Моя хорова школа» (2014, 2917).

Ці мистецько-педагогічні праці П. І. Муравського стали раритетами, та їх можна читати тут:  

«Чистота співу – чистота життя» (2012)

«Моя хорова школа» (2014, 2017)

П. І. Муравський виховав у студентському хорі понад 1000 хормейстерів. Студентський. хор під керівництвом маестро П. Муравського записав у фонд Українського радіо та на платівки фірми «Мелодія» понад 150 хорових творів, серед яких «Шедеври української хорової музики» (Г. Сковорода, М. Березовський, Д. Бортнянський, А.  Ведель) (1972); «М. Леонтович. До 100-річчя з дня народження» (комплект із трьох платівок) (1978); «А. Кос-Анатольський. Вибрані хорові твори» (1980–1981); симфонії, кантати, ораторії («Персефона» І. Стравінського, «Іоанн Дамаскін» С. Танєєва, «Меса» Ф. Шуберта, «Реквієм» Дж. Верді). Загалом П. Муравський виконав і записав з капелами «Трембіта», «Думка», хорами Українського радіо й Київської державної консерваторії у фонд Українського радіо, на платівки, касети й компакт-диски понад 1000 хорових творів українських і зарубіжних композиторів, зокрема С. Людкевича, П. Чайковського, Л. Бетховена, А. Моцарта, Г. Малера, А. Скрябіна й ін. 

П. І. Муравський удома. Київ. 21 травня 2014.

Хорова Шевченкіана

Особливе місце в творчості П. І. Муравського належить Хоровій Шевченкіані: заповітний задум маестро – записати з українським взірцевим академічним хором усю Хорову Шевченкіану під символічною назвою Пісенний «Кобзар».

З проголошенням незалежності України Павло Іванович понадіявся, що після ліквідації тоталітаризму відкриють дорогу виконавцям високого класу й справжньому мистецтву. З 1991 року почав добиватися створення Молодіжного академічного професійного хору імені М. Д. Леонтовича (числом 45–50 осіб): «Молодіжний хор мав стати зразковим для інших професійних і самодіяльних хорових колективів в Україні. Адже Український народ – один з небагатьох у світі має великі музичні здібності й рідкісного багатства співочий матеріал. Необхідно тільки значно покращити професіоналізм керівників хорових колективів та досягти високої майстерності хорів. Зразковий молодіжний хор як високопрофесійний колектив матиме можливість значно збагатити репертуар і виконуватиме твори трьома групами: жіночою, чоловічою й мішаним складом. Такий хор зміг би здійснити на високому рівні фонозапис усієї Української хорової класики, що в радянські часи зробити було неможливо. Мою ідею підтримали відомі музичні діячі, творчі спілки, народні депутати. Згодом ідея Молодіжного академічного професійного хору імені М. Д. Леонтовича набула формулювання – Показовий академічний хор при Президентові України. Однак на всі листи-звернення були однакові відповіді всіх чиновників з адміністрацій усіх президентів. І всі відповіді зводились до однієї відмови: «через складну економічну ситуацію в державі й значне скорочення бюджетного фінансування галузі культури створення й забезпечення діяльності нового мистецького колективу неможливе». Але зовсім не береться до уваги той кричущий факт, що в Україні десятки зовсім посередніх колективів зі статусом державних і національних перебувають на державному утриманні. А це кримінальні злочини, коли величезні хорові колективи використовують величезні бюджетні кошти й видають для суспільного вжитку браковану мистецьку продукцію. Мене дуже дивувало, що на верхах розкрадають мільйони, а на хор не знаходять якихось тисяч…».

Та Павло Муравський, керуючись своїм ідеальним прагненням підвищити рівень хорового мистецтва й загальний культурний рівень свого народу, звертається зі своєю ідеєю до кожного нового міністра культури, до кожного нового президента України. Марність тих ідеальних домагань полягає в тому, що влада в Україні й не думає про культурно-соціальний розвиток народу. В Україні під ширмою незалежності утвердився неоколоніальний паразитарний режим, керований кремлівським мафіозним кагалом, а нібито «українська влада» лише виконує функції колоніальної адміністрації та утверджує свою корпоративну «державу в державі», яка тримається на тотальній корупції.

П. Муравський 23 роки поспіль, незважаючи на свій поважний вік, самовіддано добивався створення взірцевого Молодіжного академічного професійного хору імені М. Д. Леонтовича, підсилюючи цю ідею необхідністю еталонного запису «Пісенного «Кобзаря» – 200 хорових творів на поезію Тараса Шевченка до його 200-річного ювілею. Цей професійний колектив повинен досягнути високого рівня виконавства й тримати його як еталон Українського співу. А на основі взірцевого хору можна відновлювати культуру українського хорового співу в природному ладовому інтонуванні та загальну культуру й лад у суспільстві. Маестро доводив загальнонаціональну важливість поширення в українському суспільстві співаної поезії Великого Кобзаря: «Виконані кращими хорами записи стануть доступні широкому загалу: вони розійдуться по школах, бібліотеках, закладах культури, й люди матимуть змогу слухати їх повсякчас. Ідея еталонного запису хорових творів на поезію Тараса Шевченка досі тримає мене на Білому світі. Я цим живу і хочу, щоб хороспіви Шевченкової поезії допомагали жити всім українцям». За задумом маестро Муравського, такий запис можливо здійснити тільки зі взірцевим академічним хором.

Починаючи з 1991 р., я допомагав Павлові Івановичу писати звернення послідовно до кожного з чотирьох президентів України. Коли стало зрозуміло, що сподівання на створення хору марні, запропонував Павлові Івановичу скласти список уже записаних ним хорових творів на поезію Т. Шевченка й випустити аудіо альбом «Пісенний «Кобзар». Значну частину хорової Шевченкіани П. Муравський записав свого часу з капелами «Трембіта», «Думка», хорами Українського радіо й Київської консерваторії. Павло Іванович схвалив цю ідею й негайно підготував перелік записаних ним творів. Записи 32-х хорових творів (твори a cappella; велика форма, твори з супроводом та без супроводу; вокально-симфонічні твори) зберігалися у «золотому фонді» Національної радіокомпанії України, і вже було чим започаткувати велику серію хорової Шевченкіани. Ті записи 32-х хорових творів ми видали у 2010 р. окремим музичним альбомом з 3-х CD «Пісенний «Кобзар». Дириґує Павло Муравський. Записи 1956–2001 рр.», яким започатковано аудіо публікацію Пісенного «Кобзаря».

Після цього я запропонував Павлові Івановичу упорядкувати всі наявні в нього ноти хорових творів на Шевченкову поезію й видати в кількох томах як цілісне зібрання – «Пісенний «Кобзар», яке потім запишуть провідні хори України під орудою його учнів.

Павло Іванович одразу сприйняв цю ідею й запалився нею: «Такого в Україні ще не було. Видання такої великої кількості хорових творів на поезію Тараса Шевченка здійснимо вперше».

У власній багатющій нотній бібліотеці П. Муравського, яка налічує до 300 томів, виявилося близько 200 хорових творів на поезію Тараса Шевченка, 160 із яких Павло Іванович уже опрацював для записування. Павло Іванович систематизував їх за тим самим принципом, що й у музичному альбомі, та ретельно склав перелік. Цей основний список розіслали на хорові кафедри в музичні заклади України, де працюють колеги, учні й послідовники Маестро. В результаті, до цього основного зібрання додано народні мелодії, малознані авторські твори та найновіші твори сучасних композиторів.

Ґрандіозний мистецький задум маестро П. І. Муравського завершили його учні й послідовники: протягом 2014–2023 здійснили Всеукраїнський мистецький проект «Україна співає «Кобзаря», явивши Комплексне нотно-звукове видання «Пісенний «Кобзар». Хорова Шевченкіана». На основі укладеного П. І. Муравським нотного матеріалу видали найповніше, систематизоване Зібрання хорових творів у семи томах «Тарас Шевченко. Пісенний «Кобзар». Хорова Шевченкіана», де зібрано майже всю хорову музику на Шевченкову поезію від середини ХІХ до початку ХХІ ст. Видання містить 283 твори 155 композиторів і аранжувальників та 12 народних хорових пісень. Усі твори семитомного нотного зібрання розподілено на три групи: твори a капела – 1, 2, 3 томи; твори з інструментальним супроводом – 4, 5 томи; твори великої форми з симфонічним оркестром – 6, 7 томи. Загальний обсяг семитомника – ​2 252 сторінки. А на цій нотній основі здійснили перший систематизований, масштабний запис 110 творів 86 композиторів Аудіовидання «Тарас Шевченко. Пісенний «Кобзар». Хорова Шевченкіана» (обсяг аудіо видання – три музичні альбоми по три CD в кожному: перший – твори a капелa; другий – твори з інструментальним супроводом; третій – твори великої форми з симфонічним оркестром). До Аудіовидання видали однотомний нотний додаток «Тарас Шевченко. Пісенний «Кобзар». Хорова Шевченкіана. Вибране». До Вибраного дібрано з Семитомника 83 твори 72 композиторів і аранжувальників та шість народних пісень; обсяг – 352 сторінки.

Над Комплексним нотно-звуковим виданням «Пісенний «Кобзар». Хорова Шевченкіана» працював близько 10 років на безоплатній основі авторський колектив фахівців Благодійного фонду «Хорова школа Павла Муравського» з мистецтвознавства й хорового виконавства – учні й послідовники П. І. Муравського: Л. В. Бухонська (уже покійна), І. Д. Гамкало, М. І. Гулковський, А. Г. Масленнікова, Т. В. Миронюк, І. Я. Павленко та шевченкознавець, автор ідеї видань і супровідних текстів, керівник мистецького проекту й головний редактор видання О. А. Шокало. У записові Пісенного «Кобзаря» взяли участь на благодійних засадах 45 провідних хорових колективів з 17 міст України й Української діаспори під орудою учнів і послідовників маестро П. І. Муравського.

Пісенний «Кобзар» як наймасштабніше цілісне нотно-звукове зібрання новітнього часу започаткував новий напрям у музикознавстві й шевченкознавстві – Хорову Шевченкіану та став унікальним пісенним пам’ятником Великому Кобзареві України.

