Пісенний «Кобзар» – музичний пам’ятник Шевченкові

Пісенний «Кобзар» музичний пам’ятник Шевченкові

Шевченків поетично-пісенний феномен – виняткове явище у світовій поезії й музиці. Тарас Шевченко – єдиний у Світі поет, переважна частина поетичної спадщини якого живе у співі. На «Кобзар», у якому 237 поетичних творів, написано понад 300 авторських хорових творів і записано близько 100 народних хорових пісень. У цілому на Шевченків «Кобзар» написано понад 3 000 музичних творів: композиторських інтерпретацій різних форм і жанрів від солоспівів до хороспівів, кантат, симфоній, опер, ораторій, балетів. Хороспіви, солоспіви й вокально-симфонічні твори на поезію Тараса Шевченка являють собою музичну Шевченкіану – надзвичайно багату й маловивчену сферу Шевченкознавства та українського музичного мистецтва.

Записати всю хорову Шевченкіану під символічною назвою «Пісенний «Кобзар» – заповітний мистецький задум Павла Івановича Муравського (1914–2014), великого українського хорового дириґента й педагога ХХ–ХХІ століть, народного артиста України, професора Національної музичної академії України імені П. І. Чайковського, почесного академіка Національної академії мистецтв України, лауреата Державної премії України імені Т. Г. Шевченка, Героя України. П. І. Муравський частково реалізував омріяну ідею й залишив своїм учням і послідовникам здійснити цей ґрандіозний задум на основі укладеного ним Зібрання хорових творів у семи томах «Тарас Шевченко. Пісенний «Кобзар». Хорова Шевченкіана».

У вступі «Від укладача» до Зібрання хорових творів у семи томах П. І. Муравський зворушливо висловив заповітну ідею свого життя: «Я дуже люблю й тонко чую поезію Тараса Шевченка, бо вона йде від самого серця! Шевченкова поезія легко кладеться на музику й легко співається, бо вона сповнена живим мелодійним звучанням. Мій заповітний задум – записати зі взірцевим академічним колективом усю хорову Шевченкіану. Цей мистецький задум довгі роки тримає мене на Білому світі».

У супровідній статті до цього видання П. Муравський виповідає своє заповітне: «Хорові твори на поезію Тараса Григоровича Шевченка я відчув душею ще в дитинстві, коли вчився в семирічній школі й співав у сільському хорі. Репертуар хору складався з українських народних пісень і творів на Шевченкову поезію. …У мене вже давно є мрія записати усі хорові твори на поезію Тараса Шевченка під назвою «Пісенний «Кобзар». І якби їх записати, то це було б великою культурною подією до 200-літнього ювілею геніального українського поета й значним внеском у розвиток хорового мистецтва України. Запис необхідно здійснити на найвищому мистецькому рівні – на рівні геніальної Шевченкової поезії. Цей масштабний культурно-мистецький проект під назвою «Пісенний «Кобзар» можливий тільки зі взірцевим академічним хором, який необхідно створити. І я маю здібність і силу організувати й очолити його як художній керівник і дириґент». А у вступі «Від укладача» заповідає: «На жаль, мені не вдалося організувати взірцевий академічний хор для повного запису «Пісенного «Кобзаря». Тож завершити свій мистецький задум на основі цього зібрання хорової Шевченкіани заповідаю моїм учням».

Маестро Муравський 80 років своєї подвижницької праці віддав збереженню й розвиткові української співочої традиції та популяризації хорової Шевченкіани. В унікальному зібранні «Пісенний «Кобзар» П. І. Муравський поєднав світоглядні засади українського хорового співу та Шевченків ідеал духовної волі.

Маестро Павло Муравський виконав і записав понад 1000 хорових творів різних авторів: А. Веделя, М. Березовського, Г. Сковороди, Д. Бортнянського, Л. Бетховена, А. Моцарта, Дж. Верді, Г. Малера, П. Чайковського, О. Скрябіна, І. Стравінського, О. Кошиця, М. Леонтовича, С. Людкевича, А. Кос-Анатольського, багатьох інших українських і зарубіжних композиторів. Особливою подією в музичній культурі стали записані ним зі студентським хором Київської консерваторії «Шедеври української хорової музики» (1972) та всі хорові твори М. Леонтовича до 100-літнього ювілею композитора (1977).

