18 грудня 2025 р. в «Музеї Заповіту Т. Г. Шевченка» Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав» (м. Переяслав, Київська область) відбулася Міжнародна науково-практична конференція «ШЕВЧЕНКІВ ЗАПОВІТ У СОЦІОКУЛЬТУРНОМУ ПРОСТОРІ: ІСТОРІЯ, СЬОГОДЕННЯ, МАЙБУТНЄ» (до 180-річчя написання поезії «Як умру, то поховайте…»).
Благодійний фонд “Хорова школа Павла Муравського” представив на конференції своє щойно видане унікальне нотне зібрання «Тарас Шевченко. Пісенний «Заповіт». Вибрані хорові твори». Зібання предствляли ґрунтовними доповідями автори ідеї та укладачі видання М. І. Гулковський і О. А. Шокало. Подаємо тексти їхніх доповідей.

Олександер Шокало,
шевченкознавець, культурософ,
автор ідеї й головний редактор
Комплексного нотно-звукового видання
«Тарас Шевченко. Пісенний «Кобзар». Хорова Шевченкіана»

Шевченків «Заповіт» – славень Волі

Нотне зібрання Пісенний «Заповіт» у Хоровій Шевченкіані

Тарас Шевченко у своєму «Заповіті» явив поезію нового, власного жанру – заповіту як славеня Волі. У нотному зібранні Пісенний «Заповіт» представлено вибрані хорові твори Українських композиторів на «Заповіт» Тараса Шевченка. До видання дібрано 16 творів 13 композиторів і аранжувальників, написаних від середини ХІХ до початку ХХІ ст. Визначальна особливість цього нотного зібрання – його практична цінність для сучасної музичної педагогіки у вищих, середніх музичних навчальних закладах, спеціалізованих музичних школах, для збагачення бібліотечних фондів і для концертно-виконавської діяльності хорових колективів в Україні та для Українських культурно-освітніх осередків за кордоном. Пісенний «Заповіт» сприяє музично-хоровій освіті, поглибленню інтересу до Шевченкової поетично-пісенної спадщини й Української хорової музики та їх популяризації в Україні й Світі.

Ключові слова: «Заповіт», славень Волі, Воля, Пісенний «Заповіт», Пісенний «Кобзар», Шевченків поетично-пісенний феномен, Хорова Шевченкіана, комплексне нотно-звукове видання.

Шевченків «Заповіт» – це не узвичаєний у світовій літературі заповіт-пам’ятник, починаючи з «Exegi monumentum» Квінта Горація Флакка.

Тарас Шевченко у своєму «Заповіті» явив поезію нового, власного жанру – заповіту як славеня Волі.

Його закличні рядки: «Поховайте та вставайте, Кайдани порвіте І вражою злою кров’ю Волю окропіте» протягом ХХ століття використовували в революційній аґітації, друкували і в большевицьких, і в повстанських прокламаціях.

Надто своєчасний Шевченків «Заповіт» нині, в пору Всеукраїнської визвольної війни. Шевченків заклик до Волі набув первинного смислу – звільнення Українців од руського імперського колоніального гноблення.

Провідна ідея «Заповіту» набула відгуку в багатьох народів, що засвідчують його переклади понад 150-ма мовами Світу. А пісенна природа цієї взірцевої Шевченкової поезії проявилася в широкому спектрі музичних інтерпретацій. Українські композитори написали на «Заповіт» понад 100 хорових творів – від акапельних та з супроводом до сюїт, кантат і симфонічної поеми. Разом з музичними інтерпретаціями «Заповіту» іноземними композиторами загальне число хорових творів сягає понад 150. «Заповіт» співають понад 50-ма мовами Світу.  

В Українського народу «Заповіт» став найпопулярнішою піснею-символом і живе у співі, який будить у нас дух Волі.

У співі люди глибше відчувають своє етнічне коріння й традицію рідної культури. Бо коли людина співає – розкривається душа й прокидається дух Волі.

Тож зосереджуся саме на пісенній природі «Заповіту» в цілісній системі Хорової Шевченкіани.

Шевченків поетично-пісенний феномен

Шевченків поетично-пісенний феномен – рідкісне явище в Українській і світовій поезії й музиці. Тарас Шевченко – єдиний у Світі поет, майже вся поетична спадщина якого живе у співі. На основі «Кобзаря», який містить 237 поетичних творів, написано понад 300 авторських хорових творів і записано близько 100 народних хорових пісень. Є по кілька музичних інтерпретацій одного поетичного твору, а «Заповіт» має понад 100. У цілому на Шевченкову поезію написано понад 3 000 композиторських інтерпретацій різних форм і жанрів од солоспівів до хороспівів, кантат, симфоній, опер, ораторій, балетів. Це неперевершене поетично-музичне явище у світовій культурі.

Ще за життя Шевченка його поезії ставали народними піснями й надихали композиторів на музичне освоєння «Кобзаря». За свідченнями сучасників, Шевченко й сам проникливо співав свої поезії на власні мелодії. Ось як характеризує співочий дар Тараса Шевченка його побратим митець-енциклопедист Пантелеймон Олександрович Куліш (1819–1897): «…Коли Тарас співав, усі довкруж замовкали і зачаровано слухали. Шевченко мав голос приємного сріблястого тембру – тенор. …Такого або рівного йому співу не чув я ні в Україні, ні по столицях». Високо поцінував Шевченка-співака вчений-енциклопедист Михайло Олександрович Максимович (1804–1873): «…Заслухувались ми співаючого Шевченка – цієї мистецької натури, що так багато відбилась у живопису, віршуванні, а найсильніше і найкраще в співі Українських пісень».

За переказами сучасників: «Шевченко дуже любив народні пісні, знав їх без ліку і переймав з одного разу: аби де почув нову пісню, одразу візьме її на голос і всю її знає». Шевченків спів чистий од природи, що позначилось і на звукописові його поетики. Зрештою, вся Шевченкова поезія має пісенний характер – у її основі авторські наспіви-імпровізації.

Джерельна основа глибинної ладуючої пісенності Шевченкової поезії – в прадавній Українській народній співочій традиції, яка поєднує в собі мелодійність, міфопоетичність, епічність, ліризм.

У Шевченковій поезії пульсує безвічне джерело волі народного духу, той дух Волі сповнює душу й самосвідомість людини прагненням гідного життя. А музична інтерпретація Шевченкової поезії витончує душевні чуття й підсилює глибинні смисли струмуванням світлої енергії музичного ладу. В співаній поезії проникливіше й повніше розкривається її глибинна суть, бо люди сприймають музику безпосередньо – серцем. Зрештою, поезія й музика співаного «Кобзаря» нероздільні, бо Шевченкова поетика й композиторські музичні засоби закорінені в традиції Української пісенної культури.

Композитори писали музику на Шевченкову поезію переважно в дусі народних пісень. І значна кількість професійних хорових творів, написаних на основі «Кобзаря», ставали й народним пісенним надбанням, бо несли в собі відповідне духовно-інтонаційне відчуття Шевченкового поетичного натхнення. Ці взірцеві мелодії, явлені композиторами в народнопісенному дусі, потребують проникливого вивчення як феноменальні явища Української музичної культури.

Хороспіви, солоспіви й вокально-симфонічні твори на поезію Тараса Шевченка – надзвичайно багата й маловивчена сфера Шевченкіани та всього Українського музичного мистецтва.

Хорова Шевченкіана

Заповітна ідея Хорової Шевченкіани належить великому Українському дириґенту й педагогу Павлові Івановичу Муравському (1914–2014). П. І. Муравський – один із засновників сучасної Української хорової школи. Ствердивши принципові засади акапельного академічного співу Київської хорової школи, заснованої в Українській музичній культурі великим дириґентом О. Кошицем, маестро явив власний феномен – Хорову школу Павла Муравського, суттю якої є досягнення вершинної чистоти звучання Українського акапельного співу в природному ладовому інтонуванні. П. Муравський виховав у навчальному хорі студентів дириґентсько-хорового факультету Київської державної консерваторії (з 1995 – Національна музична академія України) імені П. І. Чайковського понад 1000 хормейстерів. Хор студентів під його керівництвом записав у фонд Українського радіо та на платівки фірми «Мелодія» понад 150 хорових творів, серед яких «Шедеври Української хорової музики» (М. Березовський, Д. Бортнянський, А.  Ведель, Г. Сковорода) (1972); «М. Леонтович. До 100-річчя з дня народження» (комплект із трьох платівок) (1978); «А. Кос-Анатольський. Вибрані хорові твори» (1980–1981). Загалом П. Муравський виконав і записав з капелами «Трембіта», Думка», хорами Українського радіо й Київської консерваторії у фонд Українського радіо, на платівки, касети й компакт-диски понад 1000 хорових творів Українських і зарубіжних композиторів, зокрема С. Людкевича, П. Чайковського, Л. Бетховена, А. Моцарта, Г. Малера й ін.

Особливе місце в мистецькому доробку П. І. Муравського належить хоровій Шевченкіані. Починаючи ще зі студентських років (1930-і), П. Муравський зібрав близько 200 хорових творів на поезію Т. Шевченка, аранжував, редагував їх і значну частину з них виконував з різними хорами протягом своєї 80-літньої мистецько-педагогічної діяльності.

Ось як Павло Муравський мотивує свій заповітний задум: «Я дуже люблю й тонко чую поезію Тараса Шевченка, бо вона йде від самого серця! Шевченкова поезія легко кладеться на музику й легко співається, бо вона сповнена живим мелодійним звучанням. Мій заповітний мистецький задум – записати зі взірцевим академічним колективом усю хорову Шевченкіану, аби спів Шевченкової поезії Українці чули повсякчас. Спів дає відчуття Волі. Цей заповітний задум довгі роки тримає мене на Білому Світі».

Організаційні старання П. Муравського створити взірцевий академічний молодіжний хор для запису Хорової Шевченкіани розпочалися від проголошення «незалежності України» й тривали майже до кінця життя маестро. Ми з ним писали звернення до всіх президентів і отримували тільки обіцянки. Коли стало зрозуміло, що сподівання на створення хору марні, я запропонував Павлові Івановичу скласти список уже записаних ним хорових творів на поезію Тараса Шевченка й випустити аудіо альбом Пісенний «Кобзар». Павло Іванович схвалив цю ідею й негайно підготував перелік хорових творів, які він записав свого часу з капелами «Трембіта», «Думка», хорами Українського радіо й Київської державної консерваторії – Національної музичної академії України. Ті записи збереглися в «Золотому фонді» Українського радіо й виходили на платівках і компакт-дисках.

Цю ідею підтримали Національна радіокомпанія України в особі її очільника Віктора Набруска та Президентський фонд Леоніда Кучми «Україна», за фінансування якого й вийшов у 2010 році музичний аудіо альбом під назвою «Пісенний «Кобзар». Дириґує Павло Муравський. Записи 1956–2001». Цим еталонним музичним альбомом з трьох компакт-дисків із записами 32-х творів ми започаткували серію аудіо видань «Тарас Шевченко. Пісенний «Кобзар».

Оскільки можливості записувати самому в Павла Івановича не було, бо не мав хору, я запропонував йому систематизувати всі наявні в нього ноти хорових творів на Шевченкову поезію й видати як цілісне зібрання – Пісенний «Кобзар», яке потім запишуть провідні хори України під орудою його учнів і послідовників. Павло Іванович одразу сприйняв цю ідею й запалився нею: «Такого в Україні ще не було. Видання такої великої кількості хорових творів на поезію Тараса Шевченка здійснимо вперше».

П. І. Муравський систематизував і ретельно склав перелік нот за групами: твори a капела; твори з інструментальним супроводом; твори великої форми з симфонічним оркестром. Цей основний список розіслали на хорові кафедри в музичні заклади України, де працюють колеги, учні й послідовники маестро П. Муравського. В результаті, до цього основного списку додали народні мелодії, малознані авторські твори та найновіші твори сучасних композиторів.

Маестро розпочав здійснення свого заповітного задуму, а завершили його учні й послідовники з Благодійного фонду «Хорова школа Павла Муравського».

Шевченків поетично-пісенний феномен в усьому своєму розмаїтому багатстві представлений у Комплексному нотно-звуковому виданні «Тарас Шевченко. Пісенний «Кобзар». Хорова Шевченкіана» (2014–2023), здійсненому за Всеукраїнським мистецьким проектом «Україна співає «Кобзаря», за підтримки Міністерства культури України й Українського культурного фонду.

Комплексне видання складають:

Зібрання хорових творів у семи томах «Тарас Шевченко. Пісенний «Кобзар». Хорова Шевченкіана» (2014–2023). Це перше найповніше, систематизоване нотне видання, де зібрано майже всю хорову музику на Шевченкову поезію від середини ХІХ до початку ХХІ ст. Видання містить 283 твори 155 композиторів і аранжувальників та 12 народних хорових пісень. Усі твори семитомного нотного зібрання розподілено на три групи: твори a капела – 1, 2, 3 томи; твори з інструментальним супроводом – 4, 5 томи; твори великої форми з симфонічним оркестром – 6, 7 томи. Обсяги і вмісти томів: 1-й том (288 с.) – 65 творів 33 композиторів; 2-й том (288 с.) – 59 творів 38 композиторів; 3-й том (274 с.) – 62 твори 33 композиторів і 12 народних пісень; 4-й том (344 с.) – 41 твір 16 композиторів; 5-й том (322 с.) – 40 творів 22 композиторів; 6-й том (370 с.) – 6 творів 3 композиторів; 7-й том (366 с.) – 10 творів 10 композиторів. Загальний обсяг семитомника – ​2 252 сторінки.

Переважна більшість зібраних у Пісенному «Кобзарі» хорових творів досі лишалася маловідома навіть виконавцям і шанувальникам хорового співу та Шевченкової пісенної поезії; вони стали раритетами, й їх важко знайти. Систематизоване видання такої великої кількості хорових творів на поезію національного ґенія здійснено вперше.

Визначальна особливість цього унікального зібрання Хорової Шевченкіани – його практична цінність для сучасної музичної педагогіки у вищих, середніх музичних навчальних закладах, спеціалізованих музичних школах, для концертно-виконавської діяльності хорових колективів, бо нотний матеріал опрацьовували для впровадження в сучасну музичну педагогіку й концертно-виконавську діяльність сам маестро П. І. Муравський та представники його хорової школи, колеги й послідовники.

Аудіовидання «Тарас Шевченко. Пісенний «Кобзар». Хорова Шевченкіана» (2019). Це перше систематизоване, масштабне звукове видання, записане на основі Зібрання хорових творів у семи томах. Аудіовидання містить записи 110 творів 86 композиторів і аранжувальників. Обсяг Аудіовидання – три музичні альбоми (по три CD в кожному): перший – твори a капелa; другий – твори з інструментальним супроводом; третій – твори великої форми з симфонічним оркестром. До першого аудіо альбому дібрано 59 творів 48 композиторів, у тім числі 5 аранжувань народних пісень; до другого – 42 твори 30 композиторів; до третього – 9 творів 8 композиторів.

«Тарас Шевченко. Пісенний «Кобзар». Хорова Шевченкіана. Вибране» (2020) – однотомний нотний додаток до Аудіовидання. До Вибраного дібрано з Семитомника 83 твори 72 композиторів і аранжувальників та шість народних пісень; обсяг – 352 сторінки.

У 2019–2020 роках БФ «Хорова школа Павла Муравського» безоплатно передав по 1000 примірників Аудіовидання «Тарас Шевченко. Пісенний «Кобзар. Хорова Шевченкіана» та Вибраного з Зібрання хорових творів у семи томах «Тарас Шевченко. Пісенний «Кобзар». Хорова Шевченкіана» вищим і середнім музичним навчальним закладам, спеціалізованим музичним школам, бібліотекам, іншим закладам культури по всій Україні, Українським культурно-освітнім осередкам за кордоном та поширив в Інтернеті.

Над Комплексним нотно-звуковим зібранням «Пісенний «Кобзар». Хорова Шевченкіана» працював понад 10 років на безоплатній основі авторський колектив фахівців БФ «Хорова школа Павла Муравського» з мистецтвознавства й хорового виконавства – учні й послідовники П. І. Муравського. У записові Пісенного «Кобзаря» взяли участь на благодійних засадах 45 провідних хорових колективів з 17 міст України й діаспори під орудою учнів і послідовників маестро Муравського.

Завдяки першому найповнішому, системному нотному виданню й записові Хорової Шевченкіани став доступний широкому загалові майже весь співаний «Кобзар».

Нотно-звукове зібрання Пісенний «Кобзар» є ґрунтовним академічним виданням, у якому зібрано й систематизовано надзвичайно багату й разом з тим маловивчену Хорову Шевченкіану. Це зібрання є першоджерелом для керівників професійних і аматорських хорів, для педагогів і студентів музичних навчальних закладів.

Пісенний «Кобзар» – своєрідний музичний ключ до проникливого сприйняття й цілісного осягнення Шевченкового поетичного світу й Українського хорового співу. Високоякісне хорове озвучення «Кобзаря» витончує відчуття й розкриває глибинну суть Шевченкової поезії та сприяє розвиткові хорового співу – базового мистецтва Української культури. Усе це посилює загальносуспільний інтерес до Хорової Шевченкіани й Українського хорового мистецтва в цілому та ширить їх в Україні й Світі.

Пісенний «Кобзар» як наймасштабніше. цілісне нотно-звукове зібрання новітнього часу започаткував новий напрям у шевченкознавстві й музикознавстві – Хорову Шевченкіану та став унікальним пісенним пам’ятником Великому Кобзареві України.  

Пісенний «Заповіт»

Вивершенням Комплексного нотно-звукового видання «Тарас Шевченко. Пісенний «Кобзар». Хорова Шевченкіана» (2014–2023) стало нотне видання «Тарас Шевченко. Пісенний «Заповіт». Вибрані хорові твори» (2025). Уклали це видання М. І. Гулковський і О. А. Шокало на основі Зібрання хорових творів у семи томах «Тарас Шевченко. Пісенний «Кобзар». Хорова Шевченкіана».