Комплексне нотно-звукове видання «Пісенний «Кобзар». Хорова Шевченкіана» було номіновано на здобуття Національної премії України імені Тараса Шевченка 2024 року за напрямом «мистецтвознавство», за поданням Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського НАН України.

Пісенний «Кобзар» пройшов успішну апробацію в навчальному процесі й хоровому виконавстві, отримав схвальні відгуки вищих і середніх музичних навчальних закладів, мистецтвознавчих інституцій та обласних навчально-методичних центрів закладів культури і мистецтва з цілої України, а також Українських культурно-освітніх осередків і мистецьких колективів з діаспори.

Пісенний «Кобзар» набув визнання і успіху в музичній освіті й хоровому виконавстві та, безумовно, став знаковою подією й гордістю Української музичної та загальнонаціональної культури. Здійснення такого ґрандіозного задуму досі не знала не тільки музична, а в цілому вся Українська культура! 

Комплексне нотно-звукове зібрання надолужує нестачу нотних видань і якісних записів академічної музики та сприяє через освітній процес розвиткові музичної культури молодого покоління й Українського суспільства в цілому.    

Пісенний «Кобзар» в усьому розмаїтті співаної Шевченкової поезії є потужним мистецьким морально-духовним чинником пробудження історичної пам’яті й розвитку національної самосвідомості, самобутності Українців та формування нашої національно-культурної ідентичності й утвердження державного суверенітету України, що особливо важливо в нинішню тяжку пору Всеукраїнської визвольної війни, коли Український народ відстоює свою самобутність і виборює свою державну самостійність.

Тому Пісенний «Кобзар» по праву гідний найвищого визнання й удостоєння найпрестижнішої державної премії України.

Одначе, маріонетковий склад Шевченківського комітету, отримавши відповідну вказівку антиукраїнського владарюючого кагалу, проіґнорував Усеукраїнську національно-культурну місію Пісенного «Кобзаря».

Пам’ять про великого Маестро і Вчителя

21 листопада 2009 року в рідному селі П. І. Муравського – Дмитрашківка Піщанського району Вінницької області земляки збудували й урочисто відкрили Меморіальну садибу-музей Павла Івановича Муравського – великого хорового диригента й педагога ХХ–ХХІ століть

Мистецька громадськість Піщанського району запропонувала, а районна рада підтримала створення Меморіальної садиби-музею великого земляка на місці його старої рідної хати в селі Дмитрашківка. Будували та облаштовували садибу-музей усенародною толокою, а на відкриття запросили П. І. Муравського.

 Це один з небагатьох прикладів в Україні, коли ще за життя великого митця самі земляки гідно поцінували й заслужено вшанували його самовіддану мистецьку працю.

Від 2010 в селі Дмитрашківка проводиться Міжнародний хоровий конкурс імені Павла Муравського, від 2012 в смт Піщанка – Обласний фестиваль-конкурс хорового мистецтва його імені, а від 2014 в Київі – загальноукраїнське Хорове свято «Школа Павла Муравського».

Великий Маестро і Вчитель Павло Іванович Муравський зустрів свій 100-літній ювілей, а його дух відійшов у безвічність 6 жовтня 2014 року. Прах поховано в Києві на Байковому кладовищі (дільниця № 33).

У 2015 учні П. І. Муравського організували Благодійний фонд «Хорова школа Павла Муравського». У 2016 іменем П. І. Муравського названо Піщанську музичну школу та Народну хорову капелу «Діброва». У 2017 при БФ «Хорова школа Павла Муравського» організовано Камерний хор «Moravskі».

Виступ Камерного хору «Moravskі» на П’ятому Хоровому святі «Школа Павла Муравського». Київ, 2018.

7–8 жовтня 2019 р. в Національній музичній академії України імені П. І. Чайковського відбулася Всеукраїнська науково-практична конференція «Хорова школа Павла Муравського в контексті української музичної культури», приурочена 105-літтю заснування Київської консерваторії (НМАУ ім. П. І. Чайковського) та 105-літтю народження й 5-м роковинам пам’яті великого українського хорового дириґента й педагога Павла Івановича Муравського. Співорганізатори Конференції: Благодійний фонд «Хорова школа Павла Муравського» та Національна музична академія України імені П. І. Чайковського. На Конференції знані музикознавці представили Київську, Львівську, Одеську, Харківську й Закарпатську хорові школи.

За програмою Конференції також відбулося Шосте Хорове свято «Школа Павла Муравського». В основі концертної програми: вибрана Хорова Шевченкіана зі Всеукраїнського мистецького проекту «Україна співає «Кобзаря» – озвучення укладеного П. І. Муравським Зібрання хорових творів у семи томах «Тарас Шевченко. Пісенний «Кобзар». У святковому концерті виступили хорові колективи України під керівництвом учнів і послідовників П. І. Муравського.

Маестро Павло Муравський постає серед подвижників хорового мистецтва як світла, цілісна особистість – взірець високого професіоналізму, честі й гідності. В ньому гармонійно поєдналися високе натхнення й глибока мудрість, щирість і делікатність, добродійність і гумор, скромність і невибагливість у побуті, а також вимогливість і безкомпромісність у відстоюванні професіоналізму в музиці та ідеалів рідної Української культури. Він лишився непохитним у своїх внутрішніх переконаннях: «Україна тільки тоді розбагатіє матеріально, коли ми всі розбагатіємо морально й культурно»; «Коли мова й пісня стануть українською цілістю, тоді й Українці стануть культурною цілістю, й Україна буде цілісна, сильна»; «Хоровий спів сприяє розвиткові національної самосвідомості й загальної культури суспільства та об’єднує людей у народ. Спів активізує все єство людське. Спів дає відчуття волі!».

Мистецько-педагогічна спадщина П. І. Муравського 

Грамплатівки:

1. Державна академічна капела «Думка». Художній керівник П. Муравський. Соліст Б. Гмиря. Всесоюзна студія грамзапису, 1966. Всесоюзна фірма грамплатівок «Мелодія», 1966, 1968.
2. Шедеври української хорової музики. М. Березовський, Д. Бортнянський, А. Ведель, Г. Сковорода. Хор студентів Київської державної консерваторії імені П. І. Чайковського. Художній керівник Павло Муравський. Всесоюзна студія грамзапису, 1972 р. Всесоюзна фірма грамплатівок «Мелодія», 1988.
3. М. Леонтович. До 100-річчя з дня народження (комплект із трьох платівок). Хор Київської державної консерваторії. Дириґент Павло Муравський. Всесоюзна студія грамзапису, 1977. Всесоюзна фірма грамплатівок «Мелодія», 1978.
4. А. Кос-Анатольський. Вибрані хорові твори. Хор Київської державної консерваторії. Художній керівник Павло Муравський. Всесоюзна студія грамзапису, 1980–1981. Всесоюзна фірма грамплатівок «Мелодія», 1983.

Компакт-диски:

1. Дириґує Павло Муравський. Антологія української хорової музики. Товариство «Україна-Світ», Національна радіокомпанія України. – К., 2001.
2. Борис Гмиря і хорова капела України «Думка». Дириґент Павло Муравський. Записи з особистої фонотеки Бориса Гмирі. – К., 2005.
3. Шедеври хорового мистецтва. Дириґує Павло Муравський. Національна радіокомпанія України. – К., 2005.
4. Пісенний «Кобзар». Дириґує Павло Муравський. Державна заслужена хорова капела «Трембіта», Державна заслужена академічна хорова капела України «Думка», Хор Українського радіо, Хор Київської державної консерваторії імені П. І. Чайковського, Хор Національної музичної академії України імені П. І. Чайковського. Записи 1956–2001 рр. Музичний альбом: Диск 1. Твори a cappella; Диск 2. Велика форма, твори з супроводом та без супроводу; Диск 3. Вокально-симфонічні твори. Національна радіокомпанія України. – К., 2010.

Друковані праці:

1. Павло Муравський. Моє життя – моє мистецтво. Фраґменти // Український Світ, № 1–2, 1993.
2. Павло Муравський. Про якість співу і якість життя // Слово Просвіти, 17– 23.04.2008.
3. Павло Муравський. Поради дириґентам-хормейстерам і співакам // Слово Просвіти, 1–7.05.2008.
4. Павло Муравський. Знайдіть красу у кожній ноті. Поради дириґентам-хормейстерам і співакам // Культура і життя, 21.05.2008.
5. Павло Муравський. Мої поради дириґентам-хормейстерам і співакам // Українська музична газета, № 2 (68), 2008.
6. Павло Муравський. Пам’ятка до вокальних вправ дириґента-хормейстера для підвищення професійного співу // Українська музична газета, № 2 (80), 2011.
7. Павло Муравський. Чистота співу – чистота життя. Редактор-упорядник О. А. Шокало. Бібліотека Шевченківського комітету. – К.: ВЦ «Просвіта»,2012.
8. Павло Муравський. Моя хорова школа. Методика акапельного хорового співу. До 100-річчя від народження й 80-річчя мистецько-педагогічної діяльності. Редактор-упорядник О. А. Шокало. – К.: ВЦ «Просвіта», 2014.
9. Тарас Шевченко. Пісенний «Кобзар». Хорова Шевченкіана. Зібрання хорових творів у семи томах. Укладач П. І. Муравський. Ідея видання, вступна стаття, біографічні довідки про композиторів, бібліографія й загальна редакція: О. А. Шокало. Твори a капелa, тт. 1–3. Музична редакція: Л. В. Бухонська, Т. В. Миронюк, М. І. Гулковський, І. Я. Павленко; Твори з інструментальним супроводом, тт. 4, 5. Музична редакція: М. І. Гулковський; Твори великої форми з симфонічним оркестром, тт.6, 7. Музична редакція: І. Д. Гамкало. А. Г. Масленнікова. – К.: 2014–2023.

