Державний іспит студентів факультету хорового дириґування Національної музичної академії України імені П. І. Чайковського.
6 червня 2014 року.

Оператор відео – Юрій Паниця.

Так відбулось прощання Павла Івановича Муравського з навчальним хором студентів дириґентсько-хорового факультету Київської консерваторії (академії), яким маестро керував понад 40 років і виховав понад 1000 високопрофесійних хормейстерів.

Ось як написав великий митець і педагог про навчальний хор у своїй заповітній праці «Моя хорова школа»: «Одні навчають, як дириґувати, а я навчаю, як чисто співати – даю хормейстерам професійну співочу основу. Хорова технологія – це складна наука. Її можна засвоїти не на уроках з техніки дириґування, а лише в хоровому класі. У студентському хорі намагаюся виховати студентів на співі осмисленому, образному як за тембровими відтінками, так і за динамікою. У хорі студент отримує весь комплекс знань. Якщо в класі з техніки дириґування він отримує теоретичні знання про звучання твору, то справжнє й реальне знання про свою професію студент може отримати лише через хор. Дириґентська техніка може не тільки допомагати в хоровому співі, а може й перешкоджати».

Суть школи П. Муравського точно означив доктор мистецтвознавства Анатолій Лащенко: «Школа хорового співу Муравського побудована на високому професіоналізмі, повному й безкорисному служінні музичному таїнству. Ступінь впливу його художньої натури на молодих музикантів є значним і стабільним. П’ять років занять у хоровому класі в Муравського формує у молодої людини патріотичне ставлення до хорової справи, свідоме й переконливе бажання присвятити своє життя цьому мистецтву».

Це підтверджує власним досвідом хориста випускник 1996 року Антон Чесноков: «…Хор у консерваторії був центром навчання. На щоденні двогодинні репетиції хору ходили всі. …Хор був ядром тяжіння…. Павло Іванович є основою цього хору – це його творіння, він його батько й дід. Тому й ставлення до роботи, до репетицій, до звуку та інтонування в нього, як до свого рідного дитяти».

А ось як передає своє розуміння хорової школи Павла Муравського бандурист, композитор, дириґент (студіював хорове дириґування в класі А. Авдієвського) Володимир Войт: «Коли я зустрічав своїх приятелів дириґентів-хормейстерів, з якими навчався у школі, консерваторії, вони розповідали, що їхній найбільший досвід у формуванні хорового дириґента – спів у хорі Павла Муравського. Це було найголовнішим, що вони винесли, а не просто дириґування, тактування під інструмент».

Павло Муравський. Моя хорова школа. – К.: 2014.

The post Останній вихід на сцену великого Українського дириґента й педагога appeared first on Хорова школа Павла Муравського.

 Павло Муравський: «Спів дає відчуття волі!»

 110-ліття від народження й 10-і роковини пам’яті

П. І. Муравський. Київ. 1999.

Павло Іванович Муравський (Моравський) – великий український хоровий дириґент, педагог, народний артист УРСР (1960), професор (1976), лауреат Державної премії України ім. Т. Г. Шевченка (1979), Премії ім. В. Вернадського (2001), кавалер Ордену «За заслуги» ІІІ (1994), ІІ (1999), І (2004) ступенів, почесний академік Національної академії мистецтв України (2004), Герой України (2009).

Родовід. Освіта. Життєвий шлях

Павло Моравський народився 30 липня 1914 року в селі Дмитрашківка Ольгопільського повіту Кам’янець-Подільської губернії, тепер – Тульчинського району Вінницької області. 

Батько, Іван Павлович Моравський 1887 р. народження, загинув у 1915 р. на Першій світовій війні в боях з австрійцями й похований у братській могилі біля Дубно.

Мати, Дарія Юхимівна Моравська (у дівоцтві Могилевська) 1888 р. народження, до 1965 р. жила в Дмитрашківці, а потім у сина в Київі, де й померла 1981 р.

У Павла був брат Дмитро, старший на чотири роки. Працював в Одесі на каменоломнях, підірвав здоров’я й 1937 помер.

У 1922–1929 Павло навчався у Дмитрашківській семирічній школі; співав у сільському хорі й навчався грі на скрипці під керівництвом свого двоюрідного брата Степана Білянського, випускника Тульчинського педагогічного технікуму, учня М. Леонтовича.

Після закінчення Дмитрашківської семирічки Павло працював у колгоспі. Та за допомогою дядька по матері Сергія Юхимовича Могилевського й двоюрідного брата Степана Андрійовича Білянського поїхав до Київа і вступив у Київську музпрофшколу, яку згодом реорганізували в музтехнікум. Під час видачі Павлові паспорта, помилково поміняли літеру в прізвищі: «Справжнє моє прізвище – Моравський, саме так  пишеться уся моя рідня. Помилка в правильному запису мого прізвища була допущена, коли я отримував паспорт. Тому я єдиний у великому роду Моравських, кого називають Муравський».

У 1930–1934 Павло Муравський навчався в Київському музичному технікумі, після закінчення якого працював у 1934–1936 вчителем музики в середній школі, музвихователем, художнім керівником дитячих хорів у м. Чорнобиль.

У 1936–1941 П. Муравський навчався на дириґентсько-хоровому факультеті Київської державної консерваторії імені П. І. Чайковського по класу дириґування Г. Таранова й по хоровому класу Г. Верьовки. У1938–1840 працював дириґентом самодіяльного хору заводу «Арсенал», у 1940–1941 – дириґентом молодіжного вокального ансамблю Українського радіо, в 1941 – дириґентом Державної заслуженої академічної хорової капели «Думка».

У 1941–1942 П. Муравський – курсант Військово-морського училища протиповітряної оборони (Ленінград, Енгельс) і художній керівник хору училища. У 1942–1943 лейтенант П. Муравський командував зенітним взводом Північної Тихоокеанської флотилії та керував полковим хором флотилії. У 1943–1946 старший лейтенант П. Муравський – художній керівник і головний дириґент організованого ним Червонофлотського ансамблю пісні й танцю Північної Тихоокеанської флотилії. У 1946 старшого лейтенанта П. Муравського перевели на Чорноморський флот, демобілізували.

У 1946–1948 П. Муравський – дириґент Державної заслуженої академічної хорової капели «Думка» та педагог з техніки дириґування й оперного класу Київського державного музичного училища при Київській державній консерваторії імені П. І. Чайковського.

Павло Муравський. Львів. 1948.

У 1948–1964 – художній керівник і головний дириґент Львівської обласної хорової капели «Трембіта» (з 1951 – Державна заслужена академічна хорова капела України «Трембіта»), викладач кафедри хорового дириґування Львівської державної консерваторії імені М. В. Лисенка (1948–1955). У капелі «Трембіта» маестро Муравський уперше запровадив методику акапельного співу, під його керівництвом обласна хорова капела «Трембіта» за п’ять років стала Державною заслуженою академічною хоровою капелою України та найкращим хором в Україні. У 1964–1969 – художній керівник та головний дириґент Державної заслуженої академічної хорової капели України «Думка». У 1965–1969 – за сумісництвом художній керівник навчального хору студентів дириґентсько-хорового факультету та старший викладач кафедри хорового дириґування Київської державної консерваторії імені П. І. Чайковського.

П. І. Муравський у хоровому класі НМАУ ім. П. І. Чайковського. Київ. 2009.

У 1969–2005 П. Муравський – доцент, професор (з 1976) кафедри хорового дириґування Київської державної консерваторії (з 1995 – Національна музична академія України) імені П. І. Чайковського, художній керівник та головний дириґент студентського хору. У 1985–1986 – за сумісництвом художній керівник і головний дириґент Хору Українського радіо (тепер – Академічний хор імені П. Майбороди Національної радіокомпанії України), з яким здійснив сотні фондових записів, провів десятки радіоефірів і концертних виступів. У 2005–2014 професор П. І. Муравський працював у Національній музичній академії України імені П. І. Чайковського на посаді консультанта.

П. І. Муравський удома. Київ. 2006.

Мистецька й педагогічна праця

П. І. Муравський – один з основоположників сучасної Української хорової школи. Маестро ствердив принципові засади акапельного академічного співу Київської хорової школи, заснованої в Українській музичній культурі великим Олександром Кошицем, і явив власний феномен – Хорову школу Павла Муравського.

Суть Хорової школи Павла Муравського – досягнення вершинної чистоти звучання Українського акапельного хорового співу в природному ладовому інтонуванні. Павло Муравський як музикант-мудрець, мислитель хорового мистецтва відкрив первинність життєродної, світородної енергії звуку й сформулював світоглядну основу музики: «Спочатку була нота». Звідси й основоположний принципи його хорової методики: «Виявляти любов до кожної чисто заспіваної ноти». А з любові до ноти народжується внутрішній лад співу й життя: «Чистота співу – чистота життя». На цій світоглядній основі Павло Муравський сформулював потужну суспільну місію Українського хорового співу: «Традиційний Український хоровий спів на основі природного ладу сприяє наведенню ладу в суспільстві»; «Спів дає відчуття Волі!».

Свою унікальну мистецько-педагогічну методику Українського акапельного хорового співу в природному ладовому інтонуванні, явлену через власний хормейстерський досвід і практичну філософію хорознавства, великий дириґент і педагог розкрив у книжках: «Чистота співу – чистота життя» (2012) та «Моя хорова школа» (2014, 2917).

Ці мистецько-педагогічні праці П. І. Муравського стали раритетами, та їх можна читати тут:  

«Чистота співу – чистота життя» (2012)

«Моя хорова школа» (2014, 2017)

П. І. Муравський виховав у студентському хорі понад 1000 хормейстерів. Студентський. хор під керівництвом маестро П. Муравського записав у фонд Українського радіо та на платівки фірми «Мелодія» понад 150 хорових творів, серед яких «Шедеври української хорової музики» (Г. Сковорода, М. Березовський, Д. Бортнянський, А.  Ведель) (1972); «М. Леонтович. До 100-річчя з дня народження» (комплект із трьох платівок) (1978); «А. Кос-Анатольський. Вибрані хорові твори» (1980–1981); симфонії, кантати, ораторії («Персефона» І. Стравінського, «Іоанн Дамаскін» С. Танєєва, «Меса» Ф. Шуберта, «Реквієм» Дж. Верді). Загалом П. Муравський виконав і записав з капелами «Трембіта», «Думка», хорами Українського радіо й Київської державної консерваторії у фонд Українського радіо, на платівки, касети й компакт-диски понад 1000 хорових творів українських і зарубіжних композиторів, зокрема С. Людкевича, П. Чайковського, Л. Бетховена, А. Моцарта, Г. Малера, А. Скрябіна й ін. 

П. І. Муравський удома. Київ. 21 травня 2014.

Хорова Шевченкіана

Особливе місце в творчості П. І. Муравського належить Хоровій Шевченкіані: заповітний задум маестро – записати з українським взірцевим академічним хором усю Хорову Шевченкіану під символічною назвою Пісенний «Кобзар».

З проголошенням незалежності України Павло Іванович понадіявся, що після ліквідації тоталітаризму відкриють дорогу виконавцям високого класу й справжньому мистецтву. З 1991 року почав добиватися створення Молодіжного академічного професійного хору імені М. Д. Леонтовича (числом 45–50 осіб): «Молодіжний хор мав стати зразковим для інших професійних і самодіяльних хорових колективів в Україні. Адже Український народ – один з небагатьох у світі має великі музичні здібності й рідкісного багатства співочий матеріал. Необхідно тільки значно покращити професіоналізм керівників хорових колективів та досягти високої майстерності хорів. Зразковий молодіжний хор як високопрофесійний колектив матиме можливість значно збагатити репертуар і виконуватиме твори трьома групами: жіночою, чоловічою й мішаним складом. Такий хор зміг би здійснити на високому рівні фонозапис усієї Української хорової класики, що в радянські часи зробити було неможливо. Мою ідею підтримали відомі музичні діячі, творчі спілки, народні депутати. Згодом ідея Молодіжного академічного професійного хору імені М. Д. Леонтовича набула формулювання – Показовий академічний хор при Президентові України. Однак на всі листи-звернення були однакові відповіді всіх чиновників з адміністрацій усіх президентів. І всі відповіді зводились до однієї відмови: «через складну економічну ситуацію в державі й значне скорочення бюджетного фінансування галузі культури створення й забезпечення діяльності нового мистецького колективу неможливе». Але зовсім не береться до уваги той кричущий факт, що в Україні десятки зовсім посередніх колективів зі статусом державних і національних перебувають на державному утриманні. А це кримінальні злочини, коли величезні хорові колективи використовують величезні бюджетні кошти й видають для суспільного вжитку браковану мистецьку продукцію. Мене дуже дивувало, що на верхах розкрадають мільйони, а на хор не знаходять якихось тисяч…».

Та Павло Муравський, керуючись своїм ідеальним прагненням підвищити рівень хорового мистецтва й загальний культурний рівень свого народу, звертається зі своєю ідеєю до кожного нового міністра культури, до кожного нового президента України. Марність тих ідеальних домагань полягає в тому, що влада в Україні й не думає про культурно-соціальний розвиток народу. В Україні під ширмою незалежності утвердився неоколоніальний паразитарний режим, керований кремлівським мафіозним кагалом, а нібито «українська влада» лише виконує функції колоніальної адміністрації та утверджує свою корпоративну «державу в державі», яка тримається на тотальній корупції.

П. Муравський 23 роки поспіль, незважаючи на свій поважний вік, самовіддано добивався створення взірцевого Молодіжного академічного професійного хору імені М. Д. Леонтовича, підсилюючи цю ідею необхідністю еталонного запису «Пісенного «Кобзаря» – 200 хорових творів на поезію Тараса Шевченка до його 200-річного ювілею. Цей професійний колектив повинен досягнути високого рівня виконавства й тримати його як еталон Українського співу. А на основі взірцевого хору можна відновлювати культуру українського хорового співу в природному ладовому інтонуванні та загальну культуру й лад у суспільстві. Маестро доводив загальнонаціональну важливість поширення в українському суспільстві співаної поезії Великого Кобзаря: «Виконані кращими хорами записи стануть доступні широкому загалу: вони розійдуться по школах, бібліотеках, закладах культури, й люди матимуть змогу слухати їх повсякчас. Ідея еталонного запису хорових творів на поезію Тараса Шевченка досі тримає мене на Білому світі. Я цим живу і хочу, щоб хороспіви Шевченкової поезії допомагали жити всім українцям». За задумом маестро Муравського, такий запис можливо здійснити тільки зі взірцевим академічним хором.

Починаючи з 1991 р., я допомагав Павлові Івановичу писати звернення послідовно до кожного з чотирьох президентів України. Коли стало зрозуміло, що сподівання на створення хору марні, запропонував Павлові Івановичу скласти список уже записаних ним хорових творів на поезію Т. Шевченка й випустити аудіо альбом «Пісенний «Кобзар». Значну частину хорової Шевченкіани П. Муравський записав свого часу з капелами «Трембіта», «Думка», хорами Українського радіо й Київської консерваторії. Павло Іванович схвалив цю ідею й негайно підготував перелік записаних ним творів. Записи 32-х хорових творів (твори a cappella; велика форма, твори з супроводом та без супроводу; вокально-симфонічні твори) зберігалися у «золотому фонді» Національної радіокомпанії України, і вже було чим започаткувати велику серію хорової Шевченкіани. Ті записи 32-х хорових творів ми видали у 2010 р. окремим музичним альбомом з 3-х CD «Пісенний «Кобзар». Дириґує Павло Муравський. Записи 1956–2001 рр.», яким започатковано аудіо публікацію Пісенного «Кобзаря».

Після цього я запропонував Павлові Івановичу упорядкувати всі наявні в нього ноти хорових творів на Шевченкову поезію й видати в кількох томах як цілісне зібрання – «Пісенний «Кобзар», яке потім запишуть провідні хори України під орудою його учнів.

Павло Іванович одразу сприйняв цю ідею й запалився нею: «Такого в Україні ще не було. Видання такої великої кількості хорових творів на поезію Тараса Шевченка здійснимо вперше».

У власній багатющій нотній бібліотеці П. Муравського, яка налічує до 300 томів, виявилося близько 200 хорових творів на поезію Тараса Шевченка, 160 із яких Павло Іванович уже опрацював для записування. Павло Іванович систематизував їх за тим самим принципом, що й у музичному альбомі, та ретельно склав перелік. Цей основний список розіслали на хорові кафедри в музичні заклади України, де працюють колеги, учні й послідовники Маестро. В результаті, до цього основного зібрання додано народні мелодії, малознані авторські твори та найновіші твори сучасних композиторів.

Ґрандіозний мистецький задум маестро П. І. Муравського завершили його учні й послідовники: протягом 2014–2023 здійснили Всеукраїнський мистецький проект «Україна співає «Кобзаря», явивши Комплексне нотно-звукове видання «Пісенний «Кобзар». Хорова Шевченкіана». На основі укладеного П. І. Муравським нотного матеріалу видали найповніше, систематизоване Зібрання хорових творів у семи томах «Тарас Шевченко. Пісенний «Кобзар». Хорова Шевченкіана», де зібрано майже всю хорову музику на Шевченкову поезію від середини ХІХ до початку ХХІ ст. Видання містить 283 твори 155 композиторів і аранжувальників та 12 народних хорових пісень. Усі твори семитомного нотного зібрання розподілено на три групи: твори a капела – 1, 2, 3 томи; твори з інструментальним супроводом – 4, 5 томи; твори великої форми з симфонічним оркестром – 6, 7 томи. Загальний обсяг семитомника – ​2 252 сторінки. А на цій нотній основі здійснили перший систематизований, масштабний запис 110 творів 86 композиторів Аудіовидання «Тарас Шевченко. Пісенний «Кобзар». Хорова Шевченкіана» (обсяг аудіо видання – три музичні альбоми по три CD в кожному: перший – твори a капелa; другий – твори з інструментальним супроводом; третій – твори великої форми з симфонічним оркестром). До Аудіовидання видали однотомний нотний додаток «Тарас Шевченко. Пісенний «Кобзар». Хорова Шевченкіана. Вибране». До Вибраного дібрано з Семитомника 83 твори 72 композиторів і аранжувальників та шість народних пісень; обсяг – 352 сторінки.

Над Комплексним нотно-звуковим виданням «Пісенний «Кобзар». Хорова Шевченкіана» працював близько 10 років на безоплатній основі авторський колектив фахівців Благодійного фонду «Хорова школа Павла Муравського» з мистецтвознавства й хорового виконавства – учні й послідовники П. І. Муравського: Л. В. Бухонська (уже покійна), І. Д. Гамкало, М. І. Гулковський, А. Г. Масленнікова, Т. В. Миронюк, І. Я. Павленко та шевченкознавець, автор ідеї видань і супровідних текстів, керівник мистецького проекту й головний редактор видання О. А. Шокало. У записові Пісенного «Кобзаря» взяли участь на благодійних засадах 45 провідних хорових колективів з 17 міст України й Української діаспори під орудою учнів і послідовників маестро П. І. Муравського.