Веб-форма видання:
Тарас Шевченко. Пісенний “Заповіт”. Вибрані хорові твори

У зібранні представлено вибрані хорові твори Українських композиторів на «Заповіт» Тараса Шевченка. До видання дібрано 16 творів 13 композиторів і аранжувальників, написаних від середини ХІХ до початку ХХІ ст. Нотний матеріал зібрання Пісенний «Заповіт» розподілено на три групи: твори a капела (10), твори з інструментальним супроводом (3), твори великої форми з симфонічним оркестром (3). Обсяг видання – 170 сторінок. Науково-мистецьке видання містить фахово підготовлений нотний матеріал для впровадження в сучасну музичну педагогіку й концертно-виконавську практику та ґрунтовний довідковий додаток: передмову, огляд музичного освоєння, біографічні довідки про композиторів, бібліографію, нотографію, дискографію з QR-кодами для прослуховування записів.

Визначальна особливість нотного зібрання Пісенний «Заповіт» – його практична цінність для сучасної музичної педагогіки у вищих, середніх музичних навчальних закладах, спеціалізованих музичних школах, для збагачення бібліотечних фондів і для концертно-виконавської діяльності хорових колективів в Україні та для Українських культурно-освітніх осередків за кордоном. Пісенний «Заповіт» сприяє поглибленню інтересу до Шевченкової поетично-пісенної спадщини й Української хорової музики та їх популяризації в Україні й Світі. Видання приурочене 180-літтю написання цієї всесвітньовідомої Шевченкової поезії.

Безвічний дух ясновідної Шевченкової поезії, започаткованої «Заповітом», ясним, ярим світлом Правди розтинає морок облуди й страху та будить у людях Волю духу до справедливого життя.

В Українській правосвідомості Воля – фундаментальна правова категорія, основоположний принцип-закон Українського традиційного природно-звичаєвого права, дієвий морально-правовий чинник; тому права в Українців традиційно називаються вольності. Волю як закон приймає одностайним волевиявом усенародне Віче (од Староукраїнських віт – рада) – спільне зібрання людей для безпосереднього уладування усіх справ суспільного життя.

За Українським природно-моральним правом, Воля як самовияв внутрішньої сили особистого й національного духу – найвища цінність людського життя й  найвищий вияв збірної моральної сили народу.  

В Українському природно-моральному світогляді Воля – мірило самостійної сили духу людини й народу: «Воля дужча за всяку неволю» (Г. С. Сковорода); «Де дух, там і Воля» (П. Д. Юркевич).

Духом Волі сповнена вся заповітна Шевченкова поезія: «Світ широкий, Воля…», «Велике щастя бути вольним чоловіком…», «Не вмирає душа наша, Не вмирає Воля», «Встане Правда! встане Воля!..».

Тарас Шевченко у «Кобзарі» нагадує нам про Волю 249 разів. І особливо своєчасне нагадування в «Заповіті»:  «І вражою злою кров’ю Волю окропіте».

Джерела:

1. Тарас Шевченко. Пісенний «Кобзар». Хорова Шевченкіана. Зібрання хорових творів у семи томах. Твори а капела. Т. 1–3; Твори з інструментальним супроводом. Т. 4. 5; Твори великої форми з симфонічним оркестром. Т. 6. 7. Укладач: П. І. Муравський. Автор ідеї видання, вступної статті, біографічних довідок про композиторів та бібліографії, головний редактор: О. А. Шокало. Музичні редактори: Л. В. Бухонська, Т. В. Миронюк, І. Я. Павленко, М. І. Гулковський, І. Д. Гамкало, А. Г. Масленнікова. – К.: Видавництво Ліра-К, 2023. – 2252 с.; графіка, фото.
2. Пісенний «Заповіт». Вибрані хорові твори. Ідея видання, укладення: М. І. Гулковський, О. А. Шокало. Передмова, біографічні довідки про композиторів, редакція: О. А. Шокало. Огляд музичного освоєння, бібліографія, нотографія, дискографія: М. І. Гулковський. – К.: Видавництво «Панмедія», 2025. – 170 с.; графіка, фото.

Мірча (Мирослав) Гулковський,
хоровий дириґент, педагог

Музичне освоєння «Заповіту»
Тараса Шевченка

В історії Української музики другої половини ХІХ – першої чверті ХХІ століть на тексти «Заповіту» написали музику понад 100 композиторів і аранжувальників різних жанрів: пісні, хори, солоспіви, кантати, поеми, ораторії, симфонії, музику до кінофільмів, спектаклів, аранжування на опрацювання народних пісень, власні ориґінальні мелодії. Першими з когорти музичних творців «Заповіту» стали композитори Микола Лисенко, Михайло Вербицький, Гордій Гладкий, Кирило Стеценко. «Заповіт» став для Українців популярною народною піснею й неофіційним славенем та програмою національного визволення. У цьому вияв величезного всенародного і світового значення «Заповіту».

Ключові слова: «Заповіт», автори музики, пісні, хори, солоспіви, кантати, поеми, ораторії, симфонії.

Від літа 1945 Тарас Шевченко за завданням Київської археографічної комісії працював як художник та збирач фольклорних і етнографічних матеріалів на Київщині, Чернігівщині й Полтавщині: змальовував архітектурні й археологічні пам’ятки, пейзажі, записував народні пісні й легенди.

У Переяславі Т. Г. Шевченко зупинявся у свого знайомого Андрія Осиповича Козачковського (1812–1889) – лікаря, який закінчив медико-хірургічну академію в Петербурзі й від 1844 і до кінця життя жив і працював у Переяславі. Шевченко познайомився з Козачковським восени 1841.

Перебуваючи у Переяславі, Шевченко написав знакові твори: поеми «Кавказ» і «Наймичка», вступ до поеми «Єретик», яку завершив у селі Мар’янське на Миргородщині.

Наприкінці 1845 Тарас Шевченко тяжко занедужав і лікувався вдома в Андрія Козачковського. А 25 грудня написав тут свою знамениту поезію «Як умру, то поховайте…» (у подальшому – «Завіщаніє», «Заповіт»).

Нині «Заповіт» («Як умру, то поховайте…») – один з неофіційних гімнів України. Спочатку вірш не мав офіційної назви. А в рукописній збірці «Стихотворенія Т. Г. Шевченка» І. М. Лазаревського з власноручними виправленнями автора вірш подано під назвою «Завіщаніє».

Уперше «Як умру, то поховайте…» під заголовком «Думка» опубліковано 1859 у Лейпциґу в збірнику «Новые стихотворенія Пушкина и Шевченки». Повний текст вірша під назвою «Завіщаніє» надрукував Львівський журнал «Мета» у 1863. Уперше редакторська назва «Заповіт» з’явилась перед віршем, урізаним з цензурних міркувань до восьми початкових рядків, у петербурзькому виданні «Кобзаря» 1867. З того часу ця редакторська назва стала традиційною.

В історії Української музики другої половини ХІХ – першої чверті ХХІ століть на тексти «Заповіту» написали музику понад 100 композиторів і аранжувальників різних жанрів: пісні, хори, солоспіви, кантати, поеми, ораторії, симфонії, музику до кінофільмів, спектаклів, аранжування на опрацювання народних пісень, власні ориґінальні мелодії.

Першими з когорти музичних творців «Заповіту» стали композитори Микола Лисенко і Михайло Вербицький.

Микола Лисенко написав «Заповіт» («Як умру, то поховайте…») для соло тенора, чоловічого хору та фортепіано 1868 (2-а редакція 1877, за іншими даними 16.12.1878 з супроводом оркестру) на замовлення львівської громади для відзначення Шевченківських роковин. Ініціаторами були Олександр Барвінський – голова Товариства імені Шевченка та Анатоль Вахнянин – голова Львівської «Просвіти». 26 лютого (за новим стилем – 10 березня) 1868 у Львові відбувся перший Шевченківський концерт, де було вперше виконано «Заповіт» М. Лисенка.

Композитор  і священик Михайло Вербицький створив один з найвизначніших монументальних творів в історії світової Музичної Шевченкіани – Кантату «Завіщаніє» («Заповіт») на текст поезії «Як умру, то поховайте…» Т. Г. Шевченка для подвійного хору (мішаного і чоловічого), соло баса та симфонічного оркестру. «Заповіт» М. Вербицького виконали 10 березня 1869, разом із «Заповітом» М. Лисенка.

До 200-ліття від народження Михайла Вербицького відомий дириґент і композитор Львівського обласного музично-драматичного театру ім. Юрія Дрогобича (м. Дрогобич) Микола Михаць здійснив нове. сучасне оркестрування кантати «Заповіт» Вербицького, виконання якої відбулося в Національній опері України ім. Т. Шевченка 4 березня 2015.

Гордій Гладкий – автор славетної пісні «Заповіт» на поезію Тараса Шевченка «Як умру, то поховайте…». Первісний її варіант (з супроводом гітари) композитор написав у другій половині 1869 – на початку 1870. Згодом представив твір у викладі для чоловічого хору як вправу гармонії на реґентських курсах у Полтаві. Керівник курсів, композитор П. А. Щуровський відзначив красу й виразність музики та допоміг відкориґувати ноти. Первісний варіант для чоловічого хору прозвучав у виконанні хору Духовної семінарії у Полтаві під орудою самого автора.

Корифей Української професійної музики М. В. Лисенко вніс деякі редакційні поправки. Уперше «Заповіт» Г. П. Гладкого надрукував полтавський видавець і диригент музичних товариств  Григорій Іпатійович Маркевич у 1905. Наступні видання здійснив у 1908 і 1909 для чотириголосого чоловічого хору з коректурою М. В. Лисенка.

К. Г. Стеценко – славетний Український композитор і священик УАПЦ, майстерно здійснив опрацювання неперевершеної музики «Заповіту» Г. Гладкого для хору: чоловічого а капела (1905), з супроводом фортепіано (1905), мішаного з супроводом фортепіано (1911, друга редакція), мішано а капела (1921), однорідного з супроводом фортепіано (1917, вид. 1949).

Дотепер «Заповіт» в опрацюванні К. Стеценка на музику Г. Гладкого є найбільш виконуваним хоровими колективами України.

«Заповіт» став для Українців популярною народною піснею й неофіційним славенем та програмою національного визволення. У цьому вияв величезного всенародного і світового значення «Заповіту».

Автори музики «Заповіту» («Як умру, то поховайте…»)
Друга половина ХІХ – перша чверть ХХІ ст.

Авдієвський Анатолій Тимофійович (1933–2016).
«Як умру, то поховайте…» («Заповіт»). Музика Г. Гладкого. Аранжування для народного хору а капела (1969).

Александров Олександр Васильович (1883–1946).
«Заповіт» («Як умру, то поховайте…»). Опрацювання для чоловічого  хору а капела (1938, вид. 1959; з супроводом фортепіано й інших інструментів, 1950).

Антонюк Валерій Юрійович (1979).
«Заповіт» («Як умру, то поховайте…») для мішаного хору а капеля (2010).

Араратян Вааг Георгійович (1902–1983).
«Заповіт» («Як умру, то поховайте…»). Солоспів для голосу з супроводом фортепіано (1938).

Балацький Дмитро Євменович (1902–1981).
«Заповіт» («Як умру, то поховайте…»). Музика Г. Гладкого. Аранжування для чоловічого вокального ансамблю (1970-і).

Барвінський Василь Олександрович (1988–1963).
«Заповіт» («Як умру, то поховайте…»). Кантата для чоловічого і мішаного хорів з супроводом оркестру або фортепіано в чотири руки (1917).  Існує варіант «Заповіту» для хору а капела.

Батюк Порфирій Кирилович (1884–1973).
«Заповіт» («Як умру, то поховайте…»). Для дитячого хору (1922).

Безшлях (Пущанський-Кривий) Терентій Тимофійович (друга половина ХІХ ст. – перша половина ХХ ст.).
«Заповіт» («Як умру, то поховайте…»). Музика Г. Гладкого. Аранжування для чоловічого і мішаного хорів а капела (1917–1919).

Білаш Олександр Іванович (1931–2003).
«Заповіт» («Як умру, то поховайте…»). Мелодію народної пісні використав в ораторії «Вишневий вітер» (за поемою Івана Драча «Смерть Шевченка»). Для читця, трьох солістів, мішаного хору та симфонічного оркестру (1989; 1991 вик.).

Бойченко Петро Павлович (1880–1936).
«Заповіт» («Як умру, то поховайте…»). Музика Г. Гладкого. Аранжування для мішаного хору без супроводу (1920).

Бондарчук Пантелеймон Єремійович (псевдонім – Петро Лахтюк) (1907–2001).
«Заповіт» («Як умру, то поховайте…»). Опрацювання для голосу в супроводі бандури або капели бандуристів та чоловічого хору без супроводу (1970-і)

Борщ Микола Митрофанович (1948).
«Заповіт» («Як умру, то поховайте…»). Музика К. Стеценка. Аранжування та оркестрування для капели бандуристів ім. О. Вересая у м. Чернігові (2013). Варіант для жіночого чотириголосого хору а капела (2024).

Бучацька-Бровар Ростислава (1916–2005).
«Заповіт» («Як умру, то поховайте…»). Українська народна пісня. Аранжування, музична редакція для голосу з літерно-цифровим позначенням партії супроводу: з фортепіано, орґана, гітари (1969, вид. Gari, Indiana).

Васильченко О. І.
«Заповіт» («Як умру, то поховайте…»). Музика Г. Гладкого. Опрацювання для співу з супроводом семиструнної гітари (вид.1963).

Вербицький Михайло Михайлович (1815–1870).
«Завіщаніє» («Заповіт» – «Як умру, то поховайте…»). Кантата для подвійного хору (мішаного і чоловічого), соліста (баса) та симфонічного оркестру або фортепіано (1868).

Верета Григорій Степанович (1951).
«Заповіт» («Як умру, то поховайте…») для  мішаного хору а капела.

Вериківський Михайло Іванович (1896–1962).
«Заповіт» («Як умру, то поховайте…»). Музика Г. Гладкого. Аранжування для мішаного хору а капела (1951).
Відповідь на «Заповіт» Т. Шевченка. Вірш А. Лагуті в перекладі М. Рильського (1939).
Оркестрування «Заповіту» К. Стеценка для мішаного хору та симфонічного оркестру (1943).

Вілінський Микола Миколайович (1888–1956).
«Заповіт» («Як умру, то поховайте…») для хору та симфонічного оркестру (Ор. 39; 1939).

Гайворонський Михайло [Іванович] (псевдонім – Орест Тин) (1892–1949).
«Заповіт» («Як умру, то поховайте…») для мішаного хору а капела (варіант для вокального тріо). До 100-річчя з дня смерті Поета (1961 виконання).

Гвоздь Микола Петрович (1937–2010).
«Заповіт» («Як умру, то поховайте…»). Музика Г. Гладкого. Опрацювання Української народної пісні для капели бандуристів.

Гладкий Гордій Павлович (1849–1894).
«Заповіт» («Як умру, то поховайте…»). Первісний варіант для голосу  з супроводом гітари (2-а половина 1869 – початок 1870). Первісний варіант у викладі для чоловічого хору прозвучав у виконанні хору Духовної семінарії під орудою автора.

Глієр Рейнгольд Моріцович (1875–1956).
«Заповіт» («Як умру, то поховайте…»). Ор. 73. Симфонічна поема «Пам’яті Великого Українського Поета Т. Г. Шевченка» (за мотивами однойменної поезії. До 125-річчя від дня народження (1939).

Губаренко Віталій Сергійович (1934–2000).
Симфонічна поема Пам’яті Т. Шевченка. Ор. 3 (1962). В поемі використано музику Г. Гладкого «Як умру, то поховайте…» («Заповіт»).

Давидовський Григорій Митрофанович (1866–1952).
«Заповіт» («Як умру, то поховайте…»). Музика Г. Гладкого. Аранжування для мішаного хору а капела (1926).

Данькевич Костянтин Федорович (1905–1984).
Балет «Лілея»: на 3 дії, 4 картини (лібрето В. Чаговця, за мотивами творів Т. Шевченка) (1964). У балеті використано народну пісню на музику Г. Гладкого «Як умру, то поховайте…» («Заповіт»).

Демуцький Порфирій Данилович (1860–1927).
«Заповіт» («Як умру, то поховайте…»). [Музика Г. Гладкого]. Опрацювання Української народної пісні для однорідного хору а капела (1918, 1926 вид.). «Заповіт» Т. Шевченка для балалайки з фортепіано (1931 вид.).

Дрімцов (Дрімченко) Сергій Прокопович (1867–1937).
«Заповіт» («Як умру, то поховайте…») для мішаного хору з супроводом фортепіано. Рукопис.

Дубравін Яків Ісакович (1939).
«Заповіт» («Як умру, то поховайте…»). Опрацювання для чоловічого квартету а капела (1964 вид.).

Дутчак Віолетта Григорівна (1966).
«Заповіт» («Як умру, то поховайте…»). Музика Г. Гладкого. Гармонізація К. Стеценка. Перекладення для ансамблю бандуристів (2004 вид.).

Ємець Василь Костянтинович (1890–1982).
«Заповіт» («Як умру, то поховайте…»). Опрацювання для голосу з супроводом бандури.

Зажитько Сергій Іванович (1962).
«Заповіт» («Як умру, то поховайте…»). Для баритона, струнного оркестру, чотирьох валторн, тромбона, туби, арфи і литавр на вірші Тараса Шевченка (2021). Версія – для соло баритона та фортепіано (2021).

Заремба Владислав Іванович (1833–1902).
«Заповіт» («Як умру, то поховайте…»). З 2-ої серії «Музика до Кобзаря». У 2-х серіях. Солоспів для голосу з супроводом фортепіано (1898 вид.). Варіант для мішаного хору з супроводом фортепіано (1908). Видано у збірці «Кобзар» Тараса Шевченка. Музика Владислава Заремби. Видавець Л. Ідзіковський.

Затурян Анатолій Ілліч (1939–2020).
«Заповіт» («Як умру, то поховайте…»). Музика Г. Гладкого. Опрацювання для мішаного складу хору а капела (1970-і).

Захарченко Віктор Гаврилович (1938).
«Заповіт» («Як умру, то поховайте…»). Опрацювання Української народної пісні на поезію Т. Шевченка для народного (Кубанського козацького) хору а капела або з супроводом оркестру народних інструментів.

 Зноско-Боровський Олександр Федорович (1908–1983).
«Заповіт» («Як умру, то поховайте…»). Музика Л. М. Ревуцького. Здійснив музичну редакцію для двоголосого хору а капела (1952).

Золотарьов (Куюмджі) Василь Андрійович (1872–1964).
«Заповіт» («Як умру, то поховайте…»). З симфонічно-хорового циклу «Шевченківська сюїта». У 5-и частинах (1929). для солістів, хору та оркестру на тексти Т. Г. Шевченка. Клавір (1965 вид.). Частина 5. «Заповіт».