Основні публікації про П. І. Муравського

1. Гринчишин М. «Трембіта» в Києві // Українське слово (Канада), 12.03.1951.
2. Майборода Георгій. Багатообіцяючий дебют // Культура і життя, 17.10.1965.
3. Антоненко Іван. Співає «Думка» // Вільна Україна, 12.02.1969.
4. Козачинська Г. Хор – його стихія // Культура й життя, 29.07.1979.
5. Козак С. Чародій пісні хорової // Вечірній Київ, 22.06.1983.
6. Шумська Аріадна. Хор Київської консерваторії на Міжнародному фестивалі // Гомін України (Канада), 7.07.1993.
7. Бенч Ольга. Павло Муравський. Феномен одного життя. – К.: Дніпро, 2002.
8. Лащенко А. П. Павло Муравський у вимірах часу // Українське музикознавство (науково-методичний збірник). Випуск 34. – К.: 2005, с. 68–78.
9. Лащенко А. П. З історії київської хорової школи. – К.: Музична Україна, 2007, с. 70–83, 170–174.
10. Шокало Олександер. «Чистота в співі спонукає людину до чистоти в житті» // Слово Просвіти, 2–8.04.2009.
11. Голінатий Петро. Чотири зустрічі з Павлом Івановичем Муравським // Літературний альманах Чортківщини «Сонячне гроно», 2009, с. 194–201.

12. Голінатий Петро. Феномен одного життя. Геній сучасності // Голос краю (Чортків), 29.07.2009.

13. Марченко Сергій. Чи потрібен сьогодні художник? // Україна. Наука і культура. Випуск 35. – К.: 2009, с 418–429.
14. Шокало Олександер. Павло Муравський – жива легенда українського хороспіву // Слово Просвіти, 3–9.12.2009.
15. Шокало Олександер. Чистота співу – чистота життя // Слово Просвіти, 22–28.07.2010.
16. Шокало Олександер. Павло Муравський // Довідково-біографічне видання «Золотий фонд нації». – К.: 2010, с.44–45.

17. Перший Міжнародний хоровий конкурс-фестиваль імені Павла Муравського. Збірник матеріалів. – Київ–Вінниця: 2010.
18. Другий Міжнародний хоровий конкурс імені Павла Муравського. Збірник матеріалів. – К.: 2011.
19. Третій Міжнародний хоровий конкурс імені Павла Муравського. Збірник матеріалів. – К.: 2011. – Київ–Вінниця: 2012.
20. Шокало Олександер. Мистецтво – не ремесло, а доля // Павло Муравський. Чистота співу – чистота життя. – К., 2012;
21. “Pavlo Muravskyi reflects on the choral arts and the Holodomor”. By Zenon Zawada // The Ukrainian Weekly, Parsippany, NJ. Dec. 9, 2012.– P. 3.

22. Гнатюк Ніна. Дириґент духу // Вінницький край, 2013, № 3.
23. Голінатий Петро. Феномен Кобзаря – феномен народу // Голос народу, 7.02.2014.
24. Трегуб Ганна. Павло Муравський: «Наука дає багато, але ще більше – природа» // Український тиждень, 10.07.2014.
25. Шокало Олександер. Павло Муравський – митець і педагог. До 100-літнього ювілею // Золотий фонд нації. Національні лідери України. Україна. Європа. Світ. – К., 2014, с. 106–109.
26. Павло Муравський – легенда українського хорового співу. До 100-річчя від дня народження видатного хорового диригента, Героя України. Біобібліографічний покажчик. – Вінниця, 2014.
27. Наш Маестро і Вчитель (Некролог) // Слово Просвіти, 9–15.10.2014.
28. Шокало Олександер. Свято хорової школи Павла Муравського // Слово Просвіти, 4–10.12.2014.
29. Шокало Олександер. Павло Муравський – митець і педагог. Світоглядна основа подвижництва // Павло Муравський. Моя хорова школа. Методика акапельного хорового співу. До 100-річчя від народження й 80-річчя мистецько-педагогічної діяльності. Редактор-упорядник О. А. Шокало. – К.: ВЦ «Просвіта», 2014.
30. Гринишин Михайло. Доземний уклін Вчителю // Павло Муравський. Моя хорова школа. Методика акапельного хорового співу. До 100-річчя від народження й 80-річчя мистецько-педагогічної діяльності. Редактор-упорядник О. А. Шокало. – К.: ВЦ «Просвіта», 2014.
31. Охранчук Оксана. Дитячий хоровий спів крізь призму методики П. І. Муравського // Павло Муравський. Моя хорова школа. Методика акапельного хорового співу. До 100-річчя від народження й 80-річчя мистецько-педагогічної діяльності. Редактор-упорядник О. А. Шокало. – К.: ВЦ «Просвіта», 2014.
32. Бухонська Лариса. Вчителю, сповідую! // Павло Муравський. Моя хорова школа. Методика акапельного хорового співу. До 100-річчя від народження й 80-річчя мистецько-педагогічної діяльності. Редактор-упорядник О. А. Шокало. – К.: ВЦ «Просвіта», 2014.
33. Віктор Степурко. Хорова школа Павла Муравського – захист від руйнації // Павло Муравський. Моя хорова школа. Методика акапельного хорового співу. До 100-річчя від народження й 80-річчя мистецько-педагогічної діяльності. Редактор-упорядник О. А. Шокало. – К.: ВЦ «Просвіта», 2014.
34. Тарас Миронюк. Учитель, яким пишаюсь // Павло Муравський. Моя хорова школа. Методика акапельного хорового співу. До 100-річчя від народження й 80-річчя мистецько-педагогічної діяльності. Редактор-упорядник О. А. Шокало. – К.: ВЦ «Просвіта», 2014.
35. Шокало Олександер. Хорова Шевченкіана Павла Муравського // Тарас Шевченко. Пісенний «Кобзар». Хорова Шевченкіана. Зібрання хорових творів у семи томах. Укладач П. І. Муравський. Ідея, вступна стаття й загальна редакція: О. А. Шокало. Твори a капелa. Т. 1. – К., 2014, 2023.
36. Стефанишин Мирослав. Слово про Павла Муравського // Мирослав Стефанишин. Я щиро вдячний долі. Спогади і статті. – Луцьк, Вежа-Друк, 2016.
37. Стефанишин Мирослав. Нова радість зустрічі з учителем // Мирослав Стефанишин. Про час, про себе і про мистецтво. Спогади, статті, методичні розробки… – Луцьк, Вежа-Друк, 2016.
38. Шокало Олександер. Раритетні видання маестро Муравського // Музика, 2016, № 2.
39. Шокало О. Пісенний «Кобзар» – хорова Шевченкіана // Музика. 2018. № 5.
40. Олександер Шокало. Пісенний «Кобзар» – новина у шевченкознавстві й музикознавстві // Музика. 2023. № 1–4.

Фільми про П. І. Муравського

1. Борис Гмиря. Документальний кінофільм про видатного українського співака Б. Р. Гмирю та його творчу співпрацю з П. І. Муравським. Режисер О. Бійма. Укртелефільм, 1983.
2. Смерть на світанку. Документальний кінофільм про видатного українського композитора М. Д. Леонтовича та працю П. І. Муравського над записом його музичної спадщини. У 2 частинах. Режисер І. Негреску. Українська студія хронікально-документальних фільмів, 1992.
3. Муки і радощі Павла Муравського. Документальний кінофільм про видатного українського дириґента. Сценарист і режисер О. Пугач.
   Укртелефільм, 1995. http://www.youtube.com/watch?v=9wKxmYMLSN8

4. Люди і долі. Автор – Галина Устенко-Гайдай. Філія НТКУ «Київська реґіональна дирекція». https://www.youtube.com/watch?v=CM1AvaSNuUM
5. Павло Муравський. Програма «Діалог»: Василь Герасим’юк. ДТРК «Культура», 2013:
   ч.1(1) https://youtu.be/LqtwQnzKAaU
   ч.1(2) https://youtu.be/mSvEu8tmrJE
   ч.1(3) https://youtu.be/wryGbnPlkNI
   ч.2(1) https://youtu.be/chjdeDotqs4
   ч.2(2) https://youtu.be/pafAgQjnaKQ
   ч.2(3) https://youtu.be/GhGFo__rzUo
   ч.3 (1) https://youtu.be/RAN5AjsLNgc
   ч.3(2)  https://youtu.be/doSjna18VmY

Олександер Шокало, культурософ

© О. А. Шокало

The post 110-ліття від народження й 10-і роковини пам’яті Павла Муравського: «Спів дає відчуття волі!» appeared first on Хорова школа Павла Муравського.

Українська пісня та розповіді про війну з перших уст – такою була програма французьких гастролей київського хору Moravskі.

Наприкінці листопада співочих киян побачили і почули приблизно 2 тис. глядачів на п’яти концертах. Після 4-х виступів у Бургундії український хор завітав до Ліона. Організувала гастролі французька асоціація хорового співу À Cœur Joie.

Концерти хору Moravski у Франції мали й благодійну місію – глядачам пропонували зробити пожертву на користь української програми фонду Caritas. У відео слухайте інтерв’ю з адмністратором хору Олександром Козинцем, президентом хору Володимиром Урсу, художнім кеіврником хору Оленою Радько, хористкою Дар’єю Менделенко, а також глядачами ліонского концерту.

The post Французькі гастролі Камерного хору Moravskі appeared first on Хорова школа Павла Муравського.

У жовтні 2018 року на базі Вінницької обласної філармонії ім. М. Д. Леонтовича, за підтримки голови Вінницької ОДА В. В. Коровія та начальника обласного управління культури і мистецтв С. С. Городинського,  організовано Подільський молодіжний камерний хор «ЛЕОНТОВИЧ-КАПЕЛА». Представлення Подільського молодіжного камерного хору «ЛЕОНТОВИЧ-КАПЕЛА» відбулося 13 грудня 2018 р. в концертній залі Вінницького фахового коледжу мистецтв ім. М. Д. Леонтовича – на урочистому відкритті обласного Фестивалю хорового мистецтва «Співає Поділля Леонтовича» з нагоди відзначення 141-ліття від народження великого українського композитора.