Протягом останніх 23 років, незважаючи на поважний вік, Павло Іванович самовіддано працював над здійсненням свого заповітного задуму – запису хорової Шевченкіани: готував твори до запису й домагався з цією метою створення взірцевого академічного хору. Маестро доводив загальнонаціональну важливість поширення в українському суспільстві співаної поезії Великого Кобзаря: «Виконані кращими хорами записи стануть доступні широкому загалу: вони розійдуться по школах, бібліотеках, інших закладах культури. І люди матимуть змогу слухати їх і згадувати свого Кобзаря не тільки в день його народження і в день пам’яті, а повсякчас. Так люди перейматимуться силою Шевченкового духу та самі оживатимуть душами. Високомистецьке хорове озвучення проникливої Шевченкової поезії дає потужне відчуття волі й спонукає людей до культурного саморозвитку. А культурні люди й житимуть краще, бо культурна людина знає, що треба робити, щоб жити не абияк, а достойно».

За задумом маестро Павла Муравського, такий запис можливо здійснити тільки зі взірцевим академічним хором. Цей професійний колектив повинен досягнути високого рівня виконавства й тримати його як еталон українського співу. А на основі взірцевого хору можна відновлювати культуру українського хорового співу в природному ладовому інтонуванні та загальну культуру й лад у суспільстві.

Ладуючу культурницьку й державницьку місію українського хорового співу дуже високо оцінила на початку 20-х рр. ХХ ст. європейська музична громадськість, відгукуючись на виступи Української республіканської капели під орудою знаменитого Олександра Кошиця під час її світової подорожі: «…Коли б в українській державі всі справи йшли так, як спів у цьому хорі, тоді це була б перша держава в Світі. …В українців мусить бути непереможна сила. Хоч у їхніх піснях домінує мінорний настрій, якась дивна меланхолія, але…відчувається сила, радість життя, гумор…, і самосвідомість, що цей народ вберіг себе від знищення, звучить навіть у його мінорі…»…Секрет цієї непереможної сили, явленої в пісні, геніально просто розкрив сам О. Кошиць: «Наша пісня – серце, яке гонить кров у жилах нації». Але як непросто було й маестро Кошицю, й маестро Муравському здійснювати своє так і нездійснене до кінця високе мистецьке покликання: одному не давали працювати на чужині, другому – на батьківщині.

Організаційні старання П. Муравського створити взірцевий академічний колектив для запису хорової Шевченкіани розпочалися від проголошення «незалежності України» й тривали майже до кінця життя маестро. Ми з ним писали звернення до всіх президентів і отримували тільки обіцянки. Коли стало зрозуміло, що сподівання на створення хору марні, я запропонував Павлові Івановичу скласти список уже записаних ним хорових творів на поезію Тараса Шевченка й випустити аудіоальбом «Пісенний «Кобзар». Павло Іванович схвалив цю ідею й негайно підготував перелік хорових творів, які він записав свого часу з капелами «Трембіта», «Думка», хорами Українського радіо й Київської консерваторії – Національної музичної академії. Ті записи збереглися в «Золотому фонді» Українського радіо й виходили у світ на платівках і компакт-дисках.

Цю ідею підтримали Національна радіокомпанія України в особі її очільника Віктора Набруска та Президентський фонд Леоніда Кучми «Україна», за фінансування якого й вийшов у 2010 році музичний аудіо альбом під назвою «Пісенний «Кобзар». Дириґує Павло Муравський». Цим еталонним музичним альбомом з трьох компакт-дисків із записами 32-х творів і започатковано серію аудіо видань «Тарас Шевченко. Пісенний «Кобзар». Це доброчинний внесок Фонду «Україна» в скарбницю української культури до 200-літнього ювілею Тараса Шевченка й 100-ліття Павла Муравського.