Іваноньків Богдан Михайлович (1944/1945).
«Заповіт» («Як умру, то поховайте…»). Музика Г. Гладкого. Опрацювання для чоловічого хору а капела та з супроводом бандурного оркестру.

Кишакевич Йосип Маркелович (1872–1953).
«Заповіт» («Як умру, то поховайте…») для мішаного хору а капела (1937 вид.).

Козловський Олексій Федорович (1905–1977).
«Заповіт» («Як умру, то поховайте…»). Опрацювання Української народної пісні для мішаного хору  а капела (1919).

Колодуб Лев (Левко) Миколайович (1930–2019).
Опера «Поет» у 2-х актах (лібрето О. Біляцького  та З. Сагалова за п’єсою «Шлях» та творами Т. Шевченка (1988–2001) до 175-річчя від народження Поета. Ориґінальний твір «Заповіт» («Як умру, то поховайте…» (з епілогу опери «Поет») для мішаного хору з фортепіано. Концертний виклад//Музика. 2005. №3. с. 16–17.

Конощенко Володимир Федорович (1934–2001).
«Заповіт» («Як умру, то поховайте…»). Музика Г. Гладкого. Опрацювання для мішаного хору а капела (1990 вид.).

Корчинський Юліян (Юліан) Олексійович (1921–1990).
«Заповіт» («Як умру, то поховайте…»). Музика Г. Гладкого. Вільне опрацювання для мішаного хору з супроводом (1989 вид.).

Кропива С.
«Заповіт» («Як умру, то поховайте…»). Музика Г. Гладкого. Гармонізація для народного хору (1963). (назустріч 150-річчю з дня народження).

Кос-Анатольський Анатолій Йосипович (1909–1983).
Безсмертний «Заповіт» (тексти власні за мотивами «Заповіту» Т. Шевченка). Кантата для соліста мішаного хору та симфонічного оркестру (1963).

Котко Дмитро Васильович (1892–1982).
«Заповіт» («Як умру, то поховайте…»). Музика Г. Гладкого. Музика К. Стеценка. Музична редакція та аранжування Дм. Котка.

Кошиць Олександр Антонович (1875–1944).
«Заповіт» («Як умру, то поховайте…»). Музика Г. Гладкого. Аранжування для чоловічого чотириголосого хору (1920 вид.).

Кушніренко Андрій Миколайович (1933–2013).
«Заповіт» («Як умру, то поховайте…»). Опрацювання для мішаного хору з супроводом оркестру (1979 р.).

Лапинський Наум Соломонович (1900–1960).
«Заповіт» («Як умру, то поховайте…»). Музика Г. Гладкого. Солоспів для голосу з фортепіано.

Левитський Борис Костянтинович (1893–1965).
«Заповіт» («Як умру, то поховайте…») для мішаного хору а капела; варіант з фортепіано.

Левитський (Левицький) Борис Порфирович (1887–1937).
«Заповіт» («Як умру, то поховайте…»). Написаний для хору створеної ним Музичної школи у м. Переяслав (1920-і).

Левицький Михайло
«Заповіт» («Як умру, то поховайте…») для чотириголосого хору з фортепіано [Редакція О. Кошиця] (1917 вид.)

Леонтович Микола Дмитрович (1877–1921).
Автор ориґінального хору «Заповіт» («Як умру, то поховайте…»). Рукопис не закінчено.

Лисенко Микола Віталійович (1842–1912).
«Заповіт» («Як умру, то поховайте…») для соло тенора, чоловічого хору та фортепіано (1868, 2-а редакція 1877; за іншими даними 16.12. 1878 з супроводом оркестру).

Лисянський Б.
«Заповіт» («Як умру, то поховайте…») для мішаного хору.

Лібацький Сергій Іванович (1892–1968).
«Заповіт» («Як умру, то поховайте…») для мішаного хору а капела.

Ліхута Катерина (Австралія)
Композиція «Поховайте та вставайте…» за мотивами «Заповіту» для духового оркестру (2024 вик. в Україні).

Людкевич Станіслав Пилипович (1879–1979).
«Заповіт» («Як умру, то поховайте…»). Кантата [«Вокально-симфонічна поема», за назвою О. С. Цалай-Якименко] для солістів, хору та оркестру (1934, вид. 1935; 2-а редакція 1955, вид. 1958). До 120-річчя від дня народження Великого Сина України.
«Заповіт» («Як умру, то поховайте…») для мішаного хору а капела (1936; варіант для чоловічого та жіночого хорів).

Лятошинський Борис Миколайович (1895–1968).
«Заповіт» («Як умру, то поховайте…»). Кантата для мішаного хору та симфонічного оркестру. До 125-річчя від дня народження (1939).

Манілов Григорій Феофанович (1875–1954).
«Заповіт» («Як умру, то поховайте…»). Музика Г. Гладкого. Аранжування для мішаного хору (1907 вик.).

Марунич Володимир Іванович (1961).
«Заповіт» («Як умру, то поховайте…»). Музика з кінофільму «Заповіт» Кінооб’єднання «Вавилон–13». Опрацювання для соло баритона та капели бандуристів.

Матюк Віктор Григорович (1852–1912).
«Завіщаніє» («Заповіт» – «Як умру, то поховайте…»). Музика М. Вербицького. Опрацювання, підготовка до публікації, видання клавіру хору – кантати для соло баса, подвійного хору (мішаного і чоловічого) та фортепіано. За клавіром В. Матюка твір був надрукований у м. Львові (1921).

Медражевський Афанасій Теофілович (1941).
«Заповіт» («Як умру, то поховайте…»). Музика Г. Гладкого. Гармонізація К. Стеценка. Перекладення для мішаного хору з супроводом фортепіано (2015 вид.).

Михаць Микола Григорович (1960).
«Заповіт» («Як умру, то поховайте…»). Музика М. Вербицького. Кантата для чоловічого та мішаного хорів, соло баса з фортепіано. Опрацювання, музична редакція та оркестрування М. Михаця (2010 вик.). До 200-річчя від дня народження М. Вербицького.

Міньківський Олександр Захарович (1900–1979).
«Заповіт» («Як умру, то поховайте…»). Музика Г. Гладкого. Аранжування Української народної пісні для Капели бандуристів.

Мовчан Єгор Хомич (1898–1968).
«Заповіт» («Як умру, то поховайте…»). Музика Г. Гладкого. Опрацювання для голосу з супроводом бандури.

Мота Володимир Несторович (1927).
«Заповіт» («Як умру, то поховайте…»). Музика Г. Гладкого. Гармонізація К. Стеценка. Перекладення для голосу з супроводом бандури.

Муравський Павло Іванович (1914–2014).
«Заповіт» («Як умру, то поховайте…»). Музика Г. Гладкого. Аранжування для мішаного хору а капела.

Найда Ярослав Андрійович (1945).
«Заповіт» («Як умру, то поховайте…») для мішаного хору та оркестру народних інструментів.

Недзведський Микола Францович (1891–1977).
Варіації на музику «Заповіту» Г. Гладкого – К. Стеценка для струнного квартету та фортепіано (1927).

Омельський Іполіт (кінець ХІХ – початок ХХ).
«Заповіт» («Як умру, то поховайте…») для чоловічого хору а капела; варіант для однорідного хору.

Павлів Любомир Володимирович (1945).
«Заповіт» («Як умру, то поховайте…»).  Опрацювання Української народної пісні на музику Г. Гладкого для хору а капела (варіант зі супроводом).

Павлюк Василь Михайлович (1941–2010).
«Заповіт» («Як умру, то поховайте…»).  Музика Г. Гладкого. Аранжування для мішаного хору а капела (2011 вид.).

Павлюченко Станіслав Євстигнійович (1937–2010).
«Заповіт» («Як умру, то поховайте…»). Музика Г. Гладкого. Аранжування Л. Ревуцького. Інструментування С. Павлюченка для оркестру народних інструментів.

Підгорецький Борис Володимирович (1873–1919).
«Заповіт» («Як умру, то поховайте…») для мішаного хору а капела (1911, вик. 1914, очевидно у власному аранжуванні).

Попадич Федір Миколайович (1877–1943).
«Заповіт» («Як умру, то поховайте…»). Музика Г. Гладкого. Опрацювання для мішаного хору а капела.

Прокоф’єв Сергій Сергійович (1891–1953).
«Заповіт» («Як умру, то поховайте…»). Опера «Семен Котко». У 5-и діях. Сюїта для симфонічного оркестру. У шостому розділі сюїти «Похорони» звучить ориґінальна мелодія «Заповіту» на поезію Т. Шевченка у перекладі М. С. Тихонова (1947 вид.).

Протопопов Сергій Володимирович (1893–1954).
«Заповіт» («Як умру, то поховайте…»). Музика Г. Гладкого. Українська народна пісня. Опрацювання для мішаного хору а капела (1925 вид.).

Ревуцький Лев (Левко) Миколайович (1889–1977).
«Заповіт» («Як умру, то поховайте…»). Музика Г. Гладкого. Аранжування для однорідного двоголосого хору з фортепіано (1924 вид., 1939); 2-а редакція для чотириголосого мішаного хору з фортепіано (1942) а капела. Варіант для мішаного хору.

Рославець Микола Андрійович (1881–1944).
«Заповіт» («Як умру, то поховайте…») (1920).

Рудянський Олександр Миколайович (1935–2021).
«Заповіт» («Як умру, то поховайте…»). Ориґінальний твір з п’ятої картини опери «Шлях Тараса» (лібрето В. Юречка, В. Реви) (1992, 2-а ред. 2002, вид. 2008).

Садовський Євген-Орест Іванович (1913–2014).
«Заповіт» («Як умру, то поховайте…») для чоловічого хору, соло баритона з фортепіано (1973 вид.).

Сильвестров Валентин Васильович (1937).
«Заповіт» («Як умру, то поховайте…»). Ориґінальний твір з циклу «Чотири піснеспіви» для солістів, хору а капела. Частина ІV. Для соло баритона, мішаного хору а капела (2014).

Сичов Олександр Федорович (1977).
«Заповіт» («Як умру, то поховайте…») для чоловічого вокального ансамблю з інструментальним супроводом.

Сіренко Алла Павлівна (1964).
«Заповіт» («Як умру, то поховайте…»). Для голосу, фортепіано та скрипки або віолончелі (2013).

Січинський Денис Володимирович (1865–1909).
«Заповіт» («Як умру, то поховайте…»). Музика М. Вербицького. Перекладення для оркестру.

Смеречанський Ярослав Васильович (1909–2002).
«Заповіт» («Як умру, то поховайте…») для чоловічого хору а капела; для соло баса та мішаного хору а капела.

Соневицький Ігор Михайлович (1926–2006).
«Заповіт» («Як умру, то поховайте…»). Ориґінальний твір для соло баритона з супроводом фортепіано, музика до театральної п’єси «Заповіт» (1969).

Спендіаров (Спендіарян) Олександр Опаносович (1871–1928).
«Заповіт» («Як умру, то поховайте…»). Музика Г. Гладкого. Опрацювання для чоловічого хору а капела (1921).

Стадник Олександр Олександрович (1961).
«Заповіт» («Як умру, то поховайте…»). Музика Г. Гладкого. Опрацювання Української народної пісні для мішаного хору а капела; варіант зі супроводом оркестру народних інструментів (1993).

Старицький Михайло Федорович (1957–2014).
Музика до кінофільму «Тарас Шевченко. Заповіт». У 9-ти серіях. Автори сценарію: І. Дзюба, Б. Олійник, П. Мовчан, С. Клименко (1992–1997).

Стельмащук  Степан Ількович (1925–2011).
«Заповіт» («Як умру, то поховайте…»). Музика Г. Гладкого, аранжування для мішаного хору а капела (1956); варіант для двоголосого хору (2006 вид.).

Степовий (Якименко) Яків Степанович (1883–1921).
«Заповіт» («Як умру, то поховайте…»). Музика Г. Гладкого. Опрацювання для мішаного хору а капела (1926 вид).

Стефанишин Мирослав Степанович (1927–2024).
«Заповіт» («Як умру, то поховайте…») для двоголосого народного хору/гурту (2011 вид.).

Стеценко Кирило Григорович (1882–1922).
«Заповіт» («Як умру, то поховайте…»). Музика Г. Гладкого. Ориґінальний твір для чоловічого хору а капела (1905); для чоловічого хору з фортепіано для мішаного хору а капела (1921 вид.); для дитячого хору а капела (1928 вид.; варіант з фортепіано); для соло баритона з фортепіано (1909 та 1961 вид.).

Триліс Василь Герасимович (1937).
«Заповіт» («Як умру, то поховайте…»). Музика Г. Гладкого – К. Стеценка. Музична редакція для триголосого чоловічого хору.

Федорів Мирон (Михайло) Олексійович (1907–1996).
«Заповіт» («Як умру, то поховайте…») для мішаного хору а капела.

Фроляк Богдана Олексіївна (1968).
«Заповіт» («Як умру, то поховайте…»). З хорової кантати «Цвіт» для мішаного хору, голосу та фортепіано (2013).
«Заповіт» («Як умру, то поховайте…»), № 11: для сопрано, мецо-сопрано, баритона і оркестру. З  «Симфонії – Реквієму» для мішаного хору, солістів та симфонічного оркестру на вірші Тараса Шевченка (2014). До 200-літнього ювілею Великого Кобзаря.

Хаврусь Сергій Левкович (1937–2014).
«Заповіт» («Як умру, то поховайте…»). Музика Г. Гладкого. Опрацювання Української народної пісні (на музику Г. Гладкого) для дитячого хору а капела; варіант зі супроводом.

Хоткевич Гнат Мартинович (1878–1938.)
«Заповіт» («Як умру, то поховайте…») для капели бандуристів (чоловічий склад) з супроводом бандурного оркестру.

Шамо Ігор Наумович (1925–1982).
«Заповіт» («Як умру, то поховайте…»). З циклу «Шість новел для фортепіано» (1960): Новела № 5 – «Кайдани порвіте…»; № 6 – «Серед степу широкого…» (1965 та 2008 вид.).

Шевченко Василь Кузьмович (1882–1964).
«Заповіт» («Як умру, то поховайте…»). Музика Г. Гладкого. Українська народна пісня. Аранжування для ансамблю бандуристів; для оркестру народних інструментів. Інструментування В. Шевченка (1939 вид.).

Шпак Микола Олексійович (1942–2003).
«Заповіт» («Як умру, то поховайте…»). Трактування в інструментальній формі. З циклу «Програмні музичні твори за текстами поем та поезій Т. Г. Шевченка.

Штогаренко Андрій Якович (1902–1992).
Симфонічна поема «Душа Поета» (1957, 2-а редакція – «Пам’яті Кобзаря», 1960) для камерного струнного оркестру (1962 вид.). В основу тематичного матеріалу покладено мелодію безсмертного «Заповіту» Т. Шевченка.

Щуровська-Россіневич Платоніда Іванівна (1893–1973).
«Заповіт» («Як умру, то поховайте…»). Музика Г. Гладкого. Аранжування для мішаного хору а капела; варіанти для чоловічого, жіночого хорів; триголосого однорідного хору.

Юцевич Євген Омелянович (1901–1988).
«Заповіт» («Як умру, то поховайте…»). Музика Г. Гладкого. Інструментування для духового оркестру. Музична редакція Б. Лятошинського (1939 вид.).

Яворський Болеслав Леопольдович (1877–1942).
«Заповіт» («Як умру, то поховайте…») для мішаної хорової капели без супроводу (вид. 1924). Хоровий твір написаний на замовлення капели «Думка».

Ященко Леопольд Іванович (1928–2016).
«Заповіт» («Як умру, то поховайте…»). Опрацювання Української народної пісні на музику Г. Гладкого для народного хору.

Джерело:

1. Музична Шевченкіана українських композиторів. Біобібліографічне довідкове видання. Опрацювання та упорядкування Мирослава Гулковського. – К.: Видавництво Ліра-К. – 952 с.

The post Нотне зібрання Пісенний «Заповіт» у Хоровій Шевченкіані appeared first on Хорова школа Павла Муравського.

У 2024 році хорова спільнота України вшановує великого Українського майстра хорової справи, дириґента й педагога Павла Івановича Муравського: 110-ліття від народження, 10-і роковини пам’яті й 15 років відкриття Меморіальної садиби-музею П. І. Муравського в його рідному селі Дмитрашківка на Вінниччині.

На вшанування свого великого земляка, який зробив неоціненний внесок у розвиток хорового мистецтва України, Вінницький фаховий коледж мистецтв ім. М. Д. Леонтовича й Вінницький державний педагогічний університет ім. М. М. Коцюбинського спільними зусиллями провели 21 листопада Всеукраїнську наукову конференцію «Видатний Маестро Української хорової справи: до 110-ї річниці від дня народження Павла Муравського».

Ідея проведення Конференції належить Ользі Іванівні Бабошиній – заслуженому діячеві мистецтв України, викладачеві Вінницького фахового коледжу мистецтв ім. М. Д. Леонтовича, голові Вінницького відділення Всеукраїнського хорового товариства ім. М. Д. Леонтовича. О. І. Бабошина реалізувала свою ідею у співпраці з колегами: Т. Б. Гордієнко, Л. П. Василевською, Н. Є. Кравцовою.

У Конференції взяли участь провідні хормейстери, музиканти, дослідники, які вивчають і популяризують творчість великого Маестро.

ПРОГРАМА
ВСЕУКРАЇНСЬКА НАУКОВА КОНФЕРЕНЦІЯ
«ВИДАТНИЙ МАЕСТРО УКРАЇНСЬКОЇ ХОРОВОЇ СПРАВИ:
ДО 110-Ї РІЧНИЦІ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ ПАВЛА МУРАВСЬКОГО» 

21 листопада 2024 року
 Вінниця – 2024

ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ КОМІТЕТ КОНФЕРЕНЦІЇ

Нечепуренко            методист Вінницького фахового коледжу мистецтв ім. М.Д. Леонтовича, завідувач циклової комісії теорії музики
Ольга
Іванівна

ВІДКРИТТЯ КОНФЕРЕНЦІЇ

 Вступне слово: 

 ПЛЕНАРНЕ ЗАСІДАННЯ

Доповіді:

Благодійний Фонд
                             «ХОРОВА ШКОЛА ПАВЛА МУРАВСЬКОГО»                                            

Організаторам і учасникам
Всеукраїнської наукової конференції
«Видатний Маестро Української хорової справи:
до 110-ї річниці від дня народження Павла Муравського»

Благодійний фонд «Хорова школа Павла Муравського» щиро вітає організаторів та учасників Всеукраїнської наукової конференції «Видатний Маестро Української хорової справи: до 110-ї річниці від дня народження Павла Муравського» за вшанування великого Українського митця й свого славного земляка.