Ініціатор заснування, художній керівник та дириґент цього молодіжного камерного хору – Ольга Іванівна Бабошина, викладач вищої категорії та керівник Хору Вінницького фахового коледжу мистецтв ім. М. Д. Леонтовича; дипломант ІІІ Всеукраїнського конкурсу хорових дириґентів; голова Вінницького відділення Всеукраїнського хорового товариства імені Миколи Леонтовича; член обласного відділення Національної всеукраїнської музичної спілки. Ольга Бабошина – автор ідеї виконання 100 творів М. Д. Леонтовича на Фестивалі хорового мистецтва «Співає Поділля Леонтовича», приуроченого до 140-ліття композитора у 2017 році. Це мистецьке досягнення внесено в Книгу рекордів України. А Хор Вінницького фахового коледжу мистецтв ім. М. Д. Леонтовича під керівництвом талановитого дириґента здобув на цьому фестивалі Всеукраїнську премію імені М. Д. Леонтовича в номінації «Учбові та аматорські хорові колективи».

Хор Вінницького фахового коледжу мистецтв ім. М. Д. Леонтовича під керівництвом О. І. Бабошиної гідно представив хорове мистецтво Вінниччини у зініційованому й здійснюваному протягом 2016–2019 років Благодійним фондом «Хорова школа Павла Муравського» Всеукраїнському мистецькому проекті «Україна співає «Кобзаря»» – записові Хорової Шевченкіани на основі укладеного П. І. Муравським Зібрання хорових творів у семи томах «Тарас Шевченко. Пісенний «Кобзар»». Хор успішно записав до Першого аудіоальбому а капела «Тарас Шевченко. Пісенний «Кобзар» «Ой маю, маю я оченята» композитора з Вінниччини Данила Бойченка та «Оддай мене, моя мамо» київського композитора Юрія Щуровського; до Другого аудіоальбому з супроводом – твори вінницького композитора Костянтина Семенова «Реве та стогне Дніпр широкий» та «Доле, де ти?». До Третього аудіоальбому великої форми з симфонічним оркестром експертна рада відібрала запис 2014 р. вокально-симфонічної поеми Платона Майбороди «Тополя» у виконанні Хору та Оркестру народних інструментів коледжу (художній керівник Геннадій Муращенко). Експертна рада Всеукраїнського мистецького проекту відзначила високий мистецький рівень, проникливу інтерпретацію творів, що засвідчує високу професійну майстерність керівника Хору.

Тож БФ «Хорова школа Павла Муравського» підтримав у 2018 р. суспільно значущу ініціативу з організації молодіжного камерного хору з іменем Миколи Леонтовича та призначення його художнім керівником автора ініціативи – талановитого хормейстера Ольгу Іванівну Бабошину.

Адже ідею створення  Молодіжного академічного хору імені М. Д. Леонтовича ініціював ще на початку 90-х років минулого століття маестро П. І. Муравський і завзято працював над здійсненням цього заповітного задуму. Про це Павло Муравський пише у своїй праці «Моя хорова школа» (К., 2014): «З 1991 року почав добиватися створення Молодіжного академічного професійного хору імені М. Д. Леонтовича (числом 45–50 осіб). Молодіжний хор мав стати взірцевим для інших професійних і самодіяльних хорових колективів в Україні. Адже український народ – один з небагатьох у Світі має великі музичні здібності й рідкісного багатства співочий матеріал. Необхідно тільки значно покращити професійність керівників хорових колективів та досягти високої майстерності хорів. Взірцевий молодіжний хор як високопрофесійний колектив матиме можливість значно збагатити репертуар і виконуватиме твори трьома групами: жіночою, чоловічою й мішаним складом. Такий хор зміг би здійснити на високому рівні фонозапис усієї української хорової класики… Мою ідею підтримали відомі музичні діячі, творчі спілки, народні депутати». На жаль, через постійну зайнятість навчальним студентським хором Національної музичної академії України П. І. Муравському не вдалося реалізувати цього заповітного задуму. Але Маестро сподівався, що такий професійний хор імені Миколи Леонтовича неодмінно створить хтось із його послідовників.

Павло Муравський виріс як дириґент і педагог на творчості генія Миколи Леонтовича, і ця творчість супроводжувала його все життя: хорові опрацювання й оригінальні твори М. Леонтовича були основою репертуару хорових колективів під орудою П. Муравського; а в 1977 р. Павло Муравський здійснив з хором Київської консерваторії повний запис хорової спадщини Миколи Леонтовича, приурочивши це до 100-ліття від народження композитора. До ювілейного альбому увійшло тридцять сім хорових творів М. Леонтовича. За цей творчий здобуток П. Муравський удостоєний у 1979 р. Державної премії України імені Т. Г. Шевченка.

На переконання маестро Муравського: «Працювати над хоровими творами Леонтовича дуже корисно для всіх дириґентів. Високоталановиті опрацювання народних пісень і оригінальні хори забезпечують хорові глибоку основу для акапельного співу, гостроту слухового сприйняття, відчуття тембрального звучання. Тому саме творчість Миколи Леонтовича має бути в основі професійної майстерності дириґента-хормейстера. …І взагалі дивним є той факт, що в Україні немає хору імені Миколи Леонтовича. Я давно виношую думку створити професійний молодіжний хор, який носив би ім’я цього великого майстра хорової творчості. Якби цьому посприяла держава, можна було б зробити велику справу для української хорової культури».

І ось нарешті земляки П. І. Муравського здійснили його заповітний задум – організували  Подільський молодіжний камерний хор «ЛЕОНТОВИЧ-КАПЕЛА».  

У репертуарі хору фольклорна музика, класичні хорові та духовні твори. Діяльність першого молодіжного філармонійного колективу спрямована на розвиток ідеї «хорового театру», де поєднуються різні вокальні манери, передбачено синтез різних видів мистецтва (театр, хореографія, художнє слово).

У 2019 р. на Міжнародному фестивалі ім. П. Чайковського та Н. фон Мекк колектив представив свою першу повноформатну програму. Концерти хору з великим успіхом відбулись у Вінниці та кількох районах області.

Протягом 2019 р. колектив узяв участь у кількох масштабних філармонійних проектах: С. Рахманінов – Опера «Алеко», М. Вериківський – Опера «Наймичка» та «Аура романсу» й «Вокальні універсалії».

У жовтні 2020 р. молодіжний камерний хор здобув звання лауреата на Міжнародному онлайн фестивалі в Італії.

Наприкінці 2020 р. Подільський молодіжний камерний хор «ЛЕОНТОВИЧ-КАПЕЛА» з великим успіхом представив різдвяне хорове дійство «Зійшла зоря ясна». Основою цього хорового дійства є твори, зібрані в однойменні збірці колядок і щедрівок, яку упорядкувала О. І. Бабошина. Збірку «Зійшла зоря ясна» опубліковано у 2020 р., а до того всі твори виконували протягом попередніх років Хор Вінницького фахового коледжу мистецтв ім. М. Д. Леонтовича та Подільський молодіжний камерний хор «ЛЕОНТОВИЧ-КАПЕЛА». У нотному виданні зібрані колядки й щедрівки з різних реґіонів України в ориґінальних аранжуваннях хорових колективів під орудою Ольги Бабошиної. Хормейстер-упорядник поставила за мету осмислення й передачу системи музичної символіки в обрядових піснеспівах давньої української агрокультури. Перспективним для розвитку хорового виконавства стало запровадження в збірці інноваційної інтерактивної технології – QR-кодів. Скануючи цей код за допомогою спеціальної програми,  можна не тільки почути, а й побачити виконання хорових композицій як взірці для подальших інтерпретацій.

Сподіваємося, Подільський молодіжний камерний хор «ЛЕОНТОВИЧ-КАПЕЛА» під керівництвом О. І. Бабошиної здійснить задум П. І. Муравського – стане «взірцевим для інших професійних і самодіяльних хорових колективів в Україні» та гідно представлятиме українське хорове мистецтво на Поділлі, по всій Україні й за кордоном.

Олександер ШОКАЛО,
голова Наглядової ради БФ «Хорова школа Павла Муравського» 

Співає “ЛЕОНТОВИЧ-КАПЕЛА”

Зійшла зоря ясна

Вінницька обласна філармонія ім. М. Д. Леонтовича
2020

Щедрик

Вінницька обласна філармонія ім. М. Д. Леонтовича
2020

The post Подільський молодіжний камерний хор «ЛЕОНТОВИЧ-КАПЕЛА» appeared first on Хорова школа Павла Муравського.

Ще за життя Павла Івановича Муравського, в листопаді 2013 року, випускники дириґентсько-хорового факультету Київської консерваторії (з 1995 – Національної музичної академії України) ім. П. І. Чайковського почали реалізовувати ідею створення академічного хору імені Павла Муравського. Цей хор мав на меті здійснити мрію всього життя Маестро – запис хорових творів на поезію Тараса Шевченка. За участю й благословенням Вчителя відбулися перші репетиції, які перервано трагічними подіями 2013–2014 та смертю Павла Івановича (6 жовтня 2014 року).

За відновлення цього мистецького задуму взялися учні маестро Павла Муравського: талановиті хормейстери Лариса Бухонська  та Олена Радько. 

Ідея створення хору належить українському хоровому дириґенту, заслуженому діячеві мистецтв України Ларисі Володимирівні Бухонській – випускниці Київської державної консерваторії ім. П. І. Чайковського 1971 року.

Дириґентом і художнім керівником хору є лауреат міжнародних хорових конкурсів Олена Радько – випускниця Національної музичної академії України ім. П. І. Чайковського 2001 року.

Камерний хор «Moravski» створено у вересні 2017 року й названо на честь великого українського хорового дириґента й педагога ХХ–ХХІ ст. Павла Івановича Муравського (1914–2014). Для відновлення історичної справедливості колектив назвав свій хор – «Moravski», бо справжнє прізвище Павла Івановича – МОравський.

У хорі співають люди різних професій. Покликання душ та велика любов до музики об’єднали усіх учасників у цілісний творчий колектив, у якому гармонійно розкриваються індивідуальні особливості кожного співака.

У репертуарі хору – твори духовної, старовинної й сучасної української та зарубіжної музики.