Пісенний «Кобзар» як наймасштабніше цілісне нотно-звукове зібрання новітнього часу започаткував новий напрям у музикознавстві й шевченкознавстві – Хорову Шевченкіану та став унікальним пісенним пам’ятником Великому Кобзареві України.

Комплексне нотно-звукове видання «Пісенний «Кобзар». Хорова Шевченкіана» було номіновано на здобуття Національної премії України імені Тараса Шевченка 2024 року за напрямом «мистецтвознавство», за поданням Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського НАН України.

Пісенний «Кобзар» пройшов успішну апробацію в навчальному процесі й хоровому виконавстві, отримав схвальні відгуки вищих і середніх музичних навчальних закладів, мистецтвознавчих інституцій та обласних навчально-методичних центрів закладів культури і мистецтва з цілої України, а також Українських культурно-освітніх осередків і мистецьких колективів з діаспори.

Пісенний «Кобзар» набув визнання і успіху в музичній освіті й хоровому виконавстві та, безумовно, став знаковою подією й гордістю Української музичної та загальнонаціональної культури. Здійснення такого ґрандіозного задуму досі не знала не тільки музична, а в цілому вся Українська культура! 

Комплексне нотно-звукове зібрання надолужує нестачу нотних видань і якісних записів академічної музики та сприяє через освітній процес розвиткові музичної культури молодого покоління й Українського суспільства в цілому.    

Пісенний «Кобзар» в усьому розмаїтті співаної Шевченкової поезії є потужним мистецьким морально-духовним чинником пробудження історичної пам’яті й розвитку національної самосвідомості, самобутності Українців та формування нашої національно-культурної ідентичності й утвердження державного суверенітету України, що особливо важливо в нинішню тяжку пору Всеукраїнської визвольної війни, коли Український народ відстоює свою самобутність і виборює свою державну самостійність.

Тому Пісенний «Кобзар» по праву гідний найвищого визнання й удостоєння найпрестижнішої державної премії України.

Одначе, маріонетковий склад Шевченківського комітету, отримавши відповідну вказівку антиукраїнського владарюючого кагалу, проіґнорував Усеукраїнську національно-культурну місію Пісенного «Кобзаря».

Пам’ять про великого Маестро і Вчителя

21 листопада 2009 року в рідному селі П. І. Муравського – Дмитрашківка Піщанського району Вінницької області земляки збудували й урочисто відкрили Меморіальну садибу-музей Павла Івановича Муравського – великого хорового диригента й педагога ХХ–ХХІ століть

Мистецька громадськість Піщанського району запропонувала, а районна рада підтримала створення Меморіальної садиби-музею великого земляка на місці його старої рідної хати в селі Дмитрашківка. Будували та облаштовували садибу-музей усенародною толокою, а на відкриття запросили П. І. Муравського.

 Це один з небагатьох прикладів в Україні, коли ще за життя великого митця самі земляки гідно поцінували й заслужено вшанували його самовіддану мистецьку працю.

Від 2010 в селі Дмитрашківка проводиться Міжнародний хоровий конкурс імені Павла Муравського, від 2012 в смт Піщанка – Обласний фестиваль-конкурс хорового мистецтва його імені, а від 2014 в Київі – загальноукраїнське Хорове свято «Школа Павла Муравського».

Великий Маестро і Вчитель Павло Іванович Муравський зустрів свій 100-літній ювілей, а його дух відійшов у безвічність 6 жовтня 2014 року. Прах поховано в Києві на Байковому кладовищі (дільниця № 33).

У 2015 учні П. І. Муравського організували Благодійний фонд «Хорова школа Павла Муравського». У 2016 іменем П. І. Муравського названо Піщанську музичну школу та Народну хорову капелу «Діброва». У 2017 при БФ «Хорова школа Павла Муравського» організовано Камерний хор «Moravskі».

Виступ Камерного хору «Moravskі» на П’ятому Хоровому святі «Школа Павла Муравського». Київ, 2018.

7–8 жовтня 2019 р. в Національній музичній академії України імені П. І. Чайковського відбулася Всеукраїнська науково-практична конференція «Хорова школа Павла Муравського в контексті української музичної культури», приурочена 105-літтю заснування Київської консерваторії (НМАУ ім. П. І. Чайковського) та 105-літтю народження й 5-м роковинам пам’яті великого українського хорового дириґента й педагога Павла Івановича Муравського. Співорганізатори Конференції: Благодійний фонд «Хорова школа Павла Муравського» та Національна музична академія України імені П. І. Чайковського. На Конференції знані музикознавці представили Київську, Львівську, Одеську, Харківську й Закарпатську хорові школи.

За програмою Конференції також відбулося Шосте Хорове свято «Школа Павла Муравського». В основі концертної програми: вибрана Хорова Шевченкіана зі Всеукраїнського мистецького проекту «Україна співає «Кобзаря» – озвучення укладеного П. І. Муравським Зібрання хорових творів у семи томах «Тарас Шевченко. Пісенний «Кобзар». У святковому концерті виступили хорові колективи України під керівництвом учнів і послідовників П. І. Муравського.

Маестро Павло Муравський постає серед подвижників хорового мистецтва як світла, цілісна особистість – взірець високого професіоналізму, честі й гідності. В ньому гармонійно поєдналися високе натхнення й глибока мудрість, щирість і делікатність, добродійність і гумор, скромність і невибагливість у побуті, а також вимогливість і безкомпромісність у відстоюванні професіоналізму в музиці та ідеалів рідної Української культури. Він лишився непохитним у своїх внутрішніх переконаннях: «Україна тільки тоді розбагатіє матеріально, коли ми всі розбагатіємо морально й культурно»; «Коли мова й пісня стануть українською цілістю, тоді й Українці стануть культурною цілістю, й Україна буде цілісна, сильна»; «Хоровий спів сприяє розвиткові національної самосвідомості й загальної культури суспільства та об’єднує людей у народ. Спів активізує все єство людське. Спів дає відчуття волі!».

Мистецько-педагогічна спадщина П. І. Муравського 

Грамплатівки:

1. Державна академічна капела «Думка». Художній керівник П. Муравський. Соліст Б. Гмиря. Всесоюзна студія грамзапису, 1966. Всесоюзна фірма грамплатівок «Мелодія», 1966, 1968.
2. Шедеври української хорової музики. М. Березовський, Д. Бортнянський, А. Ведель, Г. Сковорода. Хор студентів Київської державної консерваторії імені П. І. Чайковського. Художній керівник Павло Муравський. Всесоюзна студія грамзапису, 1972 р. Всесоюзна фірма грамплатівок «Мелодія», 1988.
3. М. Леонтович. До 100-річчя з дня народження (комплект із трьох платівок). Хор Київської державної консерваторії. Дириґент Павло Муравський. Всесоюзна студія грамзапису, 1977. Всесоюзна фірма грамплатівок «Мелодія», 1978.
4. А. Кос-Анатольський. Вибрані хорові твори. Хор Київської державної консерваторії. Художній керівник Павло Муравський. Всесоюзна студія грамзапису, 1980–1981. Всесоюзна фірма грамплатівок «Мелодія», 1983.

Компакт-диски:

1. Дириґує Павло Муравський. Антологія української хорової музики. Товариство «Україна-Світ», Національна радіокомпанія України. – К., 2001.
2. Борис Гмиря і хорова капела України «Думка». Дириґент Павло Муравський. Записи з особистої фонотеки Бориса Гмирі. – К., 2005.
3. Шедеври хорового мистецтва. Дириґує Павло Муравський. Національна радіокомпанія України. – К., 2005.
4. Пісенний «Кобзар». Дириґує Павло Муравський. Державна заслужена хорова капела «Трембіта», Державна заслужена академічна хорова капела України «Думка», Хор Українського радіо, Хор Київської державної консерваторії імені П. І. Чайковського, Хор Національної музичної академії України імені П. І. Чайковського. Записи 1956–2001 рр. Музичний альбом: Диск 1. Твори a cappella; Диск 2. Велика форма, твори з супроводом та без супроводу; Диск 3. Вокально-симфонічні твори. Національна радіокомпанія України. – К., 2010.

Друковані праці:

1. Павло Муравський. Моє життя – моє мистецтво. Фраґменти // Український Світ, № 1–2, 1993.
2. Павло Муравський. Про якість співу і якість життя // Слово Просвіти, 17– 23.04.2008.
3. Павло Муравський. Поради дириґентам-хормейстерам і співакам // Слово Просвіти, 1–7.05.2008.
4. Павло Муравський. Знайдіть красу у кожній ноті. Поради дириґентам-хормейстерам і співакам // Культура і життя, 21.05.2008.
5. Павло Муравський. Мої поради дириґентам-хормейстерам і співакам // Українська музична газета, № 2 (68), 2008.
6. Павло Муравський. Пам’ятка до вокальних вправ дириґента-хормейстера для підвищення професійного співу // Українська музична газета, № 2 (80), 2011.
7. Павло Муравський. Чистота співу – чистота життя. Редактор-упорядник О. А. Шокало. Бібліотека Шевченківського комітету. – К.: ВЦ «Просвіта»,2012.
8. Павло Муравський. Моя хорова школа. Методика акапельного хорового співу. До 100-річчя від народження й 80-річчя мистецько-педагогічної діяльності. Редактор-упорядник О. А. Шокало. – К.: ВЦ «Просвіта», 2014.
9. Тарас Шевченко. Пісенний «Кобзар». Хорова Шевченкіана. Зібрання хорових творів у семи томах. Укладач П. І. Муравський. Ідея видання, вступна стаття, біографічні довідки про композиторів, бібліографія й загальна редакція: О. А. Шокало. Твори a капелa, тт. 1–3. Музична редакція: Л. В. Бухонська, Т. В. Миронюк, М. І. Гулковський, І. Я. Павленко; Твори з інструментальним супроводом, тт. 4, 5. Музична редакція: М. І. Гулковський; Твори великої форми з симфонічним оркестром, тт.6, 7. Музична редакція: І. Д. Гамкало. А. Г. Масленнікова. – К.: 2014–2023.

Основні публікації про П. І. Муравського

1. Гринчишин М. «Трембіта» в Києві // Українське слово (Канада), 12.03.1951.
2. Майборода Георгій. Багатообіцяючий дебют // Культура і життя, 17.10.1965.
3. Антоненко Іван. Співає «Думка» // Вільна Україна, 12.02.1969.
4. Козачинська Г. Хор – його стихія // Культура й життя, 29.07.1979.
5. Козак С. Чародій пісні хорової // Вечірній Київ, 22.06.1983.
6. Шумська Аріадна. Хор Київської консерваторії на Міжнародному фестивалі // Гомін України (Канада), 7.07.1993.
7. Бенч Ольга. Павло Муравський. Феномен одного життя. – К.: Дніпро, 2002.
8. Лащенко А. П. Павло Муравський у вимірах часу // Українське музикознавство (науково-методичний збірник). Випуск 34. – К.: 2005, с. 68–78.
9. Лащенко А. П. З історії київської хорової школи. – К.: Музична Україна, 2007, с. 70–83, 170–174.
10. Шокало Олександер. «Чистота в співі спонукає людину до чистоти в житті» // Слово Просвіти, 2–8.04.2009.
11. Голінатий Петро. Чотири зустрічі з Павлом Івановичем Муравським // Літературний альманах Чортківщини «Сонячне гроно», 2009, с. 194–201.

12. Голінатий Петро. Феномен одного життя. Геній сучасності // Голос краю (Чортків), 29.07.2009.

13. Марченко Сергій. Чи потрібен сьогодні художник? // Україна. Наука і культура. Випуск 35. – К.: 2009, с 418–429.
14. Шокало Олександер. Павло Муравський – жива легенда українського хороспіву // Слово Просвіти, 3–9.12.2009.
15. Шокало Олександер. Чистота співу – чистота життя // Слово Просвіти, 22–28.07.2010.
16. Шокало Олександер. Павло Муравський // Довідково-біографічне видання «Золотий фонд нації». – К.: 2010, с.44–45.

17. Перший Міжнародний хоровий конкурс-фестиваль імені Павла Муравського. Збірник матеріалів. – Київ–Вінниця: 2010.
18. Другий Міжнародний хоровий конкурс імені Павла Муравського. Збірник матеріалів. – К.: 2011.
19. Третій Міжнародний хоровий конкурс імені Павла Муравського. Збірник матеріалів. – К.: 2011. – Київ–Вінниця: 2012.
20. Шокало Олександер. Мистецтво – не ремесло, а доля // Павло Муравський. Чистота співу – чистота життя. – К., 2012;
21. “Pavlo Muravskyi reflects on the choral arts and the Holodomor”. By Zenon Zawada // The Ukrainian Weekly, Parsippany, NJ. Dec. 9, 2012.– P. 3.

22. Гнатюк Ніна. Дириґент духу // Вінницький край, 2013, № 3.
23. Голінатий Петро. Феномен Кобзаря – феномен народу // Голос народу, 7.02.2014.
24. Трегуб Ганна. Павло Муравський: «Наука дає багато, але ще більше – природа» // Український тиждень, 10.07.2014.
25. Шокало Олександер. Павло Муравський – митець і педагог. До 100-літнього ювілею // Золотий фонд нації. Національні лідери України. Україна. Європа. Світ. – К., 2014, с. 106–109.
26. Павло Муравський – легенда українського хорового співу. До 100-річчя від дня народження видатного хорового диригента, Героя України. Біобібліографічний покажчик. – Вінниця, 2014.
27. Наш Маестро і Вчитель (Некролог) // Слово Просвіти, 9–15.10.2014.
28. Шокало Олександер. Свято хорової школи Павла Муравського // Слово Просвіти, 4–10.12.2014.
29. Шокало Олександер. Павло Муравський – митець і педагог. Світоглядна основа подвижництва // Павло Муравський. Моя хорова школа. Методика акапельного хорового співу. До 100-річчя від народження й 80-річчя мистецько-педагогічної діяльності. Редактор-упорядник О. А. Шокало. – К.: ВЦ «Просвіта», 2014.
30. Гринишин Михайло. Доземний уклін Вчителю // Павло Муравський. Моя хорова школа. Методика акапельного хорового співу. До 100-річчя від народження й 80-річчя мистецько-педагогічної діяльності. Редактор-упорядник О. А. Шокало. – К.: ВЦ «Просвіта», 2014.
31. Охранчук Оксана. Дитячий хоровий спів крізь призму методики П. І. Муравського // Павло Муравський. Моя хорова школа. Методика акапельного хорового співу. До 100-річчя від народження й 80-річчя мистецько-педагогічної діяльності. Редактор-упорядник О. А. Шокало. – К.: ВЦ «Просвіта», 2014.
32. Бухонська Лариса. Вчителю, сповідую! // Павло Муравський. Моя хорова школа. Методика акапельного хорового співу. До 100-річчя від народження й 80-річчя мистецько-педагогічної діяльності. Редактор-упорядник О. А. Шокало. – К.: ВЦ «Просвіта», 2014.
33. Віктор Степурко. Хорова школа Павла Муравського – захист від руйнації // Павло Муравський. Моя хорова школа. Методика акапельного хорового співу. До 100-річчя від народження й 80-річчя мистецько-педагогічної діяльності. Редактор-упорядник О. А. Шокало. – К.: ВЦ «Просвіта», 2014.
34. Тарас Миронюк. Учитель, яким пишаюсь // Павло Муравський. Моя хорова школа. Методика акапельного хорового співу. До 100-річчя від народження й 80-річчя мистецько-педагогічної діяльності. Редактор-упорядник О. А. Шокало. – К.: ВЦ «Просвіта», 2014.
35. Шокало Олександер. Хорова Шевченкіана Павла Муравського // Тарас Шевченко. Пісенний «Кобзар». Хорова Шевченкіана. Зібрання хорових творів у семи томах. Укладач П. І. Муравський. Ідея, вступна стаття й загальна редакція: О. А. Шокало. Твори a капелa. Т. 1. – К., 2014, 2023.
36. Стефанишин Мирослав. Слово про Павла Муравського // Мирослав Стефанишин. Я щиро вдячний долі. Спогади і статті. – Луцьк, Вежа-Друк, 2016.
37. Стефанишин Мирослав. Нова радість зустрічі з учителем // Мирослав Стефанишин. Про час, про себе і про мистецтво. Спогади, статті, методичні розробки… – Луцьк, Вежа-Друк, 2016.
38. Шокало Олександер. Раритетні видання маестро Муравського // Музика, 2016, № 2.
39. Шокало О. Пісенний «Кобзар» – хорова Шевченкіана // Музика. 2018. № 5.
40. Олександер Шокало. Пісенний «Кобзар» – новина у шевченкознавстві й музикознавстві // Музика. 2023. № 1–4.

Фільми про П. І. Муравського

1. Борис Гмиря. Документальний кінофільм про видатного українського співака Б. Р. Гмирю та його творчу співпрацю з П. І. Муравським. Режисер О. Бійма. Укртелефільм, 1983.
2. Смерть на світанку. Документальний кінофільм про видатного українського композитора М. Д. Леонтовича та працю П. І. Муравського над записом його музичної спадщини. У 2 частинах. Режисер І. Негреску. Українська студія хронікально-документальних фільмів, 1992.
3. Муки і радощі Павла Муравського. Документальний кінофільм про видатного українського дириґента. Сценарист і режисер О. Пугач.
   Укртелефільм, 1995. http://www.youtube.com/watch?v=9wKxmYMLSN8

4. Люди і долі. Автор – Галина Устенко-Гайдай. Філія НТКУ «Київська реґіональна дирекція». https://www.youtube.com/watch?v=CM1AvaSNuUM
5. Павло Муравський. Програма «Діалог»: Василь Герасим’юк. ДТРК «Культура», 2013:
   ч.1(1) https://youtu.be/LqtwQnzKAaU
   ч.1(2) https://youtu.be/mSvEu8tmrJE
   ч.1(3) https://youtu.be/wryGbnPlkNI
   ч.2(1) https://youtu.be/chjdeDotqs4
   ч.2(2) https://youtu.be/pafAgQjnaKQ
   ч.2(3) https://youtu.be/GhGFo__rzUo
   ч.3 (1) https://youtu.be/RAN5AjsLNgc
   ч.3(2)  https://youtu.be/doSjna18VmY

Олександер Шокало, культурософ

© О. А. Шокало

The post 110-ліття від народження й 10-і роковини пам’яті Павла Муравського: «Спів дає відчуття волі!» appeared first on Хорова школа Павла Муравського.

Пісенний «Кобзар» гідний
найвищого державного визнання України

Звернення до Української громадськості,
до Комітету з Національної премії України імені Тараса Шевченка

Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського НАН України представив на здобуття Національної премії України імені Тараса Шевченка 2024 року в номінації «літературознавство і мистецтвознавство» за напрямом «мистецтвознавство» Комплексне нотно-звукове видання Пісенний «Кобзар». Хорова Шевченкіана, здійснене за Всеукраїнським мистецьким проектом «Україна співає «Кобзаря».