Особлива вдячність організаторам нинішньої Всеукраїнської наукової конференції. Ви далі продовжуєте й розвиваєте традицію наукових конференцій з вивчення й освоєння феномену Павла Муравського, започаткованих учнями Маестро. У 1999 в Київі, в Національній філармонії відбулась Хорова асамблея до 95-ліття П. І. Муравського. У 2014 там же, у Національній філармонії, відбулась «Хорова асамблея Павла Муравського» до його 100-літнього ювілею під девізом «Учні – вчителю»; так започатковано Хорові свята «Школа Павла Муравського», які проводили щорічно до 2021. У 2019 в Національній музичній академії України імені П. І. Чайковського відбулася Всеукраїнська науково-практична конференція «Хорова школа Павла Муравського в контексті Української музичної культури», приурочена 105-літтю народження й 5-м роковинам пам’яті великого Українського хорового дириґента й педагога Павла Івановича Муравського.

А ще учні Павла Івановича започаткували у 2010 Міжнародний хоровий конкурс імені Павла Муравського, який проводився протягом п’яти років до дня народження Маестро в його рідному селі Дмитрашківка. Міжнародний хоровий конкурс імені Павла Муравського чекає свого продовження. 

А в 2011 музична громадськість Вінниччини започаткувала щорічний Обласний фестиваль-конкурс хорового мистецтва імені Павла Муравського під девізом Маестро «Чистота співу – чистота життя», який проводиться на його батьківщині – в смт Піщанка.

Як і заповідав Павло Іванович, ви, його талановиті земляки, гідно продовжуєте давню традицію Українського акапельного хорового співу, утвердженню якої Маестро віддав 80 років своєї подвижницької мистецько-педагогічної праці.

Справджується сподівання маестро Муравського, що в майбутньому, коли в його рідний край приїздитимуть хорові колективи на конкурси й фестивалі, вони дбатимуть про якість хорового співу згідно з його заповітним мистецьким принципом: «Першочергове завдання хорових колективів – виховання в слухачів доброго музичного смаку й любові до співу».

Благодійний фонд «Хорова школа Павла Муравського» опікується збереженням та популяризацією багатої мистецько-педагогічної спадщини маестро Муравського.

БФ «Хорова школа Павла Муравського» дякує хоровим колективам з Вінниці – Академічному міському камерному хору «Вінниця» під керівництвом В. І. Газінського та Хору Вінницького училища культури і мистецтв (тепер – фахового коледжу мистецтв) імені М. Д. Леонтовича під керівництвом О. І. Бабошиної – за участь у Всеукраїнському мистецькому проекті «Україна співає «Кобзаря» – першому масштабному записові провідними хорами України Хорової Шевченкіани під символічною назвою Пісенний «Кобзар» на основі укладеного П. І. Муравським Зібрання хорових творів у семи томах «Тарас Шевченко. Пісенний «Кобзар». Хорова Шевченкіана».  

«Хорова школа Павла Муравського» бажає учасникам Конференції плідної праці з вивчення, освоєння унікальної хорової методики «чистого співу» Маестро Павла Муравського на основі Української народнопісенної традиції й успішного впровадження ідеалу чистоти в хорову практику і в життя.

Бажаємо всім вам і надалі сили й високого натхнення, успіхів у подвижницькій хоровій праці, ладу й щастя в особистому й суспільному житті з Муравськівськими заповітними настановами: «Традиційний Український хоровий спів на основі природного ладу сприяє наведенню ладу в суспільстві»; «Спів дає відчуття Волі!».

                                                                      
Голова Наглядової Ради Фонду                                                                                                                                                                            О. А. ШОКАЛО

21.11.2024 р.              

Хорова Шевченкіана Павла Івановича Муравського

 Павло Іванович Муравський (Моравський) – великий Український хоровий дириґент і педагог, народний артист УРСР (1960), професор кафедри хорового дириґування Київської державної консерваторії (з 1995 – Національна музична академія України) імені П. І. Чайковського, художній керівник та головний дириґент студентського хору, лауреат Державної премії України ім. Т. Г. Шевченка (1979), Премії ім. В. Вернадського (2001), кавалер Ордену «За заслуги» ІІІ (1994), ІІ (1999), І (2004) ступенів, почесний академік Національної академії мистецтв України (2004), Герой України (2009).

П. І. Муравський – один з основоположників сучасної Української хорової школи. Маестро ствердив принципові засади акапельного академічного співу Київської хорової школи, заснованої в Українській музичній культурі великим Олександром Кошицем, і явив власний феномен – Хорову школу Павла Муравського.

Суть Хорової школи Павла Муравського – досягнення вершинної чистоти звучання Українського акапельного хорового співу в природному ладовому інтонуванні. Павло Муравський як музикант-мудрець, мислитель хорового мистецтва відкрив первинність життєродної, світородної енергії звуку й сформулював світоглядну основу музики: «Спочатку була нота». Звідси й основоположний принципи його хорової методики: «Виявляти любов до кожної чисто заспіваної ноти». А з любові до ноти народжується внутрішній лад співу й життя: «Чистота співу – чистота життя». На цій світоглядній основі Павло Муравський сформулював потужну суспільну місію Українського хорового співу: «Традиційний Український хоровий спів на основі природного ладу сприяє наведенню ладу в суспільстві»; «Спів дає відчуття Волі!».

Свою унікальну мистецько-педагогічну методику Українського акапельного хорового співу в природному ладовому інтонуванні, явлену через власний хормейстерський досвід і практичну філософію хорознавства, великий дириґент і педагог розкрив у книжках: «Чистота співу – чистота життя» (2012) та «Моя хорова школа» (2014, 2917).

Ці мистецько-педагогічні праці П. І. Муравського стали раритетами, та їх можна читати на сайті «Хорова школа Павла Муравського»: https://pavlomuravskyi.com/110-littya-j-10-i-rokovyny-pam-yati-pavla-muravskogo-spiv-daye-vidchuttya-voli.html

  П. І. Муравський виховав у навчальному студентському хорі Київської державної консерваторії понад 1000 хормейстерів. Студентський хор під керівництвом маестро П. Муравського записав у фонд Українського радіо та на платівки фірми «Мелодія» понад 150 хорових творів, серед яких «Шедеври Української хорової музики» (Г. Сковорода, М. Березовський, Д. Бортнянський, А.  Ведель) (1972); «М. Леонтович. До 100-річчя з дня народження» (комплект із трьох платівок) (1978); «А. Кос-Анатольський. Вибрані хорові твори» (1980–1981); симфонії, кантати, ораторії («Персефона» І. Стравінського, «Іоанн Дамаскін» С. Танєєва, «Меса» Ф. Шуберта, «Реквієм» Дж. Верді). Загалом П. Муравський виконав і записав з капелами «Трембіта», «Думка», хорами Українського радіо й Київської державної консерваторії у фонд Українського радіо, на платівки, касети й компакт-диски понад 1000 хорових творів Українських і зарубіжних композиторів, зокрема С. Людкевича, П. Чайковського, Л. Бетховена, А. Моцарта, Г. Малера, А. Скрябіна й ін. 

Особливе місце в творчості П. І. Муравського належить Хоровій Шевченкіані. П. Муравський почав збирати Хорову Шевченкіану ще з 30-х років ХХ століття й виконував твори на Шевченкову поезію з усіма хорами, якими керував. А записувати Хорову Шевченкіану почав з капелами «Трембіта», «Думка», хорами Українського радіо й Київської консерваторії. Та заповітний задум маестро Павла Муравського – записати з Українським взірцевим академічним хором усю Хорову Шевченкіану під символічною назвою Пісенний «Кобзар».

З проголошенням незалежності України Павло Іванович понадіявся, що після ліквідації тоталітаризму відкриють дорогу виконавцям високого класу й справжньому мистецтву. З 1991 року почав добиватися створення Молодіжного взірцевого академічного професійного хору імені М. Д. Леонтовича (числом 45–50 осіб): «Молодіжний хор мав стати зразковим для інших професійних і самодіяльних хорових колективів в Україні. Адже Український народ – один з небагатьох у Світі має великі музичні здібності й рідкісного багатства співочий матеріал. Необхідно тільки значно покращити професіоналізм керівників хорових колективів та досягти високої майстерності хорів. Зразковий молодіжний хор як високопрофесійний колектив матиме можливість значно збагатити репертуар і виконуватиме твори трьома групами: жіночою, чоловічою й мішаним складом. Такий хор зміг би здійснити на високому рівні фонозапис усієї Української хорової класики, що в радянські часи зробити було неможливо. Мою ідею підтримали відомі музичні діячі, творчі спілки, народні депутати. Згодом ідея Молодіжного академічного професійного хору імені М. Д. Леонтовича набула формулювання – Показовий академічний хор при Президентові України. Однак на всі листи-звернення були однакові відповіді всіх чиновників з адміністрацій усіх президентів. І всі відповіді зводились до однієї відмови: «через складну економічну ситуацію в державі й значне скорочення бюджетного фінансування галузі культури створення й забезпечення діяльності нового мистецького колективу неможливе». Але зовсім не береться до уваги той кричущий факт, що в Україні десятки зовсім посередніх колективів зі статусом державних і національних перебувають на державному утриманні. А це державні злочини, коли величезні хорові колективи використовують величезні бюджетні кошти й видають для суспільного вжитку браковану мистецьку продукцію. Мене дуже дивувало, що на верхах розкрадають мільйони, а на хор не знаходять якихось тисяч…». Маестро переконував, що на основі взірцевого хору можна започаткувати процес відновлення культури Українського хорового співу в природному ладовому інтонуванні та загальну культуру й лад у суспільстві.

Павло Муравський, керуючись своїм ідеальним прагненням підвищити рівень хорового мистецтва й загальний культурний рівень свого народу, 23 роки поспіль, незважаючи на свій поважний вік, самовіддано добивався створення Молодіжного взірцевого академічного професійного хору імені М. Д. Леонтовича, а згодом Показового академічного хору при Президентові України.. Маестро підсилював свою ідею необхідністю еталонного запису Пісенного «Кобзаря» – 200 хорових творів на поезію Тараса Шевченка до 200-літнього ювілею Великого Кобзаря. Цей професійний колектив повинен досягнути високого рівня виконавства й тримати його як еталон Українського хорового співу. Маестро доводив загальнонаціональну важливість поширення в Українському суспільстві співаної поезії Великого Кобзаря: «Виконані кращими хорами записи стануть доступні широкому загалу: вони розійдуться по школах, бібліотеках, закладах культури, й люди матимуть змогу слухати їх повсякчас. Я цим живу і хочу, щоб хороспіви Шевченкової поезії допомагали жити всім Українцям». За задумом маестро Муравського, такий запис можливо здійснити тільки зі взірцевим академічним хором.  

Починаючи з 1991 р., я допомагав Павлові Івановичу послідовно писати звернення до кожного з чотирьох президентів України. Коли стало зрозуміло, що сподівання на створення взірцевого хору марні, запропонував Павлові Івановичу скласти список уже записаних ним хорових творів на поезію Т. Шевченка й випустити аудіо альбом Пісенний «Кобзар». Значну частину хорової Шевченкіани П. Муравський записав свого часу з капелами «Трембіта», «Думка», хорами Українського радіо й Київської консерваторії. Павло Іванович схвалив цю ідею й негайно підготував перелік записаних ним творів. Записи 32-х хорових творів (a cappella; велика форма, з супроводом та без супроводу; вокально-симфонічні) зберігалися у «Золотому фонді» Національної радіокомпанії України, і вже було чим започаткувати велику серію хорової Шевченкіани. Ті записи 32-х хорових творів ми видали у 2010 р. окремим музичним альбомом з 3-х CD «Пісенний «Кобзар». Дириґує Павло Муравський. Записи 1956–2001 рр.», яким започаткували аудіо публікацію Пісенного «Кобзаря».

Після цього я запропонував Павлові Івановичу упорядкувати всі наявні в нього ноти хорових творів на Шевченкову поезію й видати в кількох томах як цілісне зібрання – «Пісенний «Кобзар», яке потім запишуть провідні хори України під орудою його учнів.

Павло Іванович одразу сприйняв цю ідею й запалився нею: «Такого в Україні ще не було. Видання такої великої кількості хорових творів на поезію Тараса Шевченка здійснимо вперше».

У власній багатющій нотній бібліотеці П. Муравського, яка налічує до 300 томів, виявилося близько 200 хорових творів на поезію Тараса Шевченка, 160 з яких Павло Іванович уже опрацював для записування. Павло Іванович систематизував їх за тим самим принципом, що й у музичному альбомі, та ретельно склав перелік. Цей основний список розіслали на хорові кафедри в музичні заклади України, де працюють колеги, учні й послідовники маестро Муравського. В результаті, до цього основного зібрання додали народні мелодії, малознані авторські твори та найновіші твори сучасних композиторів.

Павло Іванович до останнього свого подиху жив здійсненням задуму Пісенного «Кобзаря»: «Ідея еталонного запису хорових творів на поезію Тараса Шевченка досі тримає мене на Білому світі». Маестро діждався верстки першого тому, і його дух відійшов у Безвічність на 101-у році життя – 6 жовтня 2014 року.

Ґрандіозний мистецький задум маестро П. І. Муравського завершили його учні й послідовники, які організувалися в Благодійний фонд «Хорова школа Павла Муравського» й протягом 2014–2023 років здійснили Комплексне нотно-звукове видання «Тарас Шевченко. Пісенний «Кобзар». Хорова Шевченкіана» за Всеукраїнським мистецьким проектом «Україна співає «Кобзаря».

Над Комплексним нотно-звуковим виданням «Тарас Шевченко. Пісенний «Кобзар». Хорова Шевченкіана» працював близько 10 років на безоплатній основі авторський колектив фахівців Благодійного фонду «Хорова школа Павла Муравського» з мистецтвознавства й хорового виконавства – учні й послідовники П. І. Муравського: Л. В. Бухонська (уже покійна), І. Д. Гамкало, М. І. Гулковський, А. Г. Масленнікова, Т. В. Миронюк, І. Я. Павленко та шевченкознавець, автор ідеї видання й супровідних текстів, головний редактор і керівник мистецького проекту О. А. Шокало. У записові Пісенного «Кобзаря» взяли участь на благодійних засадах 45 провідних хорових колективів з 17 міст України й Української діаспори під орудою учнів і послідовників маестро П. І. Муравського.

У Вінниці Пісенного «Кобзаря» записували два хорові колективи. Академічний міський камерний хор «Вінниця» під керівництвом дириґента В. І. Газінського записав хороспіви вінницьких композиторів Костянтина Семенова «Над Дніпровою сагою» та Геннадія Білявського «Пророк». Хор Вінницького училища культури і мистецтв (тепер – фахового коледжу мистецтв) імені М. Д. Леонтовича під керівництвом дириґента О. І. Бабошиної записав хороспіви композитора з Вінниччини Данила Бойченка «Ой маю, маю я оченята», вінницького композитора Костянтина Семенова «Реве та стогне Дніпр широкий» і «Доле, де ти?», київського композитора Юрія Щуровського «Оддай мене, моя мамо» та вокально-симфонічну поему Платона Майбороди «Тополя» у виконанні Хору й Оркестру народних інструментів (художній керівник Г. Н. Муращенко).

На основі укладеного П. І. Муравським нотного матеріалу ми видали найповніше, систематизоване Зібрання хорових творів у семи томах «Тарас Шевченко. Пісенний «Кобзар». Хорова Шевченкіана», де зібрано майже всю хорову музику на Шевченкову поезію від середини ХІХ до початку ХХІ ст. Видання містить 283 твори 155 композиторів і аранжувальників та 12 народних хорових пісень. Усі твори семитомного нотного зібрання розподілено на три групи: твори a капела – 1, 2, 3 томи; твори з інструментальним супроводом – 4, 5 томи; твори великої форми з симфонічним оркестром – 6, 7 томи. Перший том містить 65 творів 33 композиторів, обсяг – 288 с.; Другий том містить 59 творів 38 композиторів, обсяг – 288 с.; Третій том містить 62 твори 33 композиторів і 12 народних пісень, обсяг – 274 с.; Четвертий том містить 41 твір 16 композиторів, обсяг – 344 с.; П’ятий том містить 40 творів 22 композиторів, обсяг – 322 с.; Шостий том містить 6 творів 3 композиторів, обсяг – 370 с.; Сьомий том містить 10 творів 10 композиторів, обсяг – 366 с. Загальний обсяг семитомника – ​2 252 сторінки.

Зібрання хорових творів у семи томах «Тарас Шевченко. Пісенний «Кобзар». Хорова Шевченкіана» (2014–2023) здійснено за кошти доброчинців. Перше видання 1–3 томів вийшло за фінансової підтримки доброчинця Олександра Григоровича Шпака. Повне семитомне видання зверстано за фінансової підтримки доброчинців: Тараса й Катерини Миронюків (1–3 томи), Євгена Драп’ятого (4–5 томи), Даниїла Сікори й Ігоря Дем’янця (6 том), Мирона Миронюка й Ігоря Тилика (7 том). Надрукувало семитомник київське Видавництво «Ліра-К» за власні кошти (директор – В. І. Зарицький).

На побажання музичних педагогів і керівників хорів видали накладом 1000 примірників однотомне нотне зібрання «Тарас Шевченко. Пісенний «Кобзар». Хорова Шевченкіана. Вибране» (2020). До «Вибраного» дібрано з Семитомника твори a капелa й твори з інструментальним супроводом. «Вибране» містить 83 твори 72 композиторів і аранжувальників та шість народних пісень; обсяг – 352 сторінки.

Однотомник «Тарас Шевченко. Пісенний «Кобзар». Хорова Шевченкіана. «Вибране» видано за фінансової підтримки доброчинців Аскольда Лозинського й Лариси Лозинської-Кий зі США (брата й сестри в пам’ять про своїх батька Євгена й матір Марію). Благодійний фонд «Хорова школа Павла Муравського» безоплатно передав «Вибране» вищим і середнім музичним навчальним закладам, спеціалізованим музичним школам, навчальним, професійним і самодіяльним хорам України для освітньої й хорової роботи.   