Прослухавши ті записи, маестро Муравський висловив захоплення виданням альбому, одначе не полишив бажання записати ці хороспіви заново: «Відчуваю, що тепер записав би ці твори ще краще, як записував колись. Бо зараз у мене дуже загострений внутрішній слух». 

Оскільки можливості записувати самому в Павла Івановича не було, я запропонував йому упорядкувати всі наявні в нього ноти хорових творів на Шевченкову поезію й видати в кількох томах як цілісне зібрання – «Пісенний «Кобзар», яке потім запишуть провідні хори України під орудою його учнів і послідовників.

Павло Іванович одразу сприйняв і цю ідею й запалився нею: «Такого в Україні ще не було. Видання такої великої кількості хорових творів на поезію Тараса Шевченка здійснимо вперше».

У власній багатій нотній бібліотеці П. Муравського, яка налічує близько 300 томів, виявилося до 200 хорових творів на поезію Тараса Шевченка. 160 із них Павло Іванович уже опрацював для записування, систематизував і ретельно склав перелік за групами: твори a капела; твори з інструментальним супроводом; твори великої форми з симфонічним оркестром. Цей основний список розіслали на хорові кафедри в музичні заклади України, де працюють колеги, учні й послідовники маестро П. Муравського. В результаті, до цього основного зібрання додано народні мелодії, малознані авторські твори та найновіші твори сучасних композиторів.

Колеги, учні й послідовники Павла Муравського взялися за підготовку до видання цього унікального нотного зібрання й запису на його основі хорової Шевченкіани.

Зібрання хорових творів у семи томах унікальне тим, що в ньому вперше системно укладено в основному всю хорову Шевченкіану, скомпоновану від середини ХІХ до початку ХХІ ст.

До семитомного зібрання хорової Шевченкіани дібрано 279 творів 122 композиторів і шести аранжувальників та 12 народних пісень, які розподілено на три групи: твори a капелa – 1, 2, 3 томи; твори з інструментальним супроводом – 4, 5 томи; твори великої форми з симфонічним оркестром – 6, 7 томи.

Чимало зібраних у «Пісенному «Кобзарі» хорових творів досі лишалися маловідомі й навіть невідомі виконавцям і шанувальникам хорового співу та Шевченкової пісенної поезії; вони стали раритетами, й їх важко знайти. Ці пісенні коштовності П. Муравський збирав і плекав упродовж усього свого життя й уклав у цілісне зібрання. Він почав збирати хорову Шевченкіану ще з 30-х років ХХ століття, переписуючи ноти. Наприклад, його власноручна копія хору П. Чайковського «Навгороді коло броду» датована 14.VІІ.1938 р.

Для компонування томів використано нотний матеріал, дібраний і опрацьований Павлом Івановичем: друковані твори з різних видань, його власноручні копії, авторські рукописи композиторів. Ці твори Павло Іванович збирав, аранжував, редагував і значну частину з них виконував з різними хорами протягом своєї 80-літньої мистецько-педагогічної діяльності. Його редакцію в цих партитурах позначено курсивом.

У «Пісенному «Кобзарі» представлено доробок широковідомих композиторів-класиків (М. Лисенко, М. Вербицький, С. Воробкевич та ін.) й призабутих композиторів (Г. Гладкий, Д. Крижанівський, К. Борисюк та ін.), які заклали основи професійного музичного освоєння Шевченкової поезії, та менш знаних композиторів з цілої України й українського зарубіжжя, які розвивали й далі розвивають хорову Шевченкіану.

Визначальна особливість цього унікального зібрання хорової Шевченкіани – його практична цінність, бо нотний матеріал опрацьовували для впровадження в сучасну музичну педагогіку й концертно-виконавську діяльність сам маестро П. І. Муравський і представнники його хорової школи.

Зокрема, музичні редактори: Л. В. Бухонська, хоровий дириґент, педагог, заслужений діяч мистецтв України; І. Я. Павленко, хоровий дириґент, педагог, заслужений працівник культури України; Т. В. Миронюк, хоровий дириґент, педагог, музикознавець; А. Г. Масленнікова, хоровий дириґент, педагог, заслужений працівник культури України; а також колеги й шанувальники: І. Д. Гамкало, оперний дириґент, педагог, народний артист України; М. І. Гулковський, хоровий дириґент, педагог, лауреат міжнародних конкурсів. Праця над цим виданням згуртувала значне коло учнів, колег і послідовників маестро Павла Муравського, які працюють по всій Україні й за кордоном.