Комплексне нотно-звукове видання Пісенний «Кобзар». Хорова Шевченкіана представлено в такому складі:

1. Перше найповніше, систематизоване Зібрання хорових творів у семи томах Тарас Шевченко. Пісенний «Кобзар». Хорова Шевченкіана. Видання містить 283 твори 155 композиторів і аранжувальників та 12 народних хорових пісень. Усі твори семитомного нотного зібрання розподілено на три групи: твори a капела – 1, 2, 3 томи; твори з інструментальним супроводом – 4, 5 томи; твори великої форми з симфонічним оркестром – 6, 7 томи. Загальний обсяг семитомника – ​2 252 сторінки.
2. Перше систематизоване, масштабне Аудіовидання Тарас Шевченко. Пісенний «Кобзар». Хорова Шевченкіана, записане на основі Зібрання хорових творів у семи томах. Видання містить записи 110 творів 86 композиторів і аранжувальників. Обсяг аудіовидання – три музичні альбоми (по три CD в кожному): перший – твори a капелa; другий – твори з інструментальним супроводом; третій – твори великої форми з симфонічним оркестром.
3. Тарас Шевченко. Пісенний «Кобзар». Хорова Шевченкіана. Вибране – однотомний нотний додаток до Аудіовидання. До Вибраного дібрано з Семитомника 83 твори 72 композиторів і аранжувальників та шість народних пісень; обсяг – 352 сторінки.

Над Комплексним нотно-звуковим виданням Пісенний «Кобзар». Хорова Шевченкіана працював понад 10 років на безоплатній основі авторський колектив фахівців Благодійного фонду «Хорова школа Павла Муравського» з мистецтвознавства й хорового виконавства – учні й послідовники П. І. Муравського: Л. В. Бухонська (уже покійна), І. Д. Гамкало, М. І. Гулковський, А. Г. Масленнікова, Т. В. Миронюк, І. Я. Павленко та шевченкознавець, автор ідеї видань і супровідних текстів, головний редактор видання О. А. Шокало.

Авторський колектив здійснив масштабну науково-дослідницьку й мистецьку працю з дослідження, публікації, виконання й популяризації Хорової Шевченкіани, яка поєднує акапельні твори, композиції з інструментальним супроводом та великі форми з симфонічним оркестром, написані на поезію українського генія Тараса Шевченка. Праця представлена нотними й аудіо виданнями зі вступною статтею, передмовою, супровідними статтями до кожного тому й до кожного музичного альбому, з ґрунтовним науково-довідковим апаратом та музикознавчими коментарями й примітками; довідковий додаток до кожного тому містить біографії композиторів, бібліографію нотних і музикознавчих видань, дискографію, алфавітний покажчик творів. Здійснено також науково-літературне редагування та звіряння поетичних текстів з академічним виданням «Кобзаря», музичне редагування й звіряння нот, добір творів для запису й підготовка до музичного виконання, конкурсний добір хорових виконавців, мистецький супровід записів та подальше прослуховування, експертне оцінювання й музичне редагування.

Згідно з вимогами положення про премію й за узгодженим рішенням авторського колективу, номіноване на премію видання представили троє авторів: Олександр Шокало (письменник, шевченкознавець, автор ідеї видання), Тарас Миронюк (дириґент, мистецтвознавець), Мірча Гулковський (дириґент, музикознавець).

Це унікальне видання є результатом багаторічної наукової й мистецької праці подвижників шевченкознавства й хорового мистецтва з дослідження, опрацювання, виконання й популяризації творів Хорової Шевченкіани на основі нотного матеріалу, укладеного видатним українським хоровим дириґентом і педагогом Павлом Івановичем Муравським (1914–2014). Заповітний мистецький задум маестро П. І. Муравського – записати з українським взірцевим академічним хором усю Хорову Шевченкіану. З цією метою маестро все життя збирав нотний матеріал і свого часу записав з хоровими колективами під своєю орудою лише 32 твори. І ось учні й послідовники видатного маестро цілковито здійснили ґрандіозний задум під символічною назвою Пісенний «Кобзар». У записові Пісенного «Кобзаря» взяли участь на благодійних засадах 45 провідних хорових колективів з 17 міст України й української діаспори під орудою учнів і послідовників маестро П. І. Муравського.

Пісенний «Кобзар» унікальний тим, що в цьому базовому науково-мистецькому виданні систематизовано й ґрунтовно досліджено надзвичайно багату й разом з тим маловивчену сферу українського музичного мистецтва – Хорову Шевченкіану. Тут зібрано майже всю хорову музику на Шевченкову поезію від середини ХІХ до початку ХХІ ст. Систематизоване видання такої великої кількості хорових творів на поезію великого Співця України здійснено вперше.  

Комплексне нотно-звукове зібрання Пісенний «Кобзар» є наймасштабнішим музичним виданням за всю історію незалежної України та має велику пізнавальну й мистецьку цінність. Унікальний комплексний характер, що поєднує нотний матеріал та аудіозаписи, робить це видання надзвичайно ефективним у здійсненні його культурно-освітньої місії, відкритті нових рівнів сприйняття й осмислення глибини геніальної Шевченкової поезії, потужно посиленої українським хоровим співом – базовим мистецтвом української культури. Ґрунтовний науково-довідковий апарат, що супроводжує хорові партитури й аудіозаписи, підтверджує статус зібрання як академічного мистецтвознавчого видання.

Визначальна особливість суспільно значущого нотно-звукового видання Хорової Шевченкіани – його практична цінність для сучасної музичної педагогіки у вищих, середніх музичних навчальних закладах, спеціалізованих музичних школах, для концертно-виконавської діяльності хорових колективів та для збагачення бібліотечних фондів.

На превеликий жаль, Міністерство культури України в особі тодішнього міністра Є. Нищука тільки відбувалось обіцянками й нічого не зробило для видання семитомного Пісенного «Кобзаря» і поповнення цим унікальним нотним зібранням бідних на нотну літературу бібліотек системи Мінкультури. Щоправда МКУ надало часткову фінансову підтримку для технічного забезпечення звукозапису й звукорежисури.

Всю кропітку, масштабну й затратну роботу з видання й запису Пісенного «Кобзаря» здійснювали власними ресурсами фахівці Благодійного фонду «Хорова школа Павла Муравського».

У 2014–2017 роках БФ «Хорова школа Павла Муравського» видав 500 комплектів трьох томів а капела з Зібрання хорових творів у семи томах видали за кошти доброчинця Олександра Григоровича Шпака та безоплатно передав бібліотекам вищих і середніх музичних навчальних закладів і музичних шкіл.

У 2017–2018 роках БФ «Хорова школа Павла Муравського» на замовлення Світового Конґресу Українців видав 200 комплектів трьох томів а капела з Семитомного Пісенного «Кобзаря» і 200 примірників записаного на їх основі аудіоальбому а капела (три CD) та передав усе те українським культурно-освітнім осередкам у 32-х країнах Світу.  

У 2019 році БФ «Хорова школа Павла Муравського» за ґрант Українського культурного фонду видав 1 000 комплектів трьох музичних альбомів Аудіовидання Тарас Шевченко. Пісенний «Кобзар». Хорова Шевченкіана та безоплатно передав їх вищим і середнім музичним навчальним закладам, спеціалізованим музичним школам, навчальним, професійним і самодіяльним хорам та обласним навчально-методичним центрам закладів культури і мистецтва з цілої України для освітньої й хорової роботи.

У 2020 році БФ «Хорова школа Павла Муравського» на прохання музичних педагогів і хормейстерів видав 1 000 примірників однотомника Тарас Шевченко. Пісенний «Кобзар». Хорова Шевченкіана. Вибране, що є нотним додатком до Аудіовидання. Видання здійснили за фінансової підтримки українців зі США Аскольда Лозинського й Лариси Лозинської-Кий – брата й сестри в пам’ять про своїх батька Євгена й матір Марію. Вибране також безоплатно передали музичним навчальним закладам, навчальним, професійним і самодіяльним хорам та обласним навчально-методичним центрам закладів культури і мистецтва.

І ось у 2023 році, в скрутну воєнну пору, київське Видавництво Ліра-К за власні кошти нарешті надрукувало цілісне семитомне видання Пісенного «Кобзаря». Семитомник зверстано за фінансової підтримки доброчинців: Тараса й Катерини Миронюків (томи 1–3), Євгена Драп’ятого (томи 4–5), Даниїла Сікори й Ігоря Дем’янця (том 6), Мирона Миронюка й Ігоря Тилика (том 7).

Пісенний «Кобзар» як комплексне нотно-звукове зібрання надолужує нестачу нотних видань і якісних записів академічної музики та сприяє через освітній процес розвиткові музичної культури молодого покоління й українського суспільства в цілому.    

Пісенний «Кобзар» – своєрідний музичний ключ до проникливого сприйняття й цілісного осягнення Шевченкового поетичного світу. Високомистецьке хорове озвучення «Кобзаря» витончує відчуття й розкриває глибинну суть Шевченкової поезії, сприяє розвиткові хорового співу – базового мистецтва української культури. Хоровий спів будить у людях волю духу, спонукає до взаєморозуміння, співпраці, взаємодопомоги, що особливо важливо в нинішню тяжку пору Всеукраїнської визвольної війни, коли Український народ утверджує свою самобутність і виборює свою державну самостійність.

Пісенний «Кобзар» пройшов успішну апробацію в навчальному процесі й хоровому виконавстві, отримав схвальні відгуки вищих і середніх музичних навчальних закладів, мистецтвознавчих інституцій та обласних навчально-методичних центрів закладів культури і мистецтва з цілої України, а також українських культурно-освітніх осередків і мистецьких колективів з діаспори.

Обласні навчально-методичні центри закладів культури і мистецтва, музичні навчальні заклади, педагоги, хормейстери й музикознавці з України й української діаспори у своїх фахових відгуках про Пісенного «Кобзаря» відзначають його високу освітню, методичну й наукову цінність для навчальної й хорової праці, для розвитку музичної культури українського суспільства в цілому.

Ці відгуки представлено на порталі «Хорова школа Павла Муравського»:

 

Пісенний «Кобзар» – у музичній освіті й хоровому мистецтві України

https://pavlomuravskyi.com/pisennyj-kobzar-u-muzychnij-osviti-j-horovomu-mystetstvi-ukrayiny.html

Комплексне нотно-звукове видання Пісенний «Кобзар». Хорова Шевченкіана представлено на Шевченківську премію

https://pavlomuravskyi.com/kompleksne-notno-zvukove-vydannya-pisennyj-kobzar-horova-shevchenkiana-predstavleno-na-zdobuttya-natsionalnoyi-premiyi-ukrayiny-imeni-tarasa-shevchenka-2024-r.html

Пісенний «Кобзар» як наймасштабніше комплексне музичне видання новітнього часу започаткував новий напрям у мистецтвознавстві й шевченкознавстві – Хорову Шевченкіану й став гідним пісенним пам’ятником Великому Кобзареві України. Тож Пісенний «Кобзар» гідний найвищого державного визнання України.

Пісенний «Кобзар» в усьому розмаїтті зібраної в ньому співаної Шевченкової поезії є потужним мистецьким морально-духовним чинником пробудження історичної пам’яті й розвитку національної самосвідомості, самобутності українців та формування нашої національно-культурної ідентичності й утвердження державного суверенітету України.  

Тож Комплексне нотно-звукове видання Пісенний «Кобзар». Хорова Шевченкіана цілковито заслуговує відзначення Національною премією України імені Тараса Шевченка як твір мистецтва, який повністю відповідає всім критеріям Положення про Премію: «є вершинним духовним надбанням українського народу, утверджує високі гуманістичні ідеали, збагачує історичну пам’ять народу, його національну свідомість і самобутність, спрямований на державотворення і демократизацію українського суспільства».

Тому педагогів, хормейстерів, музикознавців, шевченкознавців, українську культурну громадськість в Україні й за кордоном обурило рішення очолюваного Є. Нищуком Комітету з Національної премії України імені Тараса Шевченка про недопущення Комплексного нотно-звукового зібрання Пісенний «Кобзар» до 2-го конкурсного туру на здобуття Національної премії 2024 року. І постало колективне запитання до Комітету: якими критеріями керувався цей орган, ухвалюючи своє обурливо некомпетентне рішення? А маестро Павло Муравський поставив би своє запитання: «А судді хто?». Тож чекаємо відповіді на наш колективний запит.

Складається думка, що члени й експерти Комітету не ознайомилися належно з нотними й аудіо виданнями, з їх унікальним мистецьким наповненням та з науковим мистецтвознавчим апаратом, тому й не збагнули глибинної суті ґрандіозного мистецького феномену й суспільного значення Пісенного «Кобзаря». А також проіґнорували фахові рецензії й відгуки мистецтвознавців і хормейстерів та ще численні відгуки педагогів з музичних навчальних закладів і методистів з обласних навчально-методичних центрів культури і мистецтва з цілої України. Скільки ми отримали від них вдячних листів! Бо всі музичні навчальні заклади потерпають від «голоду» на українську нотну літературу, адже за всі роки незалежності вони не отримали від держави жодного музичного видання. Тож цей суспільно значущий мистецький проект ми здійснили на доброчинних засадах і на кошти українських доброчинців, фактично без підтримки держави. А скільки доводилося нам переконувати чиновників Міністерства культури про нагальну потребу закуповувати нотні видання для бібліотек України! Та на цю базову потребу музичної освіти у Міністерства культури не було коштів, бо всі їх «з’їдають» видовищні заходи.

 А, може, ті члени й експерти зумисно не вникали в суть феномену Хорової Шевченкіани та іґнорували його всеукраїнське значення, бо отримали відповідну антиукраїнську вказівку? Якщо й далі в Шевченківському комітеті переважатимуть маріонетки, вони зроблять з Шевченківської відзнаки антишевченківське тавро…

Пісенний «Кобзар» набув визнання і успіху в музичній освіті й хоровому виконавстві та, безумовно, став знаковою подією й гордістю української музичної та загальнонаціональної культури. Здійснення такого ґрандіозного задуму досі не знала не тільки музична, а в цілому вся українська культура! 

Стільки видатних композиторів, хормейстерів, музикознавців, хорових колективів доклали своєї натхненної праці, своїх проникливих думок й почуттів заради донесення до людей через хоровий спів глибинної поезії геніального Кобзаря, завдяки чому вона сповнює своїм життєствердним своєчасним звучанням і українську історичну пам’ять, і культурну сучасність! Завдяки цьому мистецькому подвижництву поколінь українців Тарас Шевченко з новою силою своїх дум і почувань, з потужною волею свого духу в цю тривожну, трагічну пору торує до людських сердець ясний шлях усенародного відродження й утвердження справедливості. Тому цей потужний Всеукраїнський мистецький проект зі знаковим найменуванням Пісенний «Кобзар» по праву гідний найвищого визнання й удостоєння найпрестижнішої державної премії України.

А тепер щодо позиції голови Шевченківського комітету Є. М. Нищука.

У своєму інтерв’ю аґенції «Укрінформ» від 27.03.2023 р. Є. Нищук сказав: «Мені нестерпно боляче за Бахмут, куди ми інвестували в відродження Коледжу культури і мистецтв, я там бував і бачив на власні очі, яка велика робота проведена. Там почала роботу філія ансамблю Вірського, була велика музична школа. Усе це на наших очах руйнується… І не випадково – бо окупанти спеціально намагаються нищити культурний спадок України, бо він їм як кістка в горлі! Вони саме і спрямували цю війну проти нашої ідентичності і нашої історії. Ніяк не можуть прийняти, що ми є самодостатньою державою, народом, який має самобутню культуру, символи, історичну спадщину».

А як нам було боляче дізнаватися про зруйновані коледж мистецтв і музичну школу в Бахмуті, музичні навчальні заклади в Маріуполі, Щасті, Авдіївці, Опитному, Торецьку, Волновасі, Сівєродонецьку, Кремінній, Сватовому, Попасній, Василівці, Мелітополі, Бердянську й багатьох інших розгромлених рашистами містах і селах Сходу й Півдня України, а ще про зруйновані музичні школи Ірпіня, Бучі… В усі ті міста й села ми безоплатно надіслали комплекти аудіоальбомів і нотного «Вибраного» Пісенного «Кобзаря». Все те згоріло від обстрілів рашистів, і ми переживаємо ці втрати разом з педагогами тих музичних навчальних закладів. Люди залишили знищені міста й села. А педагоги облаштувалися на нових місцях і працюють зі студентами й учнями дистанційно. На їхні прохання ми надсилаємо їм для навчальної роботи комплексне видання Пісенного «Кобзаря» в електронних формах.

На пафосне завершення Є. Нищуком інтерв’ю («Та ми обов’язково переможемо і все це відновимо, відбудуємо, збережемо і примножимо для майбутніх поколінь. Нам є за що боротись») у мене й колег виникло двоє основних запитань:  

1. Як нам відновити, відбудувати, зберегти й примножити свої національні цінності, коли у Міністерства культури немає коштів на нотну літературу й на музичну освіту, а в Шевченківського комітету немає компетентності й волі, аби усвідомити національно-культурну місію Пісенного «Кобзаря»?
2. Як нам виховати й ствердити національну гідність, коли в Комітеті надали перевагу антиукраїнському персонажу – виродку Памфіру перед генієм Шевченком з фільму «Тарас. Повернення»? Саме такого талановитого, проникливого й багатостраждального фільму про повернення Тараса Шевченка в Україну ми потребуємо нині, аби додалося нам волі духу боротися й подолати ворога, а не кинути свою закривавлену землю і втекти слідом за зрадником Памфіром!

І на завершення: нам треба боротися, аби звільнити Україну від ворогів, а Комітет з Національної премії України імені Тараса Шевченка очистити від маріонеток і профанів, які ганьблять святе для Українців ім’я й перетворюють цю національну інституцію в антишевченківський, антиукраїнський кагал.

За дорученням колег

Ольга Красноухова, співвиконавиця
Всеукраїнського мистецького проекту «Україна співає «Кобзаря»

 31.01.2024 р.

The post Пісенний «Кобзар» гідний найвищого державного визнання України appeared first on Хорова школа Павла Муравського.

Наймасштабніше музичне видання за всю історію Незалежної України

Комплексне нотно-звукове зібрання Пісенний «Кобзар». Хорова Шевченкіана

Оксана Летичевська,
кандидат мистецтвознавства, науковий співробітник
відділу мистецтвознавства та етномузикології
ІМФЕ ім. М. Рильського НАН України

В історичному процесі розвитку української музично-співочої культури поетична творчість Тараса Шевченка набула значення одного з засадничих чинників формування її національної самобутності й самоідентифікації. Поезія Т. Шевченка, її ідеї та образи, ритміка й мелодика є постійним і невичерпним джерелом натхнення для творців української музики – від романтиків до постмодерністів, від класиків і «метрів» до маловідомих сьогодні авторів, чиї мелодії ми сприймаємо як народні. Збірка поезій, пророчо названа самим поетом «Кобзар», існує наразі не лише в літературному, а й в музичному та музикознавчому вимірах, вона є найяскравішим національним маркером українського музичного мистецтва й унікальним явищем у світовій культурі.