На основі Зібрання хорових творів у семи томах «Тарас Шевченко. Пісенний «Кобзар». Хорова Шевченкіана» Благодійний фонд «Хорова школа Павла Муравського» здійснив перший систематизований, масштабний запис і аудіо видання «Тарас Шевченко. Пісенний «Кобзар». Хорова Шевченкіана» (2019). Аудіо видання містить 110 творів 86 композиторів. Обсяг аудіо видання – три музичні альбоми по три CD в кожному. Перший аудіо альбом містить твори a капела, Другий – твори з інструментальним супроводом, Третій – твори великої форми з симфонічним оркестром. До Першого аудіо альбому a капелa записано 59 творів 48 композиторів, у тім числі 5 аранжувань народних пісень. До Другого аудіо альбому з інструментальним супроводом записано 42 твори 30 композиторів. До Третього аудіо альбому великої форми з симфонічним оркестром записано 10 творів 9 композиторів.

Аудіо видання «Тарас Шевченко. Пісенний «Кобзар». Хорова Шевченкіана» здійснено за підтримки Міністерства культури України (запис творів) та Українського культурного фонду (видання аудіо альбомів).

Благодійний фонд «Хорова школа Павла Муравського» безоплатно передав 1000 комплектів Аудіовидання вищим і середнім музичним навчальним закладам, спеціалізованим музичним школам, навчальним, професійним і самодіяльним хорам України та Українським культурно-освітнім осередкам за кордоном для освітньої й хорової роботи.

Аудіовидання розміщено також для загального користування на сайті «Хорова школа Павла Муравського»: 

Тарас Шевченко. Пісенний «Кобзар». Альбом 1. Твори а капела:
https://pavlomuravskyi.com/pisennyj-kobzar-albom-1.html

Тарас Шевченко. Пісенний «Кобзар». Альбом 2. Твори з інструментальним супроводом:
https://pavlomuravskyi.com/pisennyj-kobzar-albom-2.html

Тарас Шевченко. Пісенний «Кобзар». Альбом 3. Твори великої форми з симфонічним оркестром
https://pavlomuravskyi.com/pisennyj-kobzar-albom-3.html

Пісенний «Кобзар» як наймасштабніше цілісне нотно-звукове зібрання новітнього часу започаткував новий напрям у музикознавстві й шевченкознавстві – Хорову Шевченкіану та став унікальним пісенним пам’ятником Великому Кобзареві України.

Шевченків поетично-пісенний феномен – унікальне явище в Українській і світовій поезії й музиці. Тарас Шевченко – єдиний у Світі поет, майже вся поетична спадщина якого живе у співі. На основі «Кобзаря», який містить 237 поетичних творів, написано понад 300 авторських хорових творів і записано близько 100 народних хорових пісень. У цілому на Шевченкову поезію написано понад 3 000 композиторських інтерпретацій різних форм і жанрів од солоспівів до хороспівів, кантат, симфоній, опер, ораторій, балетів. Це неперевершене поетично-музичне явище у світовій культурі.

Хороспіви й вокально-симфонічні твори на поезію Тараса Шевченка, зібрані в Пісенному «Кобзареві», являють собою Хорову Шевченкіану – надзвичайно багату й маловивчену сферу Шевченкознавства та Українського музичного мистецтва.

Унікальний комплексний характер Пісенного «Кобзаря», що поєднує нотний матеріал та аудіозаписи, робить це видання надзвичайно ефективним у здійсненні його культурно-освітньої місії, відкритті нових рівнів сприйняття й осмислення геніальної Шевченкової поезії, потужно посиленої Українським хоровим співом – базовим мистецтвом Української культури. Ґрунтовний довідковий додаток містить біографії композиторів, бібліографію нотних і музикознавчих видань, дискографію, алфавітний покажчик творів, що підтверджує статус зібрання як академічного мистецтвознавчого видання.

Пісенний «Кобзар» пройшов успішну апробацію в навчальному процесі й хоровому виконавстві, отримав схвальні відгуки вищих і середніх музичних навчальних закладів, мистецтвознавчих інституцій та обласних навчально-методичних центрів закладів культури і мистецтва з цілої України, а також Українських культурно-освітніх осередків і мистецьких колективів з діаспори.

Визначальна особливість Пісенного «Кобзаря» – його практична цінність для сучасної музичної педагогіки у вищих, середніх музичних навчальних закладах, спеціалізованих музичних школах, для концертно-виконавської діяльності хорових колективів та для збагачення бібліотечних фондів.

Комплексне нотно-звукове зібрання надолужує нестачу нотних видань і якісних записів академічної музики та сприяє через освітній процес розвиткові музичної культури молодого покоління й Українського суспільства в цілому.    

Пісенний «Кобзар» набув визнання і успіху в музичній освіті й хоровому виконавстві та, безумовно, став знаковою подією й гордістю Української музичної та загальнонаціональної культури.

Пісенний «Кобзар» в усьому розмаїтті співаної Шевченкової поезії є потужним мистецьким морально-духовним чинником пробудження історичної пам’яті й розвитку національної самосвідомості, самобутності Українців та формування нашої національно-культурної ідентичності й утвердження державного суверенітету України, що особливо важливо в нинішню тяжку пору Всеукраїнської визвольної війни, коли Український народ відстоює свою самобутність і виборює свою державну самостійність.

Комплексне нотно-звукове видання «Тарас Шевченко. Пісенний «Кобзар». Хорова Шевченкіана» було номіновано на здобуття Національної премії України імені Тараса Шевченка 2024 року за напрямом «мистецтвознавство», за поданням Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського НАН України. Одначе, некомпетентні функціонери проіґнорували Всеукраїнську національно-культурну місію Пісенного «Кобзаря».

Та Пісенний «Кобзар» як гідно реалізований заповітний мистецький задум маестро Павла Муравського удостоєний найвищого професійного і всенародного визнання.

Олександер Андрійович Шокало, шевченкознавець, культурософ,
автор ідеї й головний редактор комплексного нотно-звукового видання
«Тарас Шевченко. Пісенний «Кобзар». Хорова Шевченкіана»,
керівник Всеукраїнського мистецького проекту «Україна співає «Кобзаря»»,
голова Наглядової ради БФ «Хорова школа Павла Муравського»

Презентація Хорової Шевченкіани Павла Муравського

Всеукраїнська наукова конференція:
“Видатний Маестро Української хорової справи”

Цього року хорова спільнота України вшановує великого Українського майстра хорової справи, дириґента й педагога Павла Івановича Муравського: 110-ліття від народження, 10-і роковини пам’яті й 15 років відкриття Меморіальної садиби-музею Маестро в його рідному селі Дмитрашківка на Вінниччині.

На вшанування свого великого земляка, який зробив неоціненний внесок у розвиток хорового мистецтва України, Вінницький фаховий коледж мистецтв ім. М. Д. Леонтовича й Вінницький державний педагогічний університет ім. М. М. Коцюбинського) спільними зусиллями провели 21 листопада Всеукраїнську наукову конференцію: «Видатний Маестро Української хорової справи: до 110-ї річниці від дня народження Павла Муравського». Пропонуємо до перегляду відео запис конференції.

The post Всеукраїнська наукова конференція «Видатний Маестро Української хорової справи: до 110-ї річниці від дня народження Павла Муравського» appeared first on Хорова школа Павла Муравського.

Павло Іванович Муравський (Моравський; 30.07.1914 – 06.10.2014) – великий український хоровий дириґент, педагог, народний артист УРСР (1960), професор (1976), лауреат Державної премії України ім. Т. Г. Шевченка (1979), Премії ім. В. Вернадського (2001), кавалер Ордену «За заслуги» ІІІ (1994), ІІ (1999), І (2004) ступенів, почесний академік Національної академії мистецтв України (2004), Герой України (2009).

П. І. Муравський – один з основоположників сучасної Української хорової школи. Маестро ствердив принципові засади акапельного академічного співу Київської хорової школи, заснованої в українській музичній культурі великим Олександром Кошицем, і явив власний феномен – Хорову школу Муравського. Суттю Хорової школи Муравського є досягнення вершинної чистоти звучання українського акапельного співу в природному ладовому інтонуванні. Свою унікальну мистецько-педагогічну методику хорового співу, явлену через власний хормейстерський досвід і практичну філософію хорознавства, великий дириґент і педагог розкрив у книжках: «Чистота співу – чистота життя» (2012) та «Моя хорова школа» (2014, 2917).

П. І. Муравський виховав у студентському хорі понад 1000 хормейстерів. Студентський. хор під керівництвом маестро П. Муравського записав у фонд Українського радіо та на платівки фірми «Мелодія» понад 150 хорових творів, серед яких «Шедеври української хорової музики» (Г. Сковорода, М. Березовський, Д. Бортнянський, А.  Ведель) (1972); «М. Леонтович. До 100-річчя з дня народження» (комплект із трьох платівок) (1978); «А. Кос-Анатольський. Вибрані хорові твори» (1980–1981); симфонії, кантати, ораторії («Персефона» І. Стравінського, «Іоанн Дамаскін» С. Танєєва, «Меса» Ф. Шуберта, «Реквієм» Дж. Верді). Загалом П. Муравський виконав і записав з капелами «Трембіта», «Думка», хорами Українського радіо й Київської державної консерваторії у фонд Українського радіо, на платівки, касети й компакт-диски понад 1000 хорових творів українських і зарубіжних композиторів, зокрема С. Людкевича, П. Чайковського, Л. Бетховена, А. Моцарта, Г. Малера, А. Скрябіна й ін. 

Поцінування праці й ушанування пам’яті хорового ґенія

21 листопада 2009 року в рідному селі П. І. Муравського – Дмитрашківка Піщанського району Вінницької області земляки збудували й урочисто відкрили Меморіальну садибу-музей Павла Івановича Муравського – великого хорового диригента й педагога ХХ–ХХІ століть

Мистецька громадськість Піщанського району запропонувала, а районна рада підтримала створення Меморіальної садиби-музею великого земляка на місці його старої рідної хати в селі Дмитрашківка. Будували та облаштовували садибу-музей усенародною толокою, а на відкриття запросили П. І. Муравського.

 Це один з небагатьох прикладів в Україні, коли ще за життя великого митця самі земляки гідно поцінували й заслужено вшанували його самовіддану мистецьку працю.

Від 2010 в селі Дмитрашківка проводиться Міжнародний хоровий конкурс імені Павла Муравського, від 2012 в смт Піщанка – Обласний фестиваль-конкурс хорового мистецтва його імені, а від 2014 в Київі – загальноукраїнське Хорове свято «Школа Павла Муравського».

Великий Маестро і Вчитель Павло Іванович Муравський зустрів свій 100-літній ювілей, а його дух відійшов у безвічність 6 жовтня 2014 року. Прах поховано в Київі на Байковому кладовищі (дільниця № 33).

У 2015 учні П. І. Муравського організували Благодійний фонд «Хорова школа Павла Муравського». У 2016 іменем П. І. Муравського названо Піщанську музичну школу та Народну хорову капелу «Діброва». У 2017 при БФ «Хорова школа Павла Муравського» організовано Камерний хор «Moravskі».

Виступ Камерного хору «Moravskі» на П’ятому Хоровому святі «Школа Павла Муравського». Київ, 2018.

7–8 жовтня 2019 р. в Національній музичній академії України імені П. І. Чайковського відбулася Всеукраїнська науково-практична конференція «Хорова школа Павла Муравського в контексті української музичної культури», приурочена 105-літтю заснування Київської консерваторії (НМАУ ім. П. І. Чайковського) та 105-літтю народження й 5-м роковинам пам’яті великого українського хорового дириґента й педагога Павла Івановича Муравського. Співорганізатори Конференції: Благодійний фонд «Хорова школа Павла Муравського» та Національна музична академія України імені П. І. Чайковського. На Конференції знані музикознавці представили Київську, Львівську, Одеську, Харківську й Закарпатську хорові школи.

За програмою Конференції також відбулося Шосте Хорове свято «Школа Павла Муравського». В основі концертної програми: вибрана Хорова Шевченкіана зі Всеукраїнського мистецького проекту «Україна співає «Кобзаря» – озвучення укладеного П. І. Муравським Зібрання хорових творів у семи томах «Тарас Шевченко. Пісенний «Кобзар». У святковому концерті виступили хорові колективи України під керівництвом учнів і послідовників П. І. Муравського.

Маестро Павло Муравський постає серед подвижників хорового мистецтва як світла, цілісна особистість – взірець високого професіоналізму, честі й гідності. В ньому гармонійно поєдналися високе натхнення й глибока мудрість, щирість і делікатність, добродійність і гумор, скромність і невибагливість у побуті, а також вимогливість і безкомпромісність у відстоюванні професіоналізму в музиці та ідеалів рідної культури. Він лишився непохитним у своїх внутрішніх переконаннях: «Україна тільки тоді розбагатіє матеріально, коли ми всі розбагатіємо морально й культурно»; «Коли мова й пісня стануть українською цілістю, тоді й Українці стануть культурною цілістю, й Україна буде цілісна, сильна»; «Хоровий спів сприяє розвиткові національної самосвідомості й загальної культури суспільства та об’єднує людей у народ. Спів активізує все єство людське. Спів дає відчуття волі!».

Олександер Шокало, культурософ,
голова Наглядової ради
Благодійного фонду «Хорова школа Павла Муравського»

The post 10-і роковини пам’яті хорового ґенія Павла Муравського appeared first on Хорова школа Павла Муравського.

30 липня 1914 р. народився Павло Іванович Муравський – великий український хоровий дириґент і педагог. На вшанування 106-ліття від народження Маестро і Вчителя публікуємо доповідь композитора й дириґента Віктора Івановича Степурка, яку він озвучив на Всеукраїнській науково-практичній конференції «Хорова школа Павла Муравського в контексті української музичної культури», що проходила 7–8 жовтня 2019 р. в Національній музичній академії України імені П. І. Чайковського. Конференція  приурочена 105-літтю народження й 5-м роковинам пам’яті професора Музакадемії Павла Івановича Муравського та 105-літтю заснування Київської консерваторії (НМАУ ім. П. І. Чайковського).

Віктор Іванович Степурко,
композитор, заслужений діяч мистецтв України,
лауреат Національної премії імені Тараса Шевченка,
кандидат мистецтвознавства, доцент,
професор кафедри академічного і естрадного вокалу та звукорежисури
Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв

Етнокультурологічний вимір
Хорової школи Павла Муравського

Рідкісний досвід 100-літнього життя й 80-літньої мистецько-педагогічної діяльності Павла Івановича Муравського (1914–2014) – патріарха української хорової культури, спонукає дедалі проникливіше розглядати морально-світоглядну основу його хорового мистецтва у перспективі збереження української етнокультурної ідентичності й державності в загально-цивілізаційному поступі України.

Внутрішні й зовнішні загрози етнокультурній традиції українського життя та формування модерної ментальності, далекої навіть від загально-гуманістичних засад, не могли не турбувати особистість Павла Івановича Муравського як дириґента й педагога, основним постулатом Хорової школи якого була світоглядна установка: «Чистота співу – чистота життя»[6].

У своїх дитячих спогадах Маестро з пієтетом згадує Великодні свята в церкві, а особливо щемливим спомином є оповідь про те, як одного разу мама залишила його вдома, а сама пішла до сусіднього села в церкву. «Мені стало скучно й жалісно» – пише він у спогадах і п’ятилітнім хлопчиком вирушає у багато-кілометрову подорож до мами [4].

Цей епізод слід вважати символічним знаком його руху у життєвому просторі до своєї зоряної мрії – образу Матері, як сакрального символу етнонаціональної й етнокультурної основи, що у М. Гайдеґґера іменується: «Дім, Поле, Храм». Значення особистого, родового етнонаціонального існування, у якому «Дім» означає місце родинної вкоріненості, «Поле» –  життєвий творчий шлях, а «Храм» – сакральне святовідношення  до світу [11].

За визначенням науковців [1], культурно-історичний сенс родового буття звершується в етноментальності, етнічному самоусвідомленні, в неповторних стереотипах поведінки особистості. Звертає на себе увагу, з якою точністю у своїх спогадах П. І. Муравський описує матеріально-побутові умови існування їх села, роду, звичок місцевого населення, наводить вислови односельців тощо. Така укоріненість зацікавленості у процесах соціуму, визначальна риса його особистості протягом всього життя.

Філософ В. А. Личковах [2] визначає етнос, як «біосоціальну єдність, що формується як природою, так і історією, як кревно-генетичними, так і ментально-психологічними характеристиками». Однією з визначних категорій цього напрямку є культурна ментальність, що у повсякденності і  життєтворчості П. І. Муравського висловлюється як незборима ідея світла і добра.

Молодим хлопцем, вихованим на народних традиціях, опрацювання народних пісень для хору земляком М. Д. Леонтовичем сприймаються невід’ємною частиною буття свого роду, українського етносу. Павло Іванович згадує, що його старший двоюрідний брат Степан Білянський співав у хорі під орудою М. Леонтовича і повернувшись до рідного села організував хор, у якому співав ще хлопчиком партію альта і Павло. Звісно, репертуар колективу складався тоді з народних пісень й аранжувань  самого М. Леонтовича [9].

Тож, пройшовши драматичний шлях засилля більшовицького проекту «діктатури рабочіх і крєстьян», як хормейстер і професор Київської консерваторії ім. П. І. Чайковського, Павло Іванович звертається до монодійних співів Києво-Печерської Лаври і записує їх  зі студентським хором Київської консерваторії. У подальшому, доля подарувала Маестро ще один знак повернення до своєї заповітної мрії – здійснення записів народних пісень у опрацюванні М. Леонтовича з тим же хором студентів Київської консерваторії. За цю подвижницьку працю П. І. Муравський був удостоєний Державної премії України імені Т. Г. Шевченка (1979).

Принагідно пригадаємо, що О. Кошиць вважав монодійний київський розспів XVI століття повністю адаптованим до мелодики давніх українських обрядових співів, що говорить про збережені в ньому глибинні соціопсихологічні шари світовідношення українського етносу, так іменованого, колективного позасвідомого. Пригадаємо також, що М. Леонтович отримав освіту в духовній семінарії і був разом з К. Стеценком серед перших композиторів, що у певний період фокусували свою увагу на створенні літургійних піснеспівів для новоутвореної тоді автокефальної української церкви у національній співочій традиції.