Редакційну підготовку Зібрання хорових творів у семи томах «Тарас Шевченко. Пісенний «Кобзар». Хорова Шевченкіана» та запис на його основі аудіо видання «Тарас Шевченко. Пісенний «Кобзар»» здійснили на громадських засадах учні й послідовники П. І. Муравського, які зорганізувалися в Благодійний фонд «Хорова школа Павла Муравського». Учні й послідовники маестро виконали всю підготовчу, редакторську й експертну роботу для нотного й аудіо видань: добирали, редагували й звіряли ноти, добирали твори для запису й визначали виконавців, а також організовували записи й проводили їх експертне оцінювання.

У записові «Пісенного «Кобзаря» взяли участь на благодійних засадах 45 провідних хорових колективів з 17 міст України й діаспори під орудою учнів і послідовників маестро Муравського:

Національна заслужена академічна капела України «Думка» (художній керівник і головний дириґент – народний артист України Євген Савчук); Хор та Симфонічний оркестр Одеського Національного академічного театру опери та балету (хормейстер – Леонід Бутенко; дириґент – Ігор Чернецький); Хор та Симфонічний оркестр Київського муніципального академічного театру опери і балету для дітей та юнацтва (хормейстер – заслужений працівник культури України Анжела Масленнікова; дириґент – Ділавер Османов); Національна заслужена капела бандуристів України імені Г. І. Майбороди (художній керівник і головний дириґент – народний артист України Юрій Курач); Українська капеля бандуристів Північної Америки імені Тараса Шевченка (м. Детройт) (мистецький керівник і дириґент – Олег Махлай); Капела бандуристів імені Остапа Вересая Чернігівського обласного філармонійного центру фестивалів та концертних програм (художній керівник – заслужена артистка України Раїса Борщ; головний хормейстер – заслужений працівник культури України Микола Борщ); Заслужений академічний Закарпатський народний хор та Симфонічний оркестр Закарпатської обласної філармонії (дириґент – заслужений працівник культури України Наталія Петій-Потапчук); Заслужений Прикарпатський ансамбль пісні й танцю України «Верховина» (художній керівник – Світлана Майданик; дириґент – Світлана Урбан-Понайда); Хор дириґентсько-хорового факультету Національної музичної академії України імені П. І. Чайковського (художній керівник – народний артист України Євгена Савчук); Студентський хор Львівської національної музичної академії імені М. В. Лисенка (художній керівникІгор Даньковський); Український народний хор та Оркестр народних інструментів Київського національного університету культури і мистецтв (художній керівник і головний дириґент – Станіслав Павлюченко); Академічний хор імені Платона Майбороди Українського радіо (художній керівник і головний дириґент – заслужена артистка України Юлія Ткач); Великий дитячий хор Українського радіо (художній керівник – заслужена артистка України Тетяна Копилова); Академічна хорова капела «Орея» Житомирської обласної філармонії ім. С. Ріхтера (художній керівник і головний дириґент – заслужений діяч мистецтв України Олександер Вацек); Муніципальна академічна чоловіча хорова капела імені Л. М. Ревуцького (м. Київ) (художній керівник – заслужений діяч мистецтв України Володимир Курач; головний дириґент – Андрій Карпінець); Академічний міський камерний хор «Вінниця» (головний дириґент – народний артист України Віталій Газінський); Муніципальний академічний камерний хор «Київ» (засновник і художній керівник – народний артист України Микола Гобдич); Муніципальний камерний хор «Хрещатик» (засновник і художній керівник – заслужений діяч мистецтв України Лариса Бухонська); Жіночий хор Київського інституту музики імені Р. М. Глієра (художній керівник – заслужений діяч мистецтв України Галина Горбатенко); Камерний хор Київського інституту музики імені Р. М. Глієра (художній керівник – Зоя Томсон); Академічний хор «Anima» Київського Національного університету культури і мистецтв (художній керівник і головний дириґент – заслужена артистка України Наталія Кречко); Народна хорова капела «Днiпро» Київського Національного університету імені Тараса Шевченка (художній керівник – Ірина Душейко; дириґент – Ігор Тилик); Хор хлопчиків та юнаків Мукачівської хорової школи (художній керівник і дириґент – заслужений діяч мистецтв України Володимир Волонтир); Чоловічий хор «Боян Дрогобицький» (художній керівникзаслужений працівник культури України Петро Гушоватий); Муніципальна чоловіча хорова капела «Гомін» (м. Львів) (дириґент – Іван Юзюк); Муніципальний камерний хор «Галицькі передзвони» (м. Івано-Франківськ) (художній керівник та дириґент – заслужений діяч мистецтв України Ігор Дем’янець); Жіночий хор «Павана» Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова (художній керівник – заслужений діяч мистецтв України Людмила Байда); Ансамбль солістів «Благовість» (м. Київ) (співзасновник і головний дириґент – Мирослав Гулковський); Хорова капела «Оранта» (м. Луцьк) (художній керівникВасиль Мойсіюк); Академічний ансамбль «Козаки Поділля» (художній керівник і хормейстер – Катерина Дробіт); Український народний хор «Калина» (м. Полтава) (художній керівник – Григорій Левченко; керівник оркестрової групи – Олександр Рябушенко); Хор Вінницького училища культури і мистецтв імені М. Д. Леонтовича (художній керівникОльга Бабошина); Жіночий хор Житомирського коледжу культури і мистецтв ім. Івана Огієнка (художній керівник – Тетяна Гордєєва); Жіночий склад мішаного хору Кіровоградського музичного коледжу (художній керівник – Надія Шост); Хор Дитячої хорової школи «Зоринка» ім. Ізидора Доскоча (м. Тернопіль) (художній керівник – Анжела Доскоч); Зразковий хор «Мелодія» Школи мистецтв імені М. Д. Леонтовича (м. Київ) (художній керівник – відмінник освіти України Світлана Сварич); Зразковий художній колектив Хор «Соняшник» БДЮТ «Дивоцвіт» Дарницького району м. Києва (художній керівник – відмінник освіти України Світлана Рябінко; хормейстер – Марина Сторощук); Вокальний ансамбль «Покров» (м. Київ) (художній керівник – Олена Радько); Камерний хор «Moravskі» Благодійного фонду «Хорова школа Павла Муравського» (художній керівник – Олена Радько); Народна хорова капела «Діброва» імені Павла Муравського Піщанського РБК Вінницької області (художній керівник і головний дириґент – заслужений працівник культури України Федір Ущаповський; дириґент – відмінник освіти України Катерина Семко); Чоловічий народний хор «Чумаки» (м. Київ) (художній керівник – Василь Триліс).