Пропонована масштабна робота авторського колективу являє собою вперше зібрану і систематизовану найповнішу на сьогодні антологію хорових творів українських композиторів Тарас Шевченко. Пісенний «Кобзар». Хорова Шевченкіана (2023). Вона включає в себе сім томів нотного матеріалу з супровідними редакторськими статтями, біографічними довідками про композиторів і додатками, які містять бібліографію нотних і музичних видань, дискографію, алфавітний покажчик творів. Видання містить 283 твори 155 композиторів та аранжувальників і 12 народних пісень, створених у період від середини XIX до початку XXI століття. Твори розподілені на три групи: хори a cappella, хори з інструментальним супроводом та твори великої форми для хору і симфонічного оркестру.

Комплексною складовою зібрання є записане на основі його нотного матеріалу аудіовидання Тарас Шевченко. Пісенний «Кобзар» у трьох альбомах з дев’яти компакт-дисків (2019), що містить 110 творів 86 композиторів. У записі хорової Шевченкіани на благодійній основі взяли участь 45 провідних хорових колективів з 17 міст України та з української діаспори. Аудіовидання стало завершальною частиною Всеукраїнського мистецького проекту «Україна співає “Кобзаря”» й було здійснене за фінансової підтримки Міністерства культури України та гранту Всеукраїнського культурного фонду.

Нотний додаток до аудіовидання Тарас Шевченко. Пісенний «Кобзар». Вибране (2020) включає 83 хорові твори 72 композиторів і аранжувальників та шість народних пісень, найпоширеніших у хоровій практиці.

Ідея найповнішого озвучення хорових творів на поезію Тараса Шевченка належить видатному українському хоровому дириґенту і педагогу, Герою України Павлу Муравському (1914–2014). Він розпочав аудіозапис хорової Шевченкіани ще під час своєї роботи з хоровими капелами «Трембіта» й «Думка», хором Українського радіо й Студентським хором Київської консерваторії. Записи 32 творів, здійснені П. Муравським, увійшли до «Золотого фонду» Українського радіо й започаткували аудіо видання Пісенний «Кобзар».

У подальшій реалізації задуму видатного хормейстера взяли участь провідні українські хорові колективи, хормейстери та дириґенти Є. Савчук, Л. Бухонська, М. Гобдич, Ю. Ткач, Ю. Курач, О. Вацек, Н. Кречко, А. Масленнікова, В. Сіренко, О. Баклан, М. Лисенко та багато інших.

Масштабна робота над підготовкою до видання зібраних та упорядкованих П. Муравським хорових творів, редагуванням літературного і нотного матеріалу хорової Шевченкіани була здійснена його учнями, колегами й однодумцями. На благодійних засадах у цій роботі брали участь О. Шокало, І. Павленко, Л. Бухонська, І.-Я. Гамкало, М. Гулковський, А. Масленнікова, Т. Миронюк. О. Шокало є автором ідеї й головним редактором 7-ми томного видання Тарас Шевченко. Пісенний «Кобзар». Хорова Шевченкіана у його завершеному вигляді.

Зібрання представляє багату різножанрову й різностильову панораму української хорової творчості від класиків М. Лисенка, С. Людкевича, Л. Ревуцького, Б. Лятошинського до творів наших сучасників В. Степурка, О. Яковчука, Ю. Алжнєва, В. Сильвестрова, М. Скорика, Б. Фільц, Л. Дичко, Б. Кривопуста, В. Реви та інших. Найвідоміші хорові твори на поезію Т. Шевченка, які набули значення пісень-символів українського народу, публікуються з визначенням авторства їх мелодій, що належать маловідомим сьогодні композиторам XIX століття – Д. Крижанівському («Реве та стогне Дніпр широкий»), Г. Гладкому («Заповіт»), К. Борисюку («Думи мої»). У збірці є й маловідомі хорові твори, віднайдення і оприлюднення яких також є важливим для змалювання цілісної картини розвитку нашої хорової культури. 

Пропоноване нотно-звукове зібрання хорової творчості українських композиторів на поезію Т. Шевченка є неоціненним вкладом видатного хорового дириґента П. Муравського, його учнів і послідовників у справу дослідження, збереження і поширення національної поетично-музичної спадщини й сучасного українського хорового мистецтва. Ця ґрандіозна Музична присвята Кобзареві є свідченням глибинного національного змісту й вектору української хорової культури.

Нотно-звукове зібрання Пісенний «Кобзар» є ґрунтовним академічним виданням, мета якого – зібрання і систематизація надзвичайно багатої й разом з тим маловивченої царини української Хорової Шевченкіани. Воно є необхідним для керівників професійних і аматорських хорів, співаків і дириґентів, педагогів і студентів усіх музичних навчальних установ.

Комплексне нотно-звукове зібрання Пісенний «Кобзар» має велику пізнавальну й художню цінність і є наймасштабнішим музичним виданням за всю історію Незалежної України. Унікальний комплексний характер, що поєднує нотний матеріал та аудіозаписи, робить це видання надзвичайно ефективним у реалізації його просвітницької місії, відкритті нового ракурсу сприйняття та осмислення глибини геніального Шевченкового слова, помноженого на могутню об’єднувальну силу національного хорового мелосу. Ґрунтовний довідковий матеріал, що супроводжує хорові партитури, підтверджує статус збірки як академічного мистецтвознавчого видання.

Пропоную і підтримую Комплексне нотно-звукове видання Пісенний «Кобзар». Хорова Шевченкіана на здобуття Національної премії України імені Тараса Шевченка 2024 року в номінації «літературознавство і мистецтвознавство» за напрямом «мистецтвознавство».

The post Наймасштабніше музичне видання за всю історію Незалежної України appeared first on Хорова школа Павла Муравського.

Вчителю, Сповідую!

В житті рано чи пізно настає час «збирання каміння». Оглядаючись у минуле, бачиш – скільки ж різних людей було на твоєму шляху, які визначили твою долю. І розумієш, що всі вони тобі послані – невипадкові в твоєму житті. Недаремно кажуть: «Вклонись кожному, бо він тебе чомусь навчив».

Чому так складалося, що двічі вступала до медичного інституту, аби стати нейрохірургом (!), а опинилась на дириґентському відділені Сумського музичного училища, а в 1966 році – на дириґентсько-хоровому факультеті Київської консерваторії, і ось як блискавка – Муравський?! Все. Сталося!

У кожному з нас, випускників консерваторії, частка «свого» Муравського. Тим і цікаві хори його учнів, а це, майже, всі керівники провідних хорових колективів України.

Для мене Хорова школа Муравського – це Стихія Звуку! Вражаюче, загадкове володіння передчуттям, яким має бути звук. Особистий блискучий показ! Відгадку знайшла пізніше: «Музика повинна спочатку оживати в душі, в голові, а потім у голосі» (1.330)

«Хорове євангеліє» Муравського починається зі слів: «Спочатку була нота». Звідси й основоположні принципи його методики: «виявляти любов(!) … до кожної чисто заспіваної ноти» (1.164) і далі «шукайте красу в чисто заспіваній ноті. Бо тільки з чисто заспіваних нот утворюється красиве, професійне звучання цілого твору» (1.348). Споглядала, вслуховувалась, спочатку не розуміла чому стільки часу приділяється одній ноті, одному такту – інтонація, інтонація і ще раз інтонація: «Хор має співати так, щоб врахувати чверть тону, вісімку тону!». Всі п’ять років навчання супроводжували мене оця «вісімка» тону й порада, як досягти чистоти виконання: «Необхідно налаштувати себе(!) на чистоту внутрішньо» (1.195).

Минув час. Збагнула й сприйняла першу заповідь Муравського: «Чистота співу – чистота життя».

Павло Іванович  дав нам розуміння культури вокалу. Саме з розвитку голосу – «основного інструменту» – починалось його виховання хорового дириґента. Назавжди запам’ятала вислів: «Якщо співаєш правильно, то голос ніколи не втомлюється. Чим більше співаєш, то й голос стає міцнішим».

На чому базується вокальна школа Муравського? Природність! В усьому: в звукоутворенні, поєднанні резонаторів, і найголовніше – у диханні. Кредо – ніколи ніякого насильства над голосом, форсування звуку виключалось апріорі й водночас звучне, наповнене piano. Мета – доходити голосом до глибини душі, серця. І тут починалось головне таїнство – тембральне «оздоблення» художньої ідеї твору.

Ніколи не забути виконання «Козака несуть» Леонтовича. А перші фрази «Поет зима, аукает» Свірідова, «Не плачте над ними» з «Реквієма» Анцева, «Верховино, світку ти наш»…

Хор консерваторії можна було завжди впізнати одразу ж, із першого звуку, навіть коли його виступ транслювали по радіо.

Саме під впливом другої заповіді Муравського: «У співі найголовніше – це тембр співу, і треба дбати про створення найкращого тембру» (1.345) «захворіла» проблемою тембрової драматургії в хоровому виконавстві. Все своє творче життя, особливо в роботі з хором «Хрещатик», дошукувалась особливого звуку, тембру, аж доки з’являться «мурашки» в артистів і в мене. То був головний критерій – є, знайшли! Виходили щасливі, наче після концерту, з відчуттям, що день прожили недаремно. Дякую Вам, Вчителю!

А Ваш знаменитий показ філірування звуку! Бо Ваша третя заповідь: «Хто вміє філірувати, той уміє співати» (1.131). Що я робила б у хорі «Хрещатик» із 21 артистом, якби Ви цьому не навчили? Адже, камерне виконавство побудоване  на грі найтонших нюансів, відтінків звуку, тембру й т. ін. Володіння хором цим прийомом розширює його виконавський діапазон, надає звучанню гнучкості, легкості, «купольності» (наче співаєш у храмі) .

І, нарешті, Ваша кантилена: «Звук повинен тягнутись як гума, або тісто». І Ваші рухи під час дириґування нашим студентським хором, які «благали», «витягували» й тримали оцей нескінченний звук, а очі світились таким щастям, що десь і сили в нас з’являлись і такий кураж від того, що ми були володарями звуку, що він нам підкорився. Зі мною це зосталось на все моє творче життя.

Оця Ваша четверта заповідь вразила і голову журі Міжнародного хорового конкурсу у м. Слайго (Ірландія, 1994) після виконання хором «Хрещатик» у складі всього 18 осіб 8-ми голосної «Херувимської» С. Пекалицького. Під час оголошення про присудження «Хрещатику» Гран-Прі він сказав: «Скажіть заради Бога, коли ви дихаєте? Це неможливо, щоб так тягнувся звук». Дякую Вам, Вчителю!

Дякую й за всі нагороди хору, відгуки у ЗМІ й оцінку в наукових працях музикознавців щодо творчого обличчя хору:

«Загалом, при чудовому виконанні «Хрещатику» притаманні величезна тембральна і динамічна палітри, об’ємність і насиченість звуку, чудова технічність і володіння ансамблевою майстерністю – цей концерт став окрасою хорових прем’єр» (Н. Костюк, кандидат мистецтвознавства. «До живого коріння», газета «Християнська Україна», червень 2001).

«Музика сучасних українських композиторів (І. Тараненко, В. Камінського, І. Щербакова), а також твори Б. Лятошинського, які увійшли до української класики ХХ ст., у виконанні «Хрещатика» перетворилися на справжню звукову хрестоматію найтонших нюансів хорового співу» (Л. Мельник. «Контрасти без контрастів», «Львівська газета», № 173, 23.09.2005).

«Прислухаючись до звучання цього колективу (камерний хор «Хрещатик»), відчуваєш прояв саме Київської хорової школи… Силами досить невеличкого складу виконавців – 6 сопрано, 6 альтів, 6 тенорів і 5 басів – утворюється академічна аура, де є важливим забарвлення кожного голосу. Мистецтву Л. Бухонської притаманна певна гра хорових тембрів. Хормейстер тонко відчуває взаємозв’язок гармонійного злиття звуків і їх академічної визначеності, без зайвих нашарувань…. Такий підхід до звуку, як до певного логосу хорового співу, є найсуттєвішою рисою виконавського стилю хору «Хрещатик»» (А. Лащенко. «З історії Київської хорової школи». – К.: «Музична Україна», 2007, с.173-174).

На моє переконання, Хорова школа П. І. Муравського – це не тільки методика роботи з хором, практичні поради з усіх питань хорового виконавства, яку можна узагальнити, звівши до триєдності: кантиленний спів, єдність тембру і вокальна інтонація на основі тільки акапельності й природності ладу. Це також – філософія хорового співу, цілісна система морально-етичних світоглядних принципів, які повинні формувати сучасну творчу особистість, відповідальну перед слухачем, мистецтвом і країною. Постулати Муравського нібито прості, а як же важко дотримуватися їх:

«До музики і взагалі до мистецтва, як і до життя, треба ставитися дуже відповідально. Треба глибоко пізнати музику, бо в ній пульс життя. А людина, яка відповідальна в усьому – справжня людина» (1. 329).

«Справжній дириґент служить хоровому мистецтву віддано й щиро і любить його понад усе на світі» (1.338).

«Дух живе в серці, душі, а не в словах» (1.352).

«Необхідно не тільки вільно висловлювати свої правдиві думки, але й чисто співати та чесно діяти, що характерно для культури нашого народу» (1. 334).

«Справжню національність людини визначає тільки душа людини» (1.353).

«Не в силі правда, а в правді сила. За чистоту нашої правди!» (1.354).

Хорова школа П. І. Муравського – багатогранне, глибинне явище в історії хорового мистецтва України, яким маємо не тільки пишатись. Маємо вивчати й освоювати – впроваджувати в життя все найцінніше, найголовніше і навіть найкрихітніше, але таке важливе у складній професії хорового дириґента.

Я нагадала тільки про основні заповіді «свого» Муравського. Вклоняюсь Вам, Вчителю! Сповідую!

Література:
Павло Муравський. Чистота співу – чистота життя. Редактор-упорядник О. Шокало. – К.: ВЦ «Просвіта», 2012.

15.05.2014

1. P. S.

Свою першу статтю про Вас я закінчила словом «Втигнемо» з трьома знаками «…?!». Та доля вибрала неочікуваний варіант – поставила крапку. У понеділок 6 жовтня 2014 року о 17.30 Ви залишили нас. І тих, хто душею й серцем завжди були з Вами, і тих, хто протягом Вашого життя заважав здійснювати Вашу місію на Землі. І тих, хто любив Вас, і тих, хто ненавидів. І тих, хто радів Вашому таланту, і тих, хто заздрив йому. Все… Невимовно тяжко, боляче, такий щем у душі. А скільки ж люду тужить за Вами і вклоняється Вам! Пробачте нам усім. Не встигли. Ні допомогти здійснити головну мрію Вашого життя – записати «Пісенний «Кобзар», ні провести за життя Ваш ювілейний концерт. Та 27 листопада 2014 року в Національній філармонії України відбулось мистецьке свято – «Хорова асамблея Павла Муравського» під девізом «Учні – вчителю». Ваші учні започаткували Всеукраїнський мистецький проект «Україна співає «Кобзаря» на основі Вашого проекту «Пісенний «Кобзар». Готується до друку семитомне зібрання хорових творів на слова Тараса Шевченка у Вашому упорядкуванні. Студентський хор, який Ви плекали майже півстоліття, буде названо на Вашу честь – «Хор імені Павла Муравського». І ще буде зроблено багато добрих справ, освячених Вашим незабутнім іменем Великого Музиканта й Сина українського народу.

Уклін Вам і світла пам’ять, дорогий наш Вчителю!

28.11.2014

The post Лариса Бухонська: Вчителю, Сповідую! appeared first on Хорова школа Павла Муравського.

Спочатку була нота.

Музика живе, коли є рух. І де живе музика – там теж є життя. Кров рухається в людині – отже, є життя.

Для мене мистецтво – не просто професія, а життя. А моє життя – це моє мистецтво.

До музики і взагалі до мистецтва, як і до життя, треба ставитися дуже відповідально. Треба глибоко пізнати музику, бо в ній пульсує життя. А людина, яка відповідальна в усьому – справжня  людина.

Найдужче я любив співати в нашому сільському хорі. І цей спів хвилював мою юну душу.

У студентські роки я намагався вчитися на творчості тих дириґентів, які найбільш відповідали моїй душі, будили мою творчу уяву.

Мене хвилює насамперед мистецький рівень співу, і це заставляє мене працювати понад людські сили й норми. Я навіть уночі прокидаюсь і шепочу якусь хорову партію.

Хоровий спів – найулюбленіший жанр нашого народу, який дає можливість кожній людині долучитися до духовного джерела.

Хор єднає людські серця, підносить їхній внутрішній настрій, дає натхнення, породжує гармонію, лад.

Хоровий спів не знає кордонів. Він зрозумілий для всіх людей, незалежно від мови.

Акапельний хоровий спів – базове мистецтво України.

У музиці, як в архітектурі, один принцип – міцність, користь, краса.

Уся краса – в чистоті. А в чистоти має бути основа – світло.

Вся краса співу й життя залежить від чистоти співу й чистоти людської душі.

Чистота, краса – це ознака чистої душі. А з чистою душею треба чисто співати.

Тільки чистий спів, як чиста вода, чисте повітря, чиста душа, може зворушити людину й задовільнити її духовне прагнення.

У справжнього професіонала музика повинна спочатку оживати в душі, в голові, а потім у голосі.

Я переконаний, якщо заспівати дуже красиво, то це має значно більший вплив на душу людини, ніж найкращий оратор про щось говоритиме. Бо спів проникає в душу.

Справжня любов живе в душі. Це не та любов, про яку багато говорять… Любов – це таїна. І якщо є ця внутрішня таїна, то це справжня любов. Така любов – на все життя. Вона може бути до матері, до сестри… Отаку любов я визнаю – чисту любов до Людини, до Природи, до Мистецтва.

Чистоти досягають не через гроші, а через любов. Любов – основа розвитку таланту.

Любов тримається на взаємності, на взаємних зусиллях.

Любов – рушійна сила життя.

Аби полюбити хоровий спів, треба полюбити кожну чисто проспівану ноту.

Щоб полюбити хоровий твір, необхідно знайти красу в кожній окремо заспіваній ноті.

Кожна окремо проспівана нота абсолютно чистим і природно правдивим тембром створює справжню красу.

Найбільша цінність у виконавському мистецтві – чистота інтонації.

Організм повинен звикнути до чистоти в інтонуванні, й тоді його вже ніщо не зіб’є з правильного шляху.

Чистота в інтонуванні повинна стати бажанням чистоти в житті взагалі.

Чистота  співу – чистота життя.

Чистий спів спонукає людей до чистого, висококультурного життя.

Чистота, краса – це наше кредо, це ознака чистої душі. А з чистою душею треба чисто співати.

Чистий спів, можна порівняти з чистою водою і чистим повітрям. Чистої води хочеться напитися, чистим повітрям хочеться надихатися, чистого співу хочеться наслухатися, з чистою людиною хочеться наговоритися.