Згадуючи ставлення П. І. Муравського до музики К. Стеценка і М. Леонтовича, можна констатувати спорідненість його культурної ментальності з їх творчістю, закріпленою у переживаннях форм руху мелодики, відчутті просторовості й емоційності музики як «життєвого світу» українського етносу. У цьому сенсі, в словах: «Кожну хорову партію в творах Леонтовича можна виконувати як сольний твір» висловлено квінтесенцію ставлення Маестро до співу a cappella (без супроводу), як феєрії “монодійного дійства”. Підтверджує цей постулат і неймовірне за своєю емоційною силою трактування одного з духовних концертів К. Стеценка  90-літнім Маестро у Національній філармонії, в якому кожна партія була пережита так, що здається й самі студенти-хористи відчули себе тоді «в іншому вимірі».

Важливим принципом української етноментальності є й кордоцентризм, що виявляється у перевагах емоційно-вольового принципу над раціональним і збігається з ідеалом «цільного знання», характерного для філософії етнокультури ще праслов’янської доби. У єднанні думки, почуття, волі і віри проявляється синкретизм духу «святості» і «спасіння». Крім того, в характері українців це пов’язано з поетичністю світосприйняття й постійним очікуванням дива [3].

П. І. Муравський у своїх Хорових правилах орієнтується саме на такий образ учасника хорового дійства. Висловлюючись про чистоту співу, Маестро прирівнює її до чистоти душі й життя та повторює цю думку у найрізноманітніших варіантах, але найважливішою, з точки зору етнопсихології кордоцентризму, є така його позиція: «Тільки чистий спів, як чиста вода, чисте повітря, чиста душа може зворушити людину й задовольнити її духовне прагнення» [5].

Чистота співу й чистота життя – є квінтесенцією Хорової школи П. І. Муравського, тим духовним п’ятим елементом, що його мислили ще давньогрецькі філософи в єдності з чотирма земними: водою, вогнем, землею, повітрям. Можна порівняти з процесами соціуму напрямок думання Маестро, коли він висловлюється у такому сенсі: «Нечисті звуки завжди розсіюються й викликають різке, крикливе звучання. А чисті звуки об’єднуються й породжують приємне звучання…». Тож, Павло Іванович мудрим серцем відчуває, що «розсіювання» і «об’єднання» є нагальною проблемою етносоціуму й екстраполює її вирішення до рівня єдино можливого правила своєї Хорової школи у пориваннях до того самого синкретизму духу «святості» як ідеалу «цілісного знання», характерного для Правічної філософії етнокультури Матері-України [7].

Тут ми торкаємося ще одного напрямку української етноментальності, що проглядається у правилах Хорової школи П. І. Муравського – софійності як принципу мудрої організації життя людей, довершеності й гармонії. «Єдність Землі й Неба», «перемога Добра над Злом», «Віра, Надія і Любов», ці постулати об’єднують в українській етноментальності інтелектуальні, моральні та естетичні виміри й визначають їх найвищою цінністю, у порівнянні з науковим знанням або раціональністю.

Можна подивуватися тому, як в українській душі, що проходить горнило більшовицьких експериментів, залишається Вічне Світло Софійної Мудрості.  Морально-естетичні позиції Маестро, вписані у його Хорові правила – тому підтвердження. Назвемо деякі з них: «До музики і взагалі до мистецтва, як і до життя, треба ставитися дуже відповідально», «У музиці, як в архітектурі, один принцип – міцність, користь, краса», «уся краса – в чистоті. А у чистоти має бути основа – світло», «У справжнього професіонала музика повинна спочатку оживати в душі…».

Особливо сповненими болю є висловлювання П. І. Муравського з приводу занепаду в Україні не лише хорової культури, але й моралі: «Необхідно не тільки чисто співати, а й вільно висловлювати свої правдиві думки…», «Особливий занепад хорового мистецтва спостерігався у період адміністративно-командної системи й спостерігається тепер», «У теперішньому житті створилися “ножиці”: мораль опустилася вниз, а техніка пішла вгору…», «Україна тільки тоді розбагатіє матеріально, коли ми всі розбагатіємо морально, культурно, духовно», «Дух живе в серці, в душі, а не в словах». А сконцентровуються всі ці напрямки в єдиний вузол етнокультурної сутності українського соціуму, на думку Маестро, у наступній сентенції: «Мають бути створені такі умови, за яких культура могла б визначати політику, а не політика культуру» [8].

Ясно, у чому сутність розуміння П. І. Муравським поняття «культура». Однак, у дуалістичному світі існує дві протилежності, дисгармонійність яких з часом стає все більш загостреною. Україна поглинається процесами глобалізації і сутність їх у створенні технізованого суспільства. Адепти цієї ідеології, цілком очевидно, впевнені, що такою цивілізацією буде так же легко управляти, як і сучасними комп`ютерами. Гонитва за «технічним прогресом» у суспільстві через електронні засоби спілкування призвела до створення, так іменованого, «віртуального простору», в якому перебуває сучасна людина.

Візьмемо для прикладу, хоча-б, розрекламовану ідеологію дизайну (англ. Design – конструювати), що ним захоплюються зараз і українські мистецькі кола. В свідомості сучасної людини він зосереджується лише на зовнішніх, візуальних ознаках, внутрішній підтекст такої творчості досить часто залишається утаємниченим, однак, і зовнішніх ознак достатньо, щоб зрозуміти устремління дизайнерів до «космічного», «інопланетного» й містичного. Наприклад, скидається на те, що в середовищі дизайнерів макіяжу панує «естетика моргу», улюбленим персонажем модельєрів є «жінка-вамп», а для дизайну архітектурних форм «літаюча тарілка», «піраміда», «парус» тощо – виглядають дуже «сучасно».

На завершення розділу «Набута на віку мудрість» у своїй книзі «Моя хорова школа» П. І. Муравський цитує слова Т. Шевченка: «Борітеся, поборете!..», у яких є продовження: «Вам Бог помагає! За вас правда, за вас слава і воля святая!» [12]. І вся діяльність Маестро, постулати його Хорової школи висловлюють ще одну сутність української етноментальності – антеїзм як принцип зв’язку з рідною землею, «вкоріненості» у рідний ґрунт і «життєвий світ», за М. Гайдеґґером, свого Дому, Поля і Храму.

Згадаємо його біль з приводу того, що за кордоном Україну вважають частиною Росії, а найталановитіші діячі музичної культури протягом XVIII–XX століть опинялися в імперських столицях – Петербурзі й Москві  і славили їх своїми талантами. Однак, висновок П. І. Муравський робить саме на користь ідеї боротьби за національне відродження: «…Зважаючи на наш талановитий від природи народ, з його чесністю й працьовитістю, з його багатою, мелодійною мовою, з його музичними й співочими здібностями, фахівці музичної культури зобов’язані робити все, щоб якомога швидше підняти нашу виконавську музичну культуру й національну культуру в цілому» [10] .

У висновку, ми розуміємо, що етноментальний антеїзм такої непересіяної особистості як П. І. Муравський, зароджений у хліборобському характері його селянського роду, від образу матері, що постійно жила поруч із ним до свого переходу у Вічність, екстраполюється в архетип Матері-Землі, Великої Матері (Magma-Mater), аж до образу Пресвятої Богородиці й Богородиці-Оранти, що є «Непорушною стіною», захисницею українського народу.

Нагадаємо, що Антей – син матінки-землі Геї у давньогрецькій міфології міг бути переможеним лише відірваним від неї. Знаємо, що складний життєвий і творчий шлях П. І. Муравського багато разів спокушав його покинути Україну, але не здолав його патріотизму й любові до рідної землі.

Таким був наш Маестро. І таким лишається у своїй Хоровій школі.

Список літературних джерел

1. Личковах В. Філософія етнокультури. Київ. ПАРАПАН, 2011. С. 11.
2. Там само, с. 12.
3. Там само, с. 13.
4. Муравський П. Моя хорова школа. Київ. Просвіта, 2014. С. 8.
5. Там само, с. 176.
6. Там само. с. 177
7. Там само, с. 179.
8. Там само, с. 194.
9. Там само. с. 210.
10. Там само, с. 229.
11. Хайдеггер М. Разговор на проселочной дороге. Москва, 1991.
12. Шевченко Т. Кобзар. Київ. ВЕЛЕС, 2009. С.175.

The post Віктор Степурко: Етнокультурологічний вимір Хорової школи Павла Муравського appeared first on Хорова школа Павла Муравського.

Співорганізатори: Благодійний фонд «Хорова школа Павла Муравського» та Національна музична академія України імені П. І. Чайковського.

На Конференції учні й послідовники П. І. Муравського представили Київську, Львівську, Одеську, Харківську й Закарпатську хорові школи.

Конференція проходила за такими основними тематичними напрямами:
1. Павло Іванович Муравський – великий хоровий дириґент і педагог.
2. Засади хорової школи Павла Муравського в сучасній музичній освіті й виконавстві.

Учасники Конференції:

Надзвичайно проникливо розкрили феномен Павла Муравського та його Хорової школи учні маестро, які стали знаними в Україні й Світі майстрами хорового мистецтва й педагогами: О. І. Цигилик, О. Г. Бенч, В. І. Степурко, В. І. Волонтир, М. М. Борщ, А. Г. Масленнікова, Т. В. Миронюк, І. В. Тилик, І. Я. Павленко, А. С. Коробка, О. В. Засадна, А. О. Шейко, а також провідні науковці з музичних осередків України: А. В. Гуріна, Н. Г. Заболотна, Г. В. Степанченко, В. В. Кузик, О. М. Летичевська.
Видатний дириґент, народний артист України, професор І. Д. Гамкало усеосяжно розглянув мистецько-педагогічний досвід Павла Муравського в контексті української й світової музичної культури.

Відеозапис Конференції:

Відеозапис Конференції: Ольга та Юрій Паниці.

Показовою щодо світового резонансу дириґентського мистецтва П. І. Муравського стала участь у конференції його учениці – знаної в українській діаспорі бандуристки й хормейстера Оксани Родак, яка прилетіла з Чикаґо.

Зацікавленими учасниками Конференції були керівники хорів і музичні педагоги з вищих і середніх навчальних закладів Києва, Чернігова, Харкова, Черкас, Сміли, Миколаєва, Одеси, Мукачева, Івано-Франківська, Львова, Рівного, Вінниці. Зрештою, саме для керівників хорів і музичних педагогів найціннішим стало розкриття мистецько-педагогічного досвіду П. І. Муравського, його учнів і послідовників.

У цілому в продуктивній роботі Конференції взяли участь понад 60 дириґентів, педагогів, науковців.

Практичним доповненням наукової частини Конференції стали майстер-класи народного артиста України, художнього керівника муніципального камерного хору «Київ» М. М. Гобдича та кандидата мистецтвознавства, художнього керівника вокального ансамблю сучасної музики «Alter Ratio» О. В. Приходько.

Майстер-класи:

Відеозапис майстер-класів: Ольга та Юрій Паниці.

Мистецькі проекти БФ «Хорова школа Павла Муравського»:

На Конференції представлено завершення Всеукраїнського мистецького проекту «Україна співає «Кобзаря»», реалізованого Благодійним фондом «Хорова школа Павла Муравського» за підтримки Міністерства культури України та Українського культурного фонду. Учні й послідовники П. І. Муравського здійснили заповітний мистецький задум маестро – записали Хорову Шевченкіану під знаковою назвою «Тарас Шевченко. Пісенний «Кобзар»». 
Керівник проекту – шевченкознавець, культурософ О. А. Шокало, представляючи проект, зазначив, що це перший системний, масштабний запис провідними українськими хорами 110 творів Хорової Шевченкіани на основі Зібрання хорових творів у семи томах «Тарас Шевченко. Пісенний «Кобзар»», що його уклав П. І. Муравський. У записові «Пісенного «Кобзаря»» взяли участь на благодійних засадах 45 провідних хорових колективів з 17 міст України й українського зарубіжжя під орудою учнів і послідовників маестро Муравського. Повний обсяг аудіо видання «Тарас Шевченко. Пісенний «Кобзар»» – три музичні альбоми по три CD в кожному (твори a капелa; твори з інструментальним супроводом; твори великої форми з симфонічним оркестром).
Масштабний мистецький задум маестро Павла Муравського, який він розпочав здійснювати (записав 32 твори Хорової Шевченкіани з капелами “Трембіта” й “Думка”, хорами Київської консерваторії й Українського радіо) і який довершили його учні й послідовники, відкрив новий напрям у Шевченкознавстві – Хорову Шевченкіану. «Пісенний «Кобзар» являє внутрішній музичний ключ до проникливого сприйняття глибинної Шевченкової поезії й цілісного осягнення Шевченкового поетичного світообразу.
Усю підготовчу роботу для аудіо видання здійснила на громадських засадах Експертна рада БФ «Хорова школа Павла Муравського». Міністерство культури України надало підтримку в записові творів. А Український культурний фонд надав підтримку в редагуванні й режисурі аудіо записів,  виготовленні майстер-дисків та виданні трьох музичних альбомів «Пісенного «Кобзаря»».

БФ «Хорова школа Павла Муравського» підготував і випустив у світ аудіовидання «Тарас Шевченко. Пісенний «Кобзар» та безкоштовного поширив у середніх і вищих музичних навчальних закладах, у спеціалізованих музичних школах, бібліотеках, інших закладах культури. Записи доступні також в Інтернеті.

Справжньою перлиною аудіо видання «Тарас Шевченко. Пісенний «Кобзар»» стала кантата-балет «Кобзар» видатного сучасного українського композитора Ю. В. Шевченка.
Динамічно й проникливо представила відео-прем’єру кантати-балету «Кобзар» головний хормейстер Київського муніципального академічного театру опери і балету для дітей та юнацтва, заслужений працівник культури України А. Г. Масленнікова.

Кантату-балет «Кобзар» створено й записано на замовлення професійного танцювального ансамблю «Шумка» (м. Едмонтон, Канада). Виконавці: Хор та Симфонічний оркестр Київського муніципального академічного театру опери і балету для дітей та юнацтва (головний хормейстер – Анжела Масленнікова, дириґент – Олексій Баклан) та професійний танцювальний ансамбль «Шумка» (хореографи: Джон Піхлик, Віктор Литвинов)

Заслужений діяч мистецтв України Л. В. Бухонська в цілому представила мистецькі проекти Благодійного фонду «Хорова школа Павла Муравського»:
– Міжнародний хоровий конкурс імені Павла Муравського,
– Щорічні Хорові свята «Школа Павла Муравського»,
– Зібрання хорових творів у семи томах «Тарас Шевченко. Пісенний «Кобзар». Хорова  Шевченкіана»,
– Всеукраїнський мистецький проект «Україна співає «Кобзаря»» з аудіо виданням        «Тарас Шевченко. Пісенний «Кобзар»»,
– Камерний хор «Moravskі».

За результатами роботи Всеукраїнської науково-практичної конференції «Хорова школа Павла Муравського в контексті української музичної культури» її учасники ухвалили Резолюцію.

РЕЗОЛЮЦІЯ

Всеукраїнської науково-практичної конференції
«Хорова школа Павла Муравського
в контексті української музичної культури»
Київ, 7–8 жовтня 2019 р.

Павло Іванович Муравський майже півстоліття самовіддано працював у Київській державній консерваторії (Національній музичній академії України) імені П. І. Чайковського як доцент, професор кафедри хорового дириґування та художній керівник і головний дириґент навчального хору студентів. П. І. Муравський  утверджував принципові засади акапельного академічного співу Київської хорової школи, яку розвивали в українській музичній культурі А. Л. Ведель, Я. С. Калішевський, удосконалював О. А. Кошиць, та явив власний феномен – хорову школу Павла Муравського, виховавши понад 1000 дириґентів.

З метою подальшого утвердження мистецьких засад акапельного академічного співу хорової школи Павла Муравського в українській музичній педагогіці й виконавстві учасники Конференції вважають необхідним здійснити такі заходи:

1. На сайті НМАУ ім. П. І. Чайковського, на сторінці «Історія», серед видатних хормейстерів необхідно належним чином представити П. І. Муравського як одного з засновників хормейстерської школи.
2. Назвати ім’ям П. І. Муравського хор студентів дириґентсько-хорового факультету Національної музичної академії України імені П. І. Чайковського, що його великий педагог плекав понад 40 років.
3. Заснувати Стипендію імені Павла Муравського для підтримки талановитих студентів дириґентсько-хорового факультету Національної музичної академії України імені П. І. Чайковського.
4. З метою утвердження в навчальному хорі студентів Музичної академії мистецьких і морально-світоглядних принципів Хорової школи Павла Муравського запровадити майстер-класи учнів і послідовників маестро Муравського – знаних у світі видатних українських хорових дириґентів.
5. З метою вивчення мистецько-педагогічної спадщини П. І. Муравського запровадити в навчальний процес у НМАУ імені П. І. Чайковського семінари, конкурси студентських робіт та підсумкові науково-практичні конференції.
6. З метою подальшого розвитку співочого мистецтва, утвердження й поширення в сучасному хоровому виконавстві традиції українського акапельного хорового співу, принципів Хорової школи Павла Муравського, проводити щотрироки спільно з Національною музичною академією України імені П. І. Чайковського Міжнародний хоровий конкурс імені Павла Муравського, що його започаткували учні й послідовники Маестро у 2010 році, а також щорічні Хорові свята «Школа Павла Муравського».
7. Поширювати досвіди провідних хорових шкіл: Київської, Львівської, Харківської, Одеської, Закарпатської в перспективі їх синкретизму з метою подальшого системного розвитку хорової культури у всеукраїнському масштабі та її популяризації у Світі.
8. Рекомендуємо виголошені на Конференції доповіді опублікувати в науковому журналі «Часопис Національної музичної академії України імені П. І. Чайковського».

На завершення науково-практичних заходів Конференції відбулося:

Шосте Хорове свято «Школа Павла Муравського»

На жаль, півтори години (!) святкового концерту змарнував своїм пихатим витійством завідувач кафедри хорового дириґування й керівник хору дириґентсько-хорового факультету НМАУ імені П. І. Чайковського Є. Г. Савчук, перетворивши Хорове свято на честь П. М. Муравського і його школи на своє величання й приниження вчителя. А напередодні пан Савчук «не встиг» на відкриття пам’ятної дошки П. І. Муравському біля Хорового класу № 36. Зневажив Савчук пам’ять учителя й тим, що навіть порогу не переступив до Залу вченої ради, де проходила конференція, зініційована учнями П. І. Муравського, разом з якими і він увійшов до складу Оргкомітету. Покірна «шефові» кафедра хорового дириґування також проіґнорувала цей всеукраїнський науковий захід, чого ніяк не могли зрозуміти представники хорових кафедр з інших музичних академій України, які приїхали представити українські хорові школи і вшанувати пам’ять великого митця й педагога. Зате на самовеличанні «шефа» «його кафедра» була в повному складі. І лише два педагоги столичної кафедри гідно представили на Конференції хорову школу П. І. Муравського.