Камерний хор «Moravski» – активний учасник різноманітних фестивалів та концертів: IV й V Хорових свят «Школа Павла Муравського» (2017, 2018); Міжнародної пасхальної асамблеї та Столичного різдвяного фестивалю (2017, 2018); Фестивалю хорового мистецтва імені Анатолія Авдієвського (2018), Фестивалю «Княжа родина» (2018).

Незважаючи на свій молодий вік, Камерний хор «Moravski» здобув першість на районному й міському оглядах-конкурсах творчих колективів міста Києва та став володарем Другої премії Всеукраїнського хорового конкурсу імені Миколи Леонтовича (2018).

У 2019 Камерний хор «Moravski» гастролював у Франції й Австрії: успішно виступив на Фестивалі хорового співу в м. Жерза та у Відні з програмою духовної та народної музики.

Відео

Виступ Камерного хору «Moravski» на Фестивалі хорового співу в м. Жерза (Франція)

https://www.facebook.com/MoravskiChoir/videos/657681611344684/

Концерт Камерного хору «Moravski» в Києві, 06 червня 2019 р.
Дириґент Олена Радько

The post Камерний хор «Moravski» при Благодійному фонді «Хорова школа Павла Муравського» appeared first on Хорова школа Павла Муравського.

23 листопада 2018 р. в приміщенні Київського муніципального академічного театру опери і балету для дітей та юнацтва відбулося ювілейне П’яте Хорове свято «Школа Павла Муравського» під девізом Маестро «Спів дає відчуття волі». Співорганізатори Хорового свята: Благодійний фонд «Хорова школа Павла Муравського» та Київський муніципальний академічний театр опери і балету для дітей та юнацтва.

Благодійний фонд «Хорова школа Павла Муравського» опікується збереженням та популяризацією багатої мистецько-педагогічної спадщини Павла Івановича Муравського (1914–2014) – великого українського дириґента й педагога, легенди хорового співу ХХ–ХХІ століть, народного артиста України, лауреата Державної премії України імені Т. Г. Шевченка, Героя України. Нині Фонд завершив реалізацію заповітного мистецького задуму маестро Муравського – Всеукраїнського мистецького проекту «Україна співає Кобзаря»: записав три музичні аудіоальбоми на основі укладеного ним Зібрання хорових творів у семи томах «Тарас Шевченко. Пісенний Кобзар». Хорова Шевченкіана».

Київський муніципальний академічний театр опери і балету для дітей та юнацтва узяв дієву участь у здійсненні Всеукраїнського мистецького проекту «Україна співає Кобзаря» та підтримує волонтерський мистецький рух Хорової школи Павла Муравського.

Щорічне Хорове свято “Школа Павла Муравського” започаткували в листопаді 2014 року учні й послідовники Павла Івановича. Його мета – утвердження й поширення мистецьких, морально-світоглядних засад Хорової школи Павла Муравського. Коротко і влучно їх визначив сам Маестро: «Чистота співу – чистота життя» та «Не в силі правда, а в правді сила». Підкреслюючи суспільну силу хорового співу, який єднає людей у культурну цілісність, Маестро визначив: «Спів дає відчуття волі». Цей крилатий вислів став девізом всеукраїнського хорового руху “Хорова школа Павла Муравського” й девізом цьогорічного ювілейного свята.

П’ятирічний ювілей Хорового свята «Школа Павла Муравського» приурочений завершенню Всеукраїнського мистецького проекту «Україна співає Кобзаря».

У святковому концерті взяли участь провідні хорові колективи України під керівництвом учнів і послідовників П. І. Муравського:

Хор та симфонічний оркестр Київського муніципального академічного театру опери і балету для дітей та юнацтва;

Національна заслужена капела бандуристів України імені Григорія Майбороди;

Муніципальна академічна чоловіча хорова капела імені Левка Ревуцького;

Хор студентів Національної музичної академії України імені П. І. Чайковського, яким Павло Іванович самовіддано керував понад 40 років і виховав понад 1000 високопрофесійних музикантів;

Любительський камерний хор «Moravski» при Благодійному фонді «Хорова школа Павла Муравського»;

Зразковий художній колектив Хор «Соняшник»БДЮТ «Дивоцвіт» Дарницького району м. Києва;

постійний учасник свята – Народна хорова капела «Діброва» імені Павла Муравського з батьківщини Маестро;

спеціальний гість свята – всесвітньо відома Академічна хорова капела «Орея» Житомирської обласної філармонії імені Святослава Ріхтера під керівництвом Олександра Вацека – дириґента, вокального педагога, хорового консула від Чехії та України, заслуженого діяча мистецтв України.

В основі програми концерту – вибрана Хорова Шевченкіана з I–VІІ томів, укладеного Павлом Муравським Зібрання хорових творів у семи томах «Тарас Шевченко. Пісенний Кобзар».

Святковий концерт відкрив зведений хор під дириґуванням всесвітньо відомого маестро Олександра Вацека. В його натхненному виконанні прозвучав музичний символ України, улюблений твір Павла Івановича Муравського – «Реве та стогне Дніпр широкий» (Мелодія Данила Крижанівського. Аранжування Віктора Косенка. Редакція Павла Муравського).

На П’ятому Хоровому святі з великим успіхом відбулися три прем’єри:

Хор та Симфонічний оркестр Київського муніципального академічного театру опери і балету для дітей та юнацтва (головний хормейстер – Анжела Масленнікова; дириґент – Ділавер Османов) уперше в Україні представив Шевченкіану Юрія Шевченка: «Думи мої, думи». Перша частина кантати-балету «Кобзар». Перша прем’єра відбулась у Канаді – це спільний мистецький проект хору й оркестру Київського муніципального академічного театру та українського танцювального колективу «Шумка» з Едмонтону.

Прем’єру Шевченкіани Мирослава Скорика: Поема-кантата «Гамалія» достойно представив Хор дириґентсько-хорового факультету Національної музичної академії України імені П. І. Чайковського (дириґент – студент VІ курсу Дмитро Савон).

Прем’єрне виконання Шевченкіани Юрія Алжнєва: Рідницьке суголосся-кантата «За неї Господа моліть». Частина перша «Чи ми ще зійдемося знову?..» гідно явила Муніципальна академічна чоловіча хорова капела ім. Л. М. Ревуцького (головний дириґент – Володимир Курач, хормейстери – Олексій Бояр, Артур Смирнов).

Учасники свята щиро привітали композиторів: Мирослава Скорика, Юрія Шевченка, Юрія Алжнєва з майстерним прем’єрним виконанням їхніх творів.

А композитора Богдану Фільц також сердечно привітали з чудовим виконанням її Шевченкіани й циклу хорових мініатюр Дитячим хором «Соняшник».

Віртуозним мистецтвом співу зачарувала слухачів капела «Орея», яку називають найориґінальнішим українським хором світового рівня. З 1986 «Орея» бере участь у Європейських хорових фестивалях та змаганнях, де здобула 9 Гран Прі та 31 перше місце. В цьому місяці у Толосі (Іспанія) «Орея» брала участь у 50-му ювілейному Міжнародному конкурсі володарів гран-прі. З 16 хорів Світу до фіналу увійшли колективи Індонезії, Швеції, Латвії, а «Орея» представила Україну. У вирішальному мистецькому змаганні «Орея» здобула почесне перше місце, з чим учасники свята сердечно привітали колектив і його натхненного керівника. Капела «Орея» на високому мистецькому рівні представила Хорову Шевченкіану й свою конкурсну програму, яка складається з української й світової класики.

Високий мистецький рівень явив Любительський камерний хор «Moravski» під художнім керівництвом талановитого хормейстера, володаря Ґран-прі міжнародних хорових конкурсів Олени Радько. Маестро-наставник цього відданого хоровому мистецтву колективу – заслужений діяч мистецтв України Лариса Бухонська, учениця й послідовниця Павла Муравського.

Хорову Шевченкіану й вибране з ювілейної програми з потужною енергетикою українського чоловічого співу представила Національна заслужена капела бандуристів України імені Григорія Майбороди. Три тижні перед цим Капела бандуристів відзначила свій 100-літній ювілей.

Як завжди, високу культуру хорового співу і взірцевий рівень виконавства явила Народна хорова капела «Діброва» імені Павла Муравського Піщанського РБК Вінницької області під мистецьким керівництвом заслуженого працівника культури України Федора Ущаповського й хормейстерською орудою відмінника освіти України Катерини Семко.

А на завершення святкового концерту прозвучав запис 1967 року з «Злотого фонду»: «Думи мої». Музика Євгена Козака. Аранжування Віталія Кирейка у виконанні Державної заслуженої академічної хорової капели України «Думка» під дириґуванням Павла Муравського. Соліст Борис Гмиря.

Учасники П’ятого Хорового свята своєю високою співочою культурою ствердили глибинні мистецькі засади Хорової школи Павла Муравського, а також гідно представили здійснення заповітного задуму свого Вчителя – записи Хорової Шевченкіани.

У записові «Пісенного «Кобзаря» взяли участь 45 провідних колективів під орудою учнів і послідовників маестро Муравського з 15 міст України й діаспори. До трьох музичних альбомів записали 105 хорових творів 93 композиторів. А в семитомному зібранні «Пісенного «Кобзаря» представлено 305 творів 146 композиторів ХІХ–ХХІ століть. Так учні Павла Муравського здійснили заповітний мистецький задум свого Вчителя – відкрили Україні феномен співаного «Кобзаря».

А Світовий Конґрес Українців поширює й популяризує «Пісенного «Кобзаря» в середовищі українських громад за кордоном. Через закордонних українців співана Шевченкова поезія утверджує морально-світоглядні, мистецькі засади української культури по цілому світу.