Найкращий спів – це чистий спів. Чистий спів, можна порівняти з чистою водою і чистим повітрям. Різниця в тому, що нечисту воду і нечисте повітря виявити легко, а нечистий спів виявити важко.

Практика співочого життя підтверджує, що досить кільком співакам хору високого професійного рівня поспівати в хорах масового співу, щоб на наступній репетиції весь хоровий колектив втратив високий виконавський рівень і почав співати між нотами. Доведеться витратити кілька годин, аби привести цей хоровий колектив до належного професійного звучання. Тому необхідно дбати, щоб співаки співали тільки в одному хорі.

Для досягнення високого професійного звучання хорового колективу співаки цього колективу повинні співати тільки у своєму хорі.

Якщо два співаки, сидячи поруч, співатимуть один природним ладом, а другий у межах темперованого строю, то між ними ніколи не буде досягнуто ансамблю, унісону. І завжди співак, який співає нечисто, «перетягне» на свій бік чистого співака.

У співі, як і в житті, все гарне досягається наполегливою працею, а все погане саме чіпляється.

У музиці, як у житті, людина до всього звикає. Звикає до гарного, до поганого і навіть до шкідливого. Можна звикнути до масового співу і вважати, що то і є справжнє мистецтво.

Звичка може бути корисна або шкідлива. Шкідливу звичку людина засвоює швидше, ніж корисну.

Великої шкоди при розучуванні хорових творів завдають звички, набуті при дириґуванні за фортепіано.

Музичний інструмент фортепіано через свій темперований стрій, який легко розладнується, не може сприяти чистому інтонуванню в сольному й хорову співі. Й тому вже з першого знайомства з твором має бути його проспівування, а не програвання.

Всі, або майже всі, дириґенти-хормейстери працюють із хорами чи солістами в межах темперованого строю і дають масовий спів. А досягнути високохудожнього, професійного співу можна лише в природному ладові.

Усі музиканти чують музичну інтонацію темперовано, і тільки музиканти високого професійного рівня чують музичну вокальну інтонацію в природному ладові.

Найскладніший спосіб праці з хоровим колективом – природний.

Спосіб роботи в природному ладові вимагає від кожного учасника хору великої працездатності.

Дириґентом-хормейстером високого професійного рівня можна вважати тільки того, хто в змозі досягнути з кількома чи багатьма співаками в природному ладові на основі кантиленного співу тембрально академічного й чистого вокального унісону.

Не шукайте красу звучання в цілому хоровому або сольному творі. А шукайте красу в чисто заспіваній ноті. Бо тільки з чисто заспіваних нот народжується красиве, професійне звучання цілого твору.

Якщо в межах темперованого строю кожна нота має одну висоту, то в природному ладові кожна нота має три висоти. Все це треба чути і керуватися цим у роботі з хором.

Коли декілька співаків або велика група співаків інтонаційно потрапляють у центральну висоту, тоді лине приємний, красивий звук. А якщо співаки потрапляють у три висоти, тоді виникає неприємне різке, крикливе звучання.

Протягом багатьох років я спостерігав, що звуки чисто заспіваних нот завжди об’єднуються в красиве, приємне звучання, а звуки, які звучать між нотами, відштовхуються й завжди створюють різке, крикливе, неприємне звучання.

Інтонаційно чисті вокальні звуки (звуки чисто заспіваних нот) у хоровій партії й відтак в усіх хорових партіях завжди об’єднуються в красиве, приємне звучання. А нечисті звуки, які звучать між нотами, завжди відштовхуються один від одного й створюють різке, крикливе, неприємне звучання.

Нечисті звуки завжди розсіюються й викликають різке, крикливе звучання. А чисті звуки об’єднуються й породжують приємне звучання, яке можна слухати безкінечно з великим задоволенням.

Хормейстеру необхідно знати, що вокально чисто заспівані ноти завжди об’єднуються, збагачуються й породжують співочу культуру.

Чому хори на середній теситурі співають краще, а на високій різко, крикливо? Це тому, що на високій теситурі співають форте, а дихання тримають на піано.

Дириґентські емоції при розучуванні хорового твору по партіях не потрібні, вони навіть шкідливі. Емоції потрібні тільки на загальних репетиціях для виконання нюансів, позначених у партитурі.

Працювати з хором краще спокійно й економно, професійно і з повагою до своєї праці.

Якщо хормейстер справжній професіонал і співаки професіонали, то такий хор матиме можливість систематично покращувати своє професійне звучання.

Немає поганих хорів – є погані дириґенти.

Який дириґент – такий і хор. Так можна стверджувати, коли для дириґента й хору створені відповідні творчі умови праці.

Хор розвивається й піднімається повільно і важко, а опускається дуже швидко.

Дириґент зобов’язаний пам’ятати таке: аби навчити чисто співати окремих співаків або цілий хор, необхідно в першу чергу оволодіти цими якостями самому.

Найперше, чим належить займатися дириґентові-хормейстеру, – це постійно, систематично, наполегливо й щиро працювати над підвищенням виконавської майстерності свого хорового колективу.

Першочерговим завданням хорових колективів є виховання в слухачів доброго музичного смаку й любові до співу.

Хормейстер – талант особливий.

Щоб виховати хор, довести його до професійного звучання (навіть у самодіяльності), необхідно закласти співочу основу.

Тривалий кантиленний спів треба вважати співочою основою і головним досягненням співака. Такого співу можна досягнути в стилі акапельного співу в  природному ладовому інтонуванні.

Навчений хор звучить упевнено, самостійно й сам служить творчим підйомом до фортепіанного супроводу або оркестру.

Справжній високопрофесійний хор має велике значення в справі виховання музичної культури людей, має велику силу впливу на слухачів у їхньому культурному розвитку.

Якщо зал аплодує, то це ще не може стати єдиним мірилом професіоналізму співу, як часто думають дириґенти.

Справжній хормейстер-професіонал, слухаючи окремого співака або групу співаків, має чути не тільки те, як звучить, а й те, як має звучати.

Треба шукати красу звучання не в загальному хорі, а в чисто заспіваній ноті. А потім краса в загальному хорі явиться обов’язково.

Треба вміти знайти красу не тільки в цілому хоровому творі, а й у кожному акорді, в кожній заспіваній ноті.

Чинник, за яким судять про талант і професійність хормейстера, – репетиційна робота, манера вивчення твору.

У хорі потрібна розспіванка, але тільки в природному ладові. А якщо вона провадиться в межах темперованого строю, то вона не створить професійної основи для подальшої хорової роботи.

Починати репетицію хору без попередньої розспіванки по інтервалах на основі природного ладу – все одно, що будувати будинок на піску без фундаменту.

Розспіванка буває двоїста: правдива налаштовує хор на чисте інтонування й правильний тембр, а неправдива повністю руйнує інтонацію в хорі.

Використовуючи розспіванку по інтервалах, можна досягти високої загальної музичної культури. Висока музична культура може розвиватися лише там, де її основою є спів.

Розспівати – означає налаштувати вухо на чисту інтонацію й тембр. І тоді слух буде відрегульований протягом цілої репетиції.

У хоровому класі робота вимагає від студента постійної максимальної уваги й повної віддачі своєї творчої енергії.

У студентському хорі намагаюся виховати студентів на співі осмисленому, образному як за тембровими відтінками, так і за динамікою.

У хорі студент отримує весь комплекс знань. Якщо в класі з техніки дириґування він отримує теоретичні знання про звучання твору, то справжнє, реальне знання про свою професію студент може отримати лише через хор.

Хорова технологія – це складна наука. Її можна засвоїти не на уроках з техніки дириґування, а лише в хоровому класі.

Дириґентська техніка може не тільки допомагати в хоровому співі, а й перешкоджати.

Оволодівши технікою дириґування, ще не можна назвати себе хормейстером. Хормейстер – той, хто може в хорі розвивати хорову співочу культуру.

Я переконаний, що найкращий дириґент може вийти з найкращого хору.

Потрібно завжди пам’ятати, що тільки голосом, а не словами, можливо досягнути в хорі високої співочої культури.

Робота дириґента з хором – це тонкий творчий процес, який складається з малих і великих завдань. Щоб ці завдання зреалізувалися, між хором і дириґентом має бути творче взаєморозуміння.

Дириґенти іноді забувають, що співаки приходять у хор співати, а не слухати лекції.

У дириґента лише два способи спілкування з хором – вираз обличчя й жест, якими він має викликати ті емоції й переживання, що їх закладено в музику.

На чорнових репетиціях необхідно менше тактувати руками, а більше тягнути звук. І це дириґент має відчувати в руках.

Ніякий інший музикант не підлягає критиці так, як дириґент.

Якщо слухачі можуть насолоджуватися технікою скрипаля чи піаніста, то дириґента судять, виходячи з самої культури співу, від того емоційного стану, який викликає в них спів його хору.

Справжній музикант сприймає музику не тільки зовнішнім слухом – як вона звучить, а й внутрішнім слухом – як вона має звучати.

Професія дириґента найскладніша серед усіх видів музичного виконавства. І лише небагатьом вдається проникнути в таїну цього виду виконавства.

Якщо у вас у дипломі написано «дириґент», це ще не означає, що ви ним стали. Право називатися дириґентом необхідно заслужити наполегливою і великою працею, постійно вдосконалюючи свої практичні навики.

У музичну академію ви прийшли, щоб набути співочої культури – культури хорового й сольного співу. А для цього потрібні місяці й роки наполегливої, самовідданої праці над собою.

Справжній дириґент служить хоровому мистецтву віддано й щиро і любить його понад усе на світі.

Для хорового співу найголовніше – домагатися  виконавської якості.

Головне в хоровому або сольному виконанні – виконавська якість. Але виконавська якість саме на прийде, за якість треба боротися.

Є хор, а є зібрання співаків. Є хорове звучання, а є звучання тільки людських голосів.

Під словом хор треба розуміти хор без музичного супроводу а сарреllа. Хор а cappella являє собою повноцінне об’єднання певної кількості людських голосів, здатних передавати найтонші почуття людської душі, які звучать у виконуваних творах.

Хоровий спів можна поділити на два види: художній спів і масовий спів. Художній спів ґрунтується на співочій культурі, а масовий культури не потребує.

Професійний – художній спів вимагає вміння володіти хоровою, співочою культурою. Для цього необхідно навчитися працювати в стилі а cappella на основі природного ладу.

Природний лад відрізняється від темперованого строю тим, що в природному ладові кожну ноту, кожний інтервал треба співати по-різному, а в темперованому строї однаково.

У межах темперованого строю кожна нота має одну висоту, а в природному ладові – три висоти: центральну, вищу і нижчу. Але щоб це почути, необхідно систематично розвивати внутрішній слух.

Першочергове завдання хормейстера й співака – розвиток внутрішнього слуху. Це дасть можливість співакам читати сольні й хорові твори «з листка».

Найвищим досягненням буде те, коли ми зуміємо прочитати цілу партитуру з великою кількістю голосів без того, щоб виконати її попередньо на інструменті.

Необхідно, щоб кожен музикант-професіонал міг прочитати і уявити одноголосну або багатоголосну музику внутрішнім слухом.

Розвиток внутрішнього слуху є кінцевою метою будь-якої професійної музичної освіти.

У справжнього професіонала музика повинна спочатку оживати в душі, в голові, а потім у голосі.

Людський голос як найдосконаліший інструмент може бути плодотворною основою загальної музичної культури через підвищення загальної музичної освіти.

Загальна музична освіта – основа розвитку загальної музичної культури.

Нині ми спостерігаємо, що виконавський рівень професійних і самодіяльних хорових колективів зрівнявся. Різниця тільки в тому, що професійні колективи співають за гроші, а самодіяльні – від душі, з любові до хорового співу.

Зрозуміти, на якому рівні звучить співак, ансамбль або хор, досить складно, потрібна відповідна підготовка.

У музиці, як і в житті – все пізнається в порівнянні.

Якщо говорити про стан музичного мистецтва в Україні, то в першу чергу треба сказати, що Україна володіє рідкісним природним голосовим матеріалом. Завдання полягає тільки в тому, щоб фахівці, які працюють у хоровому мистецтві, вміли виконувати хорові твори на рівні цього природного голосового матеріалу.

Нині найперше завдання академічних хорових колективів України – підняти виконавський рівень. Для вищої якості повинні бути й відповідні творчі умови праці.

Більше уваги має бути приділено розвиткові колективів серйозної музики, бо тільки така музика сприяє розвиткові духовності, культури й збагачує людські душі.

Мистецтво морально збагачує людську душу, виховує і розвиває людину – в цьому його суть і мета. Але досягає цієї мети тільки правдиве, щире мистецтво.

Виховує людину серйозне мистецтво: опера, симфонія, хор, сольний академічний спів. Естрадне мистецтво теж потрібне людям, та воно розважає людину й приносить користь тільки тоді, коли розважає вихованих людей, а інакше воно може бути навіть шкідливим.

Естрадна музика сприймається поверхово, більше очима. Тільки серйозна музика западає в душу й несе культуру.

В першу чергу потрібна серйозна хорова музика. Виконана професійно ця музика западає в душу людині й викликає добрі почуття й думки.

Серйозна хорова музика є основою всієї людської культури, а культура є основою всього життя.

Я переконаний, що тільки високе мистецтво може гарантувати безперервне зростання культури.

Висока музична культура може розвиватися лише там, де її основою є спів. Бо людський голос може бути плодотворною основою загальної музичної культури через підвищення загальної музичної освіти. Загальна музична освіта сприяє розвитку загальної музичної культури.

Розвивати музичну освіту необхідно з дитинства. Якщо в школах запровадити нотну грамоту і хоровий спів, то через чотири роки діти читатимуть ноти, як книжку.

Найкращий спосіб для піднесення музичної освіти – це запровадити в загальноосвітніх школах уроки хорового співу й музичної грамоти.

Хоровий спів має великий вплив на виховання молодого покоління.

Першочергове завдання хорових колективів – виховання в слухачів доброго музичного смаку й любові до співу.

Ми знаємо, що найкращі співаки-професіонали вийшли з найкращих хорових колективів.

Дуже важливо, щоб для праці художнього керівника були відповідні сприятливі умови, що буває далеко не завжди.

Тільки 10 відсотків успіху залежить від таланту, а 90 відсотків успіху забезпечує праця.

Воля, темперамент, емоційність, досконале володіння дириґентською технікою, висока музична освіченість – ось якості, які необхідні для дириґента-митця.

Аби стати дириґентом-професіоналом високого рівня, необхідно працювати з хором на основі природного ладу й навчитися бачити в партитурі те, чого там не написано.

Написана музика – це ще не музика.

Найголовніше, щоб у кожному русі дириґента відчувалося кантиленне прагнення.

Пояснювати співакам не словами, а професійно заспіваною нотою або фразою.

З хором необхідно працювати за принципом: менше слів і більше діла. Якщо багато розмовляти й мало співати, то можна перетворитись у дириґента-розмовника.

Всякі довгі розмови дириґента перед репетицією не мають конкретного професійного впливу, а мають тільки виховне значення.

Менше говорити, а більше діла робити.

Спеціальність дириґента-хормейстера є найскладнішою, і для навчання за цією спеціальністю необхідно дуже уважно підбирати абітурієнтів.

Необхідно розвивати в студентів відчуття й розуміння, смак до високого мистецтва і виховувати для розвитку хорової культури відповідно високих професіоналів.

Дириґенти-хормейстери мають бути вищими від будь-якого співака-професіонала в розумінні співочої культури.

Кожний хормейстер і співак зможе досягнути співочої культури, якщо розвиватиме свій внутрішній інтонаційний слух і працюватиме над творами на основі природного ладу.

Розвинутий внутрішній інтонаційний слух дає можливість співати й передавати іншим співакам точну вокальну інтонацію.

Найскладніший спосіб праці з хоровим колективом – природний. А досягнути найвищого художнього виконавського рівня можливо тільки в природному ладовому інтонуванні. Природний лад дає можливість зрозуміти, відчути й почути кантиленний спів, єдність тембру й вокальну інтонацію.

При кантиленному співі особливу увагу треба звернути на взаємовідношення голосних і приголосних звуків. Бо голосні звуки утворюють кантилену, а приголосні – дикцію.

Для розвитку кантиленного співу необхідно ноти, які співаємо, співати з тенденцією на перетримання, а ноти, які приєднуємо, приєднувати швидко.

Для розвитку співочого професіоналізму необхідно засвоїти три його складові: кантиленний спів, єдність тембру і вокальну інтонацію.

Слід пам’ятати, що в співі найголовніше – тембр. І тому хормейстерові треба дбати про створення в хорі найкращого тембру. А такого рівня можна досягнути, працюючи з хором і окремими співаками тільки на основі природного ладу.

Справжній дириґент-професіонал повинен свідомо вміти співати чистою і нечистою інтонаціями. Тоді він матиме можливість виправляти нечистий спів як у хорі, так і в солістів. Інакше, такий дириґент вважатиме свій нечистий спів за чистий, а тому не зможе навчити й інших співати чисто.

Дириґент має бути самокритичним, і на всякі значні похвали з боку слухачів після концерту реагувати стримано, маючи на увазі, що з погляду його самооцінки, в концерті були недоліки, на які звернув увагу тільки він сам.

Стати дириґентом-хормейстером, професіоналом високого рівня – це не поле перейти й не ціпом молотити.

Щоб руками не махати, а дириґувати, то треба розвивати техніку дириґування, не від плеча, а від кисті.

Дириґент-хормейстер зобов’язаний працювати над собою не менше, ніж працюють піаністи, скрипалі, інші солісти.

Можна бути чудовим музикантом, але цього ще не досить, аби стати справжнім дириґентом-хормейстером – професіоналом високого рівня. Для цього необхідно розвинути внутрішній слух до можливості керувати співом у природному ладові.

Щоб стати дириґентом-хормейстером високого професійного рівня, необхідно, крім відповідних музичних здібностей, мати велике бажання і вкласти в цю спеціальність велику любов і працю. А ще необхідно брати приклад із видатних майстрів і менше думати про себе в мистецтві.

Дириґентській справі треба віддати себе цілковито.

Можна сказати, що дириґент-хормейстер – це найскладніша професія в музичному мистецтві. Це складний шлях, який треба пройти від простого технічного вміння керувати хором до вершин художнього виконання хорових творів.

Справжні музиканти-професіонали сприймають виконання музики і зовнішнім, і внутрішнім слухом. Зовнішнім сприймають, як звучить музика, а внутрішнім – як має звучати.

Зовнішній слух є у звичайних людей і у звичайних музикантів, які користуються зовнішнім слухом. А в хормейстера має бути внутрішній слух, щоб чути точніше, ніж звучання налагодженого рояля чи піаніно.

Внутрішнім слухом називається такий слух, коли той, хто співає, чує мелодію внутрішньо, думкою, без озвучення голосом.

Першочерговим завданням співака і хормейстера треба вважати розвиток внутрішнього слуху, це дасть можливість співакам читати сольні й хорові твори «з листка».