І це типове ганьбовище для українського мистецтва й культури в цілому: безталанні зневажають таланти, збиткуються над ними і за життя, й по смерті.
Але таланти – вищі за всякі інтриги й посягання. Бо талант належить вічності, а все інше – минущий тлін.
Тож і Конференція на честь правдивого Маестро і Вчителя Павла Муравського ствердила істину: «Всяке начальство міняється, а талант і музика – вічні».
Так само й правдиві учасники Хорового свята «Школа Павла Муравського» підтвердили його девіз: «Спів дає відчуття волі».

Повернули слухачів, заморених неакадемічним базіканням в академічній залі, до чистих джерел українського хорового співу талановиті співочі колективи, очолювані учнями П. І. Муравського: Зразковий хор «Мелодія» Школи мистецтв імені М. Д. Леонтовича (художній керівник – відмінник освіти України Світлана Сварич); Камерний хор «Moravskі» Благодійного фонду «Хорова школа Павла Муравського» (художній керівник – лауреат всеукраїнських і міжнародних хорових конкурсів і фестивалів Олена Радько) та Хор дириґентсько-хорового факультету Національної музичної академії України імені П. І. Чайковського під майстерною орудою недавнього випускника Дмитра Савона. Звично виступила Народна хорова капела «Діброва» імені Павла Муравського Піщанського РБК Вінницької області.

Хор НМАУ імені П. І. Чайковського

Капела “Діброва”

Хор “Мелодія”

Хор “Moravski”

Відеозапис Шостого Хорового свята “Школа Павла Муравського”: Ольга та Юрій Паниці.

Правдиві учні П. І. Муравського ствердили істину свого Вчителя: «Треба любити хорове мистецтво в собі, а не себе в мистецтві».

Антон Андрієнко, журналіст

The post Учні – Вчителю: Всеукраїнська науково-практична конференція й Шосте Хорове свято «Школа Павла Муравського» appeared first on Хорова школа Павла Муравського.

Всеукраїнський мистецький проект «Україна співає «Кобзаря»» – перший системний, масштабний запис провідними хорами України 110 творів хорової Шевченкіани на основі Зібрання хорових творів у семи томах «Тарас Шевченко. Пісенний «Кобзар»», що його уклав великий український хоровий дириґент і педагог Павло Муравський (1914–2014). У записові «Пісенного «Кобзаря»» взяли участь на благодійних засадах 45 провідних хорових колективів з 17 міст України й українського зарубіжжя під орудою учнів і послідовників маестро Муравського.

Повний обсяг аудіовидання Збірки музичних творів «Тарас Шевченко. Пісенний «Кобзар»» – три музичні альбоми по три CD в кожному. До Першого альбому увійшли твори a капелa; до Другого – твори з інструментальним супроводом; до Третього – твори великої форми з симфонічним оркестром. Наклад аудіовидання «Тарас Шевченко. Пісенний «Кобзар»» – 1 000 комплектів з трьох музичних альбомів (по три CD в кожному).

Усю підготовчу роботу для аудіовидання здійснила на громадських засадах Експертна рада БФ «Хорова школа Павла Муравського» (організація записів і відбір записів для дисків; складання переліку творів до дисків і написання супровідних текстів для буклетів, коробок, СD-паків).

Міністерство культури України надало підтримку в записові творів.

Український культурний фонд надав підтримку в редагуванні й режисурі аудіозаписів,  виготовленні майстер-дисків та виданні трьох музичних аудіоальбомів «Тарас Шевченко. Пісенний «Кобзар»».

Презентація відбулася за програмою Всеукраїнської науково-практичної конференції «Хорова школа Павла Муравського в контексті української музичної культури», приуроченої 105-літтю заснування Київської консерваторії (НМАУ ім. П. І. Чайковського) та 105-літтю народження Павла Івановича Муравського.

Зацікавлену участь у презентації взяли: представники хорових шкіл України – Київської, Львівської, Одеської, Харківської, Закарпатської; музичні педагоги з вищих і середніх навчальних закладів Києва, Чернігова, Харкова, Черкас, Сміли, Миколаєва, Одеси, Мукачева, Івано-Франківська, Львова, Рівного, Вінниці; керівники хорових колективів. Від української мистецької діаспори в презентації взяла участь знана бандуристка й хормейстер Оксана Родак з Чикаґо.

Український культурний фонд на презентації представляла Катерина Бова – провідний фахівець з управління проектами програми “Створюємо інноваційний культурний продукт”.

На презентації представлено завершення заповітного мистецького задуму П. І. Муравського – Всеукраїнського мистецького проекту «Україна співає «Кобзаря»». Керівник проекту шевченкознавець, культурософ О. А. Шокало, який представляв проект, зазначив, що це перший системний, масштабний запис провідними хорами України 110 творів Хорової Шевченкіани 86 композиторів ХІХ-ХХІ століть на основі Зібрання хорових творів у семи томах «Тарас Шевченко. Пісенний «Кобзар»», що його уклав П. І. Муравський. У записові «Пісенного «Кобзаря»» взяли участь на благодійних засадах 45 провідних хорових колективів з 17 міст України й українського зарубіжжя під орудою учнів і послідовників маестро Муравського:

Національна заслужена академічна капела України «Думка» (художній керівник і головний дириґент – народний артист України Євген Савчук); Хор та Симфонічний оркестр Одеського Національного академічного театру опери та балету (хормейстер – Леонід Бутенко; дириґент – Ігор Чернецький); Хор та Симфонічний оркестр Київського муніципального академічного театру опери і балету для дітей та юнацтва (хормейстер – заслужений працівник культури України Анжела Масленнікова; дириґент – Ділавер Османов); Національна заслужена капела бандуристів України імені Г. І. Майбороди (художній керівник і головний дириґент – народний артист України Юрій Курач); Українська капеля бандуристів Північної Америки імені Тараса Шевченка (м. Детройт) (мистецький керівник і дириґент – Олег Махлай); Капела бандуристів імені Остапа Вересая Чернігівського обласного філармонійного центру фестивалів та концертних програм (художній керівник – заслужена артистка України Раїса Борщ; головний хормейстер – заслужений працівник культури України Микола Борщ); Заслужений академічний Закарпатський народний хор та Симфонічний оркестр Закарпатської обласної філармонії (дириґент – заслужений працівник культури України Наталія Петій-Потапчук); Заслужений Прикарпатський ансамбль пісні й танцю України «Верховина» (художній керівник – Світлана Майданик; дириґент – Світлана Урбан-Понайда); Хор дириґентсько-хорового факультету Національної музичної академії України імені П. І. Чайковського (художній керівник – народний артист України Євгена Савчук); Студентський хор Львівської національної музичної академії імені М. В. Лисенка (художній керівник – Ігор Даньковський); Український народний хор та Оркестр народних інструментів Київського національного університету культури і мистецтв (художній керівник і головний дириґент – Станіслав Павлюченко); Академічний хор імені Платона Майбороди Українського радіо (художній керівник і головний дириґент – заслужена артистка України Юлія Ткач); Великий дитячий хор Українського радіо (художній керівник – заслужена артистка України Тетяна Копилова); Академічна хорова капела «Орея» Житомирської обласної філармонії ім. С. Ріхтера (художній керівник і головний дириґент – заслужений діяч мистецтв України Олександер Вацек); Муніципальна академічна чоловіча хорова капела імені Л. М. Ревуцького (м. Київ) (художній керівник – заслужений діяч мистецтв України Володимир Курач; головний дириґент – Андрій Карпінець); Академічний міський камерний хор «Вінниця» (головний дириґент – народний артист України Віталій Газінський); Муніципальний академічний камерний хор «Київ» (засновник і художній керівник – народний артист України Микола Гобдич); Муніципальний камерний хор «Хрещатик» (засновник і художній керівник – заслужений діяч мистецтв України Лариса Бухонська); Жіночий хор Київського інституту музики імені Р. М. Глієра (художній керівник – заслужений діяч мистецтв України Галина Горбатенко); Камерний хор Київського інституту музики імені Р. М. Глієра (художній керівник – Зоя Томсон); Академічний хор «Anima» Київського Національного університету культури і мистецтв (художній керівник і головний дириґент – заслужена артистка України Наталія Кречко); Народна хорова капела «Днiпро» Київського Національного університету імені Тараса Шевченка (художній керівник – Ірина Душейко; дириґент – Ігор Тилик); Хор хлопчиків та юнаків Мукачівської хорової школи (художній керівник і дириґент – заслужений діяч мистецтв України Володимир Волонтир); Чоловічий хор «Боян Дрогобицький» (художній керівник – заслужений працівник культури України Петро Гушоватий); Муніципальний камерний хор «Галицькі передзвони» (м. Івано-Франківськ) (художній керівник та дириґент – заслужений діяч мистецтв України Ігор Дем’янець); Муніципальна чоловіча хорова капела «Гомін» (м. Львів) (дириґент – Іван Юзюк); Жіночий хор «Павана» Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова (художній керівник – заслужений діяч мистецтв України Людмила Байда); Ансамбль солістів «Благовість» (м. Київ) (співзасновник і головний дириґент – Мирослав Гулковський); Камерний хор «Moravskі» Благодійного фонду «Хорова школа Павла Муравського» (художній керівник – Олена Радько); Хорова капела «Оранта» (м. Луцьк) (художній керівник – Василь Мойсіюк); Академічний ансамбль «Козаки Поділля» (художній керівник і хормейстер – Катерина Дробіт); Український народний хор «Калина» (м. Полтава) (художній керівник – Григорій Левченко; керівник оркестрової групи – Олександр Рябушенко); Хор Вінницького училища культури і мистецтв імені М. Д. Леонтовича (художній керівник – Ольга Бабошина); Жіночий хор Житомирського коледжу культури і мистецтв ім. Івана Огієнка (художній керівник – Тетяна Гордєєва); Жіночий склад мішаного хору Кіровоградського музичного коледжу (художній керівник – Надія Шост); Хор Дитячої хорової школи «Зоринка» ім. Ізидора Доскоча (м. Тернопіль) (художній керівник – Анжела Доскоч); Зразковий хор «Мелодія» Школи мистецтв імені М. Д. Леонтовича (м. Київ) (художній керівник – відмінник освіти України Світлана Сварич); Зразковий художній колектив Хор «Соняшник» БДЮТ «Дивоцвіт» Дарницького району м. Києва (художній керівник – відмінник освіти України Світлана Рябінко; хормейстер – Марина Сторощук); Вокальний ансамбль «Покров» (м. Київ) (художній керівник – Олена Радько); Чоловічий народний хор «Чумаки» (м. Київ) (художній керівник – Василь Триліс); Народна хорова капела «Діброва» імені Павла Муравського Піщанського РБК Вінницької області (художній керівник і головний дириґент – заслужений працівник культури України Федір Ущаповський; дириґент – відмінник освіти України Катерина Семко).

Повний обсяг аудіовидання «Тарас Шевченко. Пісенний «Кобзар»» – три музичні альбоми по три CD в кожному (твори a капелa; твори з інструментальним супроводом; твори великої форми з симфонічним оркестром).

До першого аудіоальбому творів а капела, записаного на основі 1, 2, 3 томів  семитомника, дібрано 59 творів 48 композиторів, у тім числі 5 аранжувань українських народних пісень на Шевченкову поезію. Ці записи розміщені на сайті «Хорова школа Павла Муравського»: https://pavlomuravskyi.com/pisennyj-kobzar-albom-1.html

До другого аудіоальбому творів з інструментальним супроводом, записаного на основі 4 й 5 томів семитомника, дібрано 42 твори 30 композиторів. Ці записи розміщені на сайті «Хорова школа Павла Муравського»: https://pavlomuravskyi.com/pisennyj-kobzar-albom-2.html

До третього аудіоальбому творів великої форми з симфонічним оркестром, записаного на основі 6, 7 томів  семитомника, дібрано 9 творів 8 композиторів. Ці записи розміщені на сайті «Хорова школа Павла Муравського»: https://pavlomuravskyi.com/pisennyj-kobzar-albom-3.html

Усю підготовчу роботу для аудіовидання здійснила на громадських засадах Експертна рада БФ «Хорова школа Павла Муравського».

Масштабний мистецький задум маестро Павла Муравського, який він розпочав здійснювати і який довершили його учні й послідовники, відкрив новий напрям у мистецтвознавстві й Шевченкознавстві – Хорову Шевченкіану. Митець Муравський своїм заповітним задумом явив внутрішній музичний ключ до глибинного сприйняття й цілісного осягнення Шевченкового поетичного світу.

БФ «Хорова школа Павла Муравського» підготував і випустив у світ аудіовидання «Тарас Шевченко. Пісенний «Кобзар» та безкоштовного поширив у середніх та вищих музичних навчальних закладах, у спеціалізованих музичних школах, бібліотеках, інших закладах культури, а також в українських культурно-освітніх осередках за кордоном. Записи доступні також в Інтернеті.

Справжньою перлиною аудіовидання «Тарас Шевченко. Пісенний «Кобзар»» стала кантата-балет «Кобзар» видатного сучасного українського композитора Ю. В. Шевченка.

Динамічно й проникливо представила відео-прем’єру кантати-балету «Кобзар» головний хормейстер Київського муніципального академічного театру опери і балету для дітей та юнацтва, заслужений працівник культури України А. Г. Масленнікова.

Кантату-балет «Кобзар» створено й записано на замовлення професійного танцювального ансамблю «Шумка» (м. Едмонтон, Канада). Виконавці: Хор та Симфонічний оркестр Київського муніципального академічного театру опери і балету для дітей та юнацтва (головний хормейстер – Анжела Масленнікова, дириґент – Олексій Баклан) та професійний танцювальний ансамбль «Шумка» (хореографи: Джон Піхлик, Віктор Литвинов).

Записи «Пісенного «Кобзаря»» представлено також у живому виконанні на Хоровому святі «Школа Павла Муравського».

В основі програми святкового концерту: вибрана Хорова Шевченкіана зі Всеукраїнського мистецького проекту «Україна співає «Кобзаря»».

Натхненно прилучили слухачів до шедеврів “Пісенного “Кобзаря”, до чистих джерел українського хорового співу талановиті співочі колективи, очолювані учнями П. І. Муравського: Зразковий хор «Мелодія» Школи мистецтв імені М. Д. Леонтовича (художній керівник – відмінник освіти України Світлана Сварич); Камерний хор «Moravskі» Благодійного фонду «Хорова школа Павла Муравського» (художній керівник – лауреат всеукраїнських і міжнародних хорових конкурсів і фестивалів Олена Радько), Хор дириґентсько-хорового факультету Національної музичної академії України імені П. І. Чайковського під майстерною орудою недавнього випускника Дмитра Савона та Народна хорова капела «Діброва» імені Павла Муравського Піщанського РБК Вінницької області (художній керівник – заслужений працівник культури України Федір Ущаповський).

“Пісенний “Кобзар” став усеукраїнським культурно-мистецьким надбанням та гідно представляє українську музичну культуру й Шевченкову поезію в Світі.

Антон Андрієнко, журналіст

The post Презентація Всеукраїнського мистецького проекту «Україна співає «Кобзаря»», реалізованого за підтримки Українського культурного фонду appeared first on Хорова школа Павла Муравського.

8 жовтня 2019 р. в Національній музичній академії України імені П. І. Чайковського відбудеться презентація Всеукраїнського мистецького проекту «Україна співає «Кобзаря», реалізованого Благодійним фондом «Хорова школа Павла Муравського» за підтримки Міністерства культури України та Українського культурного фонду.

Всеукраїнський мистецький проект «Україна співає «Кобзаря» – перший системний, масштабний запис провідними хорами України 110 творів хорової Шевченкіани на основі Зібрання хорових творів у семи томах «Тарас Шевченко. Пісенний «Кобзар», що його уклав великий український хоровий дириґент і педагог Павло Муравський (1914–2014). У записові «Пісенного «Кобзаря» взяли участь на благодійних засадах 45 провідних хорових колективів з 17 міст України й українського зарубіжжя під орудою учнів і послідовників маестро Муравського.

Повний обсяг аудіовидання Збірки музичних творів «Тарас Шевченко. Пісенний «Кобзар»» – три музичні альбоми по три CD в кожному. До Першого альбому увійшли твори a капелa; до Другого – твори з інструментальним супроводом; до Третього – твори великої форми з симфонічним оркестром. Наклад аудіовидання «Тарас Шевченко. Пісенний «Кобзар»» – 1 000 комплектів з трьох музичних альбомів (по три CD в кожному).

Усю підготовчу роботу для аудіовидання здійснила на громадських засадах Експертна рада БФ «Хорова школа Павла Муравського» (організація записів і відбір записів для дисків; складання переліку творів до дисків і написання супровідних текстів для буклетів, коробок, СD-паків).

Міністерство культури України надало підтримку в записові творів.

Український культурний фонд надав підтримку в редагуванні-режисурі аудіозаписів,  виготовленні майстер-дисків та виданні трьох музичних альбомів Збірки музичних творів «Тарас Шевченко. Пісенний «Кобзар»».

Презентація відбудеться за програмою Всеукраїнської науково-практичної конференції «Хорова школа Павла Муравського в контексті української музичної культури», приурочена 105-літтю заснування Київської консерваторії (НМАУ ім. П. І. Чайковського) та 105-літтю народження Павла Івановича Муравського.

Записи “Пісенного “Кобзаря” будуть також представлені в живому виконанні на Хоровому святі “Школа Павла Муравського”.

В основі програми святкового концерту: вибрана Хорова Шевченкіана зі Всеукраїнського мистецького проекту «Україна співає «Кобзаря».

У святковому концерті беруть участь хорові колективи України під керівництвом учнів і послідовників П. І. Муравського.

Презентація й концерт відбуватимуться в приміщенні Національної музичної академії України імені П. І. Чайковського:

презентація – у Залі Вченої ради (четвертий поверх)  з 14:00 до 15:00.

концерт – у Малому залі (четвертий поверх)  з 17.00 до 19.00.

Адреса: м. Київ, вул. Архітектора Городецького, 1-3/11 (ст. метро «Хрещатик», «Майдан Незалежності»).

БФ «Хорова школа Павла Муравського»

The post Прес-анонс: Презентація Всеукраїнського мистецького проекту «Україна співає «Кобзаря» appeared first on Хорова школа Павла Муравського.