Керівник Всеукраїнського мистецького проекту «Україна співає «Кобзаря», шевченкознавець Олександер Шокало передав хоровим колективам, композиторам і членам експертної ради щойно виданий на замовлення СКУ музичний альбом «Тарас Шевченко. Пісенний «Кобзар». Твори a cappella»:

“За дорученням Ради Культури Світового Конґресу Українців передаю вам акапельний музичний альбом «Пісенний «Кобзар». Понад рік тому Голова Ради Культури Світового Конґресу Українців Анна Кісіль представила Всеукраїнський мистецький проект «Україна співає «Кобзаря» на Раді Директорів. СКУ схвалив суспільну значущість Всеукраїнського мистецького проекту «Україна співає «Кобзаря» й долучився до його здійснення.
У 2017 році на замовлення СКУ перевидано 1, 2, 3 акапельні томи Зібрання хорових творів у семи томах «Тарас Шевченко. Пісенний «Кобзар» та книжку методики акапельного хорового співу Павла Муравського «Моя хорова школа». Цього року на замовлення СКУ виготовлено 200 примірників Першого музичного аудіоальбому «Пісенний «Кобзар». Усі ці унікальні видання СКУ передав українським культурно-освітнім осередкам у 32-ох країнах. Хорова Шевченкіана сприяє єднанню українців на рівні сердець і підтримує хоровий рух в українських культурних осередках по всьому світу”.

Інформаційну підтримку П’ятому Хоровому святу надали: Українське радіо; сайт Міжнародної громадської організації українців «Четверта Хвиля» та інтернет-видання «Грінченко-інформ».

Антон Андрієнко
23.11.2018

Науково-популярний журнал «Музика», №6, 2018

П’яте Хорове свято «Школа Павла Муравського». Повний запис. Частина 1. Київ, 23 листопада 2018 р.

П’яте Хорове свято «Школа Павла Муравського». Повний запис. Частина 2. Київ, 23 листопада 2018 р.

Оператори: Ґері та С’юзі Браун

П’яте Хорове свято «Школа Павла Муравського». Фраґменти.
Київ, 23 листопада 2018 р.

Олена Зарицька

The post П’яте Хорове свято «Школа Павла Муравського»: «Спів дає відчуття волі» appeared first on Хорова школа Павла Муравського.

Прем’єру Шевченкіани Мирослава Скорика: Поема-кантата «Гамалія» достойно представив Хор дириґентсько-хорового факультету Національної музичної академії України імені П. І. Чайковського (дириґент – студент VІ курсу Дмитро Савон).

Прем’єрне виконання Шевченкіани Юрія Алжнєва: Рідницьке суголосся-кантата «За неї Господа моліть». Частина перша «Чи ми ще зійдемося знову?..» гідно явила Муніципальна академічна чоловіча хорова капела ім. Л. М. Ревуцького (головний дириґент – Володимир Курач, хормейстери – Олексій Бояр, Артур Смирнов).

Учасники свята щиро привітали композиторів: Мирослава Скорика, Юрія Шевченка, Юрія Алжнєва з майстерним прем’єрним виконанням їхніх творів.

А композитора Богдану Фільц також сердечно привітали з чудовим виконанням її Шевченкіани й циклу хорових мініатюр Дитячим хором «Соняшник».

Віртуозним мистецтвом співу зачарувала слухачів капела «Орея», яку називають найориґінальнішим українським хором світового рівня. З 1986 «Орея» бере участь у Європейських хорових фестивалях та змаганнях, де здобула 9 Гран Прі та 31 перше місце. В цьому місяці у Толосі (Іспанія) «Орея» брала участь у 50-му ювілейному Міжнародному конкурсі володарів гран-прі. З 16 хорів Світу до фіналу увійшли колективи Індонезії, Швеції, Латвії, а «Орея» представила Україну. У вирішальному мистецькому змаганні «Орея» здобула почесне перше місце, з чим учасники свята сердечно привітали колектив і його натхненного керівника. Капела «Орея» на високому мистецькому рівні представила Хорову Шевченкіану й свою конкурсну програму, яка складається з української й світової класики.

Високий мистецький рівень явив Любительський камерний хор «Moravski» під художнім керівництвом талановитого хормейстера, володаря Ґран-прі міжнародних хорових конкурсів Олени Радько. Маестро-наставник цього відданого хоровому мистецтву колективу – заслужений діяч мистецтв України Лариса Бухонська, учениця й послідовниця Павла Муравського.

Хорову Шевченкіану й вибране з ювілейної програми з потужною енергетикою українського чоловічого співу представила Національна заслужена капела бандуристів України імені Григорія Майбороди. Три тижні перед цим Капела бандуристів відзначила свій 100-літній ювілей.

Як завжди, високу культуру хорового співу і взірцевий рівень виконавства явила Народна хорова капела «Діброва» імені Павла Муравського Піщанського РБК Вінницької області під мистецьким керівництвом заслуженого працівника культури України Федора Ущаповського й хормейстерською орудою відмінника освіти України Катерини Семко.

А на завершення святкового концерту прозвучав запис 1967 року з «Злотого фонду»: «Думи мої». Музика Євгена Козака. Аранжування Віталія Кирейка у виконанні Державної заслуженої академічної хорової капели України «Думка» під дириґуванням Павла Муравського. Соліст Борис Гмиря.

Учасники П’ятого Хорового свята своєю високою співочою культурою ствердили глибинні мистецькі засади Хорової школи Павла Муравського, а також гідно представили здійснення заповітного задуму свого Вчителя – записи Хорової Шевченкіани.

У записові «Пісенного «Кобзаря» взяли участь 45 провідних колективів під орудою учнів і послідовників маестро Муравського з 15 міст України й діаспори. До трьох музичних альбомів записали 105 хорових творів 93 композиторів. А в семитомному зібранні «Пісенного «Кобзаря» представлено 305 творів 146 композиторів ХІХ–ХХІ століть. Так учні Павла Муравського здійснили заповітний мистецький задум свого Вчителя – відкрили Україні феномен співаного «Кобзаря».

А Світовий Конґрес Українців поширює й популяризує «Пісенного «Кобзаря» в середовищі українських громад за кордоном. Через закордонних українців співана Шевченкова поезія утверджує морально-світоглядні, мистецькі засади української культури по цілому світу.

Керівник Всеукраїнського мистецького проекту «Україна співає «Кобзаря», шевченкознавець Олександер Шокало передав хоровим колективам, композиторам і членам експертної ради щойно виданий на замовлення СКУ музичний альбом «Тарас Шевченко. Пісенний «Кобзар». Твори a cappella»:
“За дорученням Ради Культури Світового Конґресу Українців передаю вам акапельний музичний альбом «Пісенний «Кобзар». Понад рік тому Голова Ради Культури Світового Конґресу Українців Анна Кісіль представила Всеукраїнський мистецький проект «Україна співає «Кобзаря» на Раді Директорів. СКУ схвалив суспільну значущість Всеукраїнського мистецького проекту «Україна співає «Кобзаря» й долучився до його здійснення.
У 2017 році на замовлення СКУ перевидано 1, 2, 3 акапельні томи Зібрання хорових творів у семи томах «Тарас Шевченко. Пісенний «Кобзар» та книжку методики акапельного хорового співу Павла Муравського «Моя хорова школа». Цього року на замовлення СКУ виготовлено 200 примірників Першого музичного аудіоальбому «Пісенний «Кобзар». Усі ці унікальні видання СКУ передав українським культурно-освітнім осередкам у 32-ох країнах. Хорова Шевченкіана сприяє єднанню українців на рівні сердець і підтримує хоровий рух в українських культурних осередках по всьому світу”.

Інформаційну підтримку П’ятому Хоровому святу надали: Українське радіо; сайт Міжнародної громадської організації українців «Четверта Хвиля» та інтернет-видання «Грінченко-інформ».

Антон Андрієнко
23.11.2018

П’яте Хорове свято «Школа Павла Муравського». Повний запис. Частина 1. Київ, 23 листопада 2018 р.

П’яте Хорове свято «Школа Павла Муравського». Повний запис. Частина 2. Київ, 23 листопада 2018 р.

Оператори: Ґері та С’юзі Браун

П’яте Хорове свято «Школа Павла Муравського». Фраґменти.
Київ, 23 листопада 2018 р.

Олена Зарицька

The post На П’ятому Хоровому святі з великим успіхом відбулися три прем’єри appeared first on Хорова школа Павла Муравського.

27 листопада 2014 р. в Колонній залі ім. Миколи Лисенка Національної філармонії України започатковано культурно-мистецький проект Хорове свято «Школа Павла Муравського». Перше Хорове свято відбулося під назвою «Хорова асамблея Павла Муравського» й пройшло під девізом «Учні – вчителю». Громадський організаційний комітет вдячний Міністерству культури України за допомогу в проведенні свята Хорової школи видатного дириґента й педагога.

Цей мистецький захід присвячено патріархові української музичної культури, легенді хорового співу ХХ–ХХІ століть, народному артистові України, лауреатові Національної премії України імені Тараса Шевченка, Героєві України Павлові Івановичу Муравському та феноменальному явищу в українській музичній культурі – Хоровій школі Муравського.
Павло Муравський виховав кілька поколінь хормейстерів, ствердив принципові засади акапельного академічного співу Київської хорової школи, заснованої в українській музичній культурі великим Олександром Кошицем.

Хорова школа Муравського – це синкретичне явище, в якому довкола ідеалу чистоти цілісно поєдналися мистецькі й моральні принципи. Учні Павла Муравського – це не тільки ті, хто навчався безпосередньо в його класі, а всі, хто засвоїв його секрети чистого хорового співу на практиці в навчальному студентському хорі. Як пише видатний педагог у своїй праці «Моя хорова школа»: «Одні навчають, як дириґувати, а я навчаю, як чисто співати – даю хормейстерам професійну співочу основу». Учні Маестро вшанували світлу пам’ять свого незабутнього вчителя під девізом «Учні – вчителю» та підтвердили дієвість його мистецьких і моральних принципів.

Перед початком Хорової асамблеї у фойє був виставлений для огляду проект пам’ятника Маестро (скульптор Данило Книшук), звучали взірцевої чистоти записи його «Пісенного «Кобзаря». Під час концертної програми демонструвалися відео, фото матеріали з життя й мистецько-педагогічної діяльності Павла Муравського.