Розвиток внутрішнього слуху є кінцевою метою будь-якої професійної музичної освіти.

Навчитися чути й користуватися внутрішнім слухом можливо, якщо систематично користуватися кантиленним акапельним співом.

Дуже корисно розвивати внутрішній слух проспівуванням мелодії не голосом, а думкою. Таке вивчення хорової партитури сприяє розвитку професіоналізму хормейстера.

Абсолютний слух являє собою природну якість. Але для музиканта абсолютний слух не обов’язковий. Іноді так буває, що хор у хормейстера з відносним слухом співає чисто, а в хормейстера з абсолютним слухом нечисто.  І тому кращим слухом слід вважати відносний слух.

Якщо людина володіє найкращими природними музичними здібностями, це ще не означає, що вона володіє співочою майстерністю.

У хорі найголовніше – навчити всі хорові партії чистого звучання в унісоні й співати хорові твори на високому професійному рівні.

Працювати з хором треба спокійно і економно, професійно і з повагою до своєї праці.

Дириґент не повинен махати руками від плеча, а має дириґувати кистю.

Кисть руки, міміка обличчя, вираз очей передають енергію духу дириґента.

На концерті з нот ніколи не дириґував, усе – напам’ять.

Я не звик дириґувати з партитури. У моєму житті ще такого не було, аби я на концерті дириґував з нот.

Я впевнений, що на концерті дириґент не може мати повної волі й мистецької довершеності, коли його голова занурена у нотний текст. Це потрібно лише на репетиції.

На репетиції я дивлюся в партитуру й знаю, як мені інтонувати цю ноту, де маю брати дихання, якою динамікою співати. Це все праця на репетиції. А на концерті вся кропітка репетиційна робота повинна набути художнього вигляду.

За всі роки дириґентської праці я ніколи не проводив репетиції сидячи, а завжди стоячи. І завжди слухав концерти випускників теж стоячи.

Треба любити хорове мистецтво в собі, а не себе в мистецтві.

Справжнє, правдиве музичне мистецтво має велике значення, воно збагачує людську душу, виховує, формує людину.

Треба пам’ятати, що в музиці, як і в усіх інших галузях мистецтва, є самородки й таланти, бракує лише ефективного методу їхнього розвитку.

Навчитися дириґувати не важко, а щоб стати справжнім дириґентом-хормейстером, потрібно докласти багато праці.

Дириґента-хормейстера, який уміє працювати на основі природного ладу, можна назвати дириґентом високого класу. А хормейстера, який уміє працювати тільки в межах темперованого строю, можна назвати хормейстером масового характеру.

Високохудожня музика має позитивний вплив на виховання людини, особливо в той час, коли низькопробна музика несе руйнівну силу.

Чистота в інтонуванні повинна стати бажанням чистоти в житті взагалі. Потрібно всім нам до цього прагнути.

Чистота в співі спонукає людину до чистоти в житті. Треба тримати еталон чистоти, незважаючи ні на що.

Традиційний український хоровий спів у природному ладовому інтонуванні сприяє наведенню ладу в суспільстві, бо допомагає людям уладнати свої почуття й пробудити любов до чистого співу й до всього чистого в житті.

Співати треба так, щоб був лад у всьому, і жити треба так само.

Спів дає відчуття волі.

The post Павло Муравський: Хорові правила. Спочатку була нота appeared first on Хорова школа Павла Муравського.

Аудіо видання «Тарас Шевченко. Пісенний «Кобзар»» – перший системний, масштабний запис провідними українськими хорами музичних творів на Шевченкову поезію на основі Зібрання хорових творів у семи томах «Тарас Шевченко. Пісенний «Кобзар». Хорова Шевченкіана», що його уклав П. І. Муравський.

Аудіо видання «Тарас Шевченко. Пісенний «Кобзар» здійснено за Всеукраїнським мистецьким проектом «Україна співає «Кобзаря», за підтримки Міністерства культури України (запис творів) та Українського культурного фонду (видання аудіо записів).

Усю підготовчу редакторську й експертну роботу для нотного видання та аудіовидання здійснила на громадських засадах Експертна рада БФ «Хорова школа Павла Муравського»: І. Д. Гамкало, М. І. Гулковський, Л. В. Бухонська, А. Г. Масленнікова, Т. В. Миронюк, І. Я. Павленко. Ці фахівці редагували й звіряли ноти, добирали твори для запису й визначали виконавців, а також організовували записи й проводили їх експертну оцінку.

У записові «Пісенного «Кобзаря» взяли участь на благодійних засадах 45 провідних хорових колективів з 17 міст України й діаспори під орудою учнів і послідовників маестро Муравського. До аудіовидання дібрано також кілька творів, які Павло Муравський свого часу записав з капелами «Трембіта» й «Думка», хорами Українського радіо й Київської консерваторії – Національної музичної академії України.

Обсяг аудіо видання «Пісенний «Кобзар» – три музичні альбоми по три CD в кожному. Перший аудіоальбом містить твори a капела, другий – твори з інструментальним супроводом, третій – твори великої форми з симфонічним оркестром. До першого аудіоальбому дібрано 59 творів 48 композиторів, у тім числі 5 аранжувань народних пісень; до другого – 42 твори 30 композиторів; до третього – 9 творів 8 композиторів. Три музичні альбоми містять 110 хорових творів 86 композиторів.

Масштабний мистецький задум маестро Павла Муравського, який він розпочав здійснювати (записав 32 твори Хорової Шевченкіани) та який довершили його учні й послідовники, відкрив новий напрям у Шевченкознавстві – Хорову Шевченкіану. «Пісенний «Кобзар» являє внутрішній музичний ключ до проникливого сприйняття глибинної Шевченкової поезії й цілісного осягнення Шевченкового поетичного світообразу

Велике розмаїття співаної поезії Т. Шевченка збагатить програми навчальних, професійних і самодіяльних хорових колективів, спомагатиме відродженню української хорової й загальнонаціональної культури. За глибинним відчуттям П. Муравського, хоровий спів як феномен злагодженої гуртової взаємодії відкриває людям внутрішнє джерело сили для саморозвитку: «Спів активізує весь організм людини. Хоровий спів сприяє розвиткові загальної культури суспільства й суспільної свідомості. Спів дає відчуття волі».

Хорове озвучення «Кобзаря» витончує сприйняття й відкриває розмаїття скарбів глибинної Шевченкової поезії, збагачує вишуканою музикою програми навчальних, професійних і самодіяльних хорів та сприяє розвиткові українського хорового співу як базового мистецтва нашої національної культури. Усе це посилюватиме загальносуспільний інтерес до Шевченкіани й українського хорового мистецтва та ширитиме їх в Україні й Світі.

Олександер Шокало, шевченкознавець, культурософ,
автор ідеї й керівник мистецького проекту

До Першого аудіо альбому дібрано 59 творів 48 композиторів, у тім числі 5 аранжувань народних пісень.

Твори а капела. Диск 1

1. Костянтин Борисюк (кінець ХІХ – після 1915). Думи мої. Аранжування Євгена Козака (1907–1988). 6’14”

Муніципальний академічний камерний хор «Київ». Дириґент Микола Гобдич. Запис 2016 р.

2. Данило Крижанівський (1856–1894). Реве та стогне Дніпр широкий (З балади «Причинна»). Аранжування Віктора Косенка (1896–1938). Редакція Павла Муравського (1914–2014). 5’47”

Муніципальний академічний камерний хор «Київ». Дириґент Микола Гобдич. Запис 2016 р.

3. Гордій Гладкий (1849–1894). Зоре моя вечірняя (З поеми «Княжна»). Аранжування Миколи Леонтовича (1877–1921). 3’08”

Академічний хор імені Платона Майбороди Українського радіо. Дириґент Юлія Ткач. Запис 2016 р.

4. Сидір Воробкевич (1836–1903). Думи мої. 3’39”

Національна заслужена капела бандуристів України імені Г. І. Майбороди. Дириґент Юрій Курач. Запис 2016 р.

5. Микола Лисенко (1842–1912). Сон (З поеми «Сон»). 2’46”

Академічний хор імені Платона Майбороди Українського радіо. Дириґент Юлія Ткач. Запис 2016 р.

6. Станіслав Людкевич (1879–1979). Сонце заходить… (NN). 5’24”

Академічний хор імені Платона Майбороди Українського радіо. Дириґент Юлія Ткач. Запис 2016 р.

7. Філарет Колесса (1871–1947). Було колись (З поеми «Іван Підкова»). 3’47”

Муніципальна академічна чоловіча хорова капела імені Л. М. Ревуцького (м. Київ). Дириґент Юрій Курач. Запис 2013 р.

8. Данило Роздольський (1875–1902). Сонце заходить… (NN). 3’54”

Муніципальна академічна чоловіча хорова капела імені Л. М. Ревуцького (м. Київ). Дириґент Юрій Курач. Запис 2013 р.

9. Павло Сениця (1879–1960). За Сонцем хмаронька пливе. 3’05”

Академічний хор «Anima» Київського Національного університету культури і мистецтв. Ансамбль: Лідія Баранова, Павло Андріученко, Ярослав Комарницький. Дириґент Наталія Кречко. Запис 2016 р.

10. Євген Юцевич (1901–1988). Ой стрічечка до стрічечки. 1’40”

Академічний хор «Anima» Київського Національного університету культури і мистецтв. Солістка Лілія Гуменюк. Дириґент Наталія Кречко. Запис 2016 р.

11. Войтех Главач (1849–1911). Утоптала стежечку. 0’53”

Вокальний ансамбль «Покров» (м. Київ). Дириґент Олена Радько. Запис 2016 р.

12. Яків Степовий (1883–1921). Ой діброво – темний гаю! 2’30”

Зразковий хор «Мелодія» Школи мистецтв ім. М. Д. Леонтовича (м. Київ). Дириґент Світлана Сварич. Запис 2016 р.

13. Яків Степовий (1883–1921). Вечір (Садок вишневий коло хати) (З циклу «В казематі»). 2’41”

Зразковий хор «Мелодія» Школи мистецтв ім. М. Д. Леонтовича (м. Київ). Дириґент Світлана Сварич. Запис 2016 р.

14. Богдан Вахнянин (1886–1940). Садок вишневий коло хати (З циклу «В казематі»). 3’42”

Академічний хор імені Платона Майбороди Українського радіо. Ансамбль: Людмила Горностаєва, Наталія Жвінклієне, Тетяна Коробка. Солістка Тетяна Коробка.  Дириґент Юлія Ткач. Запис 2016 р.

15. Пилип Козицький (1893–1960). Все упованіє моє (З поеми «Марія»). 3’00”

Академічний хор імені Платона Майбороди Українського радіо (жіночий склад).  Дириґент Юлія Ткач. Запис 2016 р.

16. Борис Лятошинський (1894–1968). За байраком байрак (З циклу «В казематі»). 5’02”

Муніципальний академічний камерний хор «Київ». Дириґент Микола Гобдич. Запис 2016 р.

17. Борис Лятошинський (1894–1968). Тече вода в синє море (Думка). 4’36”

Муніципальний академічний камерний хор «Київ». Солістка Людмила Яницька. Дириґент Микола Гобдич. Запис 2016 р.

18. Борис Лятошинський (1894–1968). Із-за гаю Сонце сходить. 3’04”

Муніципальний академічний камерний хор «Київ». Солістка Людмила Яницька. Дириґент Микола Гобдич. Запис 2016 р.

19. Гордій Гладкий. Заповіт. Аранжування Левка Ревуцького (1889–1977). 5’01”

Муніципальний академічний камерний хор «Київ». Дириґент Микола Гобдич. Запис 2016 р.

20. Костянтин Борисюк (кінець ХІХ – після 1915). Думи мої. Аранжування Віталія Кирейка (1926–2016). 3’44”

Борис Гмиря та Державна академічна хорова капела України «Думка». Дириґент Павло Муравський. Запис 1968 р.

Загальний час 73’44”

Твори а капела. Диск 2

1. Герман Жуковський (1913–1976). Зоре моя вечірняя (З поеми «Княжна»). Редакція Євгена Савчука. 7’25”

Національна заслужена академічна капела України «Думка». Солістка Ольга Засадна. Дириґент Євген Савчук. Запис 2017 р.

2. Сидір Воробкевич (1836–1903). Огні горять. 4’51”

Муніципальна академічна чоловіча хорова капела імені Л. М. Ревуцького (м. Київ). Солісти: Денис Шпак, Станіслав Маслянко. Дириґент Андрій Карпінець. Запис 2017 р.

3. Яків Цегляр (1912–2008). Сонце заходить… (NN). 3’15”

Муніципальна академічна чоловіча хорова капела імені Л. М. Ревуцького (м. Київ). Солісти: Станіслав Маслянко, Сергій Омельченко. Дириґент Андрій Карпінець. Запис 2017 р.

4. Олена Андреєва (1914–2007). Наймичка (З поеми «Наймичка»). 6’46”

Ансамбль солістів «Благовість» (м. Київ). Солістка Тетяна Кумановська, Дириґент Мирослав Гулковський. Запис 1999 р.

5. Анатолій Коломієць (1918–1997). Гопак (З поеми «Чернець»). 3’36”

Ансамбль солістів «Благовість» (м. Київ). Дириґент Мирослав Гулковський. Запис 1999 р.

6. Костянтин Семенов (1921–2013). Над Дніпровою сагою. 3’20”

Академічний міський камерний хор «Вінниця». Дириґент Віталій Газінський. Запис 2017 р.

 7. Андрій Штогаренко (1902–1992). З «Шевченкіани»: Навгороді коло броду. 2’20”

Жіночий хор Київського інституту музики імені Р. М. Глієра. Дириґент Галина Горбатенко. Запис 2017 р.

8. Андрій Штогаренко (1902–1992). З «Шевченкіани»: Ой одна я, одна (З циклу «В казематі»). 2’36”

Жіночий хор Київського інституту музики імені Р. М. Глієра. Солістка Марина Сусько. Дириґент Галина Горбатенко. Запис 2017 р.

9. Мирослав Стефанишин (1927–2024). Ой чого ти почорніло… 3’03”

Хорова капела «Оранта» (м. Луцьк). Дириґент Василь Мойсіюк. Запис 2017 р.

10. Ярослав Смеречанський (1909–2002). Тече вода… (Думка). 4’43”

Чоловічий хор «Боян Дрогобицький». Дириґент Петро Гушоватий. Запис 2017 р.

11. Федір Надененко (1902–1963). Полюбила чорнобрива козака дівчина (З балади «Тополя»). 3’29”

Народна хорова капела «Днiпро» Київського Національного університету імені Тараса Шевченка. Дириґент Ірина Душейко. Запис 2017 р.

12. Микола Маліборський (1915–2011). В своїй хаті своя й правда (З поеми «І мертвим, і живим…»).  Редакція Ігоря Тилика, Лариси Бухонської. 4’02

Народна хорова капела «Днiпро» Київського Національного університету імені Тараса Шевченка. Соліст Карен Григорян. Дириґент Лариса Бухонська. Запис 2017 р.

13. Данило Бойченко (1899–1981). Ой маю, маю я оченята. 4’04”

Хор Вінницького училища культури і мистецтв імені М. Д. Леонтовича. Солістка Катерина Кушнір. Дириґент Ольга Бабошина. Запис 2017 р.

14. Музика народна. Якби мені черевики. Аранжування Євгена Козака (1907–1988). 2’11”

Зразковий хор «Мелодія» Школи мистецтв імені М. Д. Леонтовича (м. Київ). Дириґент Світлана Сварич. Запис 2017 р.

15. Іван Майчик (1927–2007). Барвінок цвів і зеленів. 2’23”

Камерний хор Київського Інституту музики імені Р. М. Глієра. Дириґент Зоя Томсон. Запис 2017 р.

16. Тарас Кравцов (1922–2013). І небо невмите. 3’26”

Камерний хор Київського Інституту музики імені Р. М. Глієра. Дириґент Зоя Томсон. Запис 2017 р.

17. Віктор Іконник (1929–2000). Сонце заходить… (NN). 3’30”

Муніципальний академічний камерний хор «Київ». Дириґент Микола Гобдич. Запис 2017 р.

18. Гордій Гладкий (1849–1894). Заповіт. Аранжування Левка Ревуцького (1889–1977). 4’30”

Муніципальний камерний хор «Хрещатик». Дириґент Лариса Бухонська. Запис 2004 р.

19. Данило Крижанівський (1856–1894). Реве та стогне Дніпр широкий (З балади «Причинна»). Аранжування Віктора Косенка (1896–1938). Редакція Павла Муравського (1914–2014).  3’48”

Муніципальний камерний хор «Хрещатик». Дириґент Лариса Бухонська. Запис 2004 р.

20. Микола Лисенко (1842–1912). Орися ж ти, моя ниво (З поезії «Не нарікаю я на Бога»). Редакція Павла Муравського (1914–2014). 2’51”

Хор дириґентсько-хорового факультету Київської державної консерваторії імені П. І. Чайковського. Дириґент Павло Муравський. Запис 1987 р.

Загальний час 76’ 20”

Твори а капела. Диск 3

1. Володимир Зубицький (1953). Праведная душе (З поеми «Марія» та з поезії «На вічну пам’ять Котляревському»). 6’54”

Національна заслужена академічна капела України «Думка». Солісти: Ольга Засадна, Ігор Воронка, Ірина Дубовська. Дириґент Євген Савчук. Запис 2017 р.

2. Мирослав Скорик (1938–2020). Боже, спаси мене (пс.53) (З циклу «Давидові псалми»). 3’35”

Муніципальний камерний хор «Хрещатик». Дириґент Лариса Бухонська. Запис 2003 р.

3. Євген Станкович (1942). Садок вишневий… (З циклу «В казематі»). З ораторії «Страсті за Тарасом». 2’32”

Академічна хорова капела «Орея» Житомирської обласної філармонії ім. С. Ріхтера. Солісти: Олександр Яремчук, Наталя Антоневська. Дириґент Олександер Вацек. Звукорежисер Микола Туровський. Запис 2018 р.

4. Віталій Кирейко (1926–2016). Над Дніпровою сагою. 3’56”

Жіночий хор «Павана» Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова. Дириґент Людмила Байда. Запис 2017 р.

5. Жанна Колодуб (1930). Барвінок цвів. 2’33”

Жіночий хор «Павана» Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова. Дириґент Людмила Байда. Запис 2017 р.

6. Музика народна. Защебетав соловейко (З балади «Причинна»). Аранжування Віктора Степурка (1951). 4’18”

Камерний хор Київського інституту музики імені Р. М. Глієра. Дириґент Зоя Томсон. Запис 2017 р.

7. Музика народна. Сонце гріє, вітер віє (З поезії «На вічну пам’ять Котляревському»). Аранжування Віктора Степурка (1951). 2’28”

Камерний хор Київського інституту музики імені Р. М. Глієра. Дириґент Зоя Томсон. Запис 2017 р.

8. Музика народна. Ой крикнули сірі гуси. Аранжування Василя Триліса (1937). 1’59”

Чоловічий народний хор «Чумаки» (м. Київ). Дириґент Василь Триліс. Запис 2002 р.