7–8 жовтня 2019 р. в Національній музичній академії України імені П. І. Чайковського відбудеться Всеукраїнська науково-практична конференція «Хорова школа Павла Муравського в контексті української музичної культури», приурочена 105-літтю заснування Київської консерваторії (НМАУ ім. П. І. Чайковського) та 105-літтю народження й 5-м роковинам пам’яті великого українського хорового дириґента й педагога Павла Івановича Муравського.

Співорганізатори: Благодійний фонд «Хорова школа Павла Муравського» та Національна музична академія України імені П. І. Чайковського.

На Конференції будуть представлені Київська, Львівська, Одеська, Харківська й Закарпатська хорові школи.

Тематичні напрями Конференції:

1. Павло Іванович Муравський – великий хоровий дириґент і педагог.
2. Засади хорової школи Павла Муравського в сучасній музичній освіті й виконавстві.

Практичні студії:

1. Майстер-класи Миколи Гобдича й Ольги Приходько.

Мистецькі представлення:

1. Відео-прем’єра: Юрій Шевченко. Кантата-балет «Кобзар».
2. Всеукраїнський мистецький проект «Україна співає «Кобзаря». Реалізований БФ «Хорова школа Павла Муравського» за підтримки Міністерства культури України та Українського культурного фонду.
3. Мистецькі проекти Благодійного фонду «Хорова школа Павла Муравського».

За програмою Конференції також відбудеться Шосте Хорове свято «Школа Павла Муравського».

В основі концертної програми: вибрана Хорова Шевченкіана зі Всеукраїнського мистецького проекту «Україна співає «Кобзаря» – озвучення укладеного П. І. Муравським Зібрання хорових творів у семи томах «Тарас Шевченко. Пісенний «Кобзар».

У святковому концерті беруть участь хорові колективи України під керівництвом учнів і послідовників П. І. Муравського.

Конференція й Хорове свято відбудуться в приміщенні Національної музичної академії України імені П. І. Чайковського.

Адреса: м. Київ, вул. Архітектора Городецького, 1-3/11 (ст. метро «Хрещатик», «Майдан Незалежності»).

Початок Конференції 7 жовтня о 10:00 (Зал Вченої ради).

Початок Хорового свята 8 жовтня о 17:00 (Малий зал).

Організаційний комітет

The post Прес-анонс: Всеукраїнська науково-практична конференція «Хорова школа Павла Муравського в контексті української музичної культури» appeared first on Хорова школа Павла Муравського.

1. Тимошенко Максим Олегович, доктор філософії, професор, заслужений діяч мистецтв України, ректор Національної музичної академії України імені П. І. Чайковського (голова).
2. Мимрик Михайло Романович, доктор філософії, в. о. професора, заслужений артист України, проректор з виховної, творчої роботи та міжнародних зв’язків Національної музичної академії України імені П. І. Чайковського (заступник голови з творчих питань).
3. Скорик Адріана Ярославівна, доктор мистецтвознавства, професор, проректор з наукової роботи Національної музичної академії України імені П. І. Чайковського (заступник голови з наукових питань).
4. Савчук Євген Герасимович, народний артист України, професор, завідувач кафедри хорового дириґування Національної музичної академії України імені П. І. Чайковського (заступник голови з мистецьких питань).
5. Шокало Олександер Андрійович, шевченкознавець, культурософ, керівник Всеукраїнського мистецького проекту «Україна співає «Кобзаря», голова Наглядової ради Благодійного фонду «Хорова школа Павла Муравського» (заступник голови з організаційних питань).
6. Миронюк Тарас Васильович, дириґент, педагог, музикознавець, доктор філософії мистецтва, старший викладач Київського педагогічного університету імені Б. Д. Грінченка, голова Правління Благодійного фонду «Хорова школа Павла Муравського» (заступник голови з загальних питань).
7. Бенч Ольга Григорівна, дириґент, педагог, музикознавець, кандидат мистецтвознавства, професор, народна артистка України, ректор Київської академії мистецтв.
8. Бухонська Лариса Володимирівна, дириґент, педагог, заслужений діяч мистецтв України, заступник голови Правління Благодійного фонду «Хорова школа Павла Муравського».
9. Павленко Іван Якимович, дириґент, педагог, музичний фольклорист, заслужений працівник культури України, професор Київського національного університету імені Тараса Шевченка, заступник голови Правління Благодійного фонду «Хорова школа Павла Муравського».

Мова конференції – українська.

Регламент:
доповіді – до 15 хвилин; виступи в обговоренні – до 5 хвилин.

Статті за матеріалами Конференції будуть опубліковані в науковому журналі
«Часопис Національної музичної академії України імені П. І. Чайковського».

Статті для публікації подавати українською мовою в електронній формі в редакторі Word, у форматах doc, docx; шрифт Times New Roman, кегль 14. Обсяг тексту 0,5–1,0 обл.-вид. арк. (20 000–40 000 знаків з проміжками). Оформляти текст необхідно за загальним стандартом для наукових публікацій. Відомості про автора: прізвище, ім’я, по батькові, науковий ступінь, учене звання, місце роботи, посада.

Програма

7 жовтня, понеділок 

Зал Вченої ради
(четвертий поверх)

09:30 – реєстрація учасників

10:00 – відкриття Конференції

Вітальне слово учасникам Конференції:

Тимошенко Максим Олегович,
доктор філософії, професор,заслужений діяч мистецтв України,
ректор Національної музичної академії України імені П. І. Чайковського

Павло Іванович Муравський –
великий хоровий дириґент і педагог

Головує Бенч Ольга Григорівна,
дириґент, педагог, музикознавець, народна артистка України

1. Бенч Ольга Григорівна, кандидат мистецтвознавства, професор, ректор Київської академії мистецтв:
   Феномен Павла Муравського і його Хорової школи.

2. Степурко Віктор Іванович, композитор, дириґент, педагог, кандидат мистецтвознавства, професор Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв:
   Етнокультурологічний вимір Хорової школи Павла Муравського.

3. Засадна Ольга Володимирівна, кандидат мистецтвознавства, заслужена артистка України, старший викладач кафедри хорового дириґування Національної музичної академії України імені П. І. Чайковського
   Постать Павла Муравського у контексті діяльності Київської хорової школи.

4. Дзундза Роман Михайлович, аспірант кафедри музичної україністики та народно-інструментального мистецтва ДВНЗ «Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника» (м. Івано-Франківськ):
   Особистість Павла Муравського в контексті української національно-культурної ідентичності.
5. Цигилик Олег Іванович, дириґент, педагог, заслужений діяч мистецтв України, професор Львівської національної музичної академії імені М. В. Лисенка:
   Львівський період хорової творчості Павла Муравського.

Перекуска
11:00–11:30

Зал Вченої ради
11:30–12:30

6. Гуріна Алла Вікторівна, дириґент, етномузикознавець, педагог, кандидат мистецтвознавства, доцент Харківської державної академії культури:
   Павло Муравський і Юрій Кулик – видатні представники Київської й Харківської хорових шкіл.
7. Заболотна Ніна Георгіївна, дириґент, педагог, кандидат мистецтвознавства, заслужений діяч мистецтв України, доцент Одеської національної музичної академії імені А. В. Нежданової: Мистецько-педагогічні засади Київської й Одеської хорових шкіл у хоровій практиці Павла Муравського й Костянтина Пігрова.
8. Волонтир Володимир Ілліч, дириґент, педагог, композитор, заслужений діяч мистецтв України, директор Мукачівської хорової школи хлопчиків та юнаків і художній керівник Хору хлопчиків та юнаків:
   Мукачівська хорова школа хлопчиків та юнаків у системі музичної освіти України.
9. Гамкало Іван Дмитрович, дириґент, педагог, музикознавець, народний артист України, професор, член-кореспондент Національної академії мистецтв України:
   Мистецько-педагогічний досвід Павла Муравського в контексті української й світової музичної культури.

Відкриття меморіальних дощок:

 П. І. Муравському – біля хорового класу № 36
Л. М. Венедиктову – біля хорового класу № 35

12:30–13:00

Обід
13:00–14:00

Малий зал
(четвертий поверх)
14:00–16:00

Майстер-класи:

1. Гобдич Микола Миколайович, дириґент, народний артист України, художній керівник муніципального камерного хору «Київ»:
   Феномен золотої доби України: композитори ХVІІІ століття
   (За участю камерного хору «Київ»).

2. Приходько Ольга, дириґент, кандидат мистецтвознавства, художній керівник вокального ансамблю сучасної музики Alter Ratio:
   Як наважитись на виконання сучасної хорової музики: польові дослідження вокального ансамблю сучасної музики Alter Ratio.
   (За участю ансамблю Alter Ratio). Технічні умови: 13 пюпітрів.

 Головує Бухонська Лариса Володимирівна,
дириґент, педагог, заслужений діяч мистецтв України

Зал Вченої ради
16:00–17:00

Обговорення доповідей, майстер-класів.

8 жовтня, вівторок

Зал Вченої ради
10:00 – продовження роботи Конференції

Засади хорової школи Павла Муравського
в сучасній музичній освіті й виконавстві

Головує Миронюк Тарас Васильович,
дириґент, педагог, музикознавець,
голова Правління БФ «Хорова школа Павла Муравського». 

1. Миронюк Тарас Васильович, доктор філософії мистецтва, старший викладач Київського педагогічного університету імені Б. Д. Грінченка:
   Система музичної освіти за методиками Василя Куфлюка й Павла Муравського.
2. Ткач Юлія Сергіївна, кандидат мистецтвознавства, доцент кафедри хорового диригування НМАУ ім. П І. Чайковського, художній керівник та головний дириґент Академічної хорової капели Українського радіо, заслужена артистка України:
   Особливості індивідуального виконавського стилю Павла Муравського: організація процесу дириґентської інтерпретації.
3. Коробка Тетяна Сергіївна, кандидат мистецтвознавства, доктор філософії з мистецтва, старший викладач кафедри Історичної й громадянської освіти ІППО Київського університету ім. Бориса Грінченка, солістка Академічної хорової капели Українського радіо:
   Специфіка хормейстерської роботи Павла Муравського в умовах студії звукозапису: на прикладі діяльності Академічної хорової капели Українського радіо.
4. Тилик Ігор Володимирович, дириґент, композитор, педагог, кандидат мистецтвознавства, доцент Київського Національного університету культури та мистецтв:
   Переосмислення мистецького досвіду Павла Муравського у творчій діяльності аматорських хорових колективів: на прикладі репетиційно-концертної практики народної хорової капели «Дніпро» Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
5. Шейко Алла Олексіївна, кандидат мистецтвознавства, заслужений діяч мистецтв України, виконувач обов’язків  доцента кафедри хорового дириґування Національної музичної академії України імені П. І. Чайковського:
   Універсальність методики роботи з хором П. І. Муравського.

Перекуска
11:00–11:30

Зал Вченої ради
 11:30–12:30

6.  Степанченко Галина Василівна, кандидат мистецтвознавства, доктор філософії мистецтва, заслужений діяч мистецтв України, заступник голови Київської організації Національної спілки композиторів України:
Виконавський стиль Павла Муравського: особливості інтерпретації творів Миколи Леонтовича.

7. Юрченко Мстислав Сергійович, дириґент, музикознавець, кандидат мистецтвознавства, професор Київського Національного університету культури та мистецтв:
Деякі виконавські особливості віднайдених хорових концертів Максима Березовського.

8. Кузик Валентина Володимирівна, музикознавець, педагог, доктор філософії мистецтва, провідний науковий співробітник Інституту мистецтвознавства, фольклору та етнології імені Максима Рильського НАН України:
Універсальні коди «Щедрика» Миколи Леонтовича.

9. Павленко Іван Якимович, дириґент, педагог, музичний фольклорист, заслужений працівник культури України, професор Київського національного університету імені Тараса Шевченка:
Українське народнопісенне виконавство: традиція й сучасність.

10. Борщ Микола Митрофанович, старший викладач відділу хорового дириґування Чернігівського музичного коледжу ім. Л. М. Ревуцького, головний хормейстер Капели бандуристів імені Остапа Вересая, заслужений працівник культури України
З досвіду роботи над драматургією озвучення творів Хорової Шевченкіани.

11. Летичевська Оксана Миколаївна, кандидат мистецтвознавства, молодший науковий співробітник відділу музикознавства та етномузикології ІМФЕ ім. М. Рильського НАН України.
Павло Муравський та Лев Венедиктов – учні Григорія Верьовки, видатні представники Київської хорової школи.

Зал Вченої ради
12:30–13:00

ВІДЕО-ПРЕМ’ЄРА:

Юрій Шевченко. Кантата-балет «Кобзар» (фраґменти). Створено й записано на замовлення професійного танцювального ансамблю «Шумка» (м. Едмонтон, Канада).
Виконавці: Хор та Симфонічний оркестр Київського муніципального академічного театру опери і балету для дітей та юнацтва. Головний хормейстер – Анжела Масленнікова. Дириґент – Олексій Баклан. Професійний танцювальний ансамбль «Шумка» Хореографи: Джон Піхлик, Віктор Литвинов. Запис 2017 р.

Представляє Масленнікова Анжела Геннадіївна ,
головний хормейстер Київського муніципального академічного театру
опери і балету для дітей та юнацтва, заслужений працівник культури України,
заступник голови Наглядової ради БФ «Хорова школа Павла Муравського».

Обід
13:00–14:00

Зал Вченої ради
14:00–15:00

Презентації:

1. Всеукраїнський мистецький проект «Україна співає «Кобзаря».
   Реалізовано Благодійним фондом «Хорова школа Павла Муравського» за підтримки Міністерства культури України та Українського культурного фонду.

 Представляє Шокало Олександер Андрійович,
шевченкознавець, культурософ, керівник проекту, 
голова Наглядової ради БФ «Хорова школа Павла Муравського».

2. Мистецькі проекти Благодійного фонду «Хорова школа Павла Муравського»:
1) Міжнародний хоровий конкурс імені Павла Муравського (з 2010)
2) Щорічні Хорові свята «Школа Павла Муравського» (з 2014)
3) Зібрання хорових творів у семи томах «Пісенний «Кобзар». Хорова Шевченкіана» (з 2014)
4) Камерний хор «Moravskі» (з 2017)

Представляє Бухонська Лариса Володимирівна,
дириґент, педагог, заслужений діяч мистецтв України,
заступник голови Правління БФ «Хорова школа Павла Муравського».

Зал Вченої ради
15:00–16:30

Обговорення доповідей, презентацій, відео-прем’єри.
Підведення підсумків Конференції, ухвалення Резолюції.

Малий зал
17.00–19.00

Шосте Хорове свято «Школа Павла Муравського»

В основі програми концерту – хорова Шевченкіана
зі Всеукраїнського мистецького проекту «Україна співає «Кобзаря».

1. Хор дириґентсько-хорового факультету Національної музичної академії України імені П. І. Чайковського. Художній керівник – народний артист України Євген Савчук: 

2. Народна хорова капела «Діброва» імені Павла Муравського Піщанського РБК Вінницької області. Художній керівник – заслужений працівник культури України Федір Ущаповський. Хормейстер – відмінник освіти України Катерина Семко:
3. Зразковий хор «Мелодія» Школи мистецтв імені М. Д. Леонтовича. Художній керівник – відмінник освіти України Світлана Сварич:
4. Камерний хор «Moravskі» Благодійного фонду «Хорова школа Павла Муравського». Художній керівник – Олена Радько:

The post Програма Всеукраїнської науково-практичної конференції: «Хорова школа Павла Муравського в контексті української музичної культури» appeared first on Хорова школа Павла Муравського.

Запрошення

Шановні колеги!

Національна музична академія України імені П. І. Чайковського та Благодійний фонд «Хорова школа Павла Муравського» запрошують науковців, виконавців, викладачів, аспірантів, студентів до участі у Всеукраїнській науково-практичній конференції «Хорова школа Павла Муравського в контексті української музичної культури», приуроченій 105-літтю заснування Київської консерваторії (НМАУ ім. П. І. Чайковського) та 105-літтю народження й 5-м роковинам пам’яті великого українського хорового дириґента й педагога Павла Івановича Муравського.

Конференція відбудеться в Національній музичній академії України імені П. І. Чайковського 7–8 жовтня 2019 р.

Тематичні напрями конференції:

1. Павло Іванович Муравський – великий хоровий дириґент і педагог.
2. Засади хорової школи Павла Муравського в сучасній музичній освіті й виконавстві.

На Конференції будуть представлені Київська, Львівська, Одеська, Харківська й Закарпатська хорові школи.

Мова конференції – українська. Регламент: доповіді – до 15 хв; виступи в обговоренні – до 5 хв.

За програмою Конференції відбудуться також:

1. Два майстер-класи М. Гобдича й О. Приходько.
2. Відео-прем’єра: Юрій Шевченко. Кантата-балет “Кобзар”.
3. Презентація Всеукраїнського мистецького проекту «Україна співає «Кобзаря», реалізованого за підтримки Міністерства культури України та Українського культурного фонду.
4. Презентація мистецьких проектів Благодійного фонду «Хорова школа Павла Муравського.
5. Підсумкова прес-конференція.

8 жовтня відбудеться концерт Шостого Хорового свята «Школа Павла Муравського». У святковому концерті беруть участь провідні хорові колективи України під керівництвом учнів і послідовників П. І. Муравського.

Статті за матеріалами конференції будуть опубліковані в науковому журналі
«Часопис Національної музичної академії України імені П. І. Чайковського».

Статті для публікації подавати українською мовою в електронній формі в редакторі Word, у форматах doc, docx; шрифт Times New Roman, кегль 14. Обсяг тексту 0,5–1,0 обл.-вид. арк. (20 000–40 000 знаків з проміжками). Оформляти текст необхідно за загальним стандартом для наукових публікацій. Відомості про автора: прізвище, ім’я, по батькові, науковий ступінь, учене звання, місце роботи, посада.

Адреса електронної пошти: ukrsvit13@ukr.net

Проїзд і проживання учасників конференції – за кошти сторони, яка відряджає.

Адреса НМАУ ім. П. І. Чайковського: м. Київ, вул. Архітектора Городецького, 1-3/11 (ст. метро «Хрещатик», «Майдан Незалежності»).

Оргкомітет

The post Запрошення до участі у Всеукраїнській науково-практичній конференції «Хорова школа Павла Муравського в контексті української музичної культури» appeared first on Хорова школа Павла Муравського.