Концертну програму відкрив «Щедриком» М. Леонтовича Національний заслужений академічний український народний хор України ім. Г. Г. Верьовки (дириґував А. Авдієвський). Павло Муравський, навчаючись на дириґентсько-хоровому факультеті Київської консерваторії, співав у студентському хорі під керівництвом Григорія Верьовки. І вже з першої репетиції Верьовка доручив пешокурсникові Муравському дириґувати «Щедрика» Леонтовича. Це благословення «Щедриком» супроводжувало Павла Івановича все життя.
Земляки – Народний хор «Діброва» Піщанського районного будинку культури Вінницької області – привітали народною піснею з рідного краю Маестро «Ой там на горі» в обробці художнього керівника Федора Ущаповського.

Свою майстерність явили дитячі, навчальні, народні, академічні хорові колективи під орудою учнів Павла Муравського: Зразковий хор «Мелодія» (С. Сварич), Київський дитячий хор «Щедрик» (М. Сабліна), Народний художній колектив «Дитяча опера» (Н. Нехотяєва), Народний художній колектив Хорова капела хлопчиків та юнаків «Дзвіночок» Київського Палацу дітей та юнацтва (Р. Толмачов), Хоровий ансамбль «Свят-коло» (В. Степурко), Камерний хор «Дзвони Подолу» (Т. Миронюк), Камерний хор «Фрески Києва» (О. Бондаренко), Народна хорова капела «Днiпро» (І. Тилик), Жіночий хор «Павана» (Л. Байда), Муніципальний академічний камерний хор «Хрещатик» (П. Струць), Муніципальна академічна чоловіча хорова капела імені Л. М. Ревуцького (В. Курач), Муніципальний академічний камерний хор «Київ» (М. Гобдич), Академічний хор імені Платона Майбороди Національної радіокомпанії України (Ю. Ткач), Національна заслужена капела бандуристів України імені Г. І. Майбороди(Ю. Курач), Хор студентів Національної музичної академії України імені П. І. Чайковського (студенти й аспіранти дириґентсько-хорового факультету), Національна заслужена академічна капела України «Думка» (Є. Савчук).
Відбулося свято українського хорового співу – торжество духовного єднання послідовників ідеалу чистоти видатного Вчителя.

А 29 листопада свято Хорової школи Муравського продовжив Хор «Просвіта» (художній керівник Раїса Марченко), який у Храмі Василія Великого блискуче проспівав концерт рідковиконуваних творів, зокрема на слова Тараса Шевченка.

А ще ж багато хорів, якими керують учні Павла Муравського по всій Україні й за кордоном, бажають узяти участь у такому хоровому святі. Тож ці концерти – лише початок щорічних осінніх Хорових свят Школи Павла Муравського, приурочених до дня його пам’яті. Мета цих свят українського співу – поширення світоглядних засад Хорової школи Муравського, розвиток української хорової культури на основі багатовікової народної традиції.

У процесі культурного саморозвитку народу його минуле, нинішнє й майбутнє перебувають у цілісній циркуляції непроминущої сили духу. Ось конкретний приклад. Мальовниче подільське село Дмитрашківка, в якому 100 років тому народився Павло Муравський, у давнину було містом Дмитрашків. Найціннішою історичною хронікою другої половини ХVІІ ст., в якій згадується Дмитрашків, є подорожні записи Павла Халебського – сина Макарія Третього, патріарха Антіохійського і всього Сходу. Павло супроводжував батька в подорожі з Сирії через Україну до Московії як секретар і вів щоденник, де лишив цінні записи про дмитрашківців: «Ми помітили у цьому благословенному народі побожність та доброчесність просто-таки дивовижні…Та ніщо так не радувало нас, як врода маленьких хлопчиків і їхній спів, що вони його виконували від усього серця, в гармонії зі старшими. Справді, козацький спів тішить душу й відганяє журу, бо приємний, іде від усього серця й неначе з одних вуст. Вони дуже люблять співати за нотами, люблять ніжні й солодкі мелодії…».

А ось незабутні враження дитинства Павла Муравського: «Я співав у сільському хорі, в альтовій партії. Біля мене стояла жінка, яка мала чудовий голос. Вона співала з нот, а я уважно дивився на неї й наслідував її. Вже відтоді моя душа прилучилася до хорового співу. Найдужче я любив співати в нашому сільському хорі. Той спів зворушував мою юну душу». Хлопець співав у сільському академічному хорі, яким керував його двоюрідний брат Степан Білянський – випускник Тульчинського педагогічного технікуму, учень знаменитого Миколи Леонтовича. Степан також навчив Павла грати на скрипці.

Ось на якій традиційній культурній основі зросло хорове мистецтво Муравського і його хорова школа. Як дириґент Муравський виконав і записав на платівки, касети й компакт-диски понад 1000 хорових творів українських та зарубіжних композиторів. Як педагог Муравський виховав близько 1000 дириґентів-хормейстерів, які представляють його школу акапельного співу. Суттю Хорової школи Павла Муравського є досягнення вершинної чистоти звучання українського акапельного співу в природному ладовому інтонуванні на основі української народнопісенної традиції. Як філософ Муравський запам’ятався ясними формулюваннями, якими висловлював свої світоглядні засади мистецтва й життя: «Уся краса – в чистоті. А в чистоти має бути основа – любов. Любов – основа розвитку життя»; «Чистий спів спонукає людей до чистого, висококультурного життя»; «Чистота в інтонуванні повинна стати бажанням чистоти в житті взагалі. Потрібно всім нам до цього прагнути».

«Хор єднає людські серця, породжує гармонію, лад» – цією ключовою філософемою Павло Муравський означив високу суспільну місію хорового співу. «Традиційний український хоровий спів у природному ладові сприяє наведенню ладу в суспільстві», – ця позиція Павла Муравського має історичне підтвердження: «Якби в Українській державі всі справи йшли таким ладом, як спів у цьому хорі, то була б найперша держава на світі…» (так у 1922 році відгукнулась голландська преса на виступ Української республіканської капели під орудою О. Кошиця під час її світової подорожі).

Свого мудрого вчителя учні назвали українським музичним Конфуцієм. Справді, Павло Іванович як мудрець дириґував чистим серцем, чутливою душею, ясними очима й ледь-ледь руками та навчав набутими на віку філософемами. Тільки Кун Фу-цзи навчав усно, і та мудрість збереглася в записах його учнів: «Я тільки зв’язую все в єдине»; «Я передаю, а не придумую». А Павло Муравський сам записав свою практичну філософію хорового співу: «Хормейстер об’єднує співаків у хор через найтонші почуття душ»; «Я вчу співаків чисто заспіваною нотою, а не словами».

Основоположна світоглядна вимога П. Муравського до хорового співу й до життя стала назвою його книжки мемуаристики й методології хорознавства «Чистота співу – чистота життя» (2012). До свого 100-ліття патріарх української музичної культури завершив виношену в серці працю «Моя хорова школа», де вперше в українській музичній літературі подає методику навчання чистого акапельного хорового співу (до Муравського навчали техніки дириґування). До 200-літнього ювілею Тараса Шевченка Павло Муравський упорядкував перше повне нотне зібрання кращих хорових творів (близько 300) на слова національного генія під назвою «Пісенний «Кобзар» у семи томах (це унікальне видання виходить у світ за сприяння добродія Олександра Григоровича Шпака).

Павло Іванович 20 років домагався перед усіма президентами України організувати Взірцевий хор (зі статусом президентського) для запису «Пісенного «Кобзаря» – 200 хорових творів на слова Т. Шевченка до його 200-річного ювілею, а також іншої української пісенної класики. Та коли стало зрозуміло, що сподівання марні, учні Павла Муравського самі взялись у 2013 р. за організацію хору його імені. Хор Муравського мав представити хорову школу Маестро й розпочати здійснення загальнонаціонального мистецького проекту – запису «Пісенного «Кобзаря». Мистецьке керівництво цим проектом як своїм заповітним задумом мав здійснити сам Маестро, який уже 80 років професійно працює над озвученням пісенної Шевченкіани. Взірцем для запису став перший аудіо альбом «Пісенний «Кобзар» (2010) із трьох дисків, куди увійшли 32 хорові твори, які маестро записав свого часу з капелами «Трембіта», «Думка», хорами Українського радіо та дириґентсько-хорового факультету Київської державної консерваторії імені П. І. Чайковського.

3 березня 2013 р. Павло Іванович провів першу репетицію свого хору в Українському фонді культури. Потім відбулися ще дві репетиції. А потім… почалась «революція», й заблокований у своїй квартирі на вул. Грушевського, 6 Маестро вже нікуди не виходив. Готував до друку свою працю «Моя хорова школа» та нотне зібрання «Пісенний «Кобзар». Пробний відбиток першої праці Павло Іванович отримав до дня народження, перечитав і схвалив до друку.
30 липня 2014 р. Патріарх по-домашньому, в колі рідних і близьких, відзначив свій 100-літній ювілей та 80-річчя мистецько-педагогічної діяльності. Зважаючи на скрутне становище в Україні, Маестро просив Міністерство культури не організовувати ніяких ювілейних заходів, а обмежитись проведенням у Національній філармонії України Хорової асамблеї за участю хорових колективів під керівництвом його учнів. І сам готувався до концерту. Сподівався, що йому дадуть можливість підготувати хор студентів Музичної академії для якісного виступу. Хорову асамблею заплановано було на 26 жовтня. Та на те число призначили вибори до Верховної Ради. Дізнавшись про це, Павло Іванович 28 серпня звернувся листом до Міністерства культури й попросив перенести Хорову асамблею на 2 листопада. За міністерським планом, мистецький проект «Хорова асамблея Павла Муравського» припав на 27 листопада. А 6 жовтня Патріарх відійшов у безвічність…

Учні маестро Муравського бережуть світлу пам’ять про свого вчителя – мудрого й натхненного, щирого й делікатного, скромного й невибагливого в побуті, та вимогливого й безкомпромісного щодо професіоналізму в мистецтві й відстоювання ідеалів культури. Він як правдивий українець виявляв рідкісну нині волю, відвагу й відповідальність. Його професійне подвижництво й громадянська самовідданість лишаються ясним дороговказом в українській музичній культурі.

А найглибшою пам’яттю про Маестро стане здійснення його заповітного задуму – запис «Пісенного «Кобзаря». З цією високою метою учні й послідовники Хорової школи Муравського започаткували волонтерський рух для запису хорами з цілої України хорових творів на слова Тараса Шевченка з укладеного Маестро нотного зібрання «Пісенний «Кобзар». І розпочали підготовку до музичної толоки – Всеукраїнського мистецького проекту «Україна співає «Кобзаря». Так виконають не лише мистецький, а й громадянський заповіт Маестро: «Україна тільки тоді розбагатіє матеріально, коли ми всі розбагатіємо морально, духовно, культурно». Бо як ствердив Павло Муравський, чистота й правда – основа культурного саморозвитку людини й народу, а культура – запорука щасливого життя людей, основа суспільного ладу.

Хто захоче пройти цей заповітний шлях, хай візьме на озброєння його життєве кредо за Шевченком: «Борітеся, поборете» і головну заповідь свого вчителя: «Не в силі правда, а в правді сила. За чистоту нашої правди».

Олександер ШОКАЛО, співорганізатор мистецького проекту

Слово Просвіти
03.12.2014

«Учні – вчителю»: Перше Хорове свято «Школа Павла Муравського»
(частина 1)

«Учні – вчителю»: Перше Хорове свято «Школа Павла Муравського»
(частина 2)

«Учні – вчителю»: Перше Хорове свято «Школа Павла Муравського»
(частина 3)

«Учні – вчителю»: Перше Хорове свято «Школа Павла Муравського»
(частина 4)

«Учні – вчителю»: Перше Хорове свято «Школа Павла Муравського»
(частина 5)

The post “Учні – вчителю”: Перше Хорове свято “Школа Павла Муравського” appeared first on Хорова школа Павла Муравського.

Під цим девізом Маестро наприкінці листопада відбулося Друге Хорове свято «Школа Павла Муравського». Організатор свята – Благодійний фонд «Хорова школа Павла Муравського» за підтримки Національного університету «Києво-Могилянська академія», який безкоштовно надав Велику концертну залу.

Цей щорічний мистецький захід має загальнонаціональне значення й присвячується пам’яті великого дириґента й педагога, легенди хорового співу ХХ–ХХІ століть, народного артиста України, лауреата Державної премії України імені Т. Г. Шевченка, Героя України Павла Івановича Муравського (1914–2014) та його хоровій школі.

Павло Муравський виховав кілька поколінь хормейстерів і співаків, ствердивши принципові засади акапельного академічного співу Київської хорової школи, започаткованої свого часу великим Олександром Кошицем на традиційних засадах українського багатоголосся.

Ось як проникливо пояснює сам О. Кошиць суть українського хорового співу, закоріненого в обрядовій традиції народної культури: «Мистецтво хорового співу в Україні має своє коріння в народній поліфонії, отже, – в хоровому співанні народної пісні самим народом. Початок же народної поліфонії на Україні криється в далеких сутінках історії і сходить до тих часів, коли суспільне життя подніпрянських слов’ян тільки що почало набирати організованого вигляду… Найкращим зразком найстаршої народної поліфонії є співання народом українських обрядових пісень – колядок та веснянок…» («Про хоровий спів в Україні», 1936). І геніально просто розкриває таїну безвічної внутрішньої сили української народної пісні: «Наша пісня – серце, яке гонить кров у жилах нації». Український хоровий спів зародився з обрядового співу, який супроводжував цілорічне звичаєве Сонячне коло народних свят. Тобто віддавна в Україні хоровим співом славили світлу силу Сонця, духа Сонця – Хорса (звідси – хор). Од світла Сонця – чистота й ладова основа українського традиційного хорового співу.

Хорова школа Павла Муравського – синкретичне явище, яке ґрунтується на цілісності морально-світоглядних і мистецьких засад, поєднаних ідеалом чистоти: «Чистота співу – чистота життя». Цей світоглядно-звуковий ідеал Маестро стверджують його учні й послідовники, досягаючи високих успіхів у хоровому виконавстві на українських теренах і на поважних міжнародних хорових конкурсах.

Учні Павла Муравського – це не тільки ті, хто навчався безпосередньо в його класі дириґування, а всі, хто засвоїв методичні засади чистого хорового співу в навчальному студентському хорі під його орудою та сповідує морально-світоглядні й мистецькі принципи Вчителя.

Мета заснованого учнями й послідовниками Павла Муравського пісенного свята – ствердження й поширення цих заповітних засад Хорової школи, розвиток і популяризація акапельного хорового співу в українській музичній культурі.

У цьогорічному святковому концерті взяли участь хорові колективи України під керівництвом учнів і послідовників П. І. Муравського: Муніципальний академічний камерний хор «Київ» (художній керівник – лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка Микола Гобдич); Камерний чоловічий ансамбль Національної заслуженої академічної капели України «Думка» (художній керівник – Олександр Лось); Капела бандуристів імені Остапа Вересая Чернiгiвського обласного фiлармонiйного центру фестивалiв та концертних програм (художній керівник – заслужена артистка України Раїса Борщ; головний хормейстер – заслужений працівник культури України Микола Борщ); Жіночий хор Київського інституту музики імені Р. М. Глієра (художній керівник – заслужений діяч мистецтв України Галина Горбатенко); Академічний студентський хор «Anima» Київського національного університету культури і мистецтв (художній керівник – заслужена артистка України Наталія Кречко); Вокальний ансамбль «Покров» (художній керівник – Олена Радько); Народна хорова капела імені Лідії Падалко (художній керівник – народний артист України Олександр Жигун); Народний хор «Діброва» Піщанського РБК Вінницької області (художній керівник – заслужений працівник культури України Федір Ущаповський; хормейстер – відмінник освіти України Катерина Семко). Професійно вів концерт і дириґував зведеним хором заслужений діяч мистецтв України Олександр Бондаренко.

А над організацією свята хорового співу самовіддано потрудилися також учні й послідовники Маестро Муравського: заслужений діяч мистецтв України Лариса Бухонська, заслужений працівник культури України, професор Іван Павленко, народний артист України Олександр Жигун, дириґент і мистецтвознавець Тарас Миронюк, який очолює Благодійний фонд «Хорова школа Павла Муравського».

Зворушили слухачів хорові твори на слова Тараса Шевченка, шедеври Артемія Веделя, Олександра Кошиця, Левка Ревуцького, народні пісні, зарубіжна класика. За оцінками фахівців, свято пройшло на рівні міжнародних хорових фестивалів і засвідчило високий ступінь професіоналізму виконавців.

На Хоровому святі започатковано Всеукраїнський мистецький проект «Україна співає «Кобзаря» – запис кращими хорами України хорових творів на слова Тараса Шевченка на основі укладеного Павлом Муравським семитомного нотного зібрання «Пісенний «Кобзар». Це видання виходить у світ за фінансової підтримки Олександра Григоровича Шпака – заступника голови МГО «Вінницьке земляцтво», доброчинця у сфері культури й мистецтва.

З виходом першого тому «Пісенного «Кобзаря» учні й послідовники П. І. Муравського починають здійснювати його заповітний задум. Маестро Муравський нагадує про це у вступному слові до своєї праці: «На жаль, мені не вдалося організувати взірцевій академічний хор для повного запису «Пісенного «Кобзаря». Тож завершити свій мистецький задум на основі цього нотного зібрання заповідаю моїм учням…Звучання «Пісенного «Кобзаря» має бути на рівні геніальної Шевченкової поезії. І здійснені кращими хорами записи стануть доступні широкому загалу: вони розійдуться по школах, закладах культури, й люди матимуть змогу слухати їх повсякчас».

Як «хоровий спів – базове мистецтво України» (П. Муравський), так Шевченкова поезія – світоглядно-вольова основа відродження й культурного саморозвитку українського народу.

Завдяки першому в історії масштабному записові Хорової Шевченкіани стане доступний широкому загалові майже весь співаний «Кобзар», що посилить сприйняття сповненої сонячно-духовної сили Шевченкової поезії. Аудіо записи передбачається поширювати в середніх та вищих музичних навчальних закладах, у загальноосвітніх школах, а також через сайт Благодійного фонду «Хорова школа Павла Муравського» в Інтернеті, що сприятиме пробудженню інтересу до Шевченкової поетичної спадщини й української хорової музики та їх популяризації в Україні й світі.

Здійснюватимемо цей загальнонаціональний мистецький проект за підтримки Міністерства культури України.

Благодійний фонд «Хорова школа Павла Муравського» звертається до всіх учнів і послідовників Маестро – керівників академічних і народних хорових колективів України з покликом узяти участь у записові «Пісенного «Кобзаря».

Друге хорове свято «Школа Павла Муравського». Частина 1.

Актовий зал Нац. університету «Києво-Могілянська академія»

Друге хорове свято «Школа Павла Муравського». Частина 2.

Актовий зал Нац. університету «Києво-Могілянська академія»

Друге хорове свято «Школа Павла Муравського». Частина 3.

Актовий зал Нац. університету «Києво-Могілянська академія»

Друге хорове свято «Школа Павла Муравського». Частина 4.

Актовий зал Нац. університету «Києво-Могілянська академія»

Друге хорове свято «Школа Павла Муравського». Частина 5.

Актовий зал Нац. університету «Києво-Могілянська академія»

Слово «Просвіти», ч. 49 (841), 10 – 16 грудня 2015 р.,

Всеукраїнський культурологічний тижневик

Олександер Шокало «Спів дає відчуття волі»

http://slovoprosvity.org/2015/12/17/spiv-daye-vidchuttya-voli/

The post Друге Хорове свято «Школа Павла Муравського»: «Спів дає відчуття волі» appeared first on Хорова школа Павла Муравського.

Частина 1

Павло Муравський. Програма «Діалог»: Василь Герасим’юк. 2 частина. ДТРК «Культура», 2013.

Частина 2

Павло Муравський. Програма «Діалог»: Василь Герасим’юк. 3 частина. ДТРК «Культура», 2013.

Частина 3

The post Павло Муравський. Програма «Діалог»: Василь Герасим’юк. У 5 частинах appeared first on Хорова школа Павла Муравського.