9. Броніслав Литвин (1929–2010). Нащо мені женитися? Аранжування для хору Василя Триліса (1937). 3’10”

Чоловічий народний хор «Чумаки» (м. Київ). Дириґент Василь Триліс. Запис 2002 р.

10. Музика народна. Встає хмара з-за лиману (З поеми «Тарасова ніч»). Аранжування Віктора Захарченка (1938) й Федора Ущаповського (1950). 3’41”

Народна хорова капела «Діброва» імені Павла Муравського Піщанського РБК Вінницької області. Солістка Мар’яна Слюсар.  Дириґент Федір Ущаповський. Запис 2017 р.

11. Левко Колодуб (1930–2019). Ой діброво – темний гаю! 3’04”

Національна заслужена капела бандуристів України імені Г. І. Майбороди. Дириґент Юрій Курач. Запис 2017 р.

12. Юрій Щуровський (1927–1996). Дівоча пісня (Оддай мене, моя мамо…) (З поеми «Мар’яна-черниця»). 3’43”

Хор Вінницького училища культури і мистецтв імені М. Д. Леонтовича. Солісти: Катерина Кушнір, Валентина Козак.  Дириґент Ольга Бабошина. Запис 2017 р.

13. Богдана Фільц (1932–2021). Ну що б, здавалося, слова… 2’45”

Жіночий хор Київського інституту музики імені Р. М. Глієра. Дириґент Галина Горбатенко. Запис 2017 р.

14. Анатолій Кос-Анатольський (1909–1983). Учітеся, брати мої (З поеми «І мертвим, і живим…»). 2’17”

Ансамбль солістів «Благовість» (м. Київ). Соліст Микола Реука. Дириґент Мирослав Гулковський. Запис 1999 р.

15. Михайло Швед (1978). І день іде, і ніч іде… 4’20”

Академічний хор імені Платона Майбороди Українського радіо. Дириґент Юлія Ткач. Запис 2017 р.

16. Геннадій Білявський (1964). Пророк. 4’01”

Академічний міський камерний хор «Вінниця». Солістка Олена Гончар. Дириґент Віталій Газінський. Запис 2017 р.

17. Віктор Камінський (1953). Ой чого ти почорніло… 4’07”

Студентський хор Львівської національної музичної академії імені М. В. Лисенка. Дириґент Ігор Даньковський. Запис 2017 р.

18 Богдан Вахнянин (1886–1940). Дума (З поеми «Невольник»). Аранжування Павла Муравського (1914–2014). 6’16”

Державна заслужена хорова капела «Трембіта». Дириґент Павло Муравський. Запис 1963 р.

19. Костянтин Борисюк (кінець ХІХ – після 1915). Думи мої. Аранжування Євгена Козака (1907–1988). 6’19”

Хор дириґентсько-хорового факультету Національної музичної академії України імені П. І. Чайковського. Дириґент Павло Муравський. Запис 2001 р.

Загальний час   72’05”

The post Тарас Шевченко. Пісенний «Кобзар». Альбом 1. Твори а капела appeared first on Хорова школа Павла Муравського.

Аудіо видання «Тарас Шевченко. Пісенний «Кобзар»» – перший системний, масштабний запис провідними українськими хорами музичних творів на Шевченкову поезію на основі Зібрання хорових творів у семи томах «Тарас Шевченко. Пісенний «Кобзар». Хорова Шевченкіана», що його уклав П. І. Муравський.

Аудіо видання «Тарас Шевченко. Пісенний «Кобзар» здійснено за Всеукраїнським мистецьким проектом «Україна співає «Кобзаря», за підтримки Міністерства культури України (запис творів) та Українського культурного фонду (видання аудіо записів).

Усю підготовчу редакторську й експертну роботу для нотного видання та аудіовидання здійснила на громадських засадах Експертна рада БФ «Хорова школа Павла Муравського»: І. Д. Гамкало, М. І. Гулковський, Л. В. Бухонська, А. Г. Масленнікова, Т. В. Миронюк, І. Я. Павленко. Ці фахівці редагували й звіряли ноти, добирали твори для запису й визначали виконавців, а також організовували записи й проводили їх експертну оцінку.

У записові «Пісенного «Кобзаря» взяли участь на благодійних засадах 45 провідних хорових колективів з 17 міст України й діаспори під орудою учнів і послідовників маестро Муравського. До аудіовидання дібрано також кілька творів, які Павло Муравський свого часу записав з капелами «Трембіта» й «Думка», хорами Українського радіо й Київської консерваторії – Національної музичної академії України.

Обсяг аудіо видання «Пісенний «Кобзар» – три музичні альбоми по три CD в кожному. Перший аудіоальбом містить твори a капела, другий – твори з інструментальним супроводом, третій – твори великої форми з симфонічним оркестром. До першого аудіоальбому дібрано 59 творів 48 композиторів, у тім числі 5 аранжувань народних пісень; до другого – 42 твори 30 композиторів; до третього – 9 творів 8 композиторів. Три музичні альбоми містять 110 хорових творів 86 композиторів.

Масштабний мистецький задум маестро Павла Муравського, який він розпочав здійснювати (записав 32 твори Хорової Шевченкіани) і який довершили його учні й послідовники, відкрив новий напрям у Шевченкознавстві – Хорову Шевченкіану. Митець Муравський своїм заповітним задумом явив внутрішній музичний ключ до глибинного сприйняття й цілісного осягнення Шевченкового поетичного світу.

Велике розмаїття співаної поезії Т. Шевченка збагатить програми навчальних, професійних і самодіяльних хорових колективів, спомагатиме відродженню української хорової й загальнонаціональної культури. За глибинним відчуттям П. Муравського, хоровий спів як феномен злагодженої гуртової взаємодії відкриває людям внутрішнє джерело сили для саморозвитку: «Спів активізує весь організм людини. Хоровий спів сприяє розвиткові загальної культури суспільства й суспільної свідомості. Спів дає відчуття волі».

Хорове озвучення «Кобзаря» витончує сприйняття й відкриває розмаїття скарбів глибинної Шевченкової поезії, збагачує вишуканою музикою програми навчальних, професійних і самодіяльних хорів та сприяє розвиткові українського хорового співу як базового мистецтва нашої національної культури. Усе це посилюватиме загальносуспільний інтерес до Шевченкіани й українського хорового мистецтва та ширитиме їх в Україні й Світі.

Олександер Шокало, шевченкознавець, культурософ,
автор ідеї й керівник мистецького проекту

До другого аудіо альбому дібрано 42 твори 30 композиторів.

Твори з інструментальним супроводом. Диск 1

1. Михайло Вербицький (1815–1870). Заповіт. Оркестрування Миколи Михаця (1960). 5’20”

Хор та Симфонічний оркестр Київського муніципального академічного театру опери і балету для дітей та юнацтва. Соліст Олександр Харламов. Головний хормейстер Анжела  Масленнікова. Дириґент Ділавер Осман. Запис 2018 р.

2. Петро Чайковський (1840–1893). Навгороді коло броду. 4’01”

Жіночий хор «Павана» Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова. Дириґент Людмила Байда. Концертмейстер Олена Жукова. Запис 2018 р.

3. Микола Лисенко (1842–1912). Заповіт. 6’24”

Хор Київського муніципального академічного театру опери і балету для дітей та юнацтва (чоловічий склад). Соліст Олександр Вознюк. Головний хормейстер Анжела Масленнікова. Концертмейстер Любов Орлова. Запис 2019 р.

4. Микола Лисенко (1842–1912). Ой нема, нема ні вітру, ні хвилі (З поеми «Гамалія»). 6’05”

Чоловічий камерний хор «Боян Дрогобицький» Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка. Дириґент Василь Довгошия. Концертмейстер Тамара Козій. Запис 2018 р.

5. Микола Лисенко (1842–1912). У туркені по тім боці (З поеми «Гамалія»). 0’57”

Чоловічий камерний хор «Боян Дрогобицький» Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка. Соліст Ярослав Дзендзерович. Дириґент Василь  Довгошия. Концертмейстер Тамара Козій. Запис 2018 р.

6. Микола Лисенко (1842–1912). Не дивуйтеся дівчата (З поеми «Гайдамаки»). 1’39”

Камерний хор «Moravskі» Благодійного фонду «Хорова школа Павла Муравського». Дириґент Олена Радько. Концертмейстер Галина Куликовська. Запис 2018 р.

7. Денис Січинський (1865–1909). Лічу в неволі. Кантата. 8’50”

Державна заслужена хорова капела «Трембіта» (м. Львів). Соліст М. Фікташ. Художній керівник Павло Муравський. Симфонічний оркестр Львівської філармонії. Дириґент І. Паїн. Дириґує Павло Муравський. Запис 1963 р.

8. Денис Січинський (1865–1909). Лічу в неволі. Кантата. 8’34”

Муніципальний камерний хор «Галицькі передзвони» (м. Івано-Франківськ). Соліст Олександр Семчук. Дириґент Ігор Дем’янець. Концертмейстер Владислав Пірус. Звукооператор Тарас Шевченко. Запис 2018 р.

9. Філарет Колесса (1871–1947). Якби мені черевики. 4’05”

Державна заслужена хорова капела «Трембіта» (м. Львів). Солісти: М. Жилкіна, Д. Саланський, М. Фікташ. Художній керівник Павло Муравський. Симфонічний оркестр Львівської філармонії. Дириґент І. Паїн. Дириґує Павло Муравський. Запис 1963 р.

10. Філарет Колесса (1871–1947). Якби мені черевики. 4’03”

Камерний хор «Moravskі» Благодійного фонду «Хорова школа Павла Муравського». Солісти: Оксана Пустовіт, Таміла Романенко, Роман Садовніков. Дириґент Олена Радько. Концертмейстер Галина Куликовська. Запис 2018 р.

11. Гнат Хоткевич (1877–1938). Садок вишневий коло хати (З циклу «В казематі»). 3’09”

Капела бандуристів імені Остапа Вересая Чернігівського обласного філармонійного центру фестивалів та концертних програм. Дириґент Раїса Борщ. Запис 2018 р.

12. Гнат Хоткевич (1877–1938). Тече вода в синє море (Думка). 2’59’

Капела бандуристів імені Остапа Вересая Чернігівського обласного  філармонійного центру фестивалів та концертних програм. Дириґент Раїса Борщ. Запис 2018 р.

13. Станіслав Людкевич (1879–1979). Ой виострю товариша. 7’57”

Львівський чоловічий хор «Гомін». Художній керівник  Олег Цигилик. Академічний симфонічний оркестр Львівської філармонії. Дириґент Іван Юзюк. Запис 2004 р.

14. Богдан Вахнянин (1886–1940). Садок вишневий коло хати (З циклу «В казематі»). Оркестрування Ігоря Чернецького.  3’00”

Хор і Симфонічний оркестр Одеського Національного академічного театру опери та балету. Хормейстер Леонід Бутенко. Дириґент Ігор Чернецький. Концертний запис 2014 р.

Загальний час   67’08”

Твори з інструментальним супроводом. Диск 2

1. Микола Лисенко (1842–1912). Наш отаман Гамалія (З поеми «Гамалія»). 3’44”

Українська капеля бандуристів Північної Америки імені Тараса Шевченка (м. Детройт, США). Дириґент Олег Махлай. Запис 2014 р.

2. Микола Лисенко (1842–1912). У туркені по тім боці (З поеми «Гамалія»). 1’09”

Українська капеля бандуристів Північної Америки імені Тараса Шевченка (м. Детройт, США). Дириґент Олег Махлай. Запис 2014 р.

3. Кирило Стеценко (1882–1922). У неділеньку у святую. Кантата. 17’14”

Національна заслужена капела бандуристів України імені Г. І. Майбороди. Соліст Ігор Крупенко. Дириґент Микола Гвоздь. Запис 2007 р.

4. Левко Ревуцький (1889–1977). У перетику ходила. 0’59”

Хор дириґентсько-хорового факультету Київської державної консерваторії імені П. І. Чайковського. Дириґент Павло Муравський. Концертмейстер Валерія Камінська. Запис 1975 р.

5. Левко Ревуцький (1889–1977). Ой чого ти почорніло. 3’11”

Академічна хорова капела «Орея» Житомирської обласної філармонії імені С. Ріхтера. Дириґент Олександер Вацек. Концертмейстер Ольга Микал. Звукооператор Микола Туровський. Запис 2018 р.

6. Григорій Верьовка (1895–1964). Не щебече соловейко. З поеми-кантати «Тополя». 1’50”

Народна хорова капела «Днiпро» Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Художній керівник Ірина Душейко. Оркестр народних інструментів фольклорно-етнографічного ансамблю «Веснянка» імені Володимира Народенка. Художній керівник Олександр Должиков. Дириґує Ірина Душейко. Запис 2014 р.

7. Ярослав Барнич (1896–1967). Світе тихий (З поезії «Розрита могила»). 3’35”

Заслужений Прикарпатський ансамбль пісні й танцю України «Верховина» (м. Дрогобич). Соліст Ілона Казів. Дириґент Світлана Урбан-Понайда. Концертмейстер Роман Хрипун. Запис 2018 р.

8. Михайло Вериківський (1896–1962). Ой гоп таки так (З поеми «Гайдамаки»). 3’15”

Національна заслужена капела бандуристів України імені Г. І. Майбороди. Дириґент Юрій Курач. Запис 2018 р.

9. Данило Крижанівський (1856–1894). Реве та стогне Дніпр широкий (З балади «Причинна»). Аранжування Віктора Косенка (1896–1938). Оркестрування Франьо Баторека. 3’43”

Хор хлопчиків та юнаків Мукачівської хорової школи. Художній керівник Володимир Волонтир. Оркестр тамбуринів «Баторек» (м. Осієк, Хорватія). Художній керівник Франьо Баторек. Дириґує Володимир Волонтир. Концертний запис 2017 р.

10. Данило Крижанівський (1856–1894). Реве та стогне Дніпр широкий (З балади «Причинна»). Аранжування Віктора Косенка (1896–1938). 4’18”

Народна хорова капела «Зоринка» Дитячої хорової школи «Зоринка» імені Ізидора Доскоча (м. Тернопіль). Дириґент Анжела Доскоч. Запис 2018 р.

11. Федір Надененко (1902–1963). Утоптала стежку. 1’12”

Жіночий склад мішаного хору Кіровоградського музичного коледжу. Дириґент Надія Шост. Концертмейстер Людмила  Тітішева. Звукооператор Алла Татарова. Запис 2018 р.

12. Юлій Мейтус (1903–1997). А мій батько орандар (Пісня Кобзаря з поеми «Гайдамаки»). 1’57”

Муніципальний камерний хор «Галицькі передзвони» (м. Івано-Франківськ). Дириґент Ігор Дем’янець. Концертмейстер Владислав Пірус. Звукооператор Тарас Шевченко. Запис 2018 р.

13. Василь Уманець (1916–1996). По діброві вітер виє. 3’46”

Народна хорова капела «Зоринка» Дитячої хорової школи «Зоринка» імені Ізидора Доскоча (м. Тернопіль). Дириґент Анжела Доскоч. Запис 2018 р.

14. Яків Орлов (1923–1981). Бандуристе орле сизий (З поезії «Н. Маркевичу»). 3’55”

Український народний хор та Оркестр народних інструментів Київського національного університету культури і мистецтв. Соліст Маркіян Свято. Дириґент Станіслав Павлюченко. Запис 1996 р.

15. Костянтин Семенов (1921–2013). Реве та стогне Дніпр широкий (З балади «Причинна»). 3’36”

Хор Вінницького училища культури і мистецтв імені М. Д. Леонтовича. Дириґент Ольга Бабошина. Концертмейстер Юлія Самоєнко. Запис 2018 р.

16. Костянтин Семенов (1921–2013). Доле, де ти? 3’24”

Хор Вінницького училища культури і мистецтв імені М. Д. Леонтовича. Соліст Олег Сімонов. Дириґент Ольга Бабошина. Концертмейстер Юлія Самоєнко. Запис 2018 р.

17. Богдана Фільц (1932–2021). Наша дума, наша пісня (З поезії «До Основ’яненка»). Для мішаного хору. 2’43”

Академічна хорова капела «Орея» Житомирської обласної філармонії імені С. Ріхтера. Дириґент Олександер Вацек. Концертмейстер Ольга Микал. Звукооператор Микола Туровський. Запис 2018 р.

18. Богдана Фільц (1932–2021). Наша дума, наша пісня (З поезії «До Основ’яненка»). Для жіночого хору. 3’33”

Народна хорова капела «Зоринка» Дитячої хорової школи «Зоринка» імені Ізидора Доскоча (м. Тернопіль). Дириґент Анжела Доскоч. Запис 2018 р.

19. Богдана Фільц (1932–2021). Зацвіла в долині червона калина. 2’17”

Жіночий склад мішаного хору Кіровоградського музичного коледжу. Дириґент Надія Шост. Концертмейстер Людмила  Тітішева. Звукооператор Алла Татарова. Запис 2018 р.

Загальний час   69’30’‘

Твори з інструментальним супроводом. Диск 3

1. Григорій Левченко (1933–2022). Од села до села (З поеми «Гайдамаки»). 1’58”

Український народний хор «Калина» Полтавського національного педагогічного університету імені В. Г. Короленка. Солістка Наталія Мізєва. Дириґент Григорій Левченко. Запис 2012 р.

2. Віктор Власов (1936). Чи ми ще зійдемося знову (З циклу «В казематі»). 4’00”

Капела бандуристів імені Остапа Вересая Чернігівського обласного філармонійного центру фестивалів та концертних програм. Дириґент Раїса Борщ. Запис 2018 р.

3. Омелян Шпачинський (1941). За байраком байрак (З циклу «В казематі»). 5’13”

Капела бандуристів імені Остапа Вересая Чернігівського обласного філармонійного центру фестивалів та концертних програм. Соліст Сергій Сидоренко. Дириґент Раїса Борщ. Запис 2018 р.

4. Василь Гайдук (1938). Минають дні. Кантата-поема. 14’34”

Заслужений академічний Закарпатський народний хор та Симфонічний оркестр Закарпатської обласної філармонії (м. Ужгород). Солісти: Володимир Фоґель, Олександр Товт. Дириґент Наталія Петій-Потапчук. Запис 2014 р.

5. Юрій Алжнєв (1949). Ще треті півні…. Концерт-диптих для хору та ударних: І. Гомоніла Україна (З поеми «Гайдамаки»). 7’10”

Академічний хор імені Платона Майбороди Українського радіо. Дириґент Юлія Ткач. Запис 2017 р.

6. Юрій Алжнєв (1949). Ще треті півні…. Концерт-диптих для хору та ударних: ІІ. Тече вода з-під явора. 5’44”

Академічний хор імені Платона Майбороди Українського радіо. Дириґент Юлія Ткач. Запис 2017 р.

7. Людмила Бражнікова (1951). Зоре моя вечірняя (З поеми «Княжна»). 2’56”

Зразковий художній колектив Хор «Соняшник» БДЮТ «Дивоцвіт» Дарницького району м. Києва. Дириґент Світлана Рябінко. Концертмейстер Ірина Бабієнко. Запис 2018 р.

8. Олександр Яковчук (1952). Диптих: І. Тече вода з-під явора. 2’46”

Жіночий хор Житомирського коледжу культури і мистецтв імені Івана Огієнка. Дириґент Тетяна Гордєєва. Концертмейстер Ірина Демакіна. Звукооператор Микола Туровський. Запис 2018 р.

9. Олександр Яковчук (1952). Диптих: ІІ. Над Дніпровою сагою. 1’37”

Жіночий хор Житомирського коледжу культури і мистецтв імені Івана Огієнка. Солістка Олена Боцюн. Дириґент Тетяна Гордєєва. Концертмейстер Ірина Демакіна. Звукооператор Микола Туровський. Запис 2018 р.

10. Віктор Степурко (1952). Тече вода з-під явора. 2’24”

Великий дитячий хор Українського радіо. Дириґент Тетяна Копилова. Концертмейстер Ірина Махріна. Запис 2010 р.

11. Віктор Рева (1954). Орися ж ти, моя ниво (З поезії «Не нарікаю я на Бога»). 2’35”

Зразковий художній колектив Хор «Соняшник» БДЮТ «Дивоцвіт» Дарницького району м. Києва. Дириґент Світлана Рябінко. Концертмейстер Ірина Бабієнко. Запис 2018 р.

12. Богдан Кривопуст (1975). ІІІ. Попрощалось ясне Сонце з чорною Землею. (З поезії «Сон» («Гори мої високії…»)). З ораторії на вірші Тараса Шевченка в п’яти частинах. 9’24”

Академічний хор імені Платона Майбороди Українського радіо. Солістка Оксана Нікітюк. Художній керівник Юлія Ткач. Державний академічний естрадно-симфонічний оркестр України. Дириґент Микола Лисенко. Запис 2018 р.

Загальний час   60’27”

The post Тарас Шевченко. Пісенний «Кобзар». Альбом 2. Твори з інструментальним супроводом appeared first on Хорова школа Павла Муравського.

Аудіо видання «Тарас Шевченко. Пісенний «Кобзар»» – перший системний, масштабний запис провідними українськими хорами музичних творів на Шевченкову поезію на основі Зібрання хорових творів у семи томах «Тарас Шевченко. Пісенний «Кобзар». Хорова Шевченкіана», що його уклав П. І. Муравський.

Аудіо видання «Тарас Шевченко. Пісенний «Кобзар» здійснено за Всеукраїнським мистецьким проектом «Україна співає «Кобзаря», за підтримки Міністерства культури України (запис творів) та Українського культурного фонду (видання аудіо записів).

Усю підготовчу редакторську й експертну роботу для нотного видання та аудіовидання здійснила на громадських засадах Експертна рада БФ «Хорова школа Павла Муравського»: І. Д. Гамкало, М. М. Гобдич, М. І. Гулковський, Л. В. Бухонська, А. Г. Масленнікова, Т. В. Миронюк, І. Я. Павленко. Ці фахівці редагували й звіряли ноти, добирали твори для запису й визначали виконавців, а також організовували записи й проводили їх експертну оцінку.

У записові «Пісенного «Кобзаря» взяли участь на благодійних засадах 45 провідних хорових колективів з 17 міст України й діаспори під орудою учнів і послідовників маестро Муравського. До аудіовидання дібрано також кілька творів, які Павло Муравський свого часу записав з капелами «Трембіта» й «Думка», хорами Українського радіо й Київської консерваторії – Національної музичної академії України.

Обсяг аудіо видання «Пісенний «Кобзар» – три музичні альбоми по три CD в кожному. Перший аудіоальбом містить твори a капела, другий – твори з інструментальним супроводом, третій – твори великої форми з симфонічним оркестром. До першого аудіоальбому дібрано 59 творів 48 композиторів, у тім числі 5 аранжувань народних пісень; до другого – 42 твори 30 композиторів; до третього – 9 творів 8 композиторів. Три музичні альбоми містять 110 хорових творів 86 композиторів.

Масштабний мистецький задум маестро Павла Муравського, який він розпочав здійснювати (записав 32 твори Хорової Шевченкіани) та який довершили його учні й послідовники, відкрив новий напрям у Шевченкознавстві – Хорову Шевченкіану. «Пісенний «Кобзар» являє внутрішній музичний ключ до проникливого сприйняття глибинної Шевченкової поезії й цілісного осягнення Шевченкового поетичного світообразу

Велике розмаїття співаної поезії Т. Шевченка збагатить програми навчальних, професійних і самодіяльних хорових колективів, спомагатиме відродженню української хорової й загальнонаціональної культури. За глибинним відчуттям П. Муравського, хоровий спів як феномен злагодженої гуртової взаємодії відкриває людям внутрішнє джерело сили для саморозвитку: «Спів активізує весь організм людини. Хоровий спів сприяє розвиткові загальної культури суспільства й суспільної свідомості. Спів дає відчуття волі».

Хорове озвучення «Кобзаря» витончує сприйняття й відкриває розмаїття скарбів глибинної Шевченкової поезії, збагачує вишуканою музикою програми навчальних, професійних і самодіяльних хорів та сприяє розвиткові українського хорового співу як базового мистецтва нашої національної культури. Усе це посилюватиме загальносуспільний інтерес до Шевченкіани й українського хорового мистецтва та ширитиме їх в Україні й Світі.

Олександер Шокало, шевченкознавець, культурософ,
автор ідеї й керівник мистецького проекту

До третього аудіо альбому дібрано 10 творів 9 композиторів.

Твори великої форми з симфонічним оркестром. Диск 1

1. Станіслав Людкевич (1879–1979). Кавказ. Кантата-симфонія: І частина. «Прометей». 16’42”

Державна заслужена хорова капела «Трембіта» (м. Львів). Художній керівник Павло Муравський. Державний симфонічний оркестр України (м. Львів). Дириґент Микола Колесса. Запис 1961 р.

2. Станіслав Людкевич (1879–1979). Кавказ. Кантата-симфонія: ІІ частина. «Не нам на прю…». 10’35”

Державна заслужена хорова капела «Трембіта» (м. Львів). Художній керівник Павло Муравський. Державний симфонічний оркестр України (м. Львів). Дириґент Микола Колесса. Запис 1961 р.

3. Станіслав Людкевич (1879–1979). Кавказ. Кантата-симфонія: ІІІ частина. «Хортам, гончим слава!». 16’00”

Державна заслужена хорова капела «Трембіта» (м. Львів). Художній керівник Павло Муравський. Державний симфонічний оркестр України (м. Львів). Дириґент Микола Колесса. Запис 1961 р.

4. Станіслав Людкевич (1879–1979). Кавказ. Кантата-симфонія: ІV частина. «Борітеся!». 12’23”

Державна заслужена хорова капела «Трембіта» (м. Львів). Художній керівник Павло Муравський. Державний симфонічний оркестр України (м. Львів). Дириґент Микола Колесса. Запис 1961 р.

5. Станіслав Людкевич (1879–1979). Заповіт. Кантата. 19’48”

Державна заслужена хорова капела «Трембіта» (м. Львів). Соліст Василь Козерацький. Художній керівник Павло Муравський. Державний симфонічний оркестр України (м. Львів). Дириґент Микола Колесса. Запис 1956 р.

Загальний час 75’30”

Твори великої форми з симфонічним оркестром. Диск 2

1.  Левко Ревуцький (1889–1977). Хустина. Кантата. 10’51”

Хор Українського радіо. Солісти: Олена Слободян, Володимир Коваль. Художній керівник Павло Муравський. Заслужений симфонічний оркестр Держтелерадіо України. Дириґент Вадим Гнєдаш. Запис 1985 р.

2.Борис Лятошинський (1894–1968). Заповіт. Кантата. 4’26”

Хор та Симфонічний оркестр Київського муніципального академічного театру опери і балету для дітей та юнацтва. Головний хормейстер Анжела Масленнікова. Дириґент Ділявер Осман. Запис 2018 р.

3. Платон Майборода (1918–1989). Тополя. Вокально-симфонічна поема. 8’15”

Хор та Оркестр народних інструментів Вінницького училища культури і мистецтв імені М. Д. Леонтовича. Хормейстер Ольга Бабошина. Дириґент Геннадій Муращенко. Концертний запис 2014 р.

4. Мирослав Скорик (1938–2020). Гамалія. Поема-кантата: І частина. Ой нема, нема ні вітру, ні хвилі… 9’20”

Національна заслужена академічна капела України «Думка». Солісти: Олена Нагорна і Михайло Тищенко. Художній керівник і головний дириґент Євген Савчук. Національний заслужений академічний симфонічний оркестр України. Художній керівник і головний дириґент Володимир Сіренко. Дириґує Євген Савчук. Концертний запис 2019 р.

5. Мирослав Скорик (1938–2020). Гамалія. Поема-кантата: ІІ частина. Дрімає в гаремі – в раю Візантія… 19’28”

Національна заслужена академічна капела України «Думка». Солісти: Олена Нагорна і Михайло Тищенко. Художній керівник і головний дириґент Євген Савчук. Національний заслужений академічний симфонічний оркестр України. Художній керівник і головний дириґент Володимир Сіренко. Дириґує Євген Савчук. Концертний запис 2019 р.

6. Віктор Камінський (1953). Чигрине, Чигрине. Кантата-дума для соліста, чоловічого хору та оркестру. 9’59”

Академічний ансамбль пісні й танцю «Козаки Поділля» (м. Хмельницький). Соліст Степан Дробіт. Хормейстер Катерина Дробіт. Дириґент Тарас Мартиник. Запис 2018 р.

Загальний час   62’21”

Твори великої форми з симфонічним оркестром. Диск 3

1. Юрій Шевченко (1953–2022 ). Кобзар. Кантата-балет: І частина. Думи мої, думи мої. 10’26”

Хор та Симфонічний оркестр Київського муніципального академічного театру опери і балету для дітей та юнацтва. Головний хормейстер Анжела Масленнікова. Дириґент Олексій Баклан. Запис 2017 р. Твір створено й записано на замовлення професійного танцювального ансамблю «Шумка» (м. Едмонтон, Канада).

2. Юрій Шевченко (1953–2022 ). Кобзар. Кантата-балет: ІІ частина. Садок вишневий. 9’38”

Хор та Симфонічний оркестр Київського муніципального академічного театру опери і балету для дітей та юнацтва. Головний хормейстер Анжела Масленнікова. Дириґент Олексій Баклан. Запис 2017 р. Твір створено й записано на замовлення професійного танцювального ансамблю «Шумка» (м. Едмонтон, Канада).

3. Юрій Шевченко (1953–2022 ). Кобзар. Кантата-балет: ІІІ частина. Реве та стогне (З балади «Причинна»). 8’18”

Хор та Симфонічний оркестр Київського муніципального академічного театру опери і балету для дітей та юнацтва. Головний хормейстер Анжела Масленнікова. Дириґент Олексій Баклан. Запис 2017 р. Твір створено й записано на замовлення професійного танцювального ансамблю «Шумка» (м. Едмонтон, Канада).

4. Юрій Шевченко (1953–2022 ). Кобзар. Кантата-балет: ІV частина. Така її доля (З балади «Причинна»). 10’02”

Хор та Симфонічний оркестр Київського муніципального академічного театру опери і балету для дітей та юнацтва. Солістка Тетяна Пирогова. Головний хормейстер Анжела Масленнікова. Дириґент Олексій Баклан. Запис 2017 р. Твір створено й записано на замовлення професійного танцювального ансамблю «Шумка» (м. Едмонтон, Канада).

5. Леся Дичко (1939). Думка (Вітре буйний, вітре буйний!). Рапсодія для сопрано, чоловічого хору та симфонічного оркестру. 15’07”

Національна заслужена академічна капела України «Думка». Солістка Сусанна Чахоян. Художній керівник і головний дириґент Євген Савчук. Національний заслужений академічний симфонічний оркестр України. Художній керівник і головний дириґент Володимир Сіренко. Дириґує Євген Савчук. Концертний запис 2019 р.

6. Юрій Алжнєв (1949). За неї Господа моліть… Рідницьке суголосся-кантата для чоловічого хору, солістів та симфонічного оркестру: І частина. Чи ми ще зійдемося знову?.. 9’36”

Муніципальна академічна чоловіча хорова капела імені Л. М. Ревуцького. Соліст Дмитро Охріменко. Дириґент Володимир Курач. Симфонічний оркестр Київського муніципального академічного театру опери і балету для дітей та юнацтва. Дириґент Ділявер Осман. Запис 2019 р.

Загальний час 63’10”

The post Тарас Шевченко. Пісенний «Кобзар». Альбом 3. Твори великої форми з симфонічним оркестром appeared first on Хорова школа Павла Муравського.

У 1972 році на замовлення Всесоюзної студії грамзапису та фірми «Мелодія» наш студентський хор здійснив запис унікальних зразків української духовної музики ХVІ–ХVІІІ ст. Це були «Лаврські  розспіви» невідомих авторів, хорові твори А. Веделя, Г. Сковороди, М. Березовського, Д. Бортнянського. Окрім хору, ці твори озвучували солісти – народна артистка СРСР Галина Туфтіна та народний артист УРСР Костянтин Огнєвой.

Виявляється, ініціатива записати українську старовинну музику належала Першому секретареві ЦК КП України П. Ю. Шелестові.

У нас в Україні потреба в старовинній музиці жила в людях завжди. І зацікавленість цією музикою була велика, а зараз дедалі збільшується. Але ця ділянка хорового виконавства донедавна була заборонена. Пам’ятаю, ще в мої студентські роки ми мріяли про той час, коли стане можливим глибше пізнати українську старовинну музику. Але про це тоді можна було тільки мріяти. Нотних текстів не було, їх просто не друкували, а звукозапису тим паче не могло бути. Час від часу в нотному магазині можна було придати ноти італійської, французької, англійської музики XVI–XVII ст. Але вітчизняна була відсутня.

Правда, це переважно церковна музика, хоч Березовський і Сковорода писали ще й світську музику. Та передусім це геніальна музика наших великих композиторів, які писали великі хорові концерти акапельно, без супроводу фортепіано. І це була музика, на якій вчилися цілі століття, й зараз на цих творах вчаться, як відчувати музику, як розуміти, як співати і як навчитися чисто співати. Тому що ці твори цих композиторів настільки геніальні, що на них можна навчитися співати, маючи навіть середні здібності, можна розвивати голос, внутрішній слух. А це визначальні особливості справжнього музиканта. Зовнішній слух є у звичайних людей і у звичайних музикантів, які користуються зовнішнім слухом. А в хормейстера має бути внутрішній слух, щоб чути точніше, ніж звучання налагодженого рояля чи піаніно.

Якось випадково на вулиці зустрівся з відомим російським хоровим дириґентом, музичним діячем Олександром Олександровичем Юрловим (1927–1973). Поцікавився в нього, чого він приїхав до Києва. Він каже, що спеціально, аби віднайти й придбати ноти старовинної хорової музики. І придбав, бо через якийсь час у магазинах з’явилася платівка…

Тому прохання записати з хором консерваторії нашу духовну музику втішило мене. Але де ж узяти нотний матеріал? Духовні твори протягом усіх років радянської влади не друкувалися, про це навіть говорити було небезпечно. У пошуках цих творів я звернувся до Академії наук і познайомився з реґентом митрополичого хору Володимирського собору, видатним українським дириґентом і композитором Олексієм Костянтиновичем Годзяцьким-Сніжинським (1904–1979). Саме Олексій Костянтинович дав мені нотний матеріал.

До програми увійшли розспіви Києво-Печерської лаври, а також «Херувимська» А. Веделя, «Херувимська» Г. Сковороди, «Достойно єсть» М. Березовського, «Херувимська» № 3 Д. Бортнянського. На дириґента покладалась велика відповідальність. Виконання цих творів вимагало творчого підходу до їх інтерпретації й дотримання відповідного стилю. А самі твори дуже мелодійні й корисні для розвитку вокальної культури, для відчуття інтонаційної чистоти, а також для пізнання історії нашої культури.

Коли я вивчив з хором усю програму, то перед записом запросив Олексія Годзяцького-Сніжинського прослухати й критично оцінити нашу працю. Адже я вперше інтерпретував духовну музику й не був упевнений, чи все правильно виконав. Олексій Костянтинович не зробив жодного зауваження й був дуже задоволений нашим виконанням. Записані твори з захопленням прослухала художня рада Всесоюзної студії грамзапису й дала їм високу оцінку. Нашу працю високо оцінили українські митці – народний артист СРСР Григорій Майборода, народний артист УРСР Олександр Білаш, а також доктор мистецтвознавства Микола Гордійчук. Російський хоровий дириґент, завідувач кафедри хорового дириґування Московської консерваторії, народний артист СРСР Клавдій Птиця назвав ці твори “музичними фресками”, що мають непроминущу цінність.

Однак ця праця не була видана й пролежала майже шістнадцять років. Мої щорічні звертання до Міністерства культури УРСР не дали ніяких результатів, оскільки відповідь завжди була одна: “…В тех случаях, когда речь идет об обнародовании образцов культовой музыки, выпуск пластинки может быть осуществлен лишь при наличии спецзаказа организаций, гарантирующих закупку всего тиража (не менее 2.000 штук)».

З’ясувалося, що з Києва необхідна гарантія реалізації мінімум трьох тисяч платівок. Тоді я почав турбувати людей, які мають до цього відношення. Побував з такою пропозицією в різних товариствах, і ось результати: Товариство культурних зв’язків з українцями за кордоном (Товариство “Україна”) гарантує 500 штук; Український республіканський будинок літераторів – 500; Українське товариство охорони пам’ятників історії та культури – 500; Українське товариство дружби і культурних зв’язків з зарубіжними країнами – 300; Лаврський заповідник – 300; Музичне товариство – 300; Київська консерваторія – 300. Це вже досить, але я подумав: «А якщо зайти до митрополита Філарета?». Так я й зробив. Була цікава зустріч (не буду вдаватися в подробиці). Я був здивований, хоч і не подав виду, коли він назвав кількість платівок – 42 тисячі! Отак поверталася справа…

Минали дні, місяці. Сплинуло 16 років, а платівку не випускали. Був такий випадок: до Києва приїхав директор фірми «Мелодія», я звернувся до нього і отримав таку відповідь: «Цю платівку ми дуже радо хочемо випустити, але, на жаль, на папці вашого запису лежить розпорядження Міністерства культури УРСР, де написано, щоб платівку не випускати».

Зрештою, допомогло відзначення 1000-ліття прийняття християнства у 1988 році. Платівка «Шедеври української хорової музики. М. Березовський, Д. Бортнянський, А.  Ведель, Г. Сковорода» нарешті вийшла у світ. Нашу довгоочікувану платівку радо зустріли слухачі.

The post Павло Муравський: Записи української старовинної музики appeared first on Хорова школа Павла Муравського.