До аудіо видання дібрано також частину творів, які Павло Муравський свого часу записав з капелами «Трембіта» й «Думка», хорами Українського радіо й Київської консерваторії – Національної музичної академії України.

Аудіо видання «Тарас Шевченко. Пісенний «Кобзар» – перший системний, масштабний запис провідними українськими хорами 110 творів 86 композиторів. Обсяг аудіо видання – три музичні альбоми (по три CD в кожному): перший – твори a капелa; другий – твори з інструментальним супроводом; третій – твори великої форми з симфонічним оркестром. До першого аудіо альбому дібрано 59 творів 48 композиторів, у тім числі 5 аранжувань народних пісень; до другого – 42 твори 30 композиторів; до третього – 9 творів 8 композиторів.

Так Благодійний фонд «Хорова школа Павла Муравського», за фінансової підтримки доброчинців (видання нотного зібрання) та Міністерства культури України (запис творів) і Українського культурного фонду (видання аудіо записів), завершив здійснення Всеукраїнського мистецького проекту «Україна співає «Кобзаря»: опублікував нотне Зібрання хорових творів у семи томах і Вибране з нього, записав хорову Шевченкіану й випустив аудіо видання «Тарас Шевченко. Пісенний «Кобзар».

Завдяки першому найповнішому, системному нотному виданню й записові хорової Шевченкіани став доступний широкому загалові майже весь співаний «Кобзар».

«Пісенний «Кобзар» як цілісне нотно-звукове зібрання започаткував новий напрям у Шевченкознавстві – Хорову Шевченкіану. Цей ґрандіозний мистецький задум розпочав здійснювати маестро Павло Муравський і довершили його учні й послідовники.  

Так учні й послідовники П. І. Муравського здійснили і мистецький, і громадянський заповіт свого Вчителя. Павло Іванович покладав на цей мистецький задум великі сподівання, бо пісенне озвучення геніальної Шевченкової поезії має стати показником якості й нашого мистецтва, й нашої життєвої спроможності в цілому.

За глибинним відчуттям маестро П. Муравського, хоровий спів як феномен злагодженої гуртової взаємодії відкриває людям внутрішнє джерело сили для саморозвитку: «Спів активізує весь організм людини. Хоровий спів пробуджує силу духу, сприяє розвиткові самосвідомості й загальної культури суспільства. Спів дає відчуття волі!».

«Пісенний «Кобзар» цілісно явив прадавню традицію українського хорового співу й феномен хорової Шевченкіани та став гідним музичними пам’ятником Великому Кобзареві України.

«Пісенний «Кобзар» – своєрідний музичний ключ до проникливого сприйняття й цілісного осягнення Шевченкового поетичного світу. Високоякісне хорове озвучення «Кобзаря» витончує відчуття й розкриває глибинну суть Шевченкової поезії та сприяє розвиткові хорового співу – базового мистецтва української культури. Усе це посилює загальносуспільний інтерес до Шевченкіани й українського хорового мистецтва та ширить їх в Україні й Світі.

Зібрання хорових творів у семи томах «Тарас Шевченко. Пісенний «Кобзар». Хорова Шевченкіана» й Вибране з нього, а також аудіо видання «Тарас Шевченко. Пісенний «Кобзар» БФ «Хорова школа Павла Муравського» безоплатно передає вищим і середнім музичним навчальним закладам, спеціалізованим музичним школам, бібліотекам, іншим закладам культури по всій Україні, українським культурно-освітнім осередкам за кордоном та поширює в Інтернеті. Це комплексне нотно-звукове зібрання надолужує нестачу якісних нотних і аудіо видань.

Повна інформація про «Пісенний «Кобзар»» – на сайті «Хорова школа Павла Муравського»:

http://pavlomuravskyi.com/category/pisennyj-kobzar/zibrannya-horovyh-tvoriv-u-semy-tomah-taras-shevchenko-pisennyj-kobzar-horova-shevchenkiana

http://pavlomuravskyi.com/category/pisennyj-kobzar/audiovydannya-taras-shevchenko-pisennyj-kobzar

Слухати «Пісенного «Кобзаря»» – за посиланнями:

Альбом 1: http://pavlomuravskyi.com/2019/06/12/pisennyj-kobzar-albom-1/

Альбом 2: http://pavlomuravskyi.com/2019/06/12/pisennyj-kobzar-albom-2/

Альбом 3: http://pavlomuravskyi.com/2019/06/12/pisennyj-kobzar-albom-3/

«Пісенний «Кобзар». Дириґує Павло Муравський»: http://pavlomuravskyi.com/2018/06/14/pisennyj-kobzar-dyryguye-pavlo-muravskyj/

Сподіваємося на успішне використання цих високомистецьких записів «Пісенного «Кобзаря» у музичній освіті й хоровій практиці.

Розмаїття співаної поезії Т. Шевченка збагачує програми навчальних, професійних і самодіяльних хорів, відкриває неоціненні скарби хорової Шевченкіани вчителям і учням шкіл, педагогам і студентам музичних навчальних закладів, хормейстерам, усім шанувальникам поетичного генія Тараса Шевченка й українського хорового співу, спомагає розвиткові української музичної й загальнонаціональної культури.

 

О. А. Шокало, шевченкознавець,
автор ідеї видань і керівник проекту

09.03.2020

 

 